ВАШИНГТОН – У той час як Вашингтон шукає способи відсунути загрозу ширшого протистояння з Іраном на другий план і повернутися до дипломатії, Грузія – невелика, але стратегічно важлива країна на північ від Ірану – знову намагається привернути увагу Заходу до Кавказу.
Це відбувається на тлі того, як протестувальники вже понад 560 днів виходять на вулиці через те, що багато хто вважає поступовим згортанням демократії в країні.
Для грузинського продемократичного табору, який опинився під тиском, будь-яке послаблення напруженості на Близькому Сході може створити можливість для західних союзників знову зосередитися на тому, що вони називають дедалі нагальнішою політичною боротьбою всередині країни: затяжній демократичній кризі та посиленні російського впливу через правлячу верхівку Грузії.
В інтерв’ю Радіо Свобода у Вашингтоні 16 червня п’ята президентка Грузії Саломе Зурабішвілі попередила, що Захід ризикує «віддати» Грузію під вплив Москви через неуважність, навіть попри те, що Тбілісі стає дедалі важливішим елементом ширшого стратегічного балансу на Кавказі.
У Грузії вже майже два роки тривають протести на тлі посилення репресій
Застереження Зурабішвілі пролунало лише через кілька годин після отримання премії Марка Палмера за 2026 рік від організації Freedom House – нагороди, яка, за її словами, має символічне значення для грузинського громадянського суспільства після майже двох років безперервних протестів та посилення репресій.
«Я думаю, це означає, що про них не забули», – сказала Зурабішвілі.
Відчуття того, що Грузію залишили поза увагою, лише посилилося на тлі зростання кількості глобальних криз. Однак Зурабішвілі вважає, що якщо напруженість навколо Ірану зменшиться, Вашингтон має розглядати Грузію не як периферійну демократію, що переживає труднощі, а як один із ключових вузлів наступного етапу регіонального суперництва.
«Америка не може просто віддати Грузію під вплив Росії», – вважає п'ята президентка Грузії.
Саломе Зурабішвілі під час протесту в Тбілісі 29 червня 2025 року
Термін повноважень Зурабішвілі на посаді президента закінчився 29 грудня 2024 року на тлі політичної кризи, після того, як вона відмовилася визнати результати парламентських виборів у жовтні та залишила президентський палац у день інавгурації свого наступника.
Коментарі колишньої президентки прозвучали в той час, коли правляча партія «Грузинська мрія» намагається позиціонувати себе як незамінного регіонального гравця на тлі нестабільності на Близькому Сході – навіть представивши недавній телефонний дзвінок із держсекретарем США Марко Рубіо як доказ дипломатичного потепління відносин із Вашингтоном.
Зурабішвілі відкинула такі спроби як політичну виставу.
«Вони намагалися працювати через не надто ефективних лобістів у Вашингтоні, – сказала вона. – Але вони не розуміють, що не можна лобіювати свої інтереси з одного боку, а з іншого – загравати з ворогами тих, у кого ти шукаєш підтримки».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Іран посилює свій вплив у Грузії (розслідування)Зростаюча «сіра зона»
Зурабішвілі змалювала картину уряду, який, на її думку, більше не проводить незалежного стратегічного курсу, а натомість формує зовнішню політику в межах того, що готова терпіти Росія.
«У них насправді немає стратегії, – сказала вона. – Їхня стратегія полягає в тому, щоб бути близькими до всіх, з ким Росія дозволяє їм бути близькими».
За її словами, це призвело до ситуативної та непослідовної зовнішньої політики: влада зближується з різними партнерами – від Угорщини до Словаччини, коли це вигідно, і водночас періодично намагається налагодити відносини з Вашингтоном та Брюсселем.
Наразі Грузія стала сірою зоною, де може відбуватися що завгодно
Однак її головне застереження стосувалося не стільки дипломатії, скільки інфраструктури. За словами Зурабішвілі, Грузія дедалі більше перетворюється на «сіру зону» – місце, де дедалі складніше контролювати дотримання санкцій, фінансовий нагляд і прикордонний контроль.
«Наразі Грузія стала сірою зоною, де може відбуватися що завгодно», – сказала вона.
Зурабішвілі навела приклади, які, на її думку, підтверджують цю тенденцію: отримання грузинських документів іноземцями, майже нерегульований обіг криптовалют, а також заходи до грузинських портів суден, пов’язаних із так званим російським «тіньовим флотом».
Вона також звернула увагу на