«Дерево правди», побиття та навіть смерті – інформацію про такі випадки у 225-му окремому штурмовому полку ЗСУ оприлюднило нещодавно в своєму розслідуванні видання «Тексти». Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) поспілкувалися з військовими та їхніми родичами, які також служили у 225-му ОШП у різний час і в різних місцях: на Харківщині, Сумщині та в Запорізькій області. Їхні розповіді підтверджують окремі твердження з попереднього розслідування.
Публікуємо:
- нові свідчення;
- що про це каже керівництво 225-го окремого штурмового полку;
- якою є реакція вищого командування
- як відреагували слідчі органи.
Боєць 225-го з позивним «Сивий» пройшов шлях від підготовки на базі бригади до виконання завдань на передовій. За його словами, з фізичними покараннями військові стикалися ще до відправки на фронт.
На прохання бійця його справжній позивний не вказано з міркувань безпеки.
«Хлопців, я бачив, що і били, і кидали «на яму». [Бачив], що людина сиділа зі зламаною ногою «на ямі», йому ні їсти, ні води, нічого не давали. Тільки ми (з побратимом – ред.) ходили в наряд охороняти його і давали хлопцю їсти», – каже «Сивий» ю
Мені не так боляче, як по мені дроном [прилетіло], як те, що вони там робили«Сивий»
«Сивий» розповідає про так звану «двоповерхівку» – місце, де, за його словами, утримували тих, хто завинив. Він стверджує, що тим, хто там опинявся, не виплачували належну військовослужбовцям зарплату, за непокору били, принижували і не дозволяли вільно користуватися туалетом.
Одним із найжорстокіших покарань, за словами «Сивого», було так зване «дерево правди», про яке йшлося і в інших розслідуваннях щодо полку. За його словами, він особисто пережив таке покарання.
«Мені дуже [важко] це згадувати, я травмований після цього. Фізично і психологічно мене переламало після цього «дерева правди», бо робили таке, що страшно просто це сказати. Мені не так боляче, як по мені дроном [прилетіло], як те, що вони там робили, – згадує боєць. – Я вам простіше скажу: «дерево правди» – це не тільки, де б'ють, там можуть із хлопчика зробити дівчинку, тільки таким дрючком, що аж ср*ку по швах рве».
Незалежно підтвердити ці заяви редакція не може, при цьому такі свідчення непоодинокі.
За словами «Сивого», через неналежне ставлення до військових та недостатню комплектацію в полку, що наражало бійців на небезпеку, він пішов у СЗЧ.
«Спеціальні люди», які били особовий склад»
Боєць 225-го Іван описує, що для контролю над військовими у полку була створена неформальна «служба безпеки», до якої набирали, як він висловлюється, «спортиків» – хлопців-спортсменів серед мобілізованих.
Ім’я військовослужбовця змінено з міркувань безпеки.
Ця «служба безпеки» карала людей за наказом: била і стерегла особовий склад.
«І щелепи зламані, і руки зламані, і ребра зламані – це дуже велика кількість (потерпілих – ред.)... Якщо людина помирала під час такого «міропріятія», вони його документально проводили, що він був на позиції і, припустимо, писали – удар FPV або артобстріл. І людину рахували як безвісти зниклу. А потім через день-два міняли статус з БЗ на «200» (загинув – ред.) і спокійно відвозили в морг віддавати тіло», – каже Іван.
Тілесні покарання, свідчить військовий, могли влаштувати за різні «провини». Наприклад, він розповідає, що під час «обкатки» квадроцикла військового за пошкодження техніки били штиковою лопатою: «Били так, що по-нормальному чоловіка треба було госпіталізувати – але наклали шви, все робилося на місці, й ніхто нікуди нікого не возив».
Чому військовослужбовці не чинили спротив? Іван каже, що «бойовим» видавали зброю лише на позиції. А після завдання забирали, тож всі були беззбройними.
«Тут є люди, які водять штурмовиків під зброєю по всій території – в їдальню під зброєю, в туалет під зброєю, з туалета під зброєю, з їдальні під зброєю, в баню під зброєю. Це певне коло довірених людей, їм дають автомати з бойовими патронами, і у випадку, якщо людина тікає, їм дозволено відкривати вогонь, – ділиться Іван. – Це все мобілізовані були. У нас мобілізованих було більше, ніж «зеків» (мається на увазі, що до штурмових полків також набирають умовно-достроково звільнених засуджених – ред).
Карала військових «служба безпеки», і якщо дізнавалася про чиїсь плани вчинити СЗЧ – самовільне залишення частини, каже боєць. Якщо ж хтось утікав, то, за словами Івана, до задач цієї служби входив і їхній розшук.
«Якщо хтось втік – влаштовували «сафарі» просто. Одразу знали на блокпостах, фотографії були, в селах скрізь були свої люди, скрізь здавали, на квадроциклах виїжджали, на машинах виїжджали – ніхто не тікав далеко», – говорить він.
Іван, як і «Сивий», залишив частину самовільно.
Як реагували офіційні органи
Радіо Свобода вперше зверталося із запитами до Генерального штабу ЗСУ, Військової служби правопорядку, 225 ОШП та Державного бюро розслідувань у січні 2026 року, коли з'явилися повідомлення про утримання прикормандированих військових під вартою в цьому підрозділі. ДБР тоді підтвердило Радіо Свобода отримання 10-ти заяв від родичів потерпілих з цього приводу. Усі інші інституції позбавлення волі не коментували ні у відповідях на листи, ані у публічних заявах. Генеральний штаб зазначив, що «втручання вищих інстанцій уже відбулися» та послався на вже оприлюднені в медіа повідомлення. Радіо Свобода також двічі запрошувато командування 225 полку обговорити проблему в ефірі, однак там зазначили, що питання «поки не коментують». Від ВСП реакції не надходило.
Повторно редакція зверталась до Генерального штабу та 225-го ОШП у липні та серпні, після публікації матеріалу виданням «Тексти». Радіо Свобода пропонувало уповановаженим спікерам обговорення у прямому ефірі або письмовий коментар про те, чи відповідають дійсності викладені у статті свідчення (тортури, побиття, небойові втрати). Відповідь від Генерального штабу наразі не надійшла. Командування 225-го ОШП повідомило, що тривають перевірки, і коментарі нададуть після їхнього завершення у вересні. Проте, конкретно щодо катувань з так званим «деревом правди» командир 225-го ОШП Олег Шираєв повідомив виданню «Тексти» у липні: «У нас вже відбулося внутрішнє розслідування цього інциденту, і військовослужбовці, які причетні до цього порушення, відсторонені та передані ВСП для подальшого визначення їхньої долі й рівня порушень».
Окремо у серпні Радіо Свобода просило Державне бюро розслідувань надати інформацію про результати розгляду заяв потерпілих, про які йшлося в попередньому повідомленні Бюро. Як і іншим інституціям, редакція пропонувала представнику ДБР участь у прямому ефірі або письмовий коментар. Відповіді наразі не було.
Усі позиції державних органів та командування Радіо Свобода оприлюднить після їхнього отримання.
«Годину в броні стояли в планці»
Роман потрапив до полку у 2025 році. За словами його близької знайомої, він розповідав про погрози фізичною розправою, а щоб уникнути побиття, намагався «відкупитися волонтеркою». Згодом Роман зник безвісти на Запорізькому фронті.
Ім'я жінки не вказано з міркувань безпеки.
Вона поділилася листуванням з військовим 225-го полку:
Жінка цитує голосове повідомлення Романа:
«Усередині вже нашого колективу починається бунт, тому що все настільки затягують, що цим діловодам уже погрожують фізичною розправою».
За її словами, через нібито бажання піти у СЗЧ у Романа забрали телефон, побили і відправили на передову – так ситуацію їй описали інші військові з полку.
Зник безвісти після поранення, родичі підозрюють «небойову втрату»/вбивство
Інша історія – Сергія Гошкодера. Після близько восьми місяців перебування на позиціях він повернувся з пораненням руки та проходив лікування.
За словами його дочки Надії, після цього Сергій отримав висновок ВЛК про обмежену придатність. Однак командир вимагав повернутися до частини, оскільки, за його словами, після повернення бійця очікував вихід на позиції.
«Він (батько – ред.) каже, я не можу, в мене «обмежено придатний», я привезу вам цей папір з проходження ВЛК», – ділиться Надія.
Родина побоювалася, що Сергія знову відправлять на бойові завдання, і найняла адвоката. Але він повернувся на базу, і після зв'язок із ним зник. Згодом родичам повідомили, що Сергій загинув на Запорізькому напрямку.
Дочка стверджує, що під час упізнання її мати побачила тіло в цивільному одязі, з гематомами та вибитими зубами.
Однак родина не має незалежного підтвердження того, що саме стало причиною цих ушкоджень.
Таке враження, що ніби його катувалиНадія
«Загинув на Запорізькому напрямку, Пологівський район, село Рівне». Не написано, від чого, всюди прочерки стоять. Ще коли мати їхала на впізнання тіла у Дніпро, то коли вона приїхала, особа (Сергія – ред.) вже була ідентифікована, – пригадує дочка. – Руки, ноги були цілі, ні уламків, нічого не було. Тільки була дуже сильна гематома на очах, носі і не було зубів. Таке враження, що ніби його катували».
Згодом Надія отримала повідомлення від людини, яка назвала себе військовим, знайомим із її батьком. Він висунув версію про вбивство Сергія.
«Добрий день, Надіє. Я видалив це, щоб ніхто не бачив, але краще знати правду. Мені дуже шкода, що так сталося з Сергієм, але я хочу, щоб ви знали правду. Він не загинув, його вбили наші ж. І не в Запоріжжі, а на Харківщині. Ваш батько розповідав мені, що він «обмежено придатний». Його хотіли відправити на нуль, але він не хотів і відмовився. Він зрозумів, що його вб’ють, і зателефонував вам. І після цього його били та кинули в яму помирати. Потім відвезли до моргу. Вибачте, пишу вам зі сльозами на очах, що не врятував його. Ми всі тут сидимо насторожі. Вибачте нас, що не вберегли його», – йшлося у повідомленні.
У своїх публічних комунікаціях 225-й ОШП повідомляв про конкретний інцидент із побиттям військовослужбовця, що мало тяжкі наслідки, проте – стверджує – це лише окремі випадки порушення військової дисципліни:
«У 225-му окремому штурмовому полку служать люди з різних верств населення. Нас об’єднує одне – бажання захищати країну. І ми вміємо це робити. Водночас слід визнати: випадки порушення військової дисципліни трапляються і в нас. Нам відомий факт побиття військовослужбовця з підрозділу «Шквал» сержантами за відмову виконувати наказ, що мало тяжкі наслідки. Після внутрішнього розслідування підозрювані сержанти відсторонені від виконання обов’язків і передані Військовій службі правопорядку», – йдеться у повідомленні 225-го ОШП.
У підрозділі заявили, що тісно співпрацюють із військовою омбудсменкою Ольгою Решетиловою, яка має доступ до полку, а також оперативно реагують на її зауваження.
Ставлення «як до «зеків»
Описані історії стосуються не лише військових, які постійно служили у 225-му. До штурмових полків – як 225-го ОШП, так і 425-й ОШП «Скеля» – масово прикомандировували інші підрозділи, які забирали у бригад і корпусів.
У січні 2026 року до полку передали військових двох батальйонів 108-ї бригади ТрО. За словами військових, їх перевозили та тримали під конвоєм, а згодом відправили у бій. Водночас родичам повідомляли, що військові перебувають на спільних навчаннях. Деякі з них зникли безвісти, інші вийшли з пораненнями.
Саме цієї ситуації стосувалися запити про позбавлення волі, згадані вище.
Вадим – один із військових 108-ї, якого взимку цього року передали до 225-го.
Ім’я змінене з міркувань безпеки.
«Привезли мій підрозділ та мене. Ставлення до людей як до «зеків». Ходити в туалет під автоматом, ходити покурити під автоматом. По часу ходити. Телефони позабирали. Зв'язатися з рідними не можна», – пригадує Вадим.
Я майже 30 кілометрів йшов пішки, спливаючи кров'юВадим
За його словами, вже 4 січня 2026 року вийшов на завдання, там потрапив під обстріл, отримав наскрізне поранення і кілька годин ішов пішки, намагаючись дістатися до своїх побратимів.
«Я пару годин спливав кров'ю, був вибір один – йти звідти. Я з Богом, з Божою силою вийшов звідти. Я майже 30 кілометрів йшов пішки, спливаючи кров'ю», – розповів військовий.
Для родин інших військових 108-ї ситуація обернулася невідомістю. Микола Алєксєєнко – один із тих, хто перестав виходити на зв'язок після «передачі» в 225-й.
За словами його сестри Марії, востаннє брат зв’язався з нею ввечері: спочатку зателефонував зі свого телефону, а потім – із телефону 225-го полку. Він повідомив, що особисті телефони у військових забрали, а після цього з ним повністю зник зв'язок.
«Я дзвонила в 108-му – «дзвоніть в 225-й, ми вам нічим не можемо допомогти». Дзвонила в 225-й – «ми вам ніякої інформації не можемо надати». І потім з горем пополам мені з 225-го дзвонять, і таким неприємним голосом, з холодом, кажуть, що він з 8 числа вважається безвісти зниклим», – поділилася Марія.
У липні 225-й ОШП повторив усе ту ж позицію про залучення 108-ї ОБр ТРО до спільних навчань та брак комунікації: «Після того, як 225 ОШП стабілізував ситуацію на цій ділянці, окремі підрозділи 108-ї бригади ТрО опинилися в нашому підпорядкуванні. Їх залучили до спільних навчань з нашими військовослужбовцями. Однак і тоді виник конфлікт, про який писали провідні медіа: солдатів ТрО їхні командири не попередили про зміну підпорядкування. Цей брак комунікації оперативно вирішила Військовий омбудсмен. За що полк висловлює їй окрему подяку».
225-й ОШП: «Вибачаємось за те, що у полку дисципліна»
Колишні військовослужбовці 225-го окремого штурмового полку, родичі бійців та військові 108-ї бригади, яких передали під командування полку, розповідають Донбас Реалії про схожі практики – фізичні покарання, обмеження волі, погрози та позбавлення зв’язку з рідними.
За їхніми словами, частина військових після цього пішла в СЗЧ. Інші зникли безвісти або загинули за обставин, які їхні родичі та побратими ставлять під сумнів.
Радіо Свобода очікує реакцію від усіх згаданих у тексті офіційних осіб та опублікує їх, щойно отримає.
У 225-му полку повідомили, що наразі у підрозділі тривають перевірки і коментар нададуть пізніше.
Раніше полк публічно писав у своїх соцмережах, що «щиро вибачається за те, що у полку армійська дисципліна».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, Whats App або Imo: +380635710657. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум