Причина, за якої Артем Биков опинився у 273-й артилерійській бригаді російської армії, і без того була похмурою.
У листопаді 2024 року він сидів у відділку поліції в Московській області й слухав, як офіцери погрожують підкинути йому наркотики, якщо він не підпише контракт на службу в армії.
Раніше Биков перебував у реабілітаційному центрі для наркозалежних. Його мати, з якою, за його словами, він постійно сварився через його минуле вживання наркотиків та сексуальну орієнтацію, викликала поліцію після чергової серйозної сварки.
«Я був у поліції на гачку, мама завжди могла свідчити проти мене, тож я вибирав менше з двох зол», – сказав 24-річний хлопець в інтерв’ю Російській редакції Радіо Свобода. Він неохоче погодився підписати контракт, і його відправили на полігон бригади.
За його словами, коли старші офіцери дізналися, що він бісексуал, побиття почалися по-справжньому.
Протягом багатьох десятиліть, спочатку радянські, а потім російські збройні сили є місцем, де неофіційно толерується система Дідівщина – це форма нестатутних відносин, що ґрунтується на приниженні гідності та фізичному насильстві «старих» солдатів («діди», «черпаки») над новобранцями. Явище набуло масового характеру з кінця 1960-х, особливо посилившись після скорочення терміну строкової служби, і стало символом жорстокості, страху та нелюдських знущань в армії – знущань і насильства над новобранцями. Ця система є серйозним приводом для занепокоєння російського суспільства та родин молодих солдатів, але вона покривається командирами як внутрішній інструмент забезпечення дисципліни серед призовників та новоприбулих.
У серпні 2020 року високопосадовець Міністерства оборони Росії заявив, що дідівщину нібито було «повністю викорінено» зі збройних сил.
Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну такі організації, як «Комітет солдатських матерів», роками привертали увагу до цієї проблеми та закликали законодавців і командування викорінити цю практику.
У вересні минулого року президент Володимир Путін відвідав та провів інспекцію 237-ї бригади, а також інших підрозділів.
«Якби Путін знав про цей хаос, бригаду б розформували», – вважає Биков.
Добрий поліцейський, злий поліцейський
У серії інтерв’ю, наданих у березні та квітні з Грузії, куди він виїхав після дезертирства з російської армії та втечі з країни, Биков розповів про своє виснажливе 11-місячне перебування на навчальних полігонах 273-ї бригади в Муліно, у центральному регіоні Нижньогородської області.
Биков також надав обширне листування, фотографії та аудіозаписи, які російська служба Радіо Свобода та проєкт Система (розслідувальний підрозділ Радіо Свобода), використали для підтвердження багатьох деталей його розповіді.
Протягом багатьох років його мати не могла змиритися із тим, що він бісексуальний, розповів Биков. Він також зізнався, що мав наркотичну залежність, яку пояснював «власними пригніченими травмами… серйозними психологічними проблемами, зокрема комплексом неповноцінності».
Його мати влаштувала його до реабілітаційної програми від наркотичної залежності, спочатку у 2022 році, а потім знову у 2023-му.
Наступного листопада, коли він повернувся додому, між ними сталася сварка, і вона викликала поліцію, заявивши, що він гей, вживає наркотики й робить її життя нестерпним.
Поліцейські доставили його до місцевого відділку і переконали розблокувати мобільний телефон, де, за його словами, вони знайшли особисті фотографії та відео.
Почалася гра в «доброго і злого поліцейського». Я злякався і вирішив, що не маю вибору
За його словами, вони погрожували підкинути йому наркотики, якщо він не підпише контракт про вступ до армії, а також попередили, що в російських в’язницях до геїв і бісексуальних чоловіків ставляться вороже або навіть застосовують до них насильство.
«Почалася гра в «доброго і злого поліцейського». Я злякався і вирішив, що не маю вибору», – сказав Биков.
«Мені здавалося більш раціональним померти на війні, ніж потрапити до в’язниці і бути там закатованим і приниженим до смерті», – додав він.
Він отримав виплату в розмірі 2 мільйонів рублів (близько мільйона гривень) протягом 10 днів після підписання контракту. Ця сума, яка для більшості росіян є величезною, відображає систему, яку російські вербувальники створили для забезпечення стабільного потоку добровольців, уникнувши при цьому чергового непопулярного наказу про мобілізацію.
Однак для багатьох солдатів значна частина цих грошей зазвичай йде на хабарі старшим офіцерам.
«Це було схоже на пекло»
Биков вступив до лав російської армії як рядовий. На полігоні бригади в місті Муліно Нижньогородської області він пройшов базову підготовку. Він розповів, що неохоче брав участь у тренуваннях з бойових мистецтв, зокрема спарингів.
Потім вони дізналися, що він бісексуал.
«Наді мною жорстоко знущалися, на мене надягали по п’ять бронежилетів, було дуже важко ходити, мене нудило, я втрачав свідомість, падав, на мене надягали протигаз, змушували бігати, повзати тощо. Мені це здавалося пеклом, але це був лише самий початок», – розповів він.
Биков розповів, що його приписали до підрозділу в складі бригади – формування, схожого на військову поліцію, завданням якого було підтримання порядку та дисципліни, а також розшук солдатів, які дезертирували або самовільно залишили частину.
За його словами, командир підрозділу, молодший лейтенант Ельдар Дадашев, був відомий своїм садизмом та спалахами насильства під впливом алкоголю.
«Просто якесь середньовіччя. Людей били палицями, молотками відбивали руки, приковували наручниками до батареї, позбавляли води, садили голими в яму»
Людей били палицями, молотками відбивали руки, приковували наручниками до батареї, позбавляли води, садили голими в яму
Місцеперебування Дадашева було невідомим, і зв’язатися з ним для отримання коментарів не вдалося. Биков зазначив, що солдати з підрозділу повідомили йому, що командира відправили до України.
Заяви Бикова про регулярні побиття та насильство частково підтверджуються показаннями, поданими до регіональної військової прокуратури одним із військовослужбовців бригади – Айдаром Гафаровим.
У заяві, яку переглянуло Радіо Свобода, Гафаров скаржився, що Дадашев наказав йому покласти руки на стіл і неодноразово бив його по пальцях м’ясним молотком, а потім ударив його по лобу, грудях і ногах держаком лопати.
Після одного особливо болючого удару він почув хрускіт і не зміг стати на цю ногу. Пізніше його голим кинули в яму на невизначений термін як покарання.
Після переведення Дадашева Гафарова звільнили, і він дезертирував, а незабаром після цього подав письмове свідчення.
Зґвалтування та погроза зґвалтуванням
Додатковим підтвердженням існування інституціоналізованого садизму в підрозділі стало невелике досьє з документами та письмовими свідченнями, зібране 34-річним солдатом Яном Нікашкіним, який раніше відбував покарання у в’язниці.
Биков розповів, що він і Нікашкін служили в одному дисциплінарному підрозділі.
Нікашкін систематично відмовлявся виконувати накази бити інших солдатів і сам зазнавав побоїв.
Після того, як минулого літа Нікашкін дезертирував із підрозділу, він зібрав свідчення інших солдатів, які підтверджували факти сексуального насильства у бригаді; за словами Бикова, ці свідчення були передані йому.
В записі телефонної розмови між Нікашкіним та іншим солдатом, наданому Радіо Свобода, Нікашкін стверджує, що Дадашев, командир підрозділу, змушував іншого військовослужбовця здійснювати оральний секс з фалоімітатором, який застосовувався як публічна погроза для залякування солдатів.
Биков зазначив, що хоча він сам не був свідком того, як когось із солдатів ґвалтували за допомогою фалоімітатора, про це було загальновідомо серед солдатів.
Пізніше в розмові можна було почути, як інший солдат, Єгор Рязанцев, розповідав про інший інцидент за участю двох підлеглих Дадашева:
старшого солдата, якого повернули до підрозділу після самовільного залишення частини, примусили лягти обличчям до землі, зняли з нього штани та притиснули руки й ноги до землі. Потім двоє офіцерів вставили йому в анальний отвір феєрверк і підпалили його.
Цей інцидент було зафіксовано на відео, як сказав Рязанцев під час розмови, і його показали солдатам підрозділу.
Ні Рязанцев, ні Нікашкін не відповіли на прохання про коментар.
«Верховного ніколи не смійте чіпати»
Десь на початку минулої осені, за словами Бикова, його напружене протистояння з Дадашевим досягло точки кипіння, коли Дадашев віддав наказ зґвалтувати Бикова.
Биков сказав, що йому пощастило: інші солдати відмовилися виконати наказ, хоча й «понизили» його, ізолювавши та піддаючи дрібним покаранням, таким як заборона тиснути руку.
Сам Биков подав офіційну скаргу до начальства Дадашева, після чого, за його словами, його перевели до підрозділу, що не перебував під командуванням Дадашева.
Пізніше Биков розповів, що дізнався про те, що Дадашев віддав наказ побити полковника – військового, значно вищого за рангом.
Слідчі росйської військової поліції розпочали розслідування, і, виявивши одного солдата зі зламаними руками, якого як покарання тримали голим у ямі, у вересні заарештували Дадашева та розформували дисциплінарний підрозділ.
Биков розповів, що наступного місяця дезертирував із бригади та виїхав з країни.
16 лютого, перебуваючи в Грузії, Биков знову поспілкувався по телефону з Нікашкіним і записав цю розмову.
Нікашкін сказав, що колишні командири підрозділів, відповідальні за побиття та дідівщину, можуть «йти нах*й». Але, за його словами, Путін був недоторканним.
«Верховного ніколи не смійте чіпати. Хай там як, ця людина вивела Росію на новий рівень, до цієї людини ніяких питань. Я не вірю, що в тебе навіть такі думки [негативні щодо Путіна]», – як було почуто на записі.
«Ти обрав той бік. Тоді я змушений припинити з тобою спілкуватися. Виріши для себе, на чиєму ти боці, – сказав Нікашкін. – Якщо ти з ними – нам не по дорозі».
«Путін створив геніальну систему: управління через страх», – сказав Биков у інтерв’ю Радіо Свобода. – Уся його система побудована на страху. Але Росія вичерпається, і тоді люди побачать, що сили немає. Її ніколи й не було. Держава страждальців і мучеників»
До підготовки цього репортажу долучилася кореспондентка Системи Світлана Осіпова.
Форум