Найменший землетрус може залишити Ялту без питної води. Російська влада в Криму вирішила не експериментувати, пробиває паралельний тунель, який почала прокладати ще українська влада.
Перший ялтинський гідротунель спорудили ще в 1964 році. Радянській владі він коштував 22 мільйони рублів. Довжина тунелю – сім кілометрів, а залягає він на глибині до одного кілометра, прямо під горою Ай-Петрі. Будували ж водовід спеціалісти «Метробуду», методом буріння і та підриву гірських порід. Саме тому, на вході в тунель і прикріплена, впізнавана для метрополітену, буква «М».
Вода в колектор потрапляє зі Щасливинського водосховища. І це, по факту, чи не єдине джерело питної води в Ялті. Та нині він у аварійному стані і альтернативи йому не має.
«В старому тунелі, є місця де перепади висоти водоводу складають близько метра. Така величезну зсунення грунтів, щоб ви розуміли. Стан старого туннелю дуже поганий», – розповів у інтерв’ю Крим.Реалії міністр житлово-комунального господарства Криму (2010-2011) Микола Порицький.
Микола Порицький був міністром ЖКГ Криму і в 2011 році особисто інспектував Ялтинський тунельний водогін. Чоловік каже, що коли будували колектор – технології були не надто надійними. Тому тріщини з’явились уже за кілька років після будівництва. Через аварійність у 90-х почали будувати другий, запасний водогін. Та через нестачу фінансування, встигли пройти лише півтора кілометри.
Цього року підконтрольна Кремлю влада Криму отримала фінансування з Москви і почала добудовувати тунель, який не завершила українська влада.
«Нашим проектом передбачено, що ми побудуємо 5,5 км нового тунелю та реконструюємо 1,5 км існуючого», – зазначив в одному з коментарів керівник проєкту служби замовника Микола Путилін.
На будівництво з держбюджету Росії, тобто з кишень російських платників податків, виділили 8,5 мільярдів рублів. Проєкт мають завершити до 2024 року. Конструкцію будують під нахилом, щоб вода самоплином йшла в Ялту. Працюють цілодобово у кілька змін.
Як заявляють будівельники, новий водовід може витримати землетрус амплітудою у дев’ять балів. Для цього використовують найсучасніші технології, зокрема й так звані «тюбінги». Проектна можливість старого водогону – 50 тисяч кубометрів води на добу. Новий – удвічі більший і вдвічі потужніший. Через це будівельники зазнають деяких складнощів.
«У процесі проходки, нам доводиться часто міняти різці, які через складні ґрунти затуплюються. Тоді доводиться виходити в забій, тимчасово зупиняти проходку і міняти ріжучий інструмент», – зазначає заступник директора будівельної компанії Андрій Булигін.
Микола Порицький каже: технології, які використовують у будівництві – дійсно надійні. Однак не розуміє, навіщо аж так треба було збільшувати потужність колектора. Адже це суттєво впливає на вартість проєкту.
«Велика Ялта – це один із небагатьох районів Криму, якому при нормальному економному використанні води, вистачає Щасливинського водосховища. Вони могли б збільшити потужність старого тунелю там на 10 тисяч, на 20, старий, до речі старий водогін це дозволяв. Але я не бачу сенсу в тому, щоб збільшувати потужність аж так», – пояснив у коментарі Крим.Реалії міністр житлово-комунального господарства Криму (2010-2011) Микола Порицький.
На великій сумі менше побачать крадіжку, припускає активіст із Ялти Павло Степанченко. Надмірна потужність, непередбачені витрати й так зване «стаханівське» випередження термінів – це прийоми, які кримські чиновники часто використовують у своїх схемах.
«Коли виділяється астрономічна сума, а за мірками Криму 8,5 мільярда – це колосальна сума, то зрозуміло, що з неї відкусять ласий шматок пирога. І це однозначно. Коли мова йде про мільярди, то крадіжка якихось там 100 мільйонів – це крапля в морі і є шанс, що її не помітять. Можна, приміром, списати за якимось актом, на подорожчання матеріалів або ж посилатися на недолугого підрядника», – зазначив у розмові з Крим.Реалії активіст із Ялти Павло Степанченко
На відео 2011 року, зазначено, що до реалізації російсько-європейського проєкту «Північний потік» була залучена фірма «ПРиСС». Ця компанія прокладала підземні тунелі для газогону Грязовець-Виборг. Це було необхідно, щоб з'єднати північно-європейський газопровід із єдиною системою газопостачання Росії.
Компанією «ПРиСС», тоді керував Ігор Добрих. Ця людина значиться генеральним директор одразу в кількох фірмах із назвою «ПРиСС». Зокрема й тієї, що зараз будує різні проекти в Криму.
«Це взагалі був перший досвід застосування мікротунелів в «Газпромі». І цей досвід був настільки успішним, що на другій гілці газопроводу, було вже чотири таких тунелі. Два з яких зробила компанія ПРиСС», – розповідав у інтерв’ю 2011 року генеральний директор компанії «ПРиСС» Ігор Добрих.
Компанія «ПРиСС» має доволі багату історію. Наприклад, будувала каналізаційні колектори в Санкт-Петербурзі та в Сочі перед Олімпіадою. Що ж до кримського підряду, то він дістався також «ПРиССу», от тільки форма власності інша – Товариство з обмеженою відповідальністю. І саме ця компанія будує ще один мегапроект у Криму. Це каналізаційний колектор у Сімферополі протяжністю 17,5 кілометрів і вартістю понад 11 мільярдів рублів. Гроші знайшли знову ж таки у федеральному бюджеті Росії.
Через розкрадання російських федеральних коштів у Криму під слідство вже потрапили міністр будівництва Михайло Храмов та віцепрем’єр Євген Кабанов. Їхні провадження стосуються будівництва водогону у Сімферопольському районі. Павло Степанченко переконаний, що будівництво Ялтинського водогону не буде виключенням і найближчим часом теж варто очікувати фінансового скандалу.
«Ось ми зараз з вами розмовляємо, а через рік-два, когось можуть затримати. Затримують і посадять, я не здивуюся цьому», – зазначив активіст із Ялти Павло Степанченко.
Які наслідки для компанії «ПРиСС» будуть через діяльність у Криму, поки не відомо. В Кримській прокуратурі щодо цього підприємства проваджень поки немає. У санкційних списках вона теж не значиться.
