«За вбивство в Росії дають менше» – правник про вирок Сущенку

Роман Сущенко під час оприлюднення вироку в російському суді. Москва, 4 червня 2018 року

Чи можна оцінити вирок Романові Сущенку з правової точки зору? Із покараннями за які злочини можна порівняти вироки Сущенкові, Олегові Сенцову, Олександрові Кольченку? Про що свідчить винесення таких вироків? Про це Радіо Свобода запитало російського правника, який був вимушений виїхати з Росії, голову ради Експертної групи «Сова», професора права Михайла Савву.

– Із точки зору права цей вирок дуже важко оцінювати, бо матеріали кримінальної справи закриті, як всі справи за статтею «шпигунство» кримінального кодексу Російської Федерації. Але інформація з відкритих джерел дозволяє зробити впевнений висновок: Роман Сущенко є журналістом, а не шпигуном. Його виманили до Москви і затримали.

Михайло Савва, голова ради Експертної групи «Сова»

Сущенка як журналіста цілком могли цікавити подробиці російського наступу на Маріуполь, але трактування шпигунства в сучасній Росії дуже широке. За цією статтею і статтею «зрада Батьківщини» (це той же склад злочину, але стосується громадян Росії) є безліч нічим не обґрунтованих вироків.

Від 10 років дають у Росії за умисне вбивство за обтяжливих обставин. Наприклад, за вбивство дитини. Путінська влада себе охороняє твердіше, аніж своїх громадян
Михайло Савва

Стаття 276 Кримінального кодексу Росії «Шпигунство» передбачає покарання від 10 до 20 років позбавлення волі. Тобто 10 років – це мінімальна «планка», а 12 років для Сущенка говорять про те, що ніяких «обтяжливих обставин» слідчі не знайшли.

В умовах сучасних Росії це означає: реальних доказів шпигунства не було. Були тільки свідчення людини, яка виманила журналіста до Москви.

– Іншими словами, є слово «свідка» проти слова Сущенка, який своєї вини не визнав? І на цій підставі російський суд визнав громадянина України винним і покарав на 12 років ув’язнення?

– Так відбувається дуже часто в сучасній Росії. Таким самим, щоб далеко не ходити, був винесений мені у 2014 році вирок. Це норма для путінського правосуддя.

– А як у Росії карають за убивства та інші тяжкі злочини?

– Для порівняння, від 10 років до «довічного» дають у Росії за умисне вбивство за обтяжливих обставин. Наприклад, за вбивство дитини. Путінська державна машина охороняє себе жорсткіше і активніше, ніж своїх громадян.

Випадків м’яких вироків за вбивства в Росії багато – це справи про вбивство людей співробітниками правоохоронних органів. Наприклад, рік тому суд Санкт-Петербурга засудив поліцейського Артем’єва до 1 року і 9 місяців за вбивство в його ж кабінеті людини з пістолета.

– Про що тоді свідчить таке покарання людей, які нікого не убивали і вини своєї не визнали?

За статтею «шпигунство» в Росії є безліч нічим не обґрунтованих вироків
Михайло Савва, професор права

​– Така неадекватність покарань виводить путінську Росію на один рівень з Радянським Союзом. Це показник страху перед режимом і бажання захистити себе у владі будь-якою ціною.

– Як можна у таких умовах рятувати українських політвязнів? Олег Сенцов і Володимир Балух голодують уже критичну для життя кількість днів…

– Необхідно розширювати і активізувати міжнародну кампанію за звільнення Сенцова та інших політичних в’язнів. Вже є натяки на те, що Кремль бачить ризики голодування Сенцова напередодні чемпіонату світу з футболу (до речі, проведення його в Росії зараз – просто огидна річ) і розмірковує, що робити.

Михайло Савва – доктор політичних наук, професор Кубанського державного університету в Росії, колишній директор грантових програм російського Південного регіонального ресурсного центру, автор понад 120 наукових публікацій, експерт Мережі етнологічного моніторингу, був засуджений Первомайським районним судом російського міста Краснодара до трьох років позбавлення волі умовно за шахрайство, факту якого він не визнав. Савва стверджує, що його примушували визнати зв’язки з ЦРУ і свідчити проти інших людей.

Перед цим професор провів 8 місяців у СІЗО, куди його ув’язнили напередодні запланованої доповіді про незаконні перевірки російською прокуратурою некомерційних організацій і пошук «іноземних агентів». Крім того, чотири місяці Савва провів під домашнім арештом, під час якого йому було заборонено зустрічатися навіть із дочкою.