«Краще померти стоячи, ніж жити на колінах»: батько добровольця з Бразилії про сина «Рекса» та його вибір воювати за Україну

ЛЬВІВ ‒ Військовий поліцейський з Ріо-де-Жанейро Луїс Толедо приїхав у Львів відвідати могилу до сина. 27-річний Луїс Феліпе Вієйра Толедо Порто, сержант 31-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького, загинув 29 листопада 2025 року поблизу села Великомихайлівка Дніпропетровської області.

Торік 5 грудня його поховали на Полі почесних поховань у Львові, згідно з заповітом добровольця.

Радіо Свобода поспілкувалось з батьком бразильця, який воював за Україну.

Могила сержанта Луїса Феліпе Вієйра Толедо Порто одна з останніх на Полі почесних поховань на Личаківському цвинтарі. Тут завжди квіти і горить свічка, попри те, що батьки загиблого живуть за 10 тисяч км від Львова. Приходять до могили друзі бразильця.

Батько, підійшовши до могили, віддав честь синові.

Луїс Толедо був на похороні сина у Львові торік 5 грудня і знову приїхав. Це його наймолодший з трьох синів. Він заповів поховати його в Україні. А долати шлях з Ріо-де-Жанейро до Львова, каже батько, не так уже й далеко.

«Для мене честь бути тут. Насправді це було його рішення бути похованим тут. В одній з розмов він дав мені чітко зрозуміти, якщо найгірше станеться, він бажає залишитись в Україні. Згодом, в іншій розмові він сказав, що хотів би бути похованим у Львові. І я старався виконати його останню волю. Він обрав Україну як свій останній дім», ‒ говорить Луїс Толедо.

Коли почалась повномасштабна війна Росії проти України, його син хотів одразу їхати добровольцем в Україну. Тоді Луїс служив у війську Бразилії. Але тато стримав його від поспішного рішення.

«Це рішення зріло в ньому від початку повномасштабного вторгнення. Коли повідомив мені, що хоче їхати, я погодився, але попросив подумати і спершу пройти спеціальний курс підготовки, щоб легше було адаптуватися. Протягом певного часу він проходив підготовку і приїхав в Україну. Він був гарно вихований і не мав фінансових потреб. Був освіченим. Він приїхав сюди через те, що мав у собі чисте бажання допомогти і бути корисним», ‒ каже батько.

Луїс Феліпе Вієйра Толедо Порто приїхав в Україну на початку 2025 року. Він служив у 31-й окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Леоніда Ступницького. Часто телефонував до батьків і розповідав про страждання українців, як тисячам доводиться покидати рідні домівки і виїжджати у невідомість. Але жодного разу не сказав, що жалкує, що приїхав воювати в Україну.

«Ми дуже часто спілкувались, і він розповідав, як люди потерпають. Він казав, що військові ділились з місцевим населенням їжею, яку отримували. Говорив, що неможливо не звертати увагу на все те, що відбувається в Україні», ‒ розповідає батько бразильського добровольця.

В їхній родині немає жодного українського коріння. Про Україну батьки почали дізнаватись лише тоді, коли їхній син тут воював. Цікавились українськими традиціями, культурою, кухнею, почали відкривати для себе невідому для них країну.

За словами Луїса Толедо, знайшли багато спільного між бразильцями та українцями – а це гостинність, доброзичливість. «Україна багата приємними людьми, плодючою землею, гарною природою. Це те, що ми повинні захищати, якої ціни б це не вартувало», – зауважує батько добровольця.

Востаннє він обійняв сина, коли проводжав його в Україну. Оскільки Луїс Толедо має 37 років досвіду у військовій поліції, а його дружина ‒ 42, то обоє розуміли, що можуть сина вже не побачити, знали, що на війні може трапитись найгірше.

«Я з дружиною багато пройшов під час служби. І ми не дивились крізь рожеві окуляри і розуміли, що може статися. Звісно, коли почули про загибель сина, впали в горе, засмутились, але через те, що його смерть є настільки шанованою, ми змогли це подолати. Усім в Бразилії я кажу, що в моєму домі є радість, звісно, ми дуже сумуємо за сином, але він дуже вшанував нас пам’яттю, яку залишив в ім’я нашої сім’ї тут, в Україні», ‒ каже Луїс Толедо.

Батько розповів, що сина в Україні знали за позивним «Рекс». У дитинстві він був спокійною дитиною, любив проводити час вдома. Дуже любив тварин, природу.

«Рішення сина поїхати в Україну я сприйняв досить нормально, природно, тому що належу до військової поліції штату Ріо-де Жанейро. І саме військова поліція в Ріо-де-Жанейро – це найбільша сила в Латинській Америці, коли говоримо про військові та поліцейські операції. Тобто, смерть дуже пов’язана з моєю професією. І коли син повідомив, що хоче поїхати в Україну, на війну, я сприйняв його слова. Звісно, як у батька, у мене були свої почуття і переживання, але я не міг відібрати у нього право чинити правильно.

Моє серце підказує, що син зробив правильний вибір, як і всі, хто похований поруч із ним. Тому що український народ багато років назад вирішив, що краще померти, стоячи на ногах, аніж жити на колінах», ‒ наголосив Луїс Толедо.

Батьки не почуваються самотніми в своєму горі в Бразилії. Їх підтримують рідні, друзі і навіть незнайомі люди. Таку ж підтримку відчувають і в Україні, де їхній син знайшов своїх друзів. Тепер це друзі батьків загиблого воїна.

«Мій син знайшов тут друзів і справжню свою сім’ю, незважаючи на те, що не мав дружини і дітей, але знайшов друзів, яких вважав своєю сім’єю, і зараз вони ‒ моя сім’я. Я знаю, що завжди можу повернутися в Україну», ‒ зауважує Луїс Толедо.

Луїса Толедо у доброму розумінні здивувало те, як у Львові ставляться до героїв. Він приїхав в Україну у грудні минулого року поховати сина, думав все буде дуже просто, але побачив поховальну церемонію прощання з українськими воїнами, і вона його вразила.

«Це переконало мене ще більше у тому, що ми вчинили правильно, виконавши його останню волю. Він ніколи не хотів бути героєм, а хотів робити добро, допомагати і прагнув кращого життя для українців. Я дякую українцям і Львову за те, як ви вчите пошануванню героїв», ‒ наголосив батько загиблого добровольця.

У Львові його супроводжував побратим, товариш сина Алекс з позивним «Кабан», уродженець Бразилії.

«Ми познайомились на передовій. «Рекс» був дуже і дуже доброю людиною. Я ніяк не можу змиритись із тим, що його немає», ‒ каже побратим українською мовою, яку вивчив протягом двох років перебування в Україні.

Алекс також займається організацією допомоги для України, до цієї справи долучився і батько загиблого добровольця Луїс Толедо, який вважає своєю місією як допомагати українцям, так і розповідати бразильцям про Україну і війну, яку веде проти українців Росія.

А ще Луїс Толедо зауважив, що його дружина теж наважиться приїхати на могилу сина, коли материнське горе її відпустить...