Якби я зараз пройшлася своєю Волновахою, де виросла і прожила 25 років свідомого життя, я би плакала.
У місто 11 березня офіційно зайшла російська армія. До цього два тижні вона нещадно бомбардувала і обстрілювала його – так, що за словами голови обласної адміністрації Павла Кириленка, «Волновахи як міста з інфраструктурою більше не існує». Але у зруйнованій Волновасі все одно залишаються і живуть люди: не всі змогли чи захотіли виїхати. А багато хто вже зараз, після закінчення гострої фази бойових дій, навіть повертається у Волноваху. З різних причин: у когось хата вціліла і город, у когось рідні там лишилися («повертайтеся додому, у нас все добре!»), хтось і справді чекав окупантів, але виїхав тимчасово від небезпеки; а у когось у серце і душа лишилися у Волновасі, і навіть правила життя, нав'язані російською армією, – не перепона для повернення додому. У місті – ні світла, ні опалення, ні води. Немає елементарної медицини, роботи. Всюди – страшні руйнації. Майбутнього для дітей, поки там господарюють окупанти, не видно.
«Пам'ятаю, що вже звечора 10 березня йшла масово техніка по вулицях, і не стріляли. Десь далеко тільки. І тоді ми зрозуміли, що все, – розповідає жителька Волновахи, яка сиділа на той час у підвалі. – Тож 11-го вже пішли в центр, там були невеликими групами «днрівці», «зачищали». Вони навіть не знали, де адмінбудівлі міста. А 12-го вже приїхала їхня преса знімати, як «звільнили». 11-го «прапори ДНР» ще не висіли. А на поліції ще висів український. 12-го вже висіли».
Їжа від нової адміністрації
«Чому люди повертаються? У кожного свої причини, як і того, чому люди не виїхали, – ділиться жителька Волновахи, яка опинилася зараз у рідні в ОРДЛО. – Ті, хто повертається з вільної України чи навіть з-за кордону, то причини називають різні: або виїжджали, так би мовити, «випадково», через обставини, і повернулися одразу, оскільки давно чекали «русский мир»; або не склалося там. Багато хто говорить, що ми там, у вільній Україні, нікому не потрібні, орендувати житло дорого, грошей немає, тож повертається додому, де можна жити».
Який відсоток людей повертається – сказати важко, але вулиці за останній час помітно наповнилися людьми і автомобілями. Нова окупаційна влада, нічого по факту не відбудовуючи і не відновлюючи, активно показує у пропагандистських сюжетах, як ремонтує, прибирає і роздає людям гуманітарну допомогу. Так, у березні, коли люди лише повиходили з підвалів, де провели багато днів, кадирівці влаштували на центральній площі міста показову роздачу «підтримки і допомоги покинутим Україною волновасцям».
«Як себе показує Росія? Як «спасітєльница». А як ще? – говорить жителька Волновахи, якій через певні обставини довелося залишитися в місті. – Пропаганда працює добре, не то, що у нас, дурнів, коли у військовий час і ТБ заблокували, і від газет відмовилися. А тут все чітко. Людей немає, а газети повинні бути. І гроші на це є! Вони по телебаченню одні і ті ж сюжети кілька днів показують, щоб люди запам'ятали, як вони життя налагоджують. Працюють кілька телеграм–каналів, вайбер, вконтакті – все задіяно. І ЗМІ всі, звісно, працюють в одному руслі. Разом з їхніми «блогерами». Те, що люди тоді збиралися на площі (отримувати гуманітарну допомогу від чеченських підрозділів – ред.), то був не мітинг, то була роздача «жратви», під час якої проведена пропаганда... Якути сюди приїхали спеціально і проводили свято Пасхи! В російських костюмах! У нашій українській Волновасі! Слів немає».
Ці російські блогери їздять містами, котрі обстрілює Росія, та фільмують свою допомогу жителям. У цьому ролику видно, що всі цивільні, котрі спілкуються з ними, мають на рукавах білі пов'язки – тобто знак армії РФ. Під час окупації Київщини деяких місцевих жителів також змушували позначати російськими знаками Z, V авто, якими вони евакуювалися. Тут розповідаємо, хто такі ці блогери. У них давня історія у війні на Донбасі.
Інша жінка, у якої близький родич зараз вибрався у Волноваху з Маріуполя, говорить: «Для того, щоб отримати гуманітарку, воду, на камеру треба сказати «дякую» визволителям, якщо ні – не дадуть. Всі люди з промитими мізками, по радіо вливають дичину, у це свято вірять. Так що на відео, які ми дивимося, люди, швидше за все, від безвиході все це говорять».
Нещодавно окупанти показово відкрили у Волновасі школу. Це був опорний заклад району, з сучасним ремонтом і новим обладнанням, дизайн виконано у жовто-блакитних кольорах. Школа була гордістю міста. А нині заклад працює від генератору, а в ніч після «відкриття» школа горіла: зайнявся дах, пожежу швидко загасили.
Що не ніч – нові плани і маршрути
Жителька Волноваського району, яка зараз перебуває у себе вдома, розповідає: «Знаєте, родичка виїхала і пише: дуже відчувається, що «мій дім тут». А я вдома, але обстановка настільки напружена, стан душі не передати... Відчуття, що хочеться додому, де тиша, спокій, твоя хата – твоя фортеця, а цього нема».
«Куди тікати? – Риторично запитує інша місцева. – В мене також така думка виникає, але бракує рішучості і грошей. Люди, які потікали після обстрілів, навпаки, почали повертатися у свої домівки. Вчора мені телефонувала приятелька, казала, що всі вони збираються повертатися додому, навіть у порожні будинки (люди винесли абсолютно все – меблі, посуд...). Думка була вивезти дітей у безпечне місце, поки все закінчиться, але ризикувати їхнім життям просто не можу: місцеві розповідали про обстріли на ділянці дороги від Оріхова до Пологів і про перевірку чеченцями. Що не ніч – то нові плани, маршрути...»
У місті запрацювала частина аптек, але сильно подорожчали ліки. За словами місцевих, простий «Цитрамон» (6 таблеток) коштує 35 грн (був 13), мазь, що була по 30, – уже 85; про «Кардіомагніл» взагалі сказали: «забудьте». Яйця – по 30, м'ясо – 110, мед – 350.
Виплати вже відбуваються у рублях. Заощадження у гривні поступово закінчуються.
Люди розповідають про скандали у чергах за хлібом: потерті гривні, трохи порвані чи дрібні копійки одна продавчиня не бере зовсім. У декого ці гроші – останні. Були випадки, коли дітей відправляли з «негарними» гривнями додому, щоб мама дала інші.
З українських банківських карток можна в окремих магазинах купувати продукти (+ 10 відсотків від вартості товару) і зняти готівкою – своєрідний бізнес. Банкомати, авжеж, не працюють. В магазинах і в окремих приватних будинках через термінал можна розрахуватися за вибраний товар, а в окремих (там величезні черги) і одержати гроші. Наприклад, продавець знімає з картки 1100 грн, і людина на цю суму бере товар.
Світ навколо
«На деяких ділянках доріг довкола Волновахи досі лежать на узбіччі, на полі почорнілі трупи українських військових, розбита техніка тощо. Забирати не можна. Один раз проїхав у той бік, більше бажання немає», – розповідає житель.
Жителька одного з сіл під Волновахою побувала у полоні у російських військових: її затримали по дорозі додому, щойно почалися активні бойові дії. Їй одягли на голову мішок, повезли чи то в Донецьк, чи в Докучаєвськ, вона не знає. Був допит. Потім відпустили додому. Виїхати на вільну територію України вона наразі не може з родинних причин і з огляду на небезпеку.
Деякі колишні місцеві чиновники, соцслужбовці, працівники культури, медичної сфери, правоохоронці і рятувальники у Волновасі і селах йдуть на співпрацю з окупаційною владою.
Один чоловік з місцевих говорить: «У нас і такий народ є – ще вчора під прапором України українські пісні співали у вишиванках, а сьогодні кидаються цілувать російські танки».
Інша жителька нині окупованого села під Волновахою розповіла, що люди не завжди задоволені гуманітаркою, кажуть: «Де гуманітарка, пенсія, чому не розкладом привозять хліб, газ і т.д.?»
За словами місцевих, люди у населених пунктах прибирають, білять. Від центру зайнятості працюють люди, щоб хоч щось заробити на проживання.
«Я навіть не уявляю, що наші вчителі тепер будуть казати дітям, – переймається місцева. – Нам повідомили, що заборонено використовувати українську мову в діловому спілкуванні і документообігу».
За словами місцевих, у Волновасі та районі багато випадків викрадень людей, особливо тих чоловіків, які раніше мали відношення до ЗСУ. Місцеві назвали Радіо Донбас.Реалії імена реальних людей, яких викрали після початку окупації.
«Особисто мій знайомий, колишній атовець, який з родиною не зміг виїхати, зробив зауваження сусідам–мародерам. Ті ж сусіди і «здали: чоловіка приїхали і забрали. Наразі відомо, що чоловік у тюрмі в окупованій ще у 2014 році Оленівці. Побачення з рідними не дозволяють», – каже місцева жінка.
Жителька села Волноваського району розповідає: «У нас хлопця забрали в Донецьк, поламали ребра і не повертають назад. За що? За патріотичне тату. Ще більше десяти просто дуже побили, але хоч повернули».
Загальний стан міста дуже сумний, руйнування інфраструктури і житлового сектору величезні.
«За моїми враженнями, де я проходила, не вціліло нічого», – розповідає свідок у місті.
Людям пообіцяли: 40 будинків зноситимуть, та будуватимуть нові. «Будувати? – запитує місцевий. – Вони за місяць жодного завалу не розібрали. Центр мітлами причепурили хіба що, підмели площу, навколо якої – руйнації і згарища. У техніці, що стоїть подекуди прямо на вулицях, розкладаються трупи, що не підійти».
Колишня жителька Волновахи для Радіо Донбас.Реалії.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу
