Після років запеклих дискусій Верховна Рада України ухвалила Закон «Про медіа», який президент України Володимир Зеленський підписав напередодні Нового року. Закон затверджує нові правила роботи медіаринку в Україні. Схвалення закону пов’язують із виконанням критеріїв, необхідних для початку переговорів про вступ України до ЄС. Чи справді це крок України на шляху до євроінтеграції? Чому цей закон зазнає критики? Думки експертів зібрав «Голос Америки»
- Закон України «Про медіа» набуває чинності 31 березня 2-23 року
- Цей закон має розпочати розпочинає медіареформу в Україні, над якою працювали законотворці, медіаспільнота і громадськість майже 10 років.
- Редакція законопроєкту, який ліг в основу нинішньої версії Закону, напрацьовувалася останні три роки з участю правників, європейських медіаекспертів, експертів з громадського сектору і представників Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
- Під час роботи над Законом, його редакція оновлювалася двічі.
- Проведення медійної реформи є однією із семи вимог Європейського Союзу до України у зв’язку з набуттям статусу країни-кандидата на вступ до ЄС.
Реакція медіаспільноти та міжнародних організацій, які захищають права ЗМІ, виявилась неоднозначною. У новому законі критики побачили загрозу обмеження свободи слова в Україні. Натомість, автори Закону «Про медіа» наполягають на відповідності його норм вимогам ЄС на шляху до євроінтеграції.
Міжнародна критика закону
Ще після ухвалення першої версії законопроекту влітку Комітет захисту журналістів у Нью-Йорку зробив кілька заяв, закликаючи українську владу відмовитись від ідеї законопроекту, який, на їх думку, загрожує обмежити свободу медіа.
«Український законопроект про засоби масової інформації серйозно загрожує свободі преси в країні, посилюючи державний контроль над інформацією в той час, коли громадяни потребують її найбільше», – йшлось у заяві Комітету захисту журналістів у вересні 2022 року.
Законодавці взяли до уваги критику журналістської спільноти та міжнародних медійних організацій після прийняття законопроекту у першому читанні.
Однак позиція Комітету захисту журналістів залишилась незмінною.
Ми закликали українську владу не намагатись контролювати вільний потік інформації та не обмежувати свободу медіаГульноза Саїд
«Наша позиція залишається незмінною з літа, бо ми маємо ті самі застереження, що і шість місяців тому, коли ми опублікували першу заяву з приводу цього, і у вересні – коли ми зробили другу заяву», – заявляє координаторка програм CPJ в Європі та Центральній Азії Гульноза Саїд в коментарі «Голосу Америки» .
На думку організації, законопроект, який набув статусу закону після того, як його підписав президент України Володимир Зеленський, – є спробою встановити жорсткіший урядовий контроль над вільним поширенням інформації.
«Тому що ми вважаємо, що ми бачили багато спроб це зробити, починаючи з часів повномасштабної війни. І ми закликали українську владу не намагатись контролювати вільний потік інформації та не обмежувати свободу медіа», – додає Гульноза Саїд.
Заполітизованість Нацради і блокування онлайн медіа
Головна критика закону стосується широких повноважень державного регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення.
Регулятор отримав право скасовувати реєстрацію медіа чи тимчасово блокувати його за значні порушення. За це, а також за процедуру обрання членів Нацради українським парламентом і президентом закон критикує і Європейська федерація журналістів.
Закон розширює спектр позасудових санкцій проти медіаРікардо Гутерріш
«Ми бачимо дві головні проблеми з точки зору європейського законодавства про свободу медіа. Перше – незалежність національних регуляторів. Ми не думаємо, що структура, запропонована цим законом – структура повністю незалежного політичного регулятора. Друге – те, як закон розширює спектр позасудових санкцій проти медіа», – наголошує директор Європейської федерації журналістів Рікардо Гутерріш.
За його словами, підпорядкування незалежному медійному регулятору та судовим рішенням, а не рішенням політиків із уряду має бути гарантованими для медіа.
Аргументи Національної спілки журналістів України співзвучні критиці Європейської федерації журналістів.
Голова спілки Сергій Томіленко наголошує, що процедура вибору членів Нацради є заполітизованою, хоча і наголошує – кінцева версія закону значно м’якша і враховує дискусії із журналістами та медіаорганізаціями.
Ми хочемо, щоб регулятор був політично незалежнийСергій Томіленко
«Ключові аспекти, які можуть тривожити і які є базовими для медійного законодавства – політична незалежність національного медійного регулятора. Права мають бути базовою цінністю і однаково з демократичними розвиненими суспільствами, мають захищатись. Тому ми хочемо, щоб регулятор був політично незалежний», – говорить голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко.
Заступник міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко пояснив «Голосу Америки», чому, на його думку, посилення ролі та повноважень медійного регулятора – важливе.
«Український регулятор більшість років свого існування був абсолютно беззубим. Це видно на прикладі проросійських телеканалів, з якими нічого не можна було зробити. Повноваження регулятора були дуже обмежені. Посилення повноважень регулятора є необхідним кроком для забезпечення і гарантування незалежності», – заявляє посадовець.
Крізь 1000 сторінок поправок
Член робочої групи з написання закону про медіа Максим Дворовий наголошує, що заради уникнення надмірного політичного впливу регулятора на медіаринок, робоча група додала в закон відповідні запобіжники.
Конкурси із призначення членів національної ради будуть як і в Нацраді, так і в президента
«Два органи влади, які номінують кандидатів до Національної ради – представляють одну політичну силу. В тексті закону ми намагались закласти якомога більше запобіжників, щоб політичний вплив був нівельований. Зокрема, конкурси щодо призначення членів національної ради відбуватимуться як і в Нацраді, так і в президента», – говорить член робочої групи з написання закону про медіа Максим Дворовий.
В Комітеті захисту журналістів підкреслюють недостатність прозорості ухвалення закону та внесення поправок в законопроект, які передували цьому. Міністерство культури та інформаційної політики відкидає звинувачення.
«Вважаю, що робота була дуже відкритою. Так, була робоча група, яка напрацьовувала зміни, але особливо після ухвалення в першому читанні з усіма суб’єктами, в тому числі – НСЖУ відбувались зустрічі, дискусії», – говорить заступник міністра культури та інформаційної політики Тарас Шевченко.
Коли депутати Верховної Ради голосували за законопроект у другому читанні 13 грудня, профільний комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики опублікував майже тисячу сторінок поправок.
За словами Шевченка, громадська організація «Детектор медіа» чи Інститут масової інформації, які на перших етапах були на критичних позиціях, після ухвалення говорили, що фінальний закон – компромісна редакція, яка суттєво вдосконалилась після першого читання.
Цю думку підтверджує і голова «Детектора медіа» Наталія Лигачова. Хоча вона і наголошує, що Нацрада, скоріш за все, залишатиметься пропрезидентською, Лигачова наголошує – в новому законі про медіа більше позитиву аніж негативу, а більшість гострих запитань до закону були зняті у його фінальній версії.
За словами Лигачової, остання версія законопроекту зняла багато питань.
«Якісь залишились, але ми сподіваємось, що під час імплементації положень закону – зможемо вирішити. Тоді [в попередніх законопроектах] міг під регулювання законопроекту потрапити будь-який блогер, який просто веде блог, постить щось в YouTube, Facebook, або в Instagram чи TikTok. Зараз це прибрали і це важливо. Також важливо, що без суду Нацрада може вживати заходів тільки до незареєстрованих онлайн медіа», – вважає Наталя Лігачова.
Реакція європейських партнерів
На шляху до прийняття закону в законопроєкт внесли численні правки, зокрема і щодо норми, яку критикували найбільше – щодо позасудових блокувань онлайн-медіа.
Тепер зареєстровані інтернет-видання Нацрада зможе заблокувати тільки за рішенням суду, а незареєстровані – тільки після багатьох порушень і тільки на два тижні. Втім і така норма піддалась критиці з боку міжнародних медійних організацій.
«Наша позиція менш радикальна ніж в липні, але на нашу думку цей закон досі не достатній, щоб гарантувати медіа свободу в країні», – говорить директор Європейської федерації журналістів Рікардо Гутерріш.
За словами Гутерріша, Європейська федерація журналістів висловила своє занепокоєння президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн кілька місяців тому.
Він наголошує, що Європейська федерація журналістів отримала відповідь від Офісу президентки Єврокомісії, що Урсула фон дер Ляєн уважно стежить за цим питанням та попросила делегацію ЄС в Україні допомогти українському уряду чи парламенту в процесі.
Загалом, закон слідує головним стандартам, але є певні питанняРікардо Гутерріш
«Загалом, закон слідує головним стандартам, але є певні питання. Я думаю, що якби Португалія чи Іспанія вирішили б приймати подібні закони, була б сильна реакція Європейської комісії. Вони б сказали цим країнам: «Ні, це не відповідає нашим стандартам», – каже директор Європейської федерації журналістів.
За словами заступника міністра культури та інформполітики, всі застереження Європейської комісії були враховані у фінальній версії закону.
Експерти припускають, що реакція європейських партнерів, скоріш за все, буде позитивною. Попри те, що українська та міжнародна медіаспільнота, а тож медійні організації висловлювали критичні позиції щодо нового закону про медіа, усі, з ким говорив Голос Америки, погоджуються – впровадження нових правил гри залежатиме від громадянського суспільства та діалогу влади із його представниками, щоб забезпечити безпечне та надійне медіа середовище.
