Через десять днів після російського удару по виставці оборонних технологій у Капітанівці місцеві жителі не рахують вибиті шибки – вони рахують тих, хто залишився без дому, і тих, кого вже не повернути.
24 липня російська ракета вдарила поблизу приватного стрільбища, де проходив практично-демонстраційний захід «Критично захищено». Загинули щонайменше 12 людей, понад сто були поранені. Серед постраждалих – не лише учасники заходу, а й мешканці навколишніх будинків.
Пройшло майже два тижні, а досі гострим залишається питання: як під час воєнного стану демонстрація оборонних технологій могла відбутися без участі жодного з державних органів, які мали б погоджувати масові заходи?
Радіо Свобода з’ясувало, що організатори не отримували передбачених порядком погоджень на проведення заходу від місцевої влади, районної військової адміністрації та поліції. Водночас сам захід активно анонсували і про нього знали далеко за межами вузького кола учасників.
Про розслідування, стрільбище через паркан від приватних будинків, як мала би відбутися процедура та що з розслідуванням подібних випадків у минулому – у тексті Радіо Свобода.
24 липня
Коли Юлія Даценко повернулася додому з лікарні, побачила, що у її будинку не залишилося цілих вікон. Скло було розкидане на підлозі, стіни посічені осколками, а на подвір’ї ще виднілися сліди крові.
24 липня російська ракета влучила поблизу приватного стрільбища в селі Капітанівка на Київщині. За сто метрів від її будинку саме проходив практично-демонстраційний захід «Критично захищено», на який зібралися представники української оборонної індустрії, виробники безпілотників, систем радіоелектронної боротьби, засобів протиповітряної оборони та потенційні замовники.
«Я була у ванній кімнаті. Не було ні повітряної тривоги, нічого. Після вибуху ліва сторона тіла була посічена уламками. Далі майже нічого не пам’ятаю. Чоловік витягнув мене з другого поверху», – розповіла Юлія в коментарі Радіо Свобода за кілька днів після удару.
Жінка каже: після вибуху допомагати пораненим довелося місцевим. За її словами, на місці проведення заходу не було ні поліції, ні карети швидкої допомоги.
Ба більше! Медична допомога приїхала пізніше, адже вузька дорога була вщент запаркована автівками, на яких прибули на захід учасники.
«Я сама собі зупиняла кров. Знайшла вдома бинти, хлоргексидин. Осколки, які могла, сама витягувала. Потім лікар сказав, що дорогоцінний час був втрачений», – розповіла Юлія.
Її сусід Василь Шинкарук згадує, що саме перед їхнім будинком зносили тіла поранених та загиблих. Усюди була кров. Дружина Василя винесла з будинку всі перев’язувальні матеріали, які були в аптечці.
Не було ні ватки, ні спирту, нічого. Люди бігали один до одного, хто що мавВасиль Шинкарук
«Не було ні ватки, ні спирту, нічого. Люди бігали один до одного, хто що мав. В когось із учасників при собі були аптечки, то хоч це ще допомагало. А про швидкі я взагалі мовчу. Це дуже страшно. Коли стало спокійніше – під вечір, ми змивали кров з асфальту у дворі нашого будинку. Весь вечір», – пригадує Василь.
Трохи далі – через дорогу від стрільбища, куди й цілилися ракети, будинки знищені вщент.
Тетяна Цимбал, з якою поспілкувалися журналісти Радіо Свобода, розповіла, що її сім’я і ще кілька родин, які проживали в цьому будинку, залишилися без житла. Серед сусідів є загиблі, зокрема 20-річний Марк.
Хто має нести відповідальність?
Поки жителі Капітанівки ремонтували будинки та лікувалися після поранень, у публічному просторі почали з’являтися різні версії того, як узагалі міг відбутися такий захід, що зібрав десятки представників оборонної галузі під час повномасштабної війни.
Організатори заявляли, що це була закрита практична демонстрація, а місце проведення повідомляли лише перевіреним учасникам після реєстрації.
Підозру повідомили організатору виставки та керівнику асоціації «Армада» Василю Гончаруку. Під час судового засідання його захисники наполягали, що органи влади були повідомлені про проведення заходу.
Втім у відповідях, які Радіо Свобода отримало на інформаційні запити, йдеться, що жоден із державних органів, які відповідно до чинного порядку повинні були брати участь у погодженні масового заходу, не отримував відповідні звернення. Зокрема і Дмитрівська сільська рада, і Бучанська районна військова адміністрація запевнили: до них зі зверненнями ніхто не звертався.
У Головному управлінні Національної поліції в Київській області повідомили, що жодних документів щодо організації або забезпечення проведення заходу до них також не надходило. Через це поліція не розробляла планів із забезпечення публічної безпеки, не видавала наказів і не залучала особовий склад. Те саме підтвердила і Національна поліція України.
Як має відбуватися погодження подібних заходів
Після трагедії представники асоціації «Армада» заявили, що це була закрита практична демонстрація, а інформацію про місце проведення нібито отримували лише підтверджені учасники після реєстрації.
Оскільки листа про заборону не надходило, є логічним, що дозвіл було наданоАндрій Анапріюк
«На сторінці 324 клопотання (ред. – йдеться про клопотання прокуратури щодо запобіжного заходу тримання під вартою) є велика таблиця, де зазначено, які саме особи та органи повідомлялися про проведення виставки. Там зазначено про запрошення органів місцевого самоврядування. Оскільки листа про заборону не надходило, є логічним, що дозвіл було надано», – сказав адвокат керівника асоціації Василя Гончарука Андрій Анапріюк у суді.
Водночас прокуратура стверджує, що існує порядок затвердження. І в ньому мова не про запрошення, а про звернення для отримання дозволу.
Згідно з Порядком проведення масових заходів на території Київської області під час воєнного стану, затвердженим Радою оборони області у серпні 2025 року, організатор мав пройти кілька обов’язкових етапів погодження:
- Спочатку – не пізніше ніж за 15 робочих днів до проведення заходу – письмово повідомити орган місцевого самоврядування.
- Після цього, отримавши погодження сільської, селищної чи міської ради, звернутися до районної військової адміністрації.
- Саме районна адміністрація повинна була звернутися до поліції, ДСНС та, за потреби, інших служб, оцінити ризики та лише після цього надати письмовий дозвіл на проведення заходу.
- Крім цього, організатор повинен був забезпечити медичний супровід, пожежну безпеку, визначити найближчі укриття та негайно припинити захід у разі оголошення повітряної тривоги.
Однак, нагадаємо, жоден із державних органів, до яких звернулася Радіо Свобода, не підтвердив, що така процедура була пройдена.
«Закритий» захід, про який знали сотні людей
Після удару асоціація виробників безпілотних систем та супутніх технологій «Армада», яка організовувала захід, припинила публічно коментувати його проведення.
На інформаційний запит Радіо Свобода асоціація не відповіла.
Водночас із сайту організації зникли матеріали про попередні демонстрації та сам захід «Критично захищено».
Наразі там опублікована лише офіційна заява, датована днем російського удару. У ній організатори наголошують, що проводили «закриту практичну робочу демонстрацію українських технологій», а не виставку.
Точне місце проведення повідомлялося окремо підтвердженим учасникам після реєстрації та перевіркиhttps://www.armada.net.ua/
«Точна локація заходу не була у публічному доступі. Текст, який зараз поширюють у медіа та соціальних мережах як нібито публічний анонс, був запрошенням, яке розповсюджувалося тільки адресно у закритих каналах. Точне місце проведення повідомлялося окремо підтвердженим учасникам після реєстрації та перевірки», – йдеться у заяві.
Після удару асоціація заявила, що повністю співпрацюватиме зі слідством і надасть правоохоронцям усю інформацію, яка може допомогти встановити, «за яких обставин інформація про місце проведення могла стати доступною ворогу».
Втім під час судового засідання щодо обрання запобіжного заходу керівнику асоціації Василю Гончаруку прокурори озвучили іншу версію.
«Гончарук, будучи службовою особою, не пізніше 15 липня за своїм підписом розіслав учасникам запрошення щодо участі у демонстраційному захід «Критично захищено» із зазначенням місця проведення та посиланням на сторінку в сервісі Google», – заявив прокурор Іван Вараниця у суді.
За його словами, організатор також не забезпечив заходів безпеки, зокрема укриття для учасників та припинення заходу після оголошення сигналу повітряної тривоги.
Сам Василь Гончарук своєї провини не визнав. В останньому слові під час судового засідання він заявив, що співпрацював зі слідством із перших годин після удару.
«Я глибоко співчуваю постраждалим та їхнім родичам і готовий максимально їм допомогти. Потрапивши до лікарні, я відразу повідомив про своє місцеперебування компетентним органам ще до операції, після операції особисто надав потрібну інформацію, доступ до телефонів та реєстрів запрошених учасників заходу. Я готовий надалі співпрацювати зі слідством», – сказав він.
Про те, що інформація про захід поширювалася значно ширше, ніж стверджують організатори, під час суду говорив і брат одного із загиблих Дмитро Сирко.
Це не був таємний захід. Максимальне інформування всіх виробників ППО, антишахедівДмитро Сирко
«Наскільки я вже зібрав інформацію, це не був таємний захід. Максимальне інформування всіх виробників ППО, антишахедів та інших засобів відбувалося електронною поштою без будь-яких закритих каналів», – сказав він.
В коментарі Радіо Свобода Сирко розповів, що після трагедії до нього звернулися інші учасники галузі, які розповідали, що отримували інформацію про демонстрацію завчасно.
А жителі Капітанівки, з якими ми поспілкувалися, взагалі розповіли, що бачили білборди з інформацією про захід на Житомирській трасі.
За словами Василя Шинкарука, там було вказане місце проведення виставки – село Капітанівка, без детальної адреси. Втім фото жителі не робили.
Радіо Свобода звернулося із запитом до найбільших компаній – надавачів рекламних послуг, які мають білборди на Житомирській трасі, аби перевірити цю інформацію. На момент оприлюднення матеріалу відповідь журналісти не отримали.
Крім того джерела Радіо Свобода в оборонній галузі розповіли, що це не перший захід, який організувала «Армада». Подібні заходи відбувалися й раніше, проте вони не були такими масовими і чи отримувала тоді дозволи асоціація – невідомо.
Слідство: окремо – російський удар, окремо – дії організаторів
Розслідування обставин трагедії нині ведуть одразу кілька правоохоронних органів. Служба безпеки України розслідує російський ракетний удар як воєнний злочин. Окреме кримінальне провадження за частиною третьою статті 367 Кримінального кодексу України – службова недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, – здійснює слідче управління Головного управління Національної поліції у Київській області.
Про це йдеться у відповіді Національної поліції України на запит Радіо Свобода. Водночас деталі розслідування правоохоронці не розголошують, посилаючись на статтю 387 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за розголошення даних досудового розслідування.
26 липня Святошинський районний суд Києва обрав керівнику асоціації «Армада» Василю Гончаруку запобіжний захід – тримання під вартою на 60 діб без права внесення застави. Прокуратура наполягає, що саме Гончарук організував захід без проходження передбаченої процедури погодження та не забезпечив виконання вимог безпеки.
«Ми роками просили щось зробити»
Після удару мешканці Капітанівки говорять не лише про трагедію 24 липня. Вони кажуть, що роками намагалися звернути увагу влади на саме існування стрільбища поруч із житловими будинками. За їхніми словами, стрільбу було чути регулярно, а вибухи стали звичною частиною життя.
«Ми багато років зверталися. Просили, щоб хоч якось це врегулювали. Але ніхто нас не чув», – каже Тетяна Цимбал.
Василь Шинкарук розповів, що жителям села, коли вони почали протестувати, сказали, що на стрільбищі тренуються військові. Тому селяни перестали звертатися до органів.
Уявіть безсердечність! 24 липня стався приліт, а 25 липня тут знову були стрілялкиВасиль Шинкарук
«Ми розуміємо, війна, треба тренуватися. Та тепер очі відкрилися, ми вже дізналися, що там просто бізнесмени дозволяли стріляти всім, хто хоче. Більше того, уявіть безсердечність! 24 липня стався приліт, а 25 липня тут знову були стрілялки. Люди в горі! Люди налякані! А вони стріляють! Через паркан від цих людей! Ну, як так можна? Стріляються вранці, стріляють вночі. Є інформація, що у двори прилітали кулі. Ну, як це? Стрільбище через дорогу від приватних будинків?!» – обурюється Василь.
У відповідях, отриманих від Дмитрівської сільської ради та Бучанської районної військової адміністрації, пояснень щодо самого розміщення стрільбища поруч із житловими будинками немає. Жителі Капітанівки кажуть, тепер будуть боротися до останнього – доки стрільбище не приберуть з населеного пункту.
Після Чернігова правила стали жорсткішими. Але чи запрацювали вони?
Показово, що після трагедії влада посилила правила проведення масових заходів. У день удару, 24 липня, оперативний штаб Ради оборони Київської області ухвалив рішення обмежити кількість учасників будь-яких масових заходів до п’ятдесяти осіб та переглянути раніше надані погодження з урахуванням безпекової ситуації. Про це йдеться у відповідях Нацполіції та Дмитрівської сільської ради.
Російський удар по Капітанівці – не перший випадок, коли ракета влучає по місцю проведення масового заходу.
19 серпня 2023 року російська ракета вдарила по центру Чернігова. Вона вибухнула біля обласного драматичного театру, де саме проходив захід, присвячений технологіям безпілотників. Тоді також були загиблі та сотні поранених.
Після тієї трагедії питання безпеки масових заходів під час війни стало предметом окремих обговорень на рівні держави. Втім, як повідомила Національна поліція України у відповіді Радіо Свобода, досудове розслідування щодо обставин проведення заходу в Чернігові поліція не здійснювала.
«За фактом ракетного удару рф по Чернігівському обласному академічному українському музично-драматичному театру ім. Т. Г. Шевченка 19.08.2023 слідчі Національної поліції України відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносили та досудове розслідування не здійснюють і не здійснювали», – повідомили у Нацполіції.
У відомстві пояснили, що відповідно до Кримінального процесуального кодексу розслідування воєнних злочинів, передбачених статтею 438 Кримінального кодексу, належить до підслідності Служби безпеки України.
Ми не просто так підняли тему удару по драмтеатру Чернігова. Саме після обстрілу Капітанівки у публічному просторі почали активно обговорювати питання: чому три роки тому ніхто не поніс відповідальності за подібну ситуацію? І чи могло би покарання винуватців тоді якимось чином вплинути на ситуацію зараз?
Тож поки правоохоронці розслідують обставини трагедії в Капітанівці, питання про те, чи були зроблені висновки після Чернігова, залишається відкритим. Як і питання, чи зроблять висновки організатори масових заходів після 24 липня.
Форум