Західні країни намагаються переконати країни Глобального Півдня у тому, що встановлення справедливого миру в Україні є не лише в інтересах України і Заходу, вони потрібні для збереження світової економічної та політичної системи, що склалася після Другої світової війни і забезпечила вихід зі стану бідності для більшості країн, зазначає «Голос Америки».
Впливові країни, такі як Індія, Китай, Бразилія та Південно-Африканська Республіка (ПАР), заявляють, що вони проти війни, але відмовилися засудити вторгнення та приєднатися до санкцій Заходу проти Москви. Західні експерти зазначають, що «нейтралітет» економічно вигідний для цих країн – наприклад, Індія, трохи більше ніж за рік почала закуповувати російську нафту майже з нуля і до приблизно половини того, що Росія експортує морськими шляхами. За даними, які досліджувала газета New York Times, закупки Індії та Китаю дозволили Росії більше ніж компенсувати втрати від закриття європейських ринків енергоносіїв, що сталися внаслідок російського широкомасштабного нападу на Україну.
Зараз Китай та Індія купують стільки російської нафти, що Москва продає її більше, ніж було до вторгнення в Україну, хоча через обмеження ціни, встановлене західними країнами, російський уряд отримує менше доходів від торгівлі нафтою, кажуть експерти.
Разом із тим, африканські країни, країни Близького Сходу та Латинської Америки потерпають від зменшення поставок продуктів харчування та добрив внаслідок російської агресії проти України.
Під час зустрічі, що відбувалася у Копенгагені минулих вихідних, високопосадовці країн «Групи семи»» та Європейського союзу намагалися переконати колег з Індії, Туреччини, Бразилії, Південної Африки та Саудівської Аравії у тому, що будь-яка справедлива мирна угода в Україні повинна передбачати виведення Росією своїх військ з території України. Як повідомляє агентство Bloomberg, посадовці зустрілися, щоб обговорити формулу миру президента України Володимира Зеленського та його плани провести глобальний саміт щодо цих пропозицій.
Чи вдасться переконати Глобальний Південь, що російська агресія шкодить і їхнім інтересам? Це питання обговорювали 28 червня експерти американського дослідницького центру «Атлантична рада» у Вашингтоні.
Повільний, але помітний зсув позиції Глобального Півдня на користь України – експерти
Говорячи про те, як африканські країни поставилися до війни, яку Росія розпочала в Європі, Рама Яде, керівниця Африканського центру при «Атлантичній раді» сказала, що для країн африканського континенту це був малозрозумілий та далекий від них конфлікт.
Тоді як з Росією багато африканських країн мали тісні зв’язки ще з часів, коли вони отримували допомогу від Радянського Союзу у своїй антиколоніальній боротьбі проти Заходу, Україна для них була новою і незвіданою країною, до того ж такою, яку підтримував Захід. Тому, на її думку, так важливо, щоб українські посадовці відвідували Африку, говорили з місцевими політиками, намагалися зробити Україну ближчою і зрозумілішою для них.
З іншого боку, як каже дослідниця, як показали голосування в ООН, знову ж, через свою історію, жодна з африканських країн не підтримала загарбання Росією українських територій, тобто питання суверенітету та державних кордонів є важливими для африканців, вважає вона. І на її думку, це могло б бути вагомим аргументом для африканців, набагато більш зрозумілим для них, ніж наприклад, намагання пояснити, що Україна веде антиколоніальну боротьбу проти Росії, яку в Африці ще досі сприймають як союзницю в колишній антиколоніальній боротьбі.
Як вважає Капіл Шарма, який очолює Центр Південної Азії при «Атлантичній раді», Індія демонструє, що виступає проти російської війни, хоча і не засуджує прямо російську агресію. Для цього, на його думку, є також історичні причини, а також культурні – в індійській політичній традиції не прийнято робити гострі заяви, зауважує індійський експерт.
Що стосується закупівель російської нафти, то, за його словами, Індія дотримується режиму, встановленого західними країнами, зокрема, щодо обмеження цін, а той факт, що Індія переробляє російську нафту і продає бензин у Європі, має позитивний вплив на стабілізацію світових ці на пальне, каже Шарма.
Можливо, найскладнішим є ставлення Латиноамериканських країн до війни в Європі, яка, на переконання Джейсона Марчака, який очолює Латиноамериканський центр при «Атлантичній раді», є «війною європейців», яка не має стосунку до Латинської Америки. Ба більше, ці країни вважають, що США тиснуть на них, не надаючи достатньо взамін.
З іншого боку, коли подивитися на голосування цього регіону в ООН, то в більшості випадків країни Південної Америки або підтримували резолюції на користь України, або утримувалися – навіть такі союзники Росії, як Куба, Болівія, чи Сальвадор не голосували на користь Росії. І лише Нікарагуа порушувала цю позицію, голосуючи на боці Росії.
Як вважає Марчак, країни регіону часто почуваються обділеними увагою з боку США, чим користується Китай, надаючи їм необхідну підтримку у вигляді кредитів.
«Під час зустрічей з політиками, представниками бізнесу та громадянського суспільства, мені постійно говорити, що США витрачають в Україні десятки мільярдів доларів, у той час як країнам Латинської Америки та Карибського басейну ми надаємо мінімальну зовнішню допомогу – цього року 2,4 мільярда доларів», – пояснює Марчак і додає, що для Вашингтона важливо не лише просити про голоси цих країн проти війни, але і допомагати їм пережити деякі наслідки цієї війни.
Коментуючи ці настрої в Латинській Америці, колишній посол США в Україні, а нині старший директор Євразійського центру «Атлантичної ради» Джон Гербст сказав, що, на його думку, проблема полягає у тому, що адміністрація президента Джо Байдена не сформулювала своє ставлення до цієї війни і не виступила з сильним повідомленням для внутрішньої та зовнішньої аудиторії щодо того, про що тут ідеться.
Ми витрачаємо 55 мільярдів доларів, на Україну, бо йдеться про глибинні американські інтересиДжон Гербст
«Тут не йдеться про те, що бідна Україна пограбована мерзенною Росією, хоча частково це так і є, а про те, що ревізіоністський Кремль, ядерна супердержава, хоч і зі слабенькою економікою, прагне нав’язати системну зміну через пряму агресію. І це критичний виклик, який хвилює Сполучені Штати. Якщо ми визначаємо проблему у такий спосіб, то 55 мільярдів доларів, які ми щорічно надаємо Україні, економічної та військової допомоги, не є такою надзвичайною кількістю іноземної допомоги. Це не подарунок країні, яка перебуває в облозі, це життєво важливий внесок у американську безпеку, і в цьому випадку немає причин говорити, що ж, ми даємо країнам Латинської Америки лише 2 мільярди доларів, а ми витрачаємо 55 мільярдів доларів, на Україну, бо йдеться про глибинні американські інтереси», – пояснив Гербст.
На його думку, міжнародна система, збудована після Другої світової війни, і в якій США відіграють провідну роль, дозволила світу прожити рекордну кількість років без великих війн і витрачати на розвиток ресурси, які би в іншому випадку, були б змарновані на війну.
«У 1947 році 70% світу жило в абсолютній бідності, – нагадує Гребст. – Нині ця цифра складає менше від 9%, що є прямим результатом безпеки та економічного процвітання, яке ми створили після Другої світової війни і посилили після Холодної війни. І цій системі зараз загрожує небезпека».
Якщо представляти справу України у цьому ключі, переконаний Гербст, можна буде знайти набагато більше розсудливих союзників.
Колишній дипломат не сумнівається, що Україна і західна коаліція, яка їй допомагає, виграють у цій війні, і глобальний світ вже відчуває, хто буде переможцем.
Деякі африканські лідери розгублені через заколот Пригожина – дослідниця
Окрему увагу учасники дискусії присвятили питанню заколоту «Групи Вагнера», що стався 23–24 червня. Бо ця група найманців відіграє значну роль на африканському континенті, утримуючи там щонайменше 10 тисяч бійців у чотирьох країнах.
Проблема Росії полягає у тому, що вона виглядає слабкою та нестабільною для її африканських союзниківРама Яде
Як зауважила Рама Яде, деякі африканські лідери, які покладаються на «Групу Вагнера» для збереження своєї влади, були розстроєні та розгублені у зв’язку з заколотом Євгена Пригожина. Вона наголосила, що для того, щоб їх заспокоїти, потрібен був виступ російського міністр закордонних справ Сергія Лаврова, який заявив, що попри події в Росії, «Група Вагнера» продовжить свою діяльність у Малі, Центральній Африканській Республіці (ЦАР) та інших країнах.
«Проблема Росії полягає у тому, що вона виглядає слабкою та нестабільною для її африканських союзників, особливо для Малі, Лівії, ЦАР та Судану, де є «Група Вагнера», але і для інших країн», – сказала Яде. Вона додала, що потенційні втрати є великими – не лише голоси в ООН, але і військові зв’язки, торгівля зброєю, видобуток корисних копалин, якими «вагнерівцям» оплачують послуги, а також проросійська пропаганда, яка поширюється багатьма країнами Африки. Тому, на її думку, навіть якщо «Група Вагнера» перестане існувати, Росії буде потрібно щось, що її замінить.
Навіть в Індії, яка не пов’язана з діяльністю «Вагнера», цей заколот змусив багатьох хвилюватися, бо Росія створює важливий баланс в регіоні і допомагає врівноважити Китай. У випадку, якщо б Росія послабилася, цей баланс був би порушений, вважає Шарма.
