Доступність посилання

Що військові кажуть про нового міністра оборони Резнікова  

Олексій Резніков, новопризначений голова Міністерства оборони України
Олексій Резніков, новопризначений голова Міністерства оборони України

Міністерство оборони України має нового очільника. Замість Андрія Тарана, який обіймав посаду з березня 2020 року, міністром оборони призначили правника, і тепер уже колишнього віцепрем’єр-міністра-​міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова. Для військового керівництва країни, як кажуть Радіо Свобода співрозмовники у Генеральному штабі ЗСУ, призначення не стало новиною – кандидатуру Резнікова обговорювали давно. Чули про Резнікова і на передовій.

«Небагато українців є у залі слави Національного університету оборони США – один такий, пан Таран. Його наступник має потенціал стати другим, але це не пріоритет. Найважливіше – бути в залі слави українських бійців», – сказав, представляючи Резнікова у Верховній Раді, президент Володимир Зеленський.

Радіо Донбас.Реалі запитало у діючих військовослужбовців, як вони оцінюють нове призначення, і чи сподіваються, що Олексій Резніков буде тим, хто нарешті розмежує повноваження Міністерства оборони та Генштабу.

Олександр, піхотинець:

«Загалом маю досить непогані очікування. Адже, наскільки я стежив за тепер уже головою Міноборони, він – досить цікавий і, головне, принциповий персонаж. Втім, не буду особливо тішитися, тому що практика показує, що в уряді Зеленського будь-який міністр, зрештою, може стати не очільником міністерства, а просто рупором Офісу президента. Побачимо, як буде з Резніковим».

Андрій, офіцер ЗСУ:

«Схоже, ми нарешті отримали міністра оборони, який розуміє, що ведення бойових дій – справа ЗСУ, а війна – справа всієї держави. Маємо надію, що Резніков, як справді освічена людина, закінчить розмежування повноважень між МО і ГШ. Міністерство буде займатися забезпеченням війська, відстоювати та захищати інтереси ЗСУ перед політиками і, зі свого боку, підвищувати престиж армії. Також сподіваємося, що Міністерство оборони перестане «рулити» військами у ручному режимі й в обхід військового керівництва».

Олексій, службовець Нацгвардії:

«Важко уявити гіршого міністра оборони, ніж попередній. Обрання на цю посаду цивільної людини нарешті має стати нормою. А от боягуз-військовий, який боявся війни з 2014-го, – точно не найкращий варіант».

«Чому я тут? А ви чому?» Сім портретів з передової

<p>Іван, старший солдат, 20 років</p>
1/14

Іван, старший солдат, 20 років

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
&laquo;Війна почалася, коли мені було 13 років. Мій хрещений був в АТО, і я пам&rsquo;ятаю, як ми збирали і передавали його підрозділу допомогу. Понад сім років тому я не зовсім розумів, що таке війна. Але мені розповідали про неї старші люди&nbsp;&ndash;&nbsp;так-от і прийшло усвідомлення, що маємо захищати Україну. Після школи спробував вступити в університет. На юридичний пройшов. Але все одно тягнуло сюди: перервав навчання, підписав контракт із ЗСУ. Виходить, служу я з 18 років&raquo;
2/14 «Війна почалася, коли мені було 13 років. Мій хрещений був в АТО, і я пам’ятаю, як ми збирали і передавали його підрозділу допомогу. Понад сім років тому я не зовсім розумів, що таке війна. Але мені розповідали про неї старші люди – так-от і прийшло усвідомлення, що маємо захищати Україну. Після школи спробував вступити в університет. На юридичний пройшов. Але все одно тягнуло сюди: перервав навчання, підписав контракт із ЗСУ. Виходить, служу я з 18 років»
Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>Всеволод, 23 роки, лейтенант</p>
3/14

Всеволод, 23 роки, лейтенант

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
&laquo;Я&nbsp;&ndash;&nbsp;кадровий військовий, цьогорічний випускник Львівської &laquo;сухопутки&raquo;. У 2014-му мені було 16 років: вчився на програміста й не мріяв будувати кар&rsquo;єру в армії. Але після анексії Криму все змінилося&nbsp;&ndash;&nbsp;надумав кинути коледж, щоб відразу йти вчитися на військового. Батьки відмовили, мовляв, зваж все, подумай. Дослухався і, як міг, почав волонтерити. Коли ж випустився&nbsp;&ndash;&nbsp;таки вступив на військову спеціальність. Тепер я тут&raquo;
4/14 «Я – кадровий військовий, цьогорічний випускник Львівської «сухопутки». У 2014-му мені було 16 років: вчився на програміста й не мріяв будувати кар’єру в армії. Але після анексії Криму все змінилося – надумав кинути коледж, щоб відразу йти вчитися на військового. Батьки відмовили, мовляв, зваж все, подумай. Дослухався і, як міг, почав волонтерити. Коли ж випустився – таки вступив на військову спеціальність. Тепер я тут»
Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>Віталій Хараустенко, 26 років, солдат</p>
5/14

Віталій Хараустенко, 26 років, солдат

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
&laquo;Чому я пішов у військо? Щоби війна не дійшла туди, де я живу. Щоби її взагалі не було на мирній частині України. Ви бачили, які тут розбиті будинки? Як живуть люди? Боляче дивитися. Не хочу, щоб таке було у мене вдома чи будь-де ще&raquo;
6/14 «Чому я пішов у військо? Щоби війна не дійшла туди, де я живу. Щоби її взагалі не було на мирній частині України. Ви бачили, які тут розбиті будинки? Як живуть люди? Боляче дивитися. Не хочу, щоб таке було у мене вдома чи будь-де ще»
Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>Олександр, 20 років, старший солдат</p>
7/14

Олександр, 20 років, старший солдат

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
&laquo;Я служу разом із батьком. Тільки він &ndash; в іншій роті. Взагалі у нас вся родина &ndash; військові. Дід&nbsp;&ndash;&nbsp;полковник. Мама&nbsp;&ndash;&nbsp;старший прапорщик. Батько&nbsp;&ndash;&nbsp;капітан. Загалом служу вже два роки, але раніше не тут був&nbsp;&ndash;&nbsp;у Військовій службі правопорядку. Перевівся, бо сам захотів&nbsp;&ndash;&nbsp;відчув, що тут буду ефективнішим&raquo;
8/14 «Я служу разом із батьком. Тільки він – в іншій роті. Взагалі у нас вся родина – військові. Дід – полковник. Мама – старший прапорщик. Батько – капітан. Загалом служу вже два роки, але раніше не тут був – у Військовій службі правопорядку. Перевівся, бо сам захотів – відчув, що тут буду ефективнішим»
Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>Юрій, 19 років, старший солдат</p>
9/14

Юрій, 19 років, старший солдат

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
&laquo;Ви бачили, що в Україні відбувається? Як тут бути осторонь? Не знаю. Служу майже рік, контракт підписав одразу після закінчення &laquo;бурси&raquo;, у 18 років&raquo;
10/14 «Ви бачили, що в Україні відбувається? Як тут бути осторонь? Не знаю. Служу майже рік, контракт підписав одразу після закінчення «бурси», у 18 років»
Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>Олександр, 37 років, солдат</p>
11/14

Олександр, 37 років, солдат

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>&laquo;У мене &ndash; троє дітей. Захист їхнього майбутнього&nbsp;&ndash;&nbsp;моя мотивація піти у військо. Я не хочу навіть думати про те, що й вони могли опинитися на війні. Страшно будь-кому бути під обстрілами, але дітям&nbsp;&ndash;&nbsp;тим паче&raquo;</p>
12/14

«У мене – троє дітей. Захист їхнього майбутнього – моя мотивація піти у військо. Я не хочу навіть думати про те, що й вони могли опинитися на війні. Страшно будь-кому бути під обстрілами, але дітям – тим паче»

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
<p>Петро, 39 років, солдат</p>
13/14

Петро, 39 років, солдат

Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
&laquo;Я служу з 2015 року. Чому? А ви чому тут? Певно, через те, що не байдуже, правда? Ми кожен по-своєму захищаємо Україну. Я тут за своє і своїх. Знаєте, бачив на Донбасі різне ставлення, але з хорошого часто згадую бабусю з Кримського, яка ставала на коліна й буквально молилася на нас. Вона плакала від щастя й ладна була що завгодно зробити, аби тільки &laquo;сєпарня&raquo; не повернулася. А ще діти були. Теж на Луганщині. Просили їжу начебто для баби. А я кажу: &laquo;А ви, що, не хочете їсти?&raquo;. Звісно, що хочуть. Ділилися й ділимося всім, чим можемо&raquo;
14/14 «Я служу з 2015 року. Чому? А ви чому тут? Певно, через те, що не байдуже, правда? Ми кожен по-своєму захищаємо Україну. Я тут за своє і своїх. Знаєте, бачив на Донбасі різне ставлення, але з хорошого часто згадую бабусю з Кримського, яка ставала на коліна й буквально молилася на нас. Вона плакала від щастя й ладна була що завгодно зробити, аби тільки «сєпарня» не повернулася. А ще діти були. Теж на Луганщині. Просили їжу начебто для баби. А я кажу: «А ви, що, не хочете їсти?». Звісно, що хочуть. Ділилися й ділимося всім, чим можемо»
Фотопроєкт Сергія Коровайного до Дня захисників і захисниць України
Назад
Вперед

Кирило, морський піхотинець:

«Для мене досить суттєво, що Резніков не військовий і, відповідно, позбавлений військових «затягів» та військової форми мислення, при тому є професійним юристом і людиною, що може опрацьовувати великі потоки інформації. Також саме його заяви у ТКГ звучали найбільш жорстко без імпотентної позиції. Нещодавно мав можливість із ним поспілкуватись і роблю висновки, що він хоче і буде слухати безпосередньо військових, при цьому розуміючи, що у справи бойових дій міністерство лізти не має. Є реальні сподівання, що за його каденції до ладу приведуть військові закупівлі. А після виступу у ВР є ще й надія на те, що грошове забезпечення військових нарешті проіндексують, чого не робили з 2018 року, і налагодять цю систему, як це було за попередньої влади».

У цьому випуску ми розбиралися з експертами, чого очікувати від Олексія Резнікова на новій посаді:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.

  • Зображення 16x9

    Ольга Омельянчук

    Закінчила філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка у 2014 році. Працюю у медіа з 2009-го, авторка Радіо Донбас.Реалії – з 2019-го. Висвітлюю бойові дії на Донбасі від початку – з весни 2014 року. Вірю, що у журналістику можна повернути людину і що довгі форми завжди матимуть свого читача. Обожнюю репортажі, глибоких героїв, тишу та газети. 

  • Зображення 16x9

    Донбас.Реалії

    Донбас.Реалії – проєкт для Донбасу та про Донбас по обидва боки лінії розмежування. З 2014 року ми створюємо та добуваємо унікальний контент – ексклюзиви з окупованих міст і лінії фронту, відео й фото, мультимедійні репортажі, розслідування, радіо та телепрограми. 

    У соцмережах:

    – Facebook

    – Telegram

    – Instagram

    – Twitter

    – Телепроєкт Донбас Реалії на YouTube

    – Радіо Донбас Реалії на YouTube

XS
SM
MD
LG