Угорський уряд пішов у новому політичному сезоні на безпрецедентний крок – визнав Росію загрозою для себе та гучно вислав 10 російських дипломатів з країни з підозрою у шпигунстві.
Водночас різкого розвороту у бік Києва в Будапешті поки не відбулось – Угорщина встигла у вересі вже двічі заблокувати Україну на шляху до членства в ЄС.
Радіо Свобода поспілкувалось з дипломатами в Брюсселі та розповідає про їхнє бачення ситуації.
Після завершення 16 років безперервного правління Віктора Орбана та приходу до влади Петера Мадяра, в Угорщині почався геополітичний зсув.
Мадяр поставив під сумнів «угоду століття» Орбана з Путіним про будівництво російським «Росатомом» нових енергоблоків атомної електростанції «Пакш» в Угорщині. Визнав Росію загрозою для Угорщини та Європи і засудив її агресивну війну проти України.
А 8 вересня Будапешт зробив крок, на який уряд Віктора Орбана не наважувався навіть після початку російського повномасштабного вторгнення: оголосив про висилку одразу 10 російських дипломатів.
І цього разу не тихо.
Навесні новий уряд уже вислав одного російського дипломата, якого угорська контррозвідка підозрювала у роботі на спецслужби. Однак тоді про це публічно не оголошували.
Тепер міністерка закордонних справ Аніта Орбан (не родичка колишнього прем’єра) публічно оголосила про рішення і заявила, що 10 співробітників російської місії займалися діяльністю, «неприйнятною для дипломатів відповідно до Віденської конвенції».
У дипломатичній практиці це фактично означає підозру в шпигунській діяльності під дипломатичним прикриттям.
Інформагентство Reuters назвало рішення «яскравим нагадуванням» про те, що проросійська епоха Віктора Орбана закінчилася.
Водночас сама глава угорського МЗС наголосила: висилка не означає розриву дипломатичних відносин із Москвою, і Будапешт залишатиметься відкритим до необхідного діалогу.
«Нова ера» для російської розвідки
Угорське видання Telex побачило у рішенні Будапешта одразу два політичні сигнали.
Перший для Москви. «Настає нова ера, і Угорщина більше не ставитиметься поблажливо до російських агентів розвідки. Адже протягом останніх років жодного російського дипломата не висилали з таким публічним оголошенням, хоча підстав для цього було чимало», – написало Telex.
Другий – західним партнерам Угорщини, відновити довіру яких намагається новий уряд. «Під «партнерами» тут слід розуміти не лише певні західні країни, а й спецслужби, які почали ставитися до угорської влади з недовірою саме через проросійський курс уряду Орбана», – продовжило видання.
Підозр щодо масштабів російської розвідувальної присутності в Угорщині справді накопичилося чимало.
У той час як після початку повномастштабного вторгнення Росії до України європейські держави масово висилали російських дипломатів, Будапешт цього не робив. Більше того, чисельність російської дипломатичної присутності в Угорщині певний час зросла на третину.
А навесні цього року угорський журналіст-розслідувач Саболч Паньї з VSquare, із посиланням на джерела у службах національної безпеки трьох європейських країн, повідомляв про спроби Кремля вплинути на парламентські вибори в Угорщині, щоб допомогти Віктору Орбану втриматися при владі. У розслідуванні також ішлося про групу, пов’язану з російською військовою розвідкою.
Москва погрожує – але не спалює мости
Першою реакцією Москви були погрози.
Речниця російського МЗС Марія Захарова заявила, що «відповідь русофобському лобі у Будапешті буде жорсткою і болісною».
Посол Росії в Угорщині Євген Станіславов назвав рішення «безпрецедентною і необґрунтованою ескалацією» і звинуватив новий угорський уряд у тому, що той нібито опинився «в полоні антиросійських фобій».
Однак уже наступного дня тон Кремля став помітно обережнішим.
Речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що висилка дипломатів матиме негативні наслідки для двосторонніх відносин, але одночасно підкреслив, що Москва залишається відкритою до їхнього подальшого розвитку.
«Ми не є прихильниками нанесення будь-якої шкоди такому, скажімо так, цінному багажу і досвіду наших двосторонніх російсько-угорських відносин», – сказав Пєсков.
На дзеркальну відповідь – висилку такої ж кількості угорських дипломатів з Росії, Москва поки не пішла.
Від Росії – але поки не до України
Попри таку динаміку щодо Росії, у відносинах з Україною зміни в Угорщині відбуваються значно повільніше.
Лише у вересні Угорщина вже двічі – 1 та 8 вересня – заблокувала на рівні робочої групи Ради ЄС (COELA) затвердження результатів скринінгу для відкриття другого та третього переговорних кластерів на шляху до членства України в ЄС.
Без затвердження скринінгових звітів Рада ЄС не може перейти до наступних формальних кроків.
Речник українського МЗС Георгій Тихий запевнив журналістів 8 вересня, що Київ офіційними каналами намагався з’ясувати, чого саме Будапешт вимагає для зняття блокування, але угорська сторона поки не надала Україні конкретного переліку невиконаних вимог.
За словами двох дипломатів з країн-членів ЄС, з якими спілкувалось Радіо Свобода, Угорщина більше не наполягає на тому, що Україна має внести якісь зміни до законодавства про національні меншини, щоб розширити права етнічних угорців на Закарпатті.
А пояснює своє блокування тим, що угорське суспільство не готове до такого різкого повороту убік України, і що відкриття двох кластерів влітку – першого та шостого – наразі достатньо.
Мовляв, влада в Будапешті боїться втратити підтримку населення через стрімкий поступ України на шляху до ЄС.
Згідно з опитуваннями європейської статистичної служби Eurobarometer за 2025 рік, Угорщина була серед трійки країн у Євросоюзі, населення яких найменше підтримує вступ України до Євросоюзу. У той час як у країнах Скандинавії та північної Європи 70-90% опитаних за євроінтеграцію України, в Угорщині 64% проти, а за лише 30%. Гірші показники мала лише Чехія – там членство України підтримує 28%.
Дипломати у Брюсселі не поспішають тиснути на своїх угорських колег, оскільки хочуть дати шанс новому угорському уряду. Водночас продовжують ставити питання на порядок денний, щоб таким чином послати сигнал, що відкриття усіх шести переговорних кластерів для України до кінця цього року залишається пріоритетом для Ірландії, яка у другому півріччі цього року головує у Раді ЄС.
Чого хоче Мадяр
Київ останнім часом робить і символічні кроки назустріч Будапешту.
3 вересня Верховна Рада офіційно визнала та засудила репресії радянської військової адміністрації на Закарпатті у 1944–1946 роках. Окремо у заяві парламент визнав злочином масові репресії проти цивільного населення угорської національності, відомі серед угорців як «малєнькій робот» – депортації на примусові роботи, під час яких тисячі людей опинилися у радянських таборах, а багато з них не повернулися додому.
Представниця української національної меншини в парламенті Угорщини Ліліана Грекса в коментарі Радіо Свобода розповіла, що цей крок в Угорщині помітили: про рішення Верховної Ради писали медіа, а угорські урядовці публічно подякували Україні.
Водночас в угорському уряді підкреслювали, що це важливий жест історичної солідарності, але він сам по собі не вирішує нинішню суперечку щодо прав угорської меншини в Україні.
А вже 10 вересня угорський премʼєр все ж знову підняв питання меншин в Україні. Мадяр сказав журналістам в Будапешті, що Київ має вжити конкретних заходів для забезпечення прав угорської громади на Закарпатті, перш ніж можна буде відкрити наступні кластери переговорів про вступ до ЄС.
За його словами, Україна досі не реалізувала заходи, які були узгоджені в червні для відкриття попередніх кластерів.
«Несправедливо, що зараз усі вимагають від нас відкриття кластерів для України, тоді як у переговорах щодо першого та шостого кластерів не спостерігається жодного прогресу», – заявив Мадяр, навівши також приклад Сербії, яка розпочала процес вступу 12 років тому, але для якої досі було відкрито лише два з шести кластерів.
У червні уряди України та Угорщини після кількох тижнів переговорів оголосили про домовленість щодо освітніх, мовних, культурних та адміністративних прав закарпатських угорців.
Тоді Петер Мадяр назвав її проривом і заявив, що його уряду за кілька тижнів вдалося досягти того, чого кабінет Віктора Орбана не зміг зробити протягом багатьох років.
Головна причина?
Проте прорив, якого Мадяру та Зеленському досі не вдалося досягти, і який може бути ще однією причиною затримки з відкриттям кластерів, це їхня офіційна двостороння зустріч.
Вперше публічно Петер Мадяр заявив про намір зустрітися із Володимиром Зеленським 28 квітня 2026 року, ще до формального вступу на посаду прем’єра. Він написав у соцмережах, що зустріч має відбутися на початку червня у місті Берегове на Закарпатті.
Наступного дня Офіс Зеленського дав зрозуміти, що такий варіант його не влаштовує – відповівши, що графік президента на червень ще не затверджений і що двосторонні зустрічі погоджуються дипломатичними каналами.
Відтоді команди Мадяра та Зеленського неодноразово намагались узгодити зустріч лідерів, та поки безуспішно. Мадяру важливо зустрітися «символічно у Береговому, де угорці становлять більшість», і він уже готовий поїхати туди з Зеленським опісля Києва чи Будапешта. Зеленський, схоже, має інше бачення.
Представниця української національної меншини в парламенті Угорщини Ліліана Грекса в розмові з Радіо Свобода зазначила, що теж намагалася докласти зусиль до організації такої зустрічі.
Грекса каже, що вже неодноразово спілкувалася і з Володимиром Зеленським, і з Петером Мадяром. Вона переконана, що вони зрештою зможуть домовитися, хоча для цього «напевно, ще трохи треба часу».
«І президент України – сильна людина з чіткою позицією, і Петер Мадяр, прем’єр-міністр Угорщини, також сильна людина з чіткою позицією. Їм треба за допомогою дипломатів України та Угорщини знайти спільне рішення», – сказала Грекса.
Без прямої зустрічі лідерів проблеми на шляху України до вступу ЄС залишатимуться, вважає вона.
«Я розумію, що поки не відбудеться ця зустріч, ці процеси не будуть дуже легко рухатися», – додала Грекса.
Водночас вона вважає, що Києву і Будапешту варто менше з’ясовувати позиції через публічні заяви та соцмережі і більше працювати напряму – через дипломатів та експертні групи.
За її словами, саме такий формат уже показав результат: коли українські та угорські експерти сіли за стіл переговорів, їм вдалося в червні протягом приблизно місяця знайти компроміс щодо прав національних меншин.
Таким чином, нова влада Угорщини вже досить швидко демонтує особливі відносини з Росією, успадковані від Віктора Орбана, але у відносинах з Україною рухається значно обережніше. Тут Будапешту доводиться одночасно враховувати питання прав закарпатських угорців, внутрішні настрої виборців і необхідність політичної домовленості між двома лідерами.
Форум