Ірина Кобець
Перші учні початкової ланки за програмою Нової української школи (НУШ) випускаються цього року. Але чи дійсно вони здобули кращі знання порівняно з попереднім випуском? Став матеріал складнішим чи легшим для дітей? Чи завдання до снаги малечі без допомоги батьків? Радіо Донбас.Реалії шукало відповіді на ці запитання у Світлодарську на Донеччині.
Навіщо створили НУШ
Люди, які стояли біля витоків освітньої реформи, ставили за мету максимально наблизити план навчання в початковій школі до характеру сучасних дітей, щоб вони мали змогу вчитися так, як їм зрозуміліше.
Іванна Коберник, співзасновниця ГО «Смарт освіта» і «Батьківський контроль», вважає: «Мета реформи НУШ – осучаснити шкільну освіту, зробити її відповідною до потреб 21-го століття, дати можливість дітям всебічно розвиватися в школі, допомагаючи відкрити їхні нахили й здібності».
Учителі сприйняли ідею реформи як переорієнтацію з теорії на реальне життя. Світлана Іванівна цього року випускає перший клас за програмою НУШ у Світлодарській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів і вже проводить заняття у школі вихідного дня для майбутніх першокласників.
«Головна ідея Нової української школи – це компетентнісне навчання. Учні не просто набувають знання, а вчаться використовувати їх на практиці. Найкраще діти почуваються під час гри. Так і теоретичний матеріал засвоюється краще, і отримуються навички спілкування, командної роботи. До школи мої учні приходять із позитивним настроєм і великим бажанням пізнання нового», – розповідає вчителька.
Що змінилося на практиці
Просто зміни в програмі – ще не означає її успішність і готовність учителів, дітей і батьків прийняти новий порядок. В різних школах України навчання має свої особливості.
«Наразі за Державним стандартом НУШ навчаються діти з 1 до 4 класу. Рівень реалізації реформи в різних школах дуже різний, великою мірою залежить від директора й учительського колективу. Є школи, які на повну реалізовують педагогічну автономію, яку їм дав новий закон «Про освіту», і працюють відповідно до цінностей НУШ. Але є й інші приклади, коли НУШ у школі лише імітується», – говорить Іванна Коберник.
Батьки ставляться до реформи по-різному, порівнюють із власним досвідом навчання в школі, згадують матеріал, допомагаючи дітям із домашньою роботою.
Мати четвертокласника Ольга каже: «Про все й ні про що. Теми для такого віку важкі. Постійно треба щось придумувати. А якщо дитина не творча? Коли ми навчалися, було краще. Розширявся кругозір, завдання були легші, й часу більше на кожну тему. А зараз – галопом по Європах. Ні спишеш ніде, ні зрозумієш. Усе придумай і напиши диктант».
А багатодітна Марина, у якої двоє дітей ще зовсім малі, дві доньки навчалися за старою програмою, син – у третьому класі, а шестирічний Савелій саме збирається в перший клас, говорить: «Ми не боїмося нічого! Очікую, що дитина просто вчитиметься й отримуватиме задоволення від процесу. У наших учителях упевнена, а програми ще зміняться багато разів. Мої старші доньки, звісно, мали інше навчання, і та база була сильнішою, як на мене, проте зараз сину в НУШ вчитися легше, не так утомлюється».
У роботі вчителів молодших класів тепер усе інакше. Уроки мають проходити в ігровій формі, а діти можуть почуватися в класі вільно й робити майже все, що хочуть, навіть без дозволу. Але педагоги ставляться до змін неоднаково.
Світлана Іванівна, яка вже має чотирирічний досвід роботи за програмою, стверджує: «У НУШ легше працювати з дітьми. Вони почуваються розкутіше, мають більше свободи, тому ходять до школи із задоволенням. Це покоління швидше вчиться робити щось руками (аплікації, витинанки, оригамі тощо – ред.). Багато чого залежить, звісно, від самого підбору дітей у класі та їхніх батьків, але кожен старається на свій рівень, і в них виходить. Перший час складно зрозуміти, як це – дати згризти яблуко на уроці, випити води чи вийти в туалет, але потім звикаєш. І мені менше перевіряти зошитів, бо домашніх завдань майже немає. Батьки починають порівнювати, згадують свої роки навчання й кажуть, що в них не було якихось віршів напам’ять чи досліджень. Але потім риються в пам’яті глибше й доходять висновку, що змінилося не так і багато. Але ось із реалізацією інколи важко, бо до всього доводиться доходити ціною власних помилок. Дякую, що хоч тренінгів достатньо й інформації в інтернеті, бо від колег, старших за посадою, не завжди можна знайти поради. Але до старої системи вже повертатися не хочеться».
А Тетяна Анатоліївна, яка тільки набрала перший клас цього року, іншої думки: «Покоління менш відповідальне. Через цю свободу на уроках діти й батьки зовсім втрачають відчуття контролю й свого внеску до особистих знань. Мені складно сприйняти програму НУШ. Головне – сказав правильно чи не правильно, а все одно чує «дякую». Нема духу змагань, які б підштовхували вчитися краще. Молодим учителям подобається, вони одразу впроваджують нові методи у свою роботу, а на моєму професійному шляху це вже п’ята нова програма, попередні були краще, а найкращою – 1986-го року. Зараз діти відповіли, вийшли, забули, бо просто погралися, а раніше вони бодай щось запам’ятовували. І велика проблема, що сьогодні я не бачу дітей із потенціалом борців і переможців: вони не хочуть ні в чому брати участі. І батьки так само мовчать і сидять тихо, не займаються з дітьми, хоча зараз збільшилася кількість тих, хто у свої 6 років не вимовляє багато звуків».
Усі опитані нами бачать і плюси, й мінуси
Претензій більше до відсутності оцінок і поганої комунікації вищих ланок освітян із нижчими для передачі досвіду. А позитивними вважають орієнтацію на інтереси дітей і зменшення прямого навантаження на пам’ять. Ось що говорять учителі молодших класів Світлодарської школи:
«Менше домашніх завдань, тож діти радо йдуть додому, особливо на вихідні, й не бояться повертатися в клас. І форми контролю теж переносяться краще. Раніше були диктанти й часті перевірки знань, а зараз лише зрідка проводимо діагностичні у вигляді тестів і роботи з текстом. Хто слабший, зараз почувається спокійніше. Але розпещені батьками діти не усвідомлюють значущості своєї роботи без оцінки. Дванадцятибальна система нам би не завадила, це прищепило б дисципліну. Я хвилююся, що зараз вони вийдуть у п’ятий клас, де все інакше, де вже існує журнал і умовний рейтинг від відмінника до двієчника. Діти до цього не готові, бо вони все ще граються».
«Балів нема, і це погано. Без них усім дітям і батькам здається, що вчитися не обов’язково. Мало віршів напам’ять – діти не так розвиваються, як раніше. Ще їм складно, бо багато незнайомих слів типу «дослідження». У першому, другому та навіть у четвертому класі дитині ще зовсім не обов’язково знати такі наукові терміни. І я аж ніяк не розумію, як співвідносяться 12 років навчання й така навантажена програма в молодшій школі. Якщо раніше діти рахували максимум до двадцяти й учили тільки українську й російську в першому класі, то зараз уже – до 100, ділять, множать й говорять англійською. Дитячий мозок ще не в змозі сприйняти таку велику кількість інформації за короткий термін. Програма побудована нелогічно. Хвилин в уроці всього 35, а треба дати новий матеріал, відпочити, розважитися й закріпити. Але з позитиву можу сказати, що, можливо, легше буде потім, у старших класах, кинути сили на профорієнтацію та вужче вивчення предметів, важливих для кожного особисто. Та й НУШ трохи захищає дітей від суворої правди життя й дає можливість насолодитися дитинством у грі».
Батьки, які порівнюють навчання старших дітей за старою програмою й молодших – за НУШ, помічають, що малим вчитися легше й цікавіше. Але вважають, що за старою програмою більше читали, розширяли кругозір, займалися важливішими для життя речами, й далі було вчитися простіше через сильнішу базу й розуміння системи.
Іванна Коберник зауважує: «Перевага НУШ – орієнтованість на потреби дитини, врахування вікових особливостей, підготовка до реального життя в світі 21-го століття. Гнучкість системи, педагогічна автономія вчителя, його право формувати програму відповідно до потреб і можливостей конкретного класу. Недолік – неготовність відчутної частини вчителів змінюватися та вчитися працювати по-новому».
Які результати й плани на майбутнє?
Співзасновниця ГО «Смарт освіта» і «Батьківський контроль» відповідає: «Якщо говорити про фінансові ресурси, то враховуючи, що до 2016 року освіта фінансувалася за залишковим принципом, ті вкладення, які здійснені державою на реформу з 2016 року, все ще недостатні, щоб заповнити всі потреби шкіл. І враховуючи, що наступного 2022-го року реформа буде реалізовуватись у базовій середній школі, то потреба у витратах збільшуватиметься, бо охоплюватиме більше вчителів-предметників. Тобто буде потрібно більше коштів на лабораторії, обладнання, а також більше ресурсів на підвищення кваліфікації вчителів.
А про результати я люблю говорити на основі даних. Минулого року МОН проводила моніторингове дослідження навчальних досягнень учнів пілотних класів НУШ і учнів звичайних класів, які навчалися ще за старим стандартом. Результати дослідження показали, що учні пілотних класів показують кращі результати саме в наскрізних вміннях і м’яких навичках, навчання яким передбачає реформа: критичне мислення, вміння працювати в команді, вміння аргументувати свою позицію, приймати рішення, керувати емоціями. 81% опитаних батьків учнів пілотних класів схвально відгукувалися про реформу НУШ. А 99% опитаних керівників шкіл переконані, що передбачені реформою зміни здатні покращити якість шкільної освіти».
А ви та ваші діти вже стикались із НУШ? Напишіть нам про свої враження.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ ТУТ.
