Регіна Хісамова
Ігор Жабаров ще кілька років тому представляв Татарстан на Спеціальній олімпіаді для людей з особливостями інтелекту, але в березні 2026 року він загинув на війні Росії проти України.
А Олексія Васнецова з Удмуртії, за словами його сина, завезли на фронт просто із психіатричного стаціонару.
Ці випадки – не виняток, а наслідок юридичної пастки, у якій опинилися найбільш незахищені верстви населення. Правозахисники констатують: коли російська армія, яка п’ятий рік веде велику війну проти України, потребує кількості, «якість контингенту» та тяжкість діагнозів відходять на другий план. Шлях додому, пише проєкт Радіо Свобода «Idel.Реалії», для таких солдатів закритий назавжди – адже оскаржити контракт людина, яка не закінчила й середньої школи, просто не в змозі.
Атлет Спеціальної олімпіади з Татарстану
Про смерть 20-річного Ігоря Жабарова з Татарстану стало відомо 6 квітня. Він народився 8 травня 2005 року, загинув на війні в Україні 8 березня 2026-го.
Про нього у відкритих джерелах немає буквально жодної інформації. Але є кілька його особистих сторінок у Заборонена в Україні російська соцмережа, які він активно вів у різні роки. З них відомо, що він захоплювався футболом, хокеєм з м’ячем, баскетболом. Жабаров грав у різних командах і брав участь у дитячих та юнацьких змаганнях.
У 2021 році, судячи з фотографій, він брав участь у Всеросійській спеціальній олімпіаді з зимових видів спорту в Казані. У 2023 році – грав у футбол на Єдиних іграх Спецолімпіади, представляючи Татарстан.
Спеціальна олімпіада – це найбільший у світі спортивний рух для людей із ментальними особливостями. На відміну від професійного спорту, тут акцент робиться не на рекордах, а на інклюзії та створенні умов, у яких кожен учасник, незалежно від рівня здібностей, може проявити себе та отримати визнання.
На сторінці Спеціальної олімпіади в Росії зазначено, що, згідно з офіційними правилами Special Olympics Inc., до участі у змаганнях допускаються особи, які досягли 8-річного віку, з особливостями інтелектуального розвитку, тобто визнані «розумово відсталими», або ті, хто є «інвалідом через порушення пізнавальних здібностей і відчуває значні труднощі під час навчання та професійної підготовки».
На сайтах судів «Idel.Реалії» виявили одразу кілька справ, у яких повний тезка Ігоря Жабарова у 2024–2025 роках був відповідачем. Це справи про стягнення сум за договором позики, кредитним договором із Т-банком та «інші справи» з «Мегафоном».
У серпні 2025 року до Зеленодольського міського суду Татарстану надійшла кримінальна справа щодо повного тезки Ігоря Жабарова. Його звинуватили у крадіжці групою осіб (п. «а» ч. 2 ст. 158 КК) та шахрайстві (ч. 2 ст. 159 КК РФ).
Ця справа – частина більшого кейсу, за яким обвинуваченими проходять одразу три особи (імена двох інших приховані в картці на сайті суду). Проте справу Жабарова виділили в окреме провадження. І 13 серпня минулого року її зупинили. Як правило, це може означати, що обвинувачений підписав контракт із Міноборони РФ і пішов на війну.
Це не єдина кримінальна справа щодо повного тезки Ігоря Жабарова. У 2024 році в тому самому суді розглядали ще одну – за статтею про «неправомірне заволодіння автомобілем без мети викрадання» (ч. 2 ст. 166 КК РФ). Тоді обвинуваченими проходили четверо громадян, один із них Жабаров, другий – такий собі Сергій Порванов. Імена ще двох невідомі, вони приховані в картці справи. Вирок у цій справі оголосили першого листопада 2024 року, але його зміст невідомий.
Сергій Порванов, якого судили разом з Ігорем Жабаровим, теж підписав контракт із Міноборони РФ і загинув на війні в Україні 11 лютого 2025 року. Йому було 26 років. Один із його родичів (ми не розкриваємо його ім'я через закон про «небажані» організації в Росії) спочатку погодився відповісти на запитання про зв'язок Жабарова та Порванова, але пізніше перестав відповідати на повідомлення. Так само вчинив і родич Жабарова, з яким вдалося зв'язатися «Idel.Реалії».
«На зворотному боці був контракт на військову службу»
Нещодавно у пабліку «Комітет – рада солдатських матерів Росії» у «ВКонтакте» з'явився пост Данила Васнецова. Він розповів, що його «неосудного батька» насильно завербували на війну.
«Мого батька Васнецова Олексія Валентиновича – неосудного – змусили за вказівкою представниці адміністрації Увінського району [Удмуртії], користуючись його неосудним станом, поїхати на медогляд до іжевського військкомату для підтвердження, що він не придатний до військової служби. Під час проходження медогляду та проходження тестів йому дали папір про негативне проходження медогляду, а на зворотному боці був контракт на військову службу», – написав Васнецов, уточнивши, що його батько не проходив навіть строкову службу, оскільки в той час лежав у психлікарні.
Олексію Васнецову – 44 роки. Він жив в Увінському районі Удмуртії. Його знайомі (ми не називаємо імен через закон про «небажані» організації в Росії) розповіли «Idel.Реалії», що у чоловіка були борги за аліментами, тому йому, на думку співрозмовників редакції, і запропонували списати їх та піти на війну в Україну.
Васнецов, уточнили його знайомі, відмовився, але водночас його попросили пройти медогляд. Після нього чоловікові сказали, що він не придатний, і дали підписати документи. «Він не подивився, де розписується, і підписав контракт», – уточнив співрозмовник «Idel.Реалії».
Після цього Васнецов повернувся додому. Але вже через день, за словами його знайомого, приїхала ще одна представниця адміністрації. Вона нібито зажадала, щоб чоловік поїхав із нею до військкомату. Васнецов відмовився.
«Моя бабуся (його мама) відвезла його до стаціонару на лікування. Поклали його на три тижні, але через тиждень його незаконно забрали, підробивши заяву про відмову від лікування. Зараз його готують на борт», – писав його син Данило. Він додав, що родина вже зверталася до юристів у Центр юридичної допомоги: «Вони свою роботу робити не стали, хоча гроші їм заплатили».
«Вимагаємо від місцевих органів влади провести перевірку всіх учасників цього угруповання, хто примушує до контракту неосудних, завідомо знаючи, що він хворий і загине в перший же день на Так влада Росії називає повномасштабне вторгнення в Україну, з метою заволодіти його картками та документами та отримати незаконний прибуток і вигоду від своїх шахрайських дій щодо мого батька», – писав Данило Васнецов.
Знайомі Олексія Васнецова розповіли «Idel.Реалії», що чоловіка зрештою повезли представники Міноборони РФ. За словами співрозмовників, він уже може бути на війні. Жодного зв'язку з ним немає. Знайомі Васнецова не змогли надати жодних документів про діагноз чоловіка, оскільки це «можна зробити лише після запиту військкомату».
– Він дієздатний загалом, але лише частково, на базові потреби вистачає. Працював на найпростіших роботах, де не треба думати. Але все, що стосується складнішої розумової діяльності, вже не в його полі відповідальності, – сказав співрозмовник і додав, що Васнецов закінчив лише шість класів.
У середині березня у проєкті «Идите лесом», який допомагає ухилитися від служби в російській армії, розповідали про ще одну історію з Удмуртії, де 50-річного чоловіка змушували підписати контракт просто у психіатричній лікарні.
«Жінка розповіла, що син зателефонував їй із лікарні та повідомив: туди приходили з військкомату та вмовляли підписати контракт на війну. Він відмовився. Після цього лікар сказав, що випише сина, але «не додому», а «передасть його до рук представника військкомату», – писали правозахисники.
Жінка уточнила, що син нічого не підписував. «Лікарю сказав, що краще повіситься, але підписувати нічого не буде», – сказала мати у розмові з правозахисниками.
Вона вирішила не чекати виписки сина та поїхала до лікарні. Після певних суперечок та погроз звернутися до Мінохоронздоров'я та прокуратури жінці вдалося домогтися того, щоб сина виписали того ж дня.
«Лікар сказав, що йому дуже пощастило, що військові могли прийти в будь-який момент, але мама випередила. І ще військкомат узяв його на олівець», – зазначила жінка.
З якими психіатричними діагнозами не беруть на війну?
У березні в проєкті «Идите лесом» розповіли, що Міноборони РФ опублікувало проєкт змін, що розширює перелік психічних розладів, з якими не можна служити за контрактом під час мобілізації.
У переліку – 22 психічні розлади. Серед них – шизофренія, шизоафективні та хронічні маячні розлади, гострі психотичні розлади, фобічні та тривожні розлади, обсесивно-компульсивний розлад, посттравматичний стресовий розлад, дисоціативні розлади, розлади, пов'язані з вживанням психоактивних речовин, а також розумова відсталість та низка органічних психічних порушень.
«Важливо розуміти, що йдеться саме про нові контракти. Це не означає звільнення тих, хто вже служить із такими захворюваннями. Більше того, на практиці наявність таких діагнозів сама по собі не гарантує звільнення. Ми не раз бачили випадки, коли людей із тяжкими психічними розладами вербували та утримували на війні», – зазначали правозахисники.
Прессекретар «Идите лесом» Іван Чувіляєв пояснив «Idel.Реалії», що ключові слова у цьому розширенні переліку – «під час мобілізації». – Мобілізації немає, на їхню думку (на думку влади – ред.). Це ухвалений на майбутнє законопроєкт на той випадок, якщо вони потім приймуть мобілізацію, оголосять мобілізацію ще одну раптом – вирішать. І тоді цим можна буде користуватися. Але не зараз, – зазначив він.
На думку Чувіляєва, навіть за наявності у людини офіційного статусу недієздатної, її не завжди вдається повернути з армії – особливо якщо вона вже опинилася в Україні.
– Були випадки, коли родичі це оскаржували, приносячи документи про те, що людина визнана недієздатною: вона не може підписувати жодні папери, зокрема контракт. І тоді можна боротися і витягувати людину з частини. Але це треба робити до моменту, коли вона опинилася в Україні. Одразу, – пояснив Чувіляєв.
«Приїхали люди, які представилися судовими приставами»
Голова юридичного відділу російської правозахисної організації «Школа призовника» Тимофій Васькін розповів про іншу характерну історію – цього разу з Кірова.
У середині березня цього року до них звернувся чоловік, який розповів про вербування на війну в Україну людини «з імовірною інвалідністю».
«Це було вночі, до нього приїхали люди, які представилися судовими приставами, і сказали, що у нього нібито борги за аліментами (у нього немає дітей і ніколи не було ні з ким стосунків). Чоловіка завезли невідомо куди», – розповідав заявник.
Наступного дня чоловік, до якого прийшли пристави, телефоном розповів, що його забрали в пункт збору для подальшої відправки на війну.
«О 12-й дня вдалося востаннє додзвонитися, він відповів, що вже перебуває в Єкатеринбурзі. Після чого ми намагалися зв'язатися з військовою частиною, і він перестав виходити на зв'язок. Він не знав, де він саме перебуває», – розповів заявник.
Він також пояснив, що у чоловіка є батько, брат і дві сестри. Але всі вони, крім однієї сестри (вона є опікуном) – люди з ментальними особливостями. «Точної інформації про його захворювання немає, він закінчив корекційну школу, з його слів, отримував пенсію по інвалідності, працював вантажником за договором», – зазначав заявник.
Як пояснив Тимофій Васькін, вони не змогли отримати зворотний зв'язок від заявника, тому не змогли допомогти.
«До правозахисників доходить лише мала частина таких справ»
За словами Тимофія Васькіна, система вербування людей з ментальними особливостями часто спирається на їхню соціальну незахищеність і неможливість постояти за себе.
– До нас періодично звертаються родичі зі скаргами на те, що їхні близькі так чи інакше стають підписантами контракту і вирушають на фронт. Як саме це сталося – зазвичай незрозуміло. Зазвичай історія зводиться до того, що людину або переконали, або обманули, або вона взагалі нічого не пам'ятає – наприклад, була у стані сп'яніння, – розповів правозахисник.
Він пояснив, що родичів найбільше лякають три факти:
- по-перше, контракт уже підписаний;
- по-друге, людину ось-ось відправлять на фронт;
- по-третє, за своїми розумовими здібностями вона просто не може усвідомлювати свої дії та не впорається з військовими обов'язками.
– На жаль, до правозахисників доходить лише мала частина таких справ. Багато хто з цих людей самотні, і за них просто нікому хвилюватися. Інші не знають про можливість звернутися по допомогу, оскільки не стежать за суспільним порядком денним. Це люди у соціально вразливому становищі, що живуть у бідних районах. Тому більшість таких випадків залишається в тіні, – констатував Васькін.
З іншого боку, за його словами, про масштаби проблеми можна судити навіть за публікаціями так званих Z-блогерів.
– Вони масово пишуть, що їм на фронт надсилають людей з розумовими відхиленнями або з психіатричними захворюваннями. Тобто таких дописів прямо дуже багато і відеороликів дуже багато. І з їхніх постів можна зробити висновок, що командування теж не дуже задоволене тим, яка, скажімо так, якість контингенту до них надходить. Адже навіть для виконання примітивних завдань людина має розуміти, що відбувається: як тримати в руках автомат і в який бік іти, щоб елементарно орієнтуватися на місцевості.
На запитання, які саме діагнози мають звільняти від служби і чому вони не стають перешкодою на практиці, Тимофій Васькін відповів, що система налаштована на кількість, а не на якість.
– Ті, хто виконує план з набору на місцях, орієнтуються виключно на кількісні показники. У них немає завдання відібрати «якісний» контингент, – заявив Васькін. – Тому всі ці розпорядження Міністерства оборони РФ про те, з якими діагнозами можна брати, з якими не можна брати, – взагалі байдуже. Рекрутери, які за гроші шукають людей, навіть прямо кажуть: «Навіть якщо ви хворий – просто не говоріть про це».
Васькін нагадав, що на медкомісіях ведеться аудіозапис: якщо людина самостійно не заявляє про проблеми, формально вона вважається здоровою. У свою чергу тих, кого примушують до служби силою, просто не слухають: їхні скарги ігнорують або оформлюють документи так, щоб людина «пройшла» комісію, сказав голова юридичного відділу «Школи призовника».
Позитивний кінець
Правозахисники з проєкту «Призыв к совести» розповіли «Idel.Реалії», що минулого року у них була успішна історія, як чоловік зміг розірвати контракт із Міноборони РФ уже після того, як опинився на фронті.
«Іван (ім'я змінене) ріс в інтернаті для дітей з ментальними порушеннями. Залишив ПНІ (психоневрологічний інтернат), куди його перевели, а далі – вулиця, в’язниця, дешевий спирт, знову в’язниця і… контрактна служба. У 2023 році він насилу ходив через пияцтво, не міг читати і писати. Івана розподілили в сапери і через десять днів відправили на фронт. Восени 2024 року отримав поранення, довго намагався розірвати контракт, але юрист лише обманом тягнув з нього гроші», – розповідали у вересні 2025 року правозахисники з «Призыва к совести».
Вони зазначили: після того, як історія стала публічною, Івану вдалося домогтися військово-лікарської комісії. Та встановила категорію «Д» (означає повну непридатність до військової служби) у зв'язку з розумовою відсталістю – і контракт розірвали.
В організації також зазначили, що у них є ще одна схожа історія, в якій вдалося врятувати людину після підписання контракту, але розповісти про неї правозахисники поки не можуть – тривають суди.
– Людина втекла з дому і зв'язалася з вербувальниками, вони зробили їй довідку і відправили на фронт. На щастя, її опікун за допомогою адвоката вчасно подав позов до суду. Суд вжив заходів попереднього захисту, і на час розгляду людину відправили у військовий госпіталь. Чоловіка звільнили за станом здоров'я, а контракт визнали недійсним, – розповіли правозахисники.
Все змінило вторгнення в Україну
Тимофій Васькін із «Школи призовника» вважає, що корінь проблеми криється в тому, як змінилося законодавство з початком повномасштабного вторгнення і мобілізації. До великої війни система, за його словами, працювала прозоро: існувала постанова уряду про військово-лікарську експертизу і чіткий «Розклад хвороб». Було зрозуміло, з яким діагнозом людина придатна, а з яким – ні. Проте після указу про мобілізацію ситуація різко змінилася. Згідно з указом президента, звільнення зі служби (як і відмова у прийомі на неї) стало можливим тільки за наявності діагнозу, що відповідає категорії придатності «Д».
– Категорія придатності «Д» – це буквально передінвалідний стан або вже інвалідний стан. А оскільки спочатку вони не думали, мабуть, так наперед, а потім це вилилося в те, що виявилося, що приймати можна на службу кого завгодно. Головне – якщо ми дивимося з точки зору закону – щоб у нього не було категорії придатності «Д». А до категорії придатності «Д» величезний список діагнозів, найрізноманітніших – ВІЛ, наприклад, той же самий, – пояснив Васькін.
Пізніше військове керівництво, за його словами, усвідомило масштаб проблеми: у війська почали масово потрапляти люди з тяжкими захворюваннями. Щоб хоч якось відрегулювати цей процес, Міноборони РФ почало видавати додаткові накази.
Спочатку, нагадав Васькін, з'явився список «соціально значущих захворювань», з якими не можна укладати контракт (до нього повернули частину діагнозів з категорії «В» – обмежено придатний). Зараз відомство намагається розширити цей перелік, включаючи в нього нові психічні розлади. Однак, на думку правозахисника, ці заходи залишаються формалізмом.
