ПРАГА – Сотні людей у вишиванках, хустках та зі святковими кошиками зібралися біля собору святого Климента у центрі Праги. Дві прилеглі до храму вулиці заповнені українцями. Серед них багато тих, хто давно живе за кордоном, але є чимало тих, хто виїхав з України через війну. Коли всі вони збираються разом, навколо лунає українська мова та молитва за мир, виникає відчуття справжнього дому, – розповіли Радіо Свобода люди, що принесли святити великодні кошики до собору. Ми запитали в них, які традиції плекають українці за кордоном і як зберігають свою культуру в еміграції?
«Хочеться передати традиції святкування своїм діткам»
«Печемо паски в Чистий четвер, вдома завжди самі готували ковбасу, шинку, запечене сало, тут такої можливості немає, тому купуємо у фермерських магазинах, щоб було відчуття домашнього. Раніше малювали писанки, але тут, на жаль, ця традиція не продовжується. Ми не фарбували яйця, а просто поклеїли наклейки» – розповідає Вікторія і показує свої кошики. Великий – для неї та чоловіка і маленький – для сина. Жінка, яка живе в Чехії з родиною шостий рік, хоче, щоб її дитина святкувала Великдень саме за українськими традиціями.
«Ті паски (з білим верхом – ред.) асоціюються з куличами, а моя бабуся завжди так робила – плела косички з тіста, різні оздоби і так прикрашала, я тепер теж так роблю. Хочеться передати традиції святкування своїм діткам, щоб вони завжди пам'ятати звідки ми, не залежно від того чи залишимось ми жити тут (в Чехії – ред.). Хочеться зберегти відчуття української єдності. Щоб моя дитина пам'ятала, що коли приходить Великдень, ми святкуємо таким чином, тому що в Чехії зовсім інші традиції і відчуття дому з'являється саме тоді, коли ми шануємо свої традиції».
«Щоб хоч трішки відчути дух України»
У соборі святого Климента великодні кошики освячували з восьмої ранку до п'ятої вечора. Родина Стефи прийшла якомога раніше, бо саме так робили в Україні. Кошик теж зібрали точно як на батьківщині. Жінка живе за кордоном 10 років, а от її сестра з дітьми переїхали після початку повномасштабного вторгнення.
«Усі традиції починаються з Великоднього посту. У Чистий четвер до схід сонця встаємо, вмиваємося холодною водою, щоб бути здоровими. Прибираємо дім, щоб був дух чистоти. У великодню п'ятницю йдемо до церкви на виніс Плащаниці. Потім печемо пасочки. У кожному селі інакші традиції. Наприклад у нас, в селі Лиськів у Стрийському районі Львівщини, ми печемо плесканку з творогу за рецептами прабабусь. Варимо яєчка, робимо крашанки, писанки, м’ясце. Хтось іде в суботу святити в місті, ми в селі о третій ночі ходимо. Дуже цікаво, бо сходить сонце і співаємо «Христос Воскрес». А тут ходимо ранком, щоб хоч трішки було як вдома, щоб дух України був хоч трішечки».
Марія теж прийшла з великою родиною: чоловік, донька, зять, онук та сестра з дітьми. Жінка переїхала в Чехію до повномасштабного вторгнення, а діти вже після 24 лютого 2022-го. Кошики зібрали великі, адже кожен продукт має особливе значення. Коли розпитували родини про їхні традиції та звичаї, чоловіки передавали слово жінкам сімейства.
«Печемо паски, йдемо до церкви на сповідь. Все як в Україні, стараємося дотримуватися. У кошику ковбаса, м’ясо, писанки, сир, масло, дочка пекла паски. Трирічний онук допомагав прикрашати, складати все. Паска означає воскресіння христа, м’ясо – багатство, молочні вироби – символ закінчення посту, хрін – мужність і міцність народу. Усе це спогад про дім, нагадування про нього» - розповіла Марія.
«Ми всі молимось за мир»
Для Мар’яни святкувати Великдень в Празі вже звично, жінка живе тут багато років. Традиційно збирає кошик, але каже, що головне – це не те, що ти в нього поклав, а з якими думками ти це зробив.
«Найголовніше, щоб з чистою душею йти до церкви й це споживати. Щоб були всі здорові, щоб мир був в Україні. Ми всі молимось за те, щоб був мир».
Серед українців є і ті, хто цьогоріч відзначив Великдень за кордоном вперше. Ірина приїхала пів року тому з Кропивницького. Говорячи про дім, не може стримати сліз.
«Прийшла святити паску, це і все, що роблю на Великдень… Всі на роботі, тому сама. Пасочку купила в магазині. Дуже шкода, що не можу зараз бути вдома разом з родиною».
Іще одна Ірина прийшла до собору з чоловіком. Подружжя приїхало з Києва пів року тому. Паски їм прислали їхні мами поштою. Кошика не мали, тому склали все у пластиковий контейнер з ручками і принесли освячувати.
«Викрутились – сміється Ірина. – У нас традиція напередодні Великодня фарбувати яйця або клеїти наклейки – я обожнюю це робити з самого дитинства. А наша нова традиція – після церкви йти на набережну у гарне місце і разом снідати освяченим на природі. Дуже приємно зустріти так багато українців, одразу посмішка на обличчі і тепло на душі».
Українці є найбільшою групою іноземців у Чехії: майже 600 тисяч. При цьому Чехія прихистила найбільше воєнних біженців на душу населення серед держав ЄС. За даними Міністерства внутрішніх справи Чеської Республіки, майже 400 тисяч громадян України отримали тимчасовий захист у зв’язку з війною Росії проти України.
Форум