Хтось дотепний якось дуже вдало назвав Путіна «Мідасом навпаки». Фригійський цар Мідас, як відомо, перетворював усе в золото одним дотиком. Путін же перетворює все, до чого торкнеться, у субстанцію коричневого кольору, що погано пахне.
Привласнення путінським режимом Дня Перемоги 9 травня – лише один із прикладів. І тепер відзначення Дня Перемоги в Росії для мене асоціюється з гаслом «Можем повторить!», сенс якого доходить до нас лише сьогодні – після нападу на Україну, після жахів Бучі.
Іронія нинішньої ситуації з участю представників мого народу – бурятів – у цій ганебній для Росії війні, полягає в тому, що в масову свідомість зараз вкидається образ російського окупанта з азіатським обличчям, тоді як у «Великій Вітчизняній війні» роль воїна-визволителя від нацизму відводилася і відводиться виключно російському солдатові.
Перекласти провину?
Незабаром після Бучі в мережі стали поширюватися фейки про те, що звірства там творили саме буряти, причому ілюстрували ці пости фотографіями солдатів-якутів із прапором Республіки Саха, зроблені у 2018 році у військовій частині Далекого Сходу, де вони служили.
Навіщо комусь знадобилося перекладати вину за масові вбивства вУкраїні на бурятів?
Найкраще на це запитання відповів мій український друг у фейсбуці Дмитро Каніболоцький: «Спроби Росії оголосити винними «українських націоналістів» або видати кадри з Бучанського району за «інсценування» провалилися. Супутникові знімки однозначно показали, що тіла вбитих лежали на тих же місцях, коли у Бучі були ще російські війська.
Про причетність росіян до масових вбивств свідчать також їх перехоплені розмови та свідоцтва місцевих жителів.
І ось тепер принаймні для українського читача російська пропаганда розповідає іншу історію: у всьому нібито винні національні меншини РФ, які напивалися і виходили з покори. Адже це так вигідно – вселити українцям думку, що їхні вороги – це не росіяни, а буряти (а також якути, чеченці, дагестанці та інші народи РФ), а відтак воювати треба не проти Росії, не проти росіян, а проти колонізованих Росією народів.
Розслідування військових злочинів у Бучі та інших містах та селах вже ведеться. За його попередніми результатами, радник президента України Олексій Арестович висловився однозначно: звірства в Бучі творили «міцні слов'янські хлопці», а не буряти, «як люблять сказати». Я впевнена, що після війни буде новий нюрнберзький процес, і якщо з'ясується, що серед військових злочинців були й буряти, вони мають понести покарання. Але я сподіваюся, що своя лава підсудних буде і для паліїв війни-пропагандистів, і для дезінформаторів – агентів Кремля в Україні.
Чому так багато бурятів на війні в Україні?
Мене останнім часом часто запитують, чому в «спецоперації» воює так багато бурятів.
Їх справді багато на цій війні. У телеграм-каналі «Монгольський вузол» повідомили, що «за різними підрахунками, на фронті перебуває близько 10 тисяч бурятів». Інші джерела повідомляють про п'ять або шість тисяч людей. Швидше за все, у відсотковому співвідношенні на душу населення серед усіх народів Росії, які беруть участь у війні проти України, бурятів чи не найбільше.
Мені казали, що немає жодного бурятського села, звідки на фронті не виявилося б бодай десятка-другого контрактників. Особливо тяжка ситуація в Агінському Бурятському окрузі Забайкальського краю. Складається враження зими 1941 року. Відсутність молодих бурятських чоловіків у громадських місцях уже впадає у вічі.
Буряти становлять лише 0,3 відсотка населення Росії, проте серед офіційно загиблих їх 2,8%. За кількістю смертей на війні Дагестан обганяє Бурятію, проте населення Дагестану втричі більше.
Ведучі телеграм-каналу «Демографія від Ракші» зібрали дані про загиблих бурятів, вік яких був відомий на момент смерті, і порахували, скільки чоловіків у Бурятії вмирали в середньому за такий же термін (53 дні) у «мирний» час ( 2019-2020 роки). А потім додали зверху тих, хто загинув на війні в Україні у відповідних вікових категоріях.
Отож, лише підтверджені випадки загибелі військових із Бурятії на війні в Україні збільшили смертність бурятських чоловіків у віці 18–45 років на 70%, а смертність молодих чоловіків до 30 років – на 270%.
Вдумайтесь у ці цифри! Чисельність бурятів у РФ – близько 462 тисяч людей.
Що буде з цим народом, якщо він зараз втратить таку кількість молодих здорових чоловіків репродуктивного віку? Десяту частину міцних молодих чоловіків, які виростили б і поставили на ноги 20–30 тисяч дітей.
Чому так?
Про причини такої катастрофічної ситуації можна розмірковувати безкінечно.
Бурятські території, що складаються з власне Республіки Бурятія, а також районів Іркутської області, Усть-Ординського Бурятського округу, Забайкальського краю та Агінського Бурятського округу – великий депресивний регіон.
Тотальне безробіття, мізерні зарплати, закредитованість населення призвели до того, що практично єдиний вибір, який стоїть перед молодою людиною у пошуку виходу з економічного глухого кута, – це або нелегальна міграція, або служба в армії за контрактом.
Я чудово розумію, що мене зараз багато хто почне звинувачувати у спробі обілити свій народ. Швидше за все, у цьому є частка правди. Повторю ще раз, якщо виявиться, що серед бурятів є воєнні злочинці – я перша вимагатиму для них покарання. Поки що ж наведу кілька свідчень про поведінку бурятських солдатів на окупованій українській території з перших рук.
Чи є докази, що чинили воєнні злочини?
У перші дні війни у коментарях під постом у фейсбук-групі «Бурятія – наш Дім» промайнула згадка про те, що бурятські танкісти не мародерували, а ходили будинками і намагалися купити їжу у місцевих жителів.
Говорили, що їхали на навчання та не знали про плани командування перейти кордон із Україною. Про те ж говорив один бурятський контрактник у телефонній розмові з сім'єю напередодні вторгнення: тішився, що незабаром приїде додому, але натомість опинився на війні.
Жінка з України, брат і племінниця якої розмовляли з танкістами, писала у бурятській групі, що вони були голодними, бо сухий пайок їм видали на один день, не агресивними, хотіли додому. Багато хто з них був строковиками, молодими хлопцями 18–19 років, яких терміново «зробили» контрактниками.
Житель Чернігівщини писав про випадок у Михайло-Коцюбинському: «Білоруси, які стоять там окупантами разом із бурятами та московитами, забрали у селянина коня, зарізали та з'їли. Як у Першу світову... А що робити, якщо москалі просто забирають їжу, буряти – найбільш культурні серед окупантів, купують за гроші, а білоруси – «ми мирні люди...» (переклад мій) Було свідчення від мешканки Бучі, що буряти в розмові з нею намагалися попередити її, щоб була обережна, коли прийдуть «вони». Імовірно, псковські десантники або вагнерівці. І в Бородянці люди говорили: «Буряти не стріляли».
Після цього почалися системні вкидання відео під гучними заголовками «буряти гірші за кадировців» і т. п. При перегляді сюжету, однак, з'ясовується, що найстрашнішим злочином бурятів-солдатів з азіатською зовнішністю, яких інтерв'юерка назвала «плоскомордими», була розрубані сокирою двері. Звісно, нічого хорошого, але ж і нічого схожого на тортури, зґвалтування, страти там немає.
Зараз у хід пішли вже відверті фейки та «розіп'яті хлопчики», на кшталт відео з волонтером, який нібито вижив у Бучі. Його докладно і грамотно розібрав Дмитро Канiболоцький.
Подібні інформаційні вкиди роблять з метою спробувати «зберегти обличчя» російського солдата. Саме для цього було знайдено образ дикого бурята, який нібито вирізує м'ясо у живих собак, щоб «зжерти». Пост із таким маячнею справді гуляє стрічкою.
Російська армія та народ Росії винні у розв'язаній Путіним агресії проти України
На жаль, участь у несправедливій загарбницькій війні врешті-решт робить жорстокими і розбещує навіть самих стійких і високоморальних людей. На такій війні не буває солдатів у чистих білих кітелях, особливо якщо пограбування та насильство над мирним населенням заохочує командування.
Російська армія та народ Росії винні у розв'язаній Путіним агресії проти України.
Кров тисяч українців залишиться на нашій совісті назавжди. Ця війна покрила ганьбою Росію. Але ця безславна медаль має ще одну сторону. На совісті керівництва Росії є не лише злочинна агресія проти народу України, а й загибель тисяч власних солдатів. Особливо неросійських, яких Кремлю, мабуть, менше шкода. Гарматне м'ясо, яке можна кидати на передову.
Повний текст публікації на сайті Сибирь. Реалии
Раджана Дугар-Де Понте – кандидат історичних наук
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