У результаті ті, кого вербують обманом або примусом, стають заручниками цієї юридичної плутанини, констатував Васькін. Якщо людина сама не заявляє про хворобу або не здатна усвідомити тяжкість свого становища, система охоче «не помічає» її діагноз, відправляючи на фронт тих, хто завідомо не придатний до служби, зазначив правозахисник.
Артем Клига з «Руху свідомих відмовників» доповнив, що люди часто забувають або не хочуть актуалізувати інформацію про себе у військкоматі – і через це опиняються у пастці. Тобто навіть за наявності у них будь-якого з перелічених захворювань вони можуть просто не заявити про це.
– Наприклад, людина з категорією «В» (обмежено придатний) і з військовим квитком. Вона після того, як його отримала, жодних даних про себе та своє захворювання у військкомат не надсилала. Я взагалі майже ніколи не зустрічав чоловіків, які відповідально підходили б до цього завдання. Тобто є сприйняття, що «ось я військовий квиток отримав – і все». А ні, там до 65 років або до 70 ти маєш актуалізувати дані про себе, – пояснив правозахисник.
Відсутність санкцій
Клига підкреслив, що головною причиною системного ігнорування діагнозів є повна безкарність тих, хто відповідає за набір.
– Треба розуміти важливий момент: відповідальності за це, по суті, немає жодної, – пояснив юрист. – Так, написали гарний наказ, що ось із таким переліком захворювань контракт укладений бути не може. Але нічого не прописали. А що буде конкретній людині, якщо вона допустить, що людина опиниться на фронті, а потім загине? А нічого.
На думку Клиги, величезна кількість порушень у російській армії пов'язана саме з відсутністю санкцій:
– Від дрібних якихось речей – призовників десь там з обліку не знімають або особисту справу не видають – до чогось серйозного: коли людина просто гине, бо вона не повинна була там служити, її не повинні були відправляти в армію або на строковій службі вербувати якось. Ось за такі [порушення] санкцій немає, – пояснив Клига.
Безвихідна ситуація?
Незважаючи на наявність формальних списків хвороб, правозахисники наголошують: коли людина вже опинилася у зоні інтересів Міноборони РФ, юридичні механізми захисту практично перестають працювати. Тимофій Васькін констатував, що розмови про законне «звільнення» після підписання контракту в нинішніх умовах багато в чому втрачають сенс. Він нагадав про історію чоловіка з Удмуртії, який уже опинився в руках Міноборони РФ:
– Тому що коли людина вже підписала контракт і перебуває в зоні інтересів Міністерства оборони та Генерального штабу, то витягнути її дуже складно. Тобто навіть ті, хто дезертирує уже з армії, їх шукають, забирають і відправляють назад. Ті, хто намагається домогтися звільнення за станом здоров'я – їх шукають, забирають, відправляють назад.
Васькін зазначив, що Міністерство оборони РФ і суди у переважній більшості випадків стають на бік держави. Для офіцерів на місцях, за словами правозахисника, навіть «проблемний» солдат залишається ресурсом.
Співрозмовник «Idel.Реалії» уточнив, що бувають випадки, коли таких людей просто тримають у підвалах, відбирають банківські картки та привласнюють їхню зарплату, тобто людина стає інструментом для заробітку командирів.
Правозахисник зазначив: щоб дійти до суду, потрібно скласти позов, знайти адвоката, витратити гроші і – найнездійсненніше – пройти незалежну медичну експертизу. А для цього потрібно залишити лінію фронту, чого зробити ніхто не дасть: «На кожному етапі видно, що ситуація безвихідна, на жаль».
З ним солідарний і Іван Чувіляєв із «Идите лесом».
– Шляху розірвати контракт немає. Усі контракти – на автопродовженні, крапка. Чекати на їхнє закінчення неможливо. Оскарження контракту можливе – це буває. Це вкрай рідкісний випадок, але він є, така практика існує. І вона практично завжди провалюється, але вона успішна, якщо родичі одразу б’ють на сполох. Чим швидше вони намагаються оскаржити контракт і сказати, що він, скажімо, укладений із порушеннями: якщо у людини серйозні проблеми зі здоров'ям і не було медкомісії, або рішення було ухвалене на основі старих документів, або на ці документи ніхто не дивився, або, знову ж таки контракт складений із помилками. І тоді дійсно буває, що контракт оскаржують і розривають. Але це вкрай рідко, – підсумував Іван Чувіляєв.
