Досвідчений солдат не радісно згадує бойовий шлях, ба більше, не хоче про «неприємні речі» говорити вголос. Згадує сім’ю. Ще б пак! За роки війни у нього підріс трирічний син. Коли Євген їхав воювати, старший син ще був дитиною, а тепер, за його словами, – дорослий чоловік. Історія воїна, який нині перебуває на одному з найгарячіших напрямків фронту на Донбасі.
Життя солдата за 40 метрів від російських сил на Донбасі – фото
Поблизу Кримського, що на Луганщині, щодня точаться бої між солдатами Збройних сил України та керованими Росією силами на Донбасі. Відстань між позиціями від 40 до 200 метрів. На одному із взводно-опорних пунктів служить Євген. У нього позивний «Одуванчик». Походження такого псевдо він не пам’ятає, адже на війні уже четвертий рік. Служить ще з другої хвилі мобілізації (з 2014 року).
Досвідчений солдат не радісно згадує бойовий шлях, ба більше, не хоче про «неприємні речі» говорити вголос. Згадує сім’ю. Ще б пак! За роки війни у нього підріс трирічний син. Коли Євген їхав воювати, старший син ще був дитиною, а тепер, за його словами, – дорослий чоловік. Історія воїна, який нині перебуває на одному з найгарячіших напрямків фронту на Донбасі.
Досвідчений солдат не радісно згадує бойовий шлях, ба більше, не хоче про «неприємні речі» говорити вголос. Згадує сім’ю. Ще б пак! За роки війни у нього підріс трирічний син. Коли Євген їхав воювати, старший син ще був дитиною, а тепер, за його словами, – дорослий чоловік. Історія воїна, який нині перебуває на одному з найгарячіших напрямків фронту на Донбасі.
1
Журналісти Радіо Свобода отримали можливість потрапити на одну з найнебезпечніших позицій в зоні проведення операції Об’єднаних сил. Очевидно, що в ці краї громадський транспорт не ходить. Добиратися довелося армійською вантажівкою, більш відомою як «шишига»
2
«Welcome to штрафбат» – табличка, яка нас зустрічає, звісно, жарт. Але в цьому є частка правди, адже, як каже Євген, усі, хто лише чує про те, що відправлять до нього на позиції, – одразу змінюють свою поведінку на краще. Ті, хто не усвідомили вчасно, розуміють це уже на місці
3
«Почалася війна. Друзі пішли, і я пішов. Плюс патріотизм. Образливо за країну стало, і пішов. Я вважаю, кожен повинен захищати свою країну, в якій живе», – пояснює нам «Одуванчик»
4
«Батько мені створював перешкоди кожен раз. Батько був проти з самого початку, бо сам у свій час в Афганістані проходив службу. Вони з моїм військовим комісаром служили разом. Війна почалася, я пішов. Відмовили раз, відмовили другий. Пізніше пішов напряму до комісара. Він сказав, що це тато (перешкоджає – ред.). Пішов до батька й нагадав йому, чого він мене вчив з дитинства – бути чоловіком до кінця. Або ти схибив, або ж чоловік до кінця. Тато заплакав і відпустив мене в армію. Я й пішов. Чоловік повинен захищати свій дім. Україна – це дім, захищаєш Україну, захищаєш свій дім, на цьому все сказано», – так Євген нас почав знайомити із своєю біографією
5
Тим часом бойовики, які заховалися у лісопосадках, пробують прострілювати спостережні пункти українських сил. Відстань зовсім маленька. Кажуть військові, що, бувало, ручну гранату кидали в окопи
6
Перебувати там – доволі небезпечна ідея. Зайшли на нетривалий час, і то прислуховувалися до кожного звуку. Євген добре чує вихід і прихід снаряда. За мить десь неподалік впаде граната, всі цілі
7
Євген пояснює, що обстріли тут щодня як у темну, так і у світлу пору доби
8
«По демобілізації, коли звільнився, 20 днів витримала вдома душа. Потім назад прийшов. Зараз ось закінчується контракт, і все, додому. Не знаю, на скільки мене вистачить. Сумно без цього всього. Без бліндажів, адреналіну. Хтось каже там, що (українські війська воюють – ред.) за політиків, хтось каже, що за олігархів. Ці речі каже той, хто не усвідомлює, що каже. В цілому ж за свій дім усі воюють, тому-то й тут ми усі», – розповідає він
9
«Кожен повинен відстоювати свій дім»
10
11
Сутеніє, а значить, незабаром буде бій
12
«На цій війні мені не зрозуміло, чому вона триває досі. Не розумію. Ну може ж воно вирішитися. І на рівні політиків, і військовим шляхом. Але чому так довго триває – мені не зрозуміло», – замислюється Євген
13
«Чому взагалі росіяни сюди полізли? Це мені взагалі не зрозуміло. Я скільки думав про це, я не розумію. Називають братом і тут же стріляють в мене. Так же не можна. Чому забрали Крим? Чому хочуть «віджати» Донбас? Не можна ж так. Ми не рослини якісь, що від нас можна взяти і листок відірвати, взяти і ягоду відірвати. Не треба цього робити», – продовжує свої роздуми солдат
14
За якусь мить російські сили знову розпочали обстріл. «Одуванчику» довелося перервати бесіду і командувати боєм
15
Зранку нас зустрів густий, немов молоко, туман. Поля вкриті білим маревом, у деяких місцях ледь видно навіть власні руки. Нам нагадали прикмету, що, мовляв, після семи туманів прийдуть морози. Пора готуватися до зими
16
Десь там, за туманом й посохлою травою, українська земля, яка здригається від розкотистих звуків смертоносних снарядів