Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Олексій Резніков, новопризначений голова Міністерства оборони України
Міністерство оборони України має нового очільника. Замість Андрія Тарана, який обіймав посаду з березня 2020 року, міністром оборони призначили правника, і тепер уже колишнього віцепрем’єр-міністра-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексія Резнікова. Для військового керівництва країни, як кажуть Радіо Свобода співрозмовники у Генеральному штабі ЗСУ, призначення не стало новиною – кандидатуру Резнікова обговорювали давно. Чули про Резнікова і на передовій.
«Небагато українців є у залі слави Національного університету оборони США – один такий, пан Таран. Його наступник має потенціал стати другим, але це не пріоритет. Найважливіше – бути в залі слави українських бійців», – сказав, представляючи Резнікова у Верховній Раді, президент Володимир Зеленський.
Радіо Донбас.Реалі запитало у діючих військовослужбовців, як вони оцінюють нове призначення, і чи сподіваються, що Олексій Резніков буде тим, хто нарешті розмежує повноваження Міністерства оборони та Генштабу.
Олександр, піхотинець:
«Загалом маю досить непогані очікування. Адже, наскільки я стежив за тепер уже головою Міноборони, він – досить цікавий і, головне, принциповий персонаж. Втім, не буду особливо тішитися, тому що практика показує, що в уряді Зеленського будь-який міністр, зрештою, може стати не очільником міністерства, а просто рупором Офісу президента. Побачимо, як буде з Резніковим».
Андрій, офіцер ЗСУ:
«Схоже, ми нарешті отримали міністра оборони, який розуміє, що ведення бойових дій – справа ЗСУ, а війна – справа всієї держави. Маємо надію, що Резніков, як справді освічена людина, закінчить розмежування повноважень між МО і ГШ. Міністерство буде займатися забезпеченням війська, відстоювати та захищати інтереси ЗСУ перед політиками і, зі свого боку, підвищувати престиж армії. Також сподіваємося, що Міністерство оборони перестане «рулити» військами у ручному режимі й в обхід військового керівництва».
Олексій, службовець Нацгвардії:
«Важко уявити гіршого міністра оборони, ніж попередній. Обрання на цю посаду цивільної людини нарешті має стати нормою. А от боягуз-військовий, який боявся війни з 2014-го, – точно не найкращий варіант».
«Чому я тут? А ви чому?» Сім портретів з передової
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
2/14«Війна почалася, коли мені було 13 років. Мій хрещений був в АТО, і я пам’ятаю, як ми збирали і передавали його підрозділу допомогу. Понад сім років тому я не зовсім розумів, що таке війна. Але мені розповідали про неї старші люди – так-от і прийшло усвідомлення, що маємо захищати Україну. Після школи спробував вступити в університет. На юридичний пройшов. Але все одно тягнуло сюди: перервав навчання, підписав контракт із ЗСУ. Виходить, служу я з 18 років»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
4/14«Я – кадровий військовий, цьогорічний випускник Львівської «сухопутки». У 2014-му мені було 16 років: вчився на програміста й не мріяв будувати кар’єру в армії. Але після анексії Криму все змінилося – надумав кинути коледж, щоб відразу йти вчитися на військового. Батьки відмовили, мовляв, зваж все, подумай. Дослухався і, як міг, почав волонтерити. Коли ж випустився – таки вступив на військову спеціальність. Тепер я тут»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
6/14«Чому я пішов у військо? Щоби війна не дійшла туди, де я живу. Щоби її взагалі не було на мирній частині України. Ви бачили, які тут розбиті будинки? Як живуть люди? Боляче дивитися. Не хочу, щоб таке було у мене вдома чи будь-де ще»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
8/14«Я служу разом із батьком. Тільки він – в іншій роті. Взагалі у нас вся родина – військові. Дід – полковник. Мама – старший прапорщик. Батько – капітан. Загалом служу вже два роки, але раніше не тут був – у Військовій службі правопорядку. Перевівся, бо сам захотів – відчув, що тут буду ефективнішим»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
10/14«Ви бачили, що в Україні відбувається? Як тут бути осторонь? Не знаю. Служу майже рік, контракт підписав одразу після закінчення «бурси», у 18 років»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
12/14
«У мене – троє дітей. Захист їхнього майбутнього – моя мотивація піти у військо. Я не хочу навіть думати про те, що й вони могли опинитися на війні. Страшно будь-кому бути під обстрілами, але дітям – тим паче»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
14/14«Я служу з 2015 року. Чому? А ви чому тут? Певно, через те, що не байдуже, правда? Ми кожен по-своєму захищаємо Україну. Я тут за своє і своїх. Знаєте, бачив на Донбасі різне ставлення, але з хорошого часто згадую бабусю з Кримського, яка ставала на коліна й буквально молилася на нас. Вона плакала від щастя й ладна була що завгодно зробити, аби тільки «сєпарня» не повернулася. А ще діти були. Теж на Луганщині. Просили їжу начебто для баби. А я кажу: «А ви, що, не хочете їсти?». Звісно, що хочуть. Ділилися й ділимося всім, чим можемо»
Посилання для територій, де сайт Радіо Свобода заблокований
Назад
Вперед
Кирило, морський піхотинець:
«Для мене досить суттєво, що Резніков не військовий і, відповідно, позбавлений військових «затягів» та військової форми мислення, при тому є професійним юристом і людиною, що може опрацьовувати великі потоки інформації. Також саме його заяви у ТКГ звучали найбільш жорстко без імпотентної позиції. Нещодавно мав можливість із ним поспілкуватись і роблю висновки, що він хоче і буде слухати безпосередньо військових, при цьому розуміючи, що у справи бойових дій міністерство лізти не має. Є реальні сподівання, що за його каденції до ладу приведуть військові закупівлі. А після виступу у ВР є ще й надія на те, що грошове забезпечення військових нарешті проіндексують, чого не робили з 2018 року, і налагодять цю систему, як це було за попередньої влади».
У цьому випуску ми розбиралися з експертами, чого очікувати від Олексія Резнікова на новій посаді:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите.
Закінчила філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка у 2014 році. Працюю у медіа з 2009-го, авторка Радіо Донбас.Реалії – з 2019-го. Висвітлюю бойові дії на Донбасі від початку – з весни 2014 року. Вірю, що у журналістику можна повернути людину і що довгі форми завжди матимуть свого читача. Обожнюю репортажі, глибоких героїв, тишу та газети.
Донбас.Реалії – проєкт для Донбасу та про Донбас по обидва боки лінії розмежування. З 2014 року ми створюємо та добуваємо унікальний контент – ексклюзиви з окупованих міст і лінії фронту, відео й фото, мультимедійні репортажі, розслідування, радіо та телепрограми.