На зустрічі з генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем президент Росії Володимир Путін намагався виправдати визнання Росією «незалежності» «республік Донбасу» прецедентом незалежності Косова. Думаю, Володимир Путін намагався справити на співрозмовника враження досвідченого фахівця щодо рішень, які призвели до проголошення цієї незалежності, і в результаті нанизував одну брехню на іншу.
Причиною, за якою Міжнародний суд ООН у 2010 році вирішив, що декларація про проголошення незалежності Косова не суперечить міжнародному праву, було фактичне вигнання навіть не переважної більшості, а майже всіх жителів Косова зі своїх рідних місць до сусідніх країн. Причому вигнання це здійснювалося за етнічною ознакою: виганяли та знищували албанців, які становили 90 відсотків населення колишньої автономії у складі Сербії. Диктаторський режим Мілошевича пояснював свої дії «історичним правом» сербського народу на Косово, що сприймалося тоді як нацистські марення про «життєвий простір» для арійців.
З незалежністю Косова погодилися саме тому, що населенню регіону загрожувала смертельна небезпека буквально. Але, до речі, навіть тоді Росія, прем’єр-міністром якої у 2010 році був Путін, з висновками Міжнародного суду не погодилася та наголосила, що «Пріштіна пішла на незаконний акт, спрямований на підрив суверенітету Сербії».
Ідея автономії цього регіону і в Радянському Союзі, і у незалежній Україні базувалася на факті проживання у Криму корінного народу
У випадку з окупацією Криму та Донбасу все було зовсім інакше. Український уряд не виганяв жителів регіонів зі своїх рідних місць. Більшість жителів Криму – етнічні росіяни, проте сама ідея автономії цього регіону і в Радянському Союзі, і у незалежній Україні базувалася на факті проживання у Криму корінного народу – кримських татар. Саме з цим фактом, упевнений, і було пов’язане рішення Президії Верховної Ради СРСР щодо відновлення кримської автономії.
Однак після російської окупації півострова в 2014 році саме права корінного народу були поставлені під сумнів, заборонено Меджліс кримськотатарського народу, багато активістів Кримськотатарського національного руху, діячі культури, журналісти виявилися заарештовані або вигнані з рідної землі – практично як косовські албанці. Гоніння здійснюються і на представників національних меншин Криму, насамперед – етнічних українців, які можуть потрапити до в’язниці просто за український прапор на власному балконі.
Більшість жителів Луганської та Донецької областей України – етнічні українці, жодного конфлікту між ними та жителями інших українських регіонів ніколи не було і бути не могло.
Путін здійснює в Криму та на Донбасі той самий геноцид, який його товариш зі злочинів Мілошевич творив у Косові
Після російського вторгнення у 2014 році сотні тисяч жителів окупованих територій – як Донбасу, так і Криму – були змушені залишити рідні місця, стати внутрішніми біженцями чи переїхати в інші країни. Ті, хто залишився, перетворилися на заручників агресивної політики російського режиму: зараз його представники буквально ганяються за жителями Донбасу та Криму з метою мобілізації їх до російської армії або «армії» «народних республік» – тобто по суті перетворюють людей на «гарматне м’ясо».
Тож, певен, це ніяке не Косово. Це Косово навпаки. Путін здійснює в Криму та на Донбасі той самий геноцид, який його побратим у злочинах Мілошевич творив у Косові. І каже неправду в обличчя генеральному секретареві ООН.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
