План ЄС, якщо Росія вийде з переговорів. Кая Каллас про війну в Україні й на Близькому Сході

• Що робить Європейський Союз, щоб запобігти розростанню конфлікту на Близькому Сході?
• Чи здатна Європа захиститися від ймовірних ударів Ірану, якими пригрозили у Тегерані?
• Що робитиме Європейський Союз, якщо переговори щодо завершення війни в Україні проваляться?
• Що скаже Європа Росії, опинившись за столом переговорів із нею?

У розпал конфлікту на Близькому Сході, який ризикує стати глобальною війною, й перед черговим раундом переговорів України й Росії, які вважають вирішальними, Радіо Свобода ексклюзивно поговорило з головною дипломаткою Європейського Союзу Каєю Каллас.

Верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас дає інтерв'ю Радіо Свобода у Варшаві, Польща, 4 березня 2026 року

– Ви назвали смерть аятоли Алі Хаменеї визначальним моментом і відкриттям шляху до іншого Ірану. На який результат цієї війни сподівається Європейський Союз?

– Ми не починали цю війну, тому питання щодо цілей у ній насамперед – до тих, хто її розпочав.

Але, власне, цілі були дуже чітко сформульовані щодо ракетної програми Ірану, яка становить загрозу для всіх країн регіону.

Звісно, є також питання – що буде далі?

Вони (США та Ізраїль – ред.) націлилися або націлювалися на Алі Хаменеї і все керівництво (Ірану, – ред.). Звичайно, за ними не сумуватимуть, бо вони справді пригнічували іранський народ.

Тепер питання у тому, що буде далі, чи можливий демократичний Іран?

Вочевидь, не одразу, але все ж таки з’являються можливості для людей, якщо репресивний режим буде ослаблений.

– Що робить Європейський Союз, щоб запобігти подальшій ескалації конфлікту, який дедалі більше ризикує перерости у широку регіональну війну з глобальними наслідками?

– Так, ми закликаємо до стриманості.

Завтра (5 березня 2026 року, – ред.) відбудеться зустріч міністрів закордонних справ європейських країн і країн Перської затоки, де ми обговоримо, що ще можемо зробити, щоб справді знизити напругу й домогтися припинення вогню.

Стовп диму піднімається після удару по столиці Ірану Тегерану, 3 березня 2026 року

Адже є ризик, що ситуація вийде з-під контролю, якщо почнуться взаємні удари і це триватиме далі.

Водночас, звісно, якщо Іран тепер націлюється на всі країни навколо, у нього зрештою не так багато можливостей, тож це все одно колись закінчиться.

Крім того, потрібно розуміти, що коли Іран воює, він воює фактично сам, разом зі своїми проксі.

Росія їх не підтримує. І це дуже відрізняється від інших ситуацій.

– Чи готовий Європейський Союз до можливої хвилі біженців із Ірану?

– Це один із ризиків. Існують загрози порушення ланцюгів постачання і торговельних маршрутів, а також ризики міграційного тиску в наш бік, адже люди захочуть тікати від війни.

Тож так, це всі ті ризики, які маємо справді брати до уваги.

– Кількість загиблих серед цивільних зростає, а цивільна власність і інфраструктура зазнають руйнувань. Чи має Європейський Союз план допомоги постраждалим, адже місцеві жителі кажуть, що відчувають начебто колективне покарання? Як на це відповісте?

– Європейський Союз завжди був тим, хто надає гуманітарну допомогу. У випадку з Іраном, ми також допомагали громадянському суспільству.

Але я вже наголошувала: там дуже репресивний режим.

Під час протестів у січні вони вбилиПравозахисні організації підтвердили понад 7 тисяч загиблих учасників протестів в Ірані, але застерегли, що реальна кількість жертв, ймовірно, є значно більшою. За деякими оцінками, кількість убитих у чотири рази перевищує підтверджену цифру. У лютому президент США заявляв про 32 тисячі загиблих в Ірані під час протестів. 17 000 людей. І це триває вже роками. Тож так, ми намагаємося допомагати людям, але, звичайно, не підтримуємо режим.

Фото під час протестного зібрання студентів художнього університету в Тегерані, Іран

– Країни E3 (Франція, Велика Британія, Німеччина, – ред.) заявили, що можуть вдатися до пропорційних оборонних дій, щоб знищити іранські ракетні об’єкти.

МЗС Ірану заявило, що може завдати ударів по європейських країнах у відповідь. Чи вважаєте Європу достатньо захищеною, зважаючи на те, що іранський дрон дістався Кіпру, де розташована британська військова база?

– Маємо розуміти, що можливості Ірану не є безмежними, особливо якщо його великі союзники не надають підтримки.

Як також заявляли американці, їхньою ціллю є ракетні установки та ракетні заводи.

Тож здатність Ірану завдавати шкоди також, можливо, більш обмежена, ніж вони намагаються показати.

Тому це завжди ще й боротьба наративів.

– Як ви оцінюєте ідею поширити французьку ядерну «парасольку» на інші європейські країни?

– Це рішення Франції.

Добре, що такі дискусії тривають і що є готовність співпрацювати з іншими країнами з цього питання, адже, гадаю, впродовж останніх місяців дедалі частіше порушується тема посилення оборонних спроможностей.

Машина екстреної допомоги проїжджає повз вхід до бази ВПС Акротірі, британської суверенної бази на Кіпрі, в яку врізався безпілотник. Кіпр, 2 березня 2026 року

– Ви запропонували перелік поступок, яких слід вимагати від Росії в межах можливого мирного врегулювання в Україні. Вже маєте реакцію європейських столиць? Що кажуть?

