Протести не вщухають, кадрові перестановки тривають, а остаточні рішення щодо низки ключових посад досі не ухвалені. Хто очолить Міністерство оборони? Хто представлятиме Україну у Вашингтоні та Варшаві? І головне – чи змінять кадрові ротації ситуацію на фронті?
Про це і не тільки Радіо Свобода поговорило з Юрієм Бутусовим, військовослужбовцем 13-ї бригади НГУ «Хартія», раніше головним редактором інтернет-видання «Цензор.НЕТ».
– Як ви зараз реагуєте на ці кадрові зміни? Чи обговорюють військові на фронті ці зміни? У якому контексті?
– Люди в армії зайняті постійно щоденними справами і багато часу витрачати на обговорення того, що відбуваються зміни, в них нема. Люди на зміни командирів на інших командирів, на зміни в управлінні реагують цілком позитивно. І більша частина людей дивиться з надією, сподіваннями, що зараз будуть якісь очевидні відомі для них покращення управління військами, організації військами в забезпеченні.
Але, оскільки у нас змін багато і авансів влада видає дуже часто, і люди вже, якщо чесно, не вірять просто обіцянкам, словам. Вони дивляться на ситуацію з оптимізмом, але чекають реальних рішень, а не просто слів, фотосесій і якихось там дописів в соцмережах.
Михайло Драпатий і команда
– Я пропоную розпочати з позитивних змін. Принаймні саме про це я чую від військовослужбовців, із якими мала нагоду поспілкуватися щодо нового головнокомандувача ЗСУ Драпатого. Як ви оцінюєте його перші кроки на цій посаді та які ваші головні очікування від нього наразі?
– Михайло Драпатий – людина, яка користується повагою і симпатією у більшості тих, хто з ним мав честь служити в армії. Тому як до людини, кадрового військового я до нього ставлюсь позитивно. Як він себе проявить на найвищій посаді головнокомандувача Сил оборони України під час того, коли ворог наступає на фронті і ситуація критична у Костянтинівці, в Добропіллі, Дружківці, Слов’янську, я не знаю. Тобто це треба подивитись.
На нього впала на плечі ноша керувати структурами Сил оборони чисельністю понад мільйон осіб з бюджетом в десятки мільярдів євро. Тому це важке випробування, великий виклик в житті, який потребує системних змін, відповідальності і великої команди, яка могла б взяти на себе відповідальність за критичні ділянки фронту, тоді буде результат.
– Власне, щодо команди – уже відбуваються певні кадрові зміни. Бригадний генерал Сергій Собко став виконувачем обов’язків заступника головнокомандувача Збройних сил України. Буквально 17 липня він у своїх соцмережах писав про тривожні тенденції, які, на його думку, спостерігаються в управлінні Збройними силами.
Зокрема, він зазначав, що особиста лояльність у кадровій політиці армії іноді стає важливішою за компетентність, а ініціативні командири дедалі частіше змушені думати не лише про виконання бойових завдань, а й про те, як уникнути можливих покарань. Також він звертав увагу на те, що високі командні посади інколи обіймають люди, до яких є серйозні питання щодо дотримання закону та професійної доброчесності.
Чи можна, з огляду на цей допис і вашу оцінку ситуації, говорити, що саме така кандидатура може сприяти позитивним змінам у підходах до управління та кадрової політики в армії?
– Подивимось, армія – це ієрархічна структура. І, так, дивитись по-місіанськи на те, що в ній відбувається, не зовсім виправдано.
Я думаю, що Сергій Собко – це людина мисляча (я з ним особисто знайомий так само, як з Михайлом Драпатим), який двічі навчався в Америці. І, на відміну від багатьох інших людей, які навчались там, в американських військових коледжах, він не тільки англійську мову звідти виніс, а він дійсно добре намагався навчатись і робити для себе висновки.
Зараз я з надією дивлюсь на кроки Драпатого, на кроки Собка, але виклики перед ними стоять грандіозні. І як вони будуть вирішуватись – це покаже тільки їх відповідність новим посадам.
«Ключова проблема»
– А от чи можна детальніше про ці виклики? На вашу думку, які зараз є ключові? Ви вже згадали, що є важка ситуація зараз на фронті. Президент України Володимир Зеленський поставив завдання реформувати ТЦК. Що ви бачите, які зараз ключові проблеми, окрім вже згаданих, є?
– Я думаю, що ключова проблема – це відповідальність за фронт і зупинка російського наступу. Це основне. Все інше – це насправді другорядні питання, я не думаю, що на них варто зосереджуватись. Реформа – це справа Міністерства оборони давати такі доручення командуванню Збройних сил. На мій погляд, немає ніякої логіки.
– Я тут уточнюю, що це було доручення вже для команди у зв'язці Міноборони і головнокомандувача. Тобто це має бути спільна робота. Хочу уточнити щодо фронту: маєте на увазі можливе оголошення загальної мобілізації в Росії? Чи є, на вашу думку, зараз якісь сигнали або передумови, які можуть свідчити про такий розвиток подій?
– Це ймовірний крок з боку Росії, проведення загальної мобілізації, але це тільки один сценарій розвитку подій. На жаль, зараз ворог продовжує наступ і продавлює нашу оборону навіть без проведення загальної мобілізації. І ось це мене турбує прямо сьогодні в першу чергу.
Штурмові полки
– Минулого тижня ви, напевно, бачили матеріал Анни Калюжної щодо 225-го окремого штурмового полку. Схоже, він розширив картину історій, пов’язаних із 425-м ОШП, де також порушувалися питання щодо ставлення до військовослужбовців, які потрапляють до цих підрозділів. Власне, одним із рішень Михайла Драпатого стало призупинення 26 липня поповнення штурмових полків.
Яким, на вашу думку, має бути майбутнє окремих штурмових полків? Чи варто їх інтегрувати до складу десантно-штурмових бригад, чи вони мають залишатися окремими підрозділами?
– По-перше, ніяких змін по штурмових полках серйозних не відбулося. Штурмові полки як виконували видані їм завдання, так і виконують. Як було у полку 425 «Скеля» там 13 ділянок фронту окремих, так вони і залишаються. Ніхто цих завдань не знімає. Тому якихось серйозних змін по них насправді не відбулося.
А це такі інформаційні заяви для того, щоб люди... Знов-таки, в нас люди люблять надії, коли їм щось розповідають. І часто люди, які ухвалюють рішення, вони продають в інформаційному полі симулякри рішень замість рішень.
Зараз ніяких рішень по штурмових полках, по їх розформуванню чи обмеженню діяльності не ухвалено. Хочу нагадати, що штурмові полки працюють на підставі наказів у бойових розпорядженнях, які видає безпосередньо головнокомандувач ЗСУ. Тому будь-які моменти – їх можна навіть зняти з фронту, ну, якщо вони не потрібні. Але ніхто цього не робить.
Моя особиста точка зору, що штурмові полки, так як вони були створені, вони потрібні. Вони не потрібні як частини безпосередньо прямого підпорядкування головнокомандувачу ЗСУ. Спочатку вони створювались як штурмові батальйони і штурмові полки у складі Сухопутних військ. Їхнім завданням була підтримка фронту і бойових порядків Сухопутних військ. І це правильна, логічна концепція, і зрозуміла, і виправдана повністю. І основна проблема, що... кожний полк має бути закріплений за певною смугою одного, максимум двох армійських корпусів. Виконувати завдання по проведенню штурмових дій в своїй чітко визначеній смузі, не розпиляючись на 10, 12, 14 ділянок, як це в нас постійно відбувається. Тоді вони зможуть спільно з тими військами, сухопутними бригадами, які відповідають за бойові дії в своїй смузі, ефективно проводити штурмові дії, протидіяти інфільтрації противника. І пошуково-ударні операції, штурмові операції будуть проводитись, спираючись на існуючі бойові порядки наших бригад.
Високі втрати штурмових полків і те, що зараз вони перетворені в таку образливу назву, пов’язані виключно з неграмотною практикою їх застосування вищим військовополітичним керівництвом. Тому що замість того, щоб вони посилювали бойові порядки Сухопутних військ і наших піхотних бригад, їм видають самостійні завдання на штурм, пошуково-ударні дії, штурмові дії, оборону, закріплення в тих смугах, де наші бойові порядки давно прорвані, де нема наших військ.
Тому вони входять на незнайомі ділянки, у них немає взаємодії, підтримки і злагодження з іншими підрозділами на цій ділянці. І це завжди призводить до великих невиправданих втрат. І це основна проблема – погане застосування, а все інше – це наслідки.
Всі рішення йдуть зверху. І командирів на ці штурмові полки призначають і дають їм Героя України саме тому, що ті люди, хто дає наказ, вважають, що так і треба діяти. Це помилкове бачення керівників.
Євгеній Хмара
– Хочу обговорити кандидатуру Євгенія Хмари на посаді виконувача обов’язків міністра оборони. Поки невідомо, чи буде його затверджено, оскільки 18 серпня депутати мають зібратися на засідання.
Яка ваша оцінка тенденції, яка склалася протягом останнього року: фактично в Україні змінилося вже чотири міністри оборони. Чи реально, на вашу думку, за пів року – приблизно стільки часу в середньому перебуває міністр оборони на посаді – провести ключові реформи, продемонструвати результат і вплинути на ті негативні тенденції, які існують? І загалом про що свідчить така часта кадрова ротація саме на посаді міністра оборони?
– По-перше, за пів року, безумовно, неможливо здійснити будь-які системні глибокі перетворення в державному апараті.
По-друге, неможливо здійснити ці реформи, якщо немає, відповідно, коштів в бюджеті на їх реалізацію, а вони не зайшли.
І по-третє, часті кадрові зміни всюди в державному апараті пов’язані з тим, що люди, які керують та ухвалюють рішення на найвищих посадах у владі, не мають розуміння, що таке система управління.
Керуються вони не прагматичними інтересами, а виключно сьогохвилинними емоціями, амбіціями та якимось інформаційними сюжетами.
Тому у нас така кадрова чехарда, в основі якої лежить безвідповідальність. І у нас чим частіше міняють, тим менше стає відповідальності.
І мета цієї постійної кадрової чехарди на всіх посадах зверху вниз – це уникати відповідальності на всіх ланках, перекладати відповідальність на тих, хто молодший за званням, за посадою. І таким чином відбілювати себе і свою бездіяльність, і свою некомпетентність.
– На вашу думку, чи здатний Євгеній Хмара продовжити ті позитивні зміни, які започаткував Михайло Федоров, і водночас запропонувати власне бачення та нові рішення? Чи бачите ви в ньому потенціал для продовження цієї тенденції позитивних змін?
– Я не знаю, можна зробити і кращі реформи при бажанні, а можна не зробити нічого.
У нас немає ніякої логіки, ні при призначенні, ні при знятті з посад.
Все це може відбутися абсолютно неочікувано. Він теж може за пів року втратити посаду. Ніхто не знає.
У нас нема планування державної політики, в нас нема стратегії, яка послідовно реалізовувалася у цій війні. Тому зараз це покаже тільки час.
Форум