Чи вступить Україна до ЄС у 2030 році?

Європейська комісія дала «зелене світло» Україні на початок переговорів про вступ до Євросоюзу. Це рішення мають ще затвердити лідери ЄС на саміті в середині грудня. І хоча Київ має ще трохи підтягнутись, але, вочевидь, в березні 2024 року Україна почне переговори про вступ до Євросоюзу. Але як довго триватиме шлях до членства? Прозвучала дата – 2030 рік. Чи справді Україна може стати членом Європейської унії у 2030 році?

У політологічних колах існує навіть спеціальна наука щодо термінів, які потрібні країнам щоби стати членом ЄС і які чинники на це впливають.

Рекорд швидкості встановила Фінляндія – від заявки до членства якої в ЄС (в 1995 році) минуло три з половиною роки.

«Анти-рекорд» тут тримає Туреччина, – вона стала кандидатом на членство в ЄС в 1999 році і ще й донині не має реальних перспектив на членство. А асоціацію з Європейською спільнотою (прообразом Євросоюзу) Туреччина підписала аж в 1963 році.

У середньому від початку переговорів до членства в ЄС минає сім років. Принаймні це було характерно для великої групи посткомуністичних країн, яка приєдналася до ЄС у 2004 під час найбільшої хвилі розширення.

Та ж Польща, яку географічно, територіально та за розміром населення порівнюють з Україною, почала переговори про вступ в 1997 році, а стала членом ЄС 1 травня 2004 року. Тобто – посткомуністичні країни подолали переговорних шлях до членства ЄС за сім років.

«Я прошу не цитувати, що Мезенцева сказала, що ми будемо в ЄС 2030-му році. Але я прошу наголосити, що є політичні цикли, але я вірю, що в 2029 році українські політики зможуть бути представлені в євроінституціях», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода депутатка від «Слуги народу» Марія Мезенцева, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до ЄС.

За її словами, політичний цикл в ЄС полягає ось в чому: в травні 2024 року мають відбутися вибори до Європарламенту, який обирається на п’ять років. І тоді наступні вибори мають бути в 2029 році. Нові склади Єврокомісії призначаюсь у виборчі роки восени.

Тому Мезенцева переконана, що перші українські євродепутати і перший єврокомісар від України можуть зв ’явитись в Брюсселі в 2029 році. Відтак, цей політичний календар підштовхує щоб Україна була в ЄС до або в 2030 році.

Звідки взявся 2030 рік?

Першим із провідних посадовців ЄС про можливість членства України в ЄС в 2030-му році сказав Шарль Мішель, президент Європейської ради. Називав він цю дату і в інтерв’ю німецькому виданню Spiegel на початку жовтня.

Відповідаючи на питання про 2030 рік, Шарль Мішель сказав: «Так, Україна може стати частиною ЄС у 2030 році, якщо обидві сторони виконають своє домашнє завдання».

«Як б сказала, що ця дата оптимістично-реалістична. Думаю, що в принципі це можливо. Але це вимагає зосередженості і зусиль з обох боків і дуже гарної координації. Це не є легкий дедлайн», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода одна з провідних експертів з євроінтеграції Вероніка Мовчан з Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

«Ми ж не хочемо, щоб повторилось так, як з Туреччиною, правда? Тому важливо фіксувати! Якщо цього не відбудеться – це не катастрофа. Але якщо можна зафіксувати дату – то бажано її таки зафіксувати», – зауважує Мовчан.

Треба сказати, що в Україні лунали ще більш оптимістичні часові оцінки після того, як українські урядовці були підбадьорені рекордним поступом до кандидатства.

Так, Україна подала заявку на членство в ЄС в перші дні повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року і за менш ніж чотири місяця в червні минулого року вже отримала статус кандидата.

Ще на початку цього року прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Україна буде готовою стати членом ЄС вже за два роки. Профільна віце-прем’єрка з євроінтеграції Ольга Стефанішина два місяці тому теж сказала, що Україна виконає всі вимоги для членства в ЄС за пару років.

Така надмірна оптимістичність викликає критику з боку опозиції.

«Насамперед нам треба відійти від практики політичних декларацій і перейти до практики виконання серйозної домашньої роботи. Бо коли ми починатимемо з заяв, що за два роки ми будемо повністю готові до членства в ЄС, то це означає, що ми серйозно не ставимося до того шляху, який потрібно буде пройти», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода голова парламентського Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе, яка належить до опозиційної «Європейської солідарності».

Мотивуючий фактор

Якби там не було, сам факт намагання провідних керівників ЄС і європейського експертного середовища якось зафіксувати можливу дату наступної хвилі розширення, яка включатиме Україну, викликає позитивні відгуки.

«Наскільки важливо фіксувати? Я думаю, що важливо. Бо процес, який не має кінцевої дати, може затягнутися на значно довший термін, бо він не є мобілізуючим», – каже про 2030 рік Вероніка Мовчан, називаючи фіксацію року мобілізуючим і дисциплінуючим фактором для України та інших претендентів на членство в ЄС.

Треба зауважити, що хоч деякі інші кандидати на членство в ЄС з західних Балкан чекають вже майже 20 років, але двигуном, локомотивом наступної хвилі розширення є саме Україна – її, без перебільшення – героїчний спротив російській агресії.

Навіть керівник європейської дипломатії іспанець Жозеп Боррель якось висловився, що саме Україна розбудила Євросоюз від якогось пообіднього сну-сієсти…

Тепер в ЄС будується консенсус щодо потреби розширення – адже вже понад 10 років в ЄС не входила нова країна. Останньої була Хорватія, ставши членом ЄС першого липня 2013 року.

В ЄС, за висловом одного політика, настає розуміння – щоб існувати і функціонувати нормально, мати геополітичні амбіції – ЄС має розширюватись, має бути в русі, в динаміці. Це як їзда на велосипеді: крутиш педалями – їдеш, не крутиш – падаєш...

Тому ситуація міняється, відкривається вікно можливостей – чим гріх не скористатися Україні та іншим. А серед цих інших – Молдова, Грузія, Чорногорія, Північна Македонія, Сербія, Албанія.

Також говорять про Боснію і Герцеговину та Косово, але з цими двома є нюанси. Боснія і Герцеговина має ще довести, що може функціонувати повноцінно як єдина держава, а незалежність Косова не визнається багатьма членами самого ЄС. Ну, й Туреччину ніхто з порядку денного не знімав.

Війна та євроінтеграція

Відбиття російської агресії мобілізувало українців і тепер перемога у війні серед іншого прямо асоціюється з членством в ЄС.

Недавнє опитування КМІС показало, що членство в ЄС підтримують 92 відсотки українців – абсолютний рекорд всіх часів незалежності України.

Що цікаво – найбільше (59%) кажуть, членство в ЄС має дати довгострокову безпеку Україні. Тобто в членстві в ЄС бачать перехід під європейську безпекову, інституційну парасольку.

Вже потім ідуть економіка (57%), верховенство права (45%), демократія (44%), міжнародне визнання місця України в Європі (41%) тощо.

Війна підштовхує євроінтеграцію України, але й створює певні проблеми. Скільки ще триватимуть бойові дії, коли Україна звільнить всі території, якою буде роль ЄС у повоєнній відбудові України?

Цим намагаються скористатися «недруги» України. Наприклад, угорський прем’єр Віктор Орбан недавно в контексті євроінтеграції та війни поставив питання: а якої є територія України, а яким є її населення?

«Який з викликів є головним? Все ж таки війна – найважливіший виклик. Не думаю, що ЄС буде готовий приймати країну, в якій точиться активний конфлікт. Бо війна швидко не завершиться, а оцінки на наступні роки стають більш обережними і фактично більш песимістичними. Тому війна – це виклик номер один», – пояснює в інтерв’ю Вероніка Мовчан.

«Звісно, ми є унікальним кейсом. Ніхто з держав-членів ЄС не проходив повномасштабну агресію під час виконання вимог ЄС і не вступав в Союз з такими викликами, – каже Радіо Свобода народна депутатка Марія Мезенцева. – Дуже важливо, що Сили оборони також наближають євроінтеграцію. Якби це дивно для когось не звучало, але я постійно це підкреслюю».

«Якою територією ми будемо вступати в ЄС напряму залежить від наших дорогих Сил оборони і стратегії держави. Ми розраховуємо, що це будуть кордони 1991 року і тут на поступки ми не можемо йти», – додає вона.

Домашнє завдання і для ЄС

Ясно, що окрім війни фактором є сила волі Україна та її керівництва до реформ. З семи рекомендація для початку переговорів про вступ до ЄС Київ наразі виконав повністю чотири, а ще треба підтягнутись з трьох інших.

Час ще є, а президента Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн похвалила Україну за великі кроки з реформування і виконання вимог ЄС на тлі повномасштабної війни.

Також є припущення, що якщо буде ця фіксація на 2030 році, то Україна може стати членом ЄС з іншими навіть не на 100 відсотків досконалою, а вже надолужувати поправку якихось «дрібничок» ставши членом ЄС.

Зрештою, не ідеальними були ті самі Болгарія з Румунією, приєднавшись до ЄС в 2007 році – взяти хоча б тему корупції.

Ясно одне – «втоми від розширення» в ЄС вже немає, цю втому зняла Україна опором російській агресії, і ЄС басить зараз більше позитивів від прилучення нових членів

«Втома від розширення, як виглядає, минула, принаймні зараз… Надання кандидатського статусу Україні та Молдові в червні 2022 року було поворотним моментом. Показово, що лідери держав ЄС, які в минулому демонстрували мало ентузіазму щодо розширення, як от Франція, Данія і Нідерланди, – повністю змінили свою тональність», – зазначає для Радіо Свобода Енґджеллюше Моріна, експертка Європейської ради з зовнішньої політики.

Глава німецької дипломатії Анналена Бербок на спеціальній міністерській нараді ЄС в Берліні сказала 2 листопада: «Ми повинні запитати себе, як ми можемо організувати процес вступу, щоб цілі покоління не проводили своє життя в кімнаті очікування ЄС».

Також «домашнє завдання» є не лише для України та інших кандидатів, – а й для самого ЄС.

В статті з промовистим заголовком «В перший день України як члена ЄС», брюссельське видання Politico.eu ще в червні писало, що для ЄС треба провести внутрішні реформи перед розширенням.

Подальші дискусії – зокрема франко-німецький документ – говорять про розуміння в ЄС що треба швидко мінятися зсередини.

Відтак, Україна може приєдналися до ЄС, де вже не буде консенсусного ухвалення рішень, а можна буде мати просту більшість. Не буде, вочевидь, права національного вето на рішення ЄС. Також не всі країни-члени ЄС матимуть свого єврокомісара.

Також меншими будуть представництва національних депутатів в Європарламенті (він не зростатиме в кількості від нинішніх 705 євродепутатів).

Також деякі країни з отримувачів коштів з бюджету ЄС стануть більшими платниками до нього. А деякі отримувачі матимуть менше. Також аграрні субсидії можуть бути переглянуті. Все це ключові для України питання.

Чи встигне ЄС реформуватись до наступної хвилі розширення – до, можливо, 2030 року?

«Якщо ми будемо говорити, що передумовою вступу України – це реформи всередині ЄС, це – дуже невигідна Україні позиція. Бо ЄС може реформуватись дуже довго. Тому для України дуже важливо зафіксувати, що ми вступаємо як вступаємо, а процес реформування ЄС він важливий, але він не повинен ставати на заваді вступу України чи інших. Це паралельні процеси, які не повинні обмежувати одне одного», – каже Радіо Свобода Вероніка Мовчан.

Марія Мезенцева більш категорична: «Україна не може бути заручником внутрішньої реформи ЄС».

Ну, а маркерами на шляху-2030 можуть бути головування Польщі в ЄС в першій половині 2025 року, а потім вирішальним може стати головування Литви в першій половині 2027 року – це якраз буде ключовий час для рішень щодо наступної хвилі розширення. Потім в 2028 році ще Латвія головуватиме…

«Ну, але спочатку, нам треба пережиту Угорщину», – напівжартома каже Вероніка Мовчан. І справді Угорщина головуватиме в ЄС в другій половині 2024 року.

З іншого боку, переважна частина членів ЄС – це щирі друзі України, які бачать її в своїх лавах. Тому документальна фіксація чіткої дати наступної хвилі розширення може випасти й на інші головування.