– Так, я представила цю пропозицію міністрам закордонних справ, і ми продовжимо її обговорювати. Очевидно, що нам слід підтримувати Україну також дипломатично.

Якщо від української сторони вимагатимуться певні поступки, то мають бути чіткі поступки і з боку Росії.

Адже не варто забувати: є один агресор і одна жертва. Тож якщо висуваються вимоги до жертви, то, безумовно, мають бути поступки з боку Росії також.

Є різні рівні цих поступок. Один – це поступки, які дзеркально відповідають тим вимогам, що вже висуваються до України. Наприклад, обмеження для української армії. Якщо Україна має обмежити свою армію, тоді це має зробити і Росія.

Інший рівень – це вимоги, які враховують інтереси Європи, адже у нас досі є безпекові занепокоєння щодо Росії.

Тож моя позиція полягає в тому, що якщо ми хочемо довготривалого і сталого миру, то це мають бути не лише слова.

Ми справді маємо побачити з боку Росії дії, які доводять, що вона не становитиме загрози для своїх сусідів.

Верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас дає інтерв'ю Радіо Свобода у Варшаві, Польща, 4 березня 2026 року

– Росія, за останніми повідомленнями в медіа, погрожує вийти з переговорів, якщо Україна не віддасть їй увесь Донбас. Гадаєте, Москва блефує?

– Росія висуває максималістські вимоги. Саме так вона завжди діє на переговорах. Вона висуває максималістські вимоги, вимагає те, що ніколи їй не належало, а потім ставить ультиматуми, застосовує силу і чекає, що на Заході завжди знайдуться люди, які запропонують їй те, чого вона не мала.

Тож очевидно, що на максималістські вимоги Росії не можна відповідати мінімалістською реакцією. І тут я знову повертаюся до тих вимог, які маємо з нашого боку.

Дехто каже, що вони нереалістичні, але, даруйте, російські вимоги також нереалістичні, якщо вони вимагають, скажімо, весь Донбас, який вони навіть не змогли завоювати військовим шляхом за 11 років.

– Але чи підтримують європейські столиці ваш перелік вимог?

– У Європі ми маємо 27 демократій, тому такі дискусії потребують часу. Але важливо, що коли ми перебуваємо в такій позиції, то є також вимоги з боку Європи.

Ми не збираємося нічого віддавати безкоштовно – ми також хочемо бачити поступки з російського боку.

Віцепрезидентка Єврокомісії Кая Каллас та міністр оборони Данії Троельс Лунд Поульсен під час неформальної зустрічі міністрів оборони ЄС у Копенгагені, Данія, 29 серпня 2025 року

– У вас є план на випадок, якщо переговори щодо України проваляться?

– Наш план був дуже чітким: з одного боку – підтримувати Україну, а з іншого – чинити тиск на Росію.

Ми бачимо, що справи у Росії йдуть не дуже добре. Її економіка не в кращому стані, їм довелося підвищити податки, вони мають великі проблеми з набором солдатів.

Тож якщо ми продовжуватимемо цей тиск, настане момент, коли агресор може просто залишитися без грошей для фінансування цієї війни.

Якщо згадати часи, коли Росія воювала в Афганістані, вони зупинилися тоді, коли вже не могли далі підтримувати цю війну.

– Володимир Зеленський заявив, що Сполучені Штати можуть розглядати червень як дедлайн для завершення війни між Україною та Росією. Якщо це так, то залишається лише три місяці. Чи готовий Європейський Союз взяти процес у свої руки, якщо США усунуться?

– Саме тому я й кажу, що зараз останній момент, щоб справді викласти наші вимоги на стіл, адже цього також очікують від Європи.

Але я хочу наголосити на одному: ще в лютому минулого року, тобто понад рік тому, Україна вже погодилася на безумовне припинення вогню, тоді як Росія відтоді просто грає в ігри.

Тож я б не ставила їх на один рівень, коли одна сторона взагалі не погодилася на мир, а інша готова до миру.

Насправді війна закінчилася б, якби Росія просто припинила бомбардування.

Секретар РНБО України Рустем Умеров залишає готель «Інтерконтиненталь» після чергового раунду переговорів України й Росії за посередництва США. Женева, Швейцарія, 17 лютого 2026 року

– Володимир Зеленський хоче чіткої дати вступу України до Європейського Союзу у потенційній мирній угоді. Втім, президентка єврокомісії Урсула фон дер Ляєн вважає це нереалістичним. Який компроміс тут можливий?

– Це хороший приклад того, чому Європа має бути присутня за столом переговорів, адже є чіткі вимоги, які стосуються Європи, і саме ми повинні їх обговорювати.

Це не можуть вирішувати американці чи росіяни.

Очевидно, що місце України – в Європі, а вступ до Європейського Союзу є найсильнішою гарантією безпеки.

Ми про це дуже чітко говоримо. Тож нам також потрібно виконати свою «домашню роботу», але водночас і Україна має проводити реформи.

Верховна представниця ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас дає інтерв'ю Радіо Свобода у Варшаві, Польща, 4 березня 2026 року

– Щодо участі Європи за столом переговорів: хто повинен говорити із Росією від імені Європейського Союзу у випадку прямого діалогу?

– Для мене найважливіше, щоб ми обговорили й погодили, про що саме говоритимемо з росіянами, коли опинимося за столом переговорів.

Не так важливо, хто саме буде цією людиною. Важливо, що саме вона говоритиме і які вимоги висуватиме.

– Чи готові ви бути цією людиною, попри те, що перебуваєте в списку розшуку Росії?

– Звісно, це один із моїх посадових обов’язків. Очевидно, що я готова це зробити, якщо буде необхідно.

Але наразі ми ще не на тому етапі. Питання полягає в іншому – які вимоги ми висуватимемо.