Олександр Дубровський
На боці Росії у війні проти України беруть участь, за різними оцінками, до 8 тисяч громадян держав Латинської Америки. Основний потік бійців із цього регіону до російської армії забезпечує Куба, однак список таких країн постійно розширюється. Наразі великий скандал назріває в Болівії – через викриті факти незаконного вербування Москвою її громадян на фронт в Україні. І таких випадків, зазвичай пов'язаних із обманом та торгівлею людьми, фіксують усе більше, дослідила Російська служба Радіо Свобода.
Генеральна прокуратура Болівії днями після гучних заяв родин постраждалих офіційно почала розслідування за фактом незаконного вербування та відправлення своїх громадян на війну в Україні на боці Росії.
Головним приводом для влади стали відеозаписи з болівійцями у російській формі з зони бойових дій, що поширили в соцмережах. Одним із перших про це повідомило місцеве видання El Deber.
Болівія: смерть замість роботи на будівництві
Приводом стало публічне звернення родин двох молодих мулярів із болівійського департаменту Санта-Крус – 29-річного Хосе Марії Солето Айали та його двоюрідного брата, 28-річного Івана Вальдивії. Раніше Солето опублікував відео із зони бойових дій на сході України, де він у російській військовій формі заявляє, що «наші будні – це чистий адреналін». На відеозаписі поруч із ним також були перуанець та колумбієць. Невдовзі після цього дружина Солето заявила болівійським ЗМІ, що отримала звістку про загибель чоловіка на фронті.
Чоловіків заманили до Росії у квітні 2026 року під приводом високооплачуваної цивільної роботи у будівельній сфері. Російські вербувальники запевняли їх, що вони будуть «класти цеглу та встановлювати сантехніку». Також їм пообіцяли величезну, за болівійськими мірками, суму за сам переїзд – близько 16 тисяч доларів. Однак родини Солето та Вальдивії отримали на руки лише 3 тисячі, після чого вербувальники забрали чоловіків, і зв’язок із ними обірвався.
Згідно з розслідуваннями болівійських журналістів та активістів, наприклад, із видання Bolivia Verifica, а також даними місцевої поліції, у Болівії сьогодні вже діє справжня міжнародна мережа торгівлі людьми, організована Кремлем. Безпосередній контакт із жертвами в цьому випадку здійснював вербувальник із характерним колумбійським акцентом, який називав себе «El Comandante».
Загалом влада країни має відомості про щонайменше 16 болівійців, які могли опинитися в зоні бойових дій у російській військовій формі. Однак ця оцінка ґрунтується лише на конкретних зверненнях родичів до місцевої прокуратури, а тому не є офіційною статистикою. За даними газети El Deber, російські емісари іноді відкрито пропонують усім охочим воювати в Україні в лавах ЗС РФ – за оклад у 7000 доларів на місяць та страхування життя на суму в пів мільйона доларів. Для Болівії, яка залишається однією із найбідніших країн континенту, це просто шалені гроші.
У виборчому реєстрі Болівії зафіксований 81 громадянин країни, який наразі легально перебуває в Російській Федерації. Втім, реальна чисельність болівійської громади в Росії значно більша, і тому точну кількість тих, кого обманом відправили на фронт чи хто потрапив туди за власним бажанням, а також тих, хто вже був поранений, зник безвісти або загинув, болівійська влада наразі назвати не в змозі.
Генеральний прокурор Болівії Роджер Маріака 14 липня заявив, що його відомство перевіряє всі ланцюжки транзиту болівійських громадян до Росії через треті країни. Місцева поліція поширює оголошення, у яких закликає молодь не довіряти підозрілим іспаномовним оголошенням у Facebook та TikTok, які обіцяють будь-який легкий заробіток у РФ. Також прокуратура та спецслужби країни встановлюють, хто саме вербував молодих людей, як фінансувалися їхні поїздки та які контракти вони підписували.
Посольство Болівії в Москві скерувало офіційний запит російській стороні, щоб з'ясувати долю своїх зниклих громадян. Дипломати підтвердили, що вже надали допомогу щонайменше одному громадянину Болівії, який вчасно усвідомив обман, відмовився підписувати контракт із Міноборони РФ і зміг повернутися на батьківщину.
Посольство РФ у Болівії, зі свого боку, поспішило виступити із заявою, у якій повністю заперечує будь-яку причетність російських офіційних відомств до вербування болівійців. Додатково посольство зазначає, що перевірка інформації про конкретних осіб можлива лише через офіційні запити Міністерства закордонних справ Болівії до Міністерства оборони РФ, оскільки саме посольство не наділене військовими повноваженнями.
Посол Росії в Ла-Пасі Дмитро Верченко у своєму відеозверненні до болівійських журналістів із цього приводу заявляє, що болівійських громадян «фіксували і в лавах Збройних сил України», та висловлює здивування, чому цей факт «раніше не викликав аналогічного резонансу в болівійському суспільстві».
Окрім Болівії, у бойових діях на боці Росії в Україні зафіксували участь громадян насамперед Куби, а також Колумбії, Перу, Бразилії, Венесуели, Аргентини, Еквадору та інших латиноамериканських країн. Міжнародні правозахисні організації, від FIDH і до «Меморіалу», повідомляють, що географія такої прихованої російської «мобілізації» в регіоні постійно розширюється.
Механізми залучення та умови
Згідно з доповідями міжнародних правозахисних організацій, Росія розгорнула глобальну мережу торгівлі людьми для відправлення їх на фронт в Україну. Багатьох латиноамериканців заманюють оголошеннями про «роботу у сфері безпеки» та «на будівництві цивільних об'єктів». Однак після прибуття до РФ у них відбирають паспорти й відправляють на передову як штурмову піхоту.
І все ж, навіть якщо потенційні жертви про все здогадуються заздалегідь, для жителів багатьох бідних та депресивних місць у Латинській Америці російські виплати – від 2000 доларів на місяць і більше, плюс підйомні бонуси – здаються астрономічними сумами, еквівалентними їхньому заробітку за кілька років на батьківщині.
У минулі роки іноземці з Латинської Америки, як і з інших регіонів світу, потрапляли на фронт здебільшого через ПВК «Вагнер». Після її ліквідації вербування повністю перейшло під контроль Міністерства оборони РФ. Найманців-латиноамериканців часто розподіляють у так званий «Африканський корпус» (куди включають і бійців з інших континентів) або створюють окремі змішані інтернаціональні підрозділи.
При цьому латиноамериканці, які потрапили у полон до українських військових, зазначають, що через незнання російської мови, якої їх ніхто не вчить, та відсутність у більшості навіть базової військової підготовки вони зазвичай просто не розуміли найпростіших наказів російських командирів. На фронті їх здебільшого використовують як «гарматне м’ясо» для виявлення вогневих точок ЗСУ. Через це їхні підрозділи завжди швидко зазнавали найважчих втрат, а їхня реальна бойова ефективність оцінюється експертами як вкрай низька.
Куба: найбільший контингент
За даними деяких ЗМІ, зокрема Російської служби Радіо Свобода, телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» (створений Радіо Свобода для російськомовної авдиторії) та проєкту журналістських розслідувань «Схеми», з 2023 року до Збройних сил РФ завербували до 20 тисяч кубинців. Оцінки Держдепартаменту США щодо цієї кількості трохи скромніші – близько 5 тисяч осіб у піковий період. При цьому, за заявами українських офіційних осіб, до 40 відсотків кубинських «добровольців» мали безпосередній стосунок до регулярних Збройних сил Куби. Журналісти-розслідувачі, включно з BBC та іспанською газетою El Pais, підтверджують факти загибелі сотень кубинців на передовій.
Ще в січні 2025 року проєкту «Схеми» вдалося встановити особи та місцеперебування деяких кубинських найманців. Журналісти також поспілкувалися з одним кубинцем, який потрапив у полон до українських військових – він просив міжнародні організації обміняти його та допомогти виїхати на Захід, оскільки ні до Росії, ні додому на Кубу повертатися зовсім не хотів.
Цей 36-річний кубинський полонений на ім'я Франк Даріо Яроссей Манфуга розповів, що на батьківщині працював учителем географії в місті Гуантанамо, а також був музикантом. Манфуга стверджував, що потрапив до лав російської армії обманом: йому запропонували роботу й привезли до країни, але практично одразу з літака, у січні 2024 року, відправили на полігон, де били та погрожували, а потім кинули в Україну. Вже у березні його взяли в полон бійці ЗСУ.
При цьому розслідування «Схем» показало, що кубинців, яких завербували до російської армії обманом, не так багато. Значно більше громадян цієї карибської комуністичної держави свідомо вирушили до Росії, маючи чітку мету – воювати проти України. Хтось зробив це через бідність, а хтось – з ідеологічних причин, оскільки серед жителів Куби чимало тих, хто ненавидить США і Захід та ідеологічно підтримує Москву, Путіна й його політику.
Перу: масовий обман
На третє місце в Латинській Америці за кількістю подібних викритих випадків вийшло Перу. За оцінками родичів та правозахисників, до Росії, а потім у зону бойових дій на українській землі, виїхали близько 600 перуанців. Підтвердили загибель щонайменше 13 громадян Перу, ще десятки вважаються зниклими безвісти. Консульство Перу в Росії навесні 2026 року офіційно домоглося повернення з фронту першої групи з 18 співвітчизників.
Рекрутингові мережі, які діють у країні, як пишуть місцеві медіа, заманюють малозабезпечених чоловіків із бідних провінцій вакансіями кухарів, охоронців або будівельників. Претендентам обіцяють одноразовий бонус за переїзд у розмірі від 16 до 20 тисяч доларів, щомісячну зарплату до 4 тисяч доларів та швидке отримання російського громадянства. Але після прибуття до Росії у перуанців забирають телефони й паспорти та підсувають типові військові контракти з Міністерством оборони РФ виключно російською мовою, без перекладу. Після мінімальної підготовки їх відправляють на передову.
Телеканал CNN опублікував верифіковані відео, які перуанці встигали таємно надіслати своїм матерям. На них вони у російській формі копають окопи в окупованих українських лісах. У повідомленнях рідним вони називають те, що відбувається, «справжнім пеклом». За спроби обурюватися або невиконання наказів командування карає їх відправленням на найнебезпечніші штурми.
Прокуратура Перу у цьому зв'язку в травні 2026 року порушила десятки кримінальних проваджень у справі про «злочини проти людської гідності та торгівлю людьми за обтяжуючих обставин». Наразі відомство офіційно розслідує ланцюжки переміщення громадян та перевіряє десятки заяв від родичів.
Родичі обманутих чоловіків регулярно проводять пікети та нічні пильнування біля будівлі Міністерства закордонних справ Перу та посольства РФ у Лімі, вимагаючи від влади встановити місцеперебування своїх близьких і повернути їх на батьківщину.
Міністерство закордонних справ Перу направило офіційну дипломатичну ноту уряду Росії з вимогою надати термінову інформацію про стан здоров'я, правовий статус та місцеперебування всіх перуанських громадян, які перебувають у зоні конфлікту.
Колумбія: бідність проти бойового досвіду
Колумбійці воюють по обидва боки фронту в Україні. До кількох тисяч ветеранів, за низкою оцінок, із реальним бойовим досвідом, здобутим ще під час цивільної війни на батьківщині, служать у ЗСУ. Однак фіксується і їхнє дедалі активніше вербування до армії РФ. У 2025–2026 роках групи колумбійців у російській військовій формі взяли в полон українські військові в Донецькій та Харківській областях.
До Збройних сил Росії приплив громадян Колумбії зумовлений виключно фінансовими факторами та організований через приховані схеми вербування. На відміну від ЗСУ, куди їдуть переважно ветерани колумбійської армії чи повстанських угруповань на кшталт FARC або ELN із практичними навичками ведення бойових дій, до російських підрозділів частіше потрапляють цивільні люди без досвіду реальних бойових дій.
При цьому всіх їх не лякає й те, що парламент Колумбії ухвалив закон про приєднання до Міжнародної конвенції ООН про боротьбу з вербуванням найманців, і тепер участь у бойових діях на боці іноземних держав за гроші визнано у них на батьківщині тяжким кримінальним злочином.
За свідченнями колумбійців, які потрапили в полон до ЗСУ, майже всіх їх завербували через таргетовані оголошення у Facebook та TikTok. Їм пропонували контракти на «будівництво бункерів», «ремонтні роботи» або «службу в охоронних структурах» у тилу. При цьому їх усіляко запевняли, що колумбійці не опиняться на лінії фронту.
Головним спонукальним мотивом для всіх стали гроші через важке економічне становище в Колумбії. Оплата, пропонована їм Міністерством оборони РФ, зазвичай становить від 2,5 до 4 мільйонів колумбійських песо на місяць і навіть вище з урахуванням одноразових виплат – тобто від 600 до 1300 доларів. Для деяких місцевих жителів це дорівнює доходу за кілька років звичайної роботи на батьківщині.
Фірми-посередники завжди оплачують їм авіаквитки та вибудовують транзитні маршрути до Росії. Оскільки між Колумбією та РФ немає прямого авіасполучення через санкції, а офіційний найм на військову службу в РФ колумбійською владою карається за законом, вербувальники використовують складні транзитні схеми через треті країни (Білорусь, Туреччина, ОАЕ, Киргизстан тощо) під виглядом цивільних поїздок.
Іноді задіюють і так званий «Африканський експрес» Міноборони Росії з залученням можливостей російського «Африканського корпусу» – майбутніх найманців із Колумбії відправляють на російські військові бази в країнах Західної та Північної Африки (наприклад, у Малі чи Лівії), а звідти вони потрапляють до Москви, Нижегородської області або Ростова-на-Дону на бортах військово-транспортної авіації РФ.
Після прибуття до Росії, як розповідають колумбійці, які опинилися в полоні в Україні, реальність докорінно починає відрізнятися від обіцянок посередників. Їх розподіляють у звичайні піхотні та штурмові частини, включно з «Африканським корпусом» МО РФ, і відправляють на передову (зокрема, на Харківський та Донецький напрямки) після мінімального експрес-інструктажу.
При цьому колумбійці, які прибули, зовсім не знають російської та часто навіть основ англійської мови, що повністю ізолює їх від командування та по суті перетворює на «гарматне м'ясо на один штурм». За зізнанням самих полонених, їх використовують на найнебезпечніших ділянках фронту без найменшого належного прикриття.
Бразилія та Аргентина: ідеологічні добровольці
Участь бразильців та аргентинців (перших помітно більше, хоча загалом вельми небагато як одних, так і інших) у бойових діях в Україні у складі російської армії, судячи з останніх досліджень, має переважно добровольчий або найманський характер. Причому на боці РФ на фронті воюють як ультраправі, так і ліві радикали, приваблені антизахідною риторикою Москви.
Через протести бразильської влади на початку 2026 року Міністерство оборони РФ внесло Бразилію до «чорного списку» з 36 країн, звідки офіційний набір на службу за контрактом регіональним центрам комплектування в Росії було «тимчасово наказано зупинити».
Форум