Москва заговорила про «кольорову революцію» у Білорусі. І погрожує ядерною зброєю. Дивина чи ні?

Ніколи такого не було, і ось знову» – цей відомий афоризм російського політика Віктора Черномирдіна добре описує здивування, яке викликали заяви Кремля, що нібито Захід готує «кольорову революцію» у Білорусі. Відколи до влади у Росії прийшов Володимир Путін, такі заяви звучали регулярно щодо різних країн. Масові протести у Білорусі в 2020-2021 роках Кремль трактував саме так: як «кольорову революцію», організовану Заходом для відриву Мінська від Москви. Але після того Росія нібито «зацементувала» Білорусь у сфері свого впливу. І ось знову така заява? Чому зараз?

У цьому розбиралася Білоруська редакція Радіо Свобода :

9 лютого Служба зовнішньої розвідки Росії (СЗР) виступила із заявою, у якій попередила, що Захід нібито черговий раз готує «кольорову революцію» в Білорусі. 12 лютого цю інформацію підтвердила і розвинула офіційна речниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова. На брифінгу Захарова звинуватила Захід, який нібито прагне відірвати Білорусь від Росії.

«Росія не допустить...»

Два російські відомства (СЗР і МЗС) дуетом виступили з попередженням, спрямованим проти спроб демократичної трансформації Білорусі. Навряд чи це можна вважати випадковим. Кремль розставляє акценти і фіксує позицію.

Не можна сказати, що це принципово нова лінія Росії. Але, здається, уперше Москва так категорично ставить питання на публічному рівні. Представниця російського МЗС жорстко пов'язує демократію з геополітикою. Захарова не приховує, що демократична Білорусь не захоче бути в союзі з Росією:

«Прихід там до влади західних агентів, безумовно, перекреслив би всі досягнення інтеграційного будівництва нашої з Білоруссю Союзної держави».

Тому Кремль не має наміру «сидіти склавши руки і спостерігати за всім цим». Основний сенс заяви Марії Захарової в тому, що Росія не допустить демократизації Білорусі і буде протидіяти їй силою.

Друга важливий теза, що проглядає через заяви Захарової: якщо Захід спробує підтримати демократичні процеси в Білорусі, то РФ готова до війни з західними країнами навіть із застосуванням ядерної зброї.

Захарова посилається на міждержавний Договір про гарантії безпеки в рамках «союзної держави», який набув чинності у березні 2025 року, а також на російський документ «Основи державної політики Російської Федерації в галузі ядерного стримування» від 19 листопада 2024 року.

Тобто російські висновки виглядають так: якщо хочете миру, то погоджуйтеся з диктатурою, бо встановлення демократії тут призведе до воєнного конфлікту.

Очільники Росії та Білорусі, Володимир Путін (праворуч) і Олександр Лукашенко. Казань, 23 жовтня 2024 року

Чому зараз?

Постає закономірне питання: а чому раптом у Москві заметушилися? Здавалося б, останнім часом не з'явилося жодних подій чи чинників, які ставили б під загрозу стабільність режиму Олександра Лукашенка. Тому не до кінця зрозуміло, звідки в Кремлі виникли такі страхи та побоювання щодо Білорусі.

Можна висловити припущення, що занепокоїли Москву два процеси.

• По-перше, це нові відносини між офіційним Мінськом і Вашингтоном.

Поки діалог стосувався повільного звільнення політв'язнів в обмін на скорочення санкцій, Росія дивилася на це спокійно. Але процес співпраці почав набувати інституційних форм ( Рада миру ), Дональд Трамп запросив Олександра Лукашенка приїхати у США. Тому в Москві, імовірно, почали хвилюватися.

Про це опосередковано свідчить наступна репліка Марії Захарової:

«Очевидно, що західники не відмовилися від своїх прагнень відірвати будь-якими способами братню нам Республіку від Росії і готуються до «реваншу», мабуть, чекаючи на слушний момент».

• По-друге, це реакція Росії на зміну політики України щодо Білорусі.

Москві здається, що Київ активізував контакти зі білоруською опозицією. І тут йдеться не лише про зустріч українського президента зі Світланою Тихановською у Вільнюсі, запрошення білоруської демократичної лідерки відвідати Київ.

Останнім часом Зеленський став активно апелювати до Європи із закликом підтримати білоруське суспільство в його боротьбі з проросійською диктатурою.

Усе це разом узяте і викликало таку бурхливу реакцію в Москві.

Однак у Мінську на ці крики з Москви відреагували лише пропагандисти. На офіційному рівні реакція досить холодна. Бо якось не дуже зручно слідом за Росією викривати інтриги та підступи Заходу в момент, коли міністр закордонних справ Білорусі готується до поїздки у Вашингтон.

_________________________________

Термін «кольорова революція» почав активно входити у вжиток на початку 2000–х років для позначення масових ненасильницьких протестів, що призводили до зміни політичних режимів у країнах пострадянського простору та Східної Європи. Першою у цьому переліку зазвичай називають «Бульдозерну революцію» в Югославії (2000 рік), проте справжню назву за кольором або символом отримали «Революція троянд» у Грузії (2003 рік), «Помаранчева революція» в Україні (2004 рік) та «Тюльпанова революція» у Киргизстані (2005 рік).

Згодом Росія почала виокристовувати цей термін як негативний маркер для означення протестів, які Кремль вважає інспірованими Заходом, зокрема США, для нібито повалення проросійських урядів.