Доступність посилання

ТОП новини

Західні санкції: демонстрація незгоди і безпорадності чи «гра в довгу»?


На акціях протесту в російському Хабаровську гасла проти Путіна і Лукашенка є поряд. 15 сераня 2020 року
(Рубрика «Точка зору»)

Білоруський президент Олександр Лукашенко поповнив список посадових осіб своєї країни, проти яких введені санкції Європейського союзу. Сьогодні визначиться і новий список російських чиновників, проти яких будуть введені санкції у зв'язку з отруєнням опозиціонера Олексія Навального. Таким чином, санкційні заходи Заходу проти Росії та її сателітів набувають системного характеру і стають головним знаряддям впливу на Кремль, як у випадку з зовнішньополітичними діями Москви, так і в зв'язку з репресіями проти опозиціонерів або корупційними злочинами. «Список Магнітського», санкції за Крим і Донбас, отруєння Скрипаль, тепер і «список Навального». І окремо – санкції проти режимів, які підтримує Москва.

Необхідно, однак, зрозуміти, до якої міри західні санкції є реальним важелем впливу, а до якої – поступкою громадській думці та власній порядності європейських державних діячів. Звичайно, якщо ти політик в цивілізованому світі, то не можеш просто закривати очі на побиття демонстрантів або на агресію проти суверенної держави. Ти повинен реагувати.

Але оскільки ти повинен реагувати так, щоб не нашкодити економіці і політичним інтересам, ти можеш застосувати тільки той важіль, який нічому істотно не завадить. Тобі потрібні такі санкції, які показали б, що ти обурений, але разом з тим не завадили б приймати Володимира Путіна в європейських резиденціях і будувати «Північний потік - 2». І саме тому важіль і перетворюється в символ, демонстрацію незгоди і безпорадності одночасно.

Майбутнє Лукашенка залежить не від Заходу, а від Путіна

Про санкції проти режимів-сателітів я вже й не згадую. Списку санкцій, в якому опинився Лукашенко, може бути хіба що моральною розрадою для людей, яких б'ють на білоруських вулицях. У становищі самого Лукашенка санкції не змінюють геть нічого. Ба більше, він десятиліттями перебував під санкціями, навіть коли за нього голосувала більшість його співвітчизників і на вулицях Мінська та Гродно не було ніяких істотних масових протестів.

Зустріч президента РФ Путіна і президента Білорусі Лукашенка в Сочі під час протестів у Білорусі проти фальсифікації виборів.
Зустріч президента РФ Путіна і президента Білорусі Лукашенка в Сочі під час протестів у Білорусі проти фальсифікації виборів.

Можливо, багатьох білоруських громадян тоді влаштовувало, що ними керує людина, причетна до зникнення своїх політичних опонентів, та, яка розігнала парламент, поглумилася над свободою слова. А Захід це не влаштовувало вже тоді. Але і Лукашенко це тоді хвилювало приблизно так само, як і зараз, – як, до речі, хвилюють санкції будь-якого російського чиновника.

За великим рахунком санкції за репресії в Білорусі потрібно також вводити проти Москви, а не тільки проти Мінська

Майбутнє Лукашенка залежить не від Заходу, а від Путіна. Ну і, звичайно ж, від протестного потенціалу білоруського суспільства – якщо цей потенціал, звичайно, виявиться сильніший навіть не за власний авторитарний режим, а за його російських покровителів. Тому за великим рахунком санкції за репресії в Білорусі потрібно також вводити проти Москви, а не тільки проти Мінська.

Але наскільки дієві санкції проти самої Росії? Коли ці санкції тільки почали вводитися, коли стало ясно, що саме вони виявляться головним інструментом західного тиску, тодішній президент США Барак Обама говорив про їх кумулятивний ефект. Це точна і чесна оцінка реальної ваги і наслідків санкцій. Санкції сприяють відсталості російської економіки, вони рано чи пізно вплинуть на саму можливість збереження існуючого режиму, вони зумовлюють, що авторитаризм неминуче програє цивілізованому світу.

Президент США Барак Обама (R) та президент Росії Володимир Путін спілкуються перед другою робочою сесією на саміті G20 в Анталії, 16 листопада 2015 року
Президент США Барак Обама (R) та президент Росії Володимир Путін спілкуються перед другою робочою сесією на саміті G20 в Анталії, 16 листопада 2015 року

Можна скільки завгодно недооцінювати знамениту поправку Джексона–Веніка, завдяки якій Радянський Союз втратив можливість поставок передових технологій. Але прийняття цієї поправки внесло реальний внесок у майбутній демонтаж комуністичного режиму і зникнення СРСР з карти світу. Я не сумніваюся, що коли через десятиліття історики обговорюватимуть причини краху авторитарного режиму в Росії та переформатування самої російської державності, вони обов'язково згадають про санкції – скільки б років не минуло з дня, коли ці санкції вводилися.

Авторитаризм сильний не багатством жителів, а відданістю силовиків і потужністю пропаганди

І ось тут постає найголовніше питання: так скільки ж років? Для тих, хто вводить санкції, це забіг на довгу дистанцію. Як і для тих, проти кого ці санкції спрямовані. Економічні обмеження позбавляють авторитарні режими перспективи. Але вони ніяк не впливають на їхнє сьогодення, тому що авторитаризм сильний не багатством жителів, а відданістю силовиків і потужністю пропаганди. Санкції важливі як символ, який позначає відношення цивілізованого світу до майбутньої долі авторитарних режимів.

Але при цьому поки цивілізований світ не хоче поступатися своїми інтересами і просто серйозно ризикувати. Не потрібно думати, що санкції ось буквально завтра призведуть до звільнення Донбасу або відставки Лукашенка.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Оригінал публікації читайте на сайті російської служби Радіо Свободи

  • Зображення 16x9

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG