За приблизними підрахунками, в Україні заміновані 137 тисяч кілометрів – це 23% території країни. Раніше окуповані території та райони, де велися бої, всіяні мінами, українські рятувальники постійно проводять операції з розмінування від мін та боєприпасів, що не вибухнули, зокрема касетних.
Через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення в районі Бучі під Києвом, де побували кореспонденти телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії), продовжують роботи з розмінування. Після деокупації навесні 2022 року тут досі знаходять міни та снаряди, залишені російськими військами під час відступу.
Небезпечні об'єкти часто знаходять там, де проходила лінія фронту або були тилові позиції. Проте міни можна зустріти не лише на сході чи півдні, де окупація тривала від шести до дев'яти місяців, а й у Київській, Чернігівській та Сумській областях – усюди, де була окупація, каже медіаменеджерка організації, що займається знешкодженням наземних мін та боєприпасів, які не вибухнули, HALO Trust Олена Шустова.
Фахівці знаходять у цих регіонах усе: від патронів та ручних гранат до важких артснарядів. За оцінками експертів, за нинішніх темпів на повне очищення країни можуть піти десятиліття.
«Дуже велика щільність забруднення. Чесно кажучи, я давно не бачив такого масштабу кількості вибухонебезпечних предметів на одній ділянці», – зазначає представник HALO Trust Дмитро Рагуля.
Щоб прискорити роботу, сапери впроваджують нові технології. Для аналізу місцевості використовують штучний інтелект. Він обробляє знімки з дронів у високій роздільній здатності та в автоматичному режимі розпізнає боєприпаси. Точність такої ідентифікації вже сягає сімдесяти відсотків.
Ще один метод – механічне розмінування. Оператор керує броньованим екскаватором дистанційно. Машина перекопує ґрунт, знищуючи приховані в ньому міни, тоді як оператор перебуває на безпечній відстані у спеціальному укритті.
«Керувати з кабіни та дистанційно за допомогою джойстика – це велика різниця. Оскільки в дитинстві я мало грав у комп'ютерні ігри, для мене спочатку було складно. Але я призвичаївся і привчився», – ділиться оператор спецтехніки Олександр Ляцевич.
Попри розвиток технологій, робота людей залишається незамінною.
Ольга Кава – одна з сотень цивільних фахівців, які пройшли навчання. До війни вона працювала в туристичному агентстві, але вирішила змінити професію.
«Звісно, страх присутній. Але він не стримує, а, навпаки, мотивує робити свою роботу правильно і відповідально», – каже вона.
Смертельні пастки півдня: як розміновують поля Миколаївщини (фотогалерея)
В Україні вдалося розмінувати понад 40 тисяч квадратних кілометрів території. Однак, за даними фахівців, площа земель, які ще належить перевірити, втричі перевищує обсяг уже виконаних робіт. Забруднені не лише землі, а й водойми (згідно з останніми даними ООН, близько 13 500 квадратних кілометрів акваторії України, враховуючи Дніпро, озера та узбережжя Чорного моря).
Для розмінування водойм сапери в Україні використовують і підводних роботів, оснащених відеокамерами та гідролокаторами, проте навіть із такими технологіями повністю очистити водойми вкрай складно.
«Основна загроза – це, на жаль, війна, що триває. Тому що ми можемо зараз обстежити акваторію, а завтра туди може щось прилетіти, і вона знову буде забруднена, і потрібно її вже повторно обстежувати», – пояснював мережі «Настоящее время» рятувальник Сергій Рева.
Навіть після закінчення війни робота рятувальників продовжиться.
«Бойові дії можуть закінчитися, а загроза мін – тепер уже для цивільного населення – насамперед залишиться. Так, наприклад, гуманітарне розмінування досі займається мінами після радянського вторгнення в Афганістан. Міни все ще небезпечні і продовжують вбивати людей», – розповідала мережі «Настоящее время» експертка у сфері протимінної діяльності Юлія Чикольба.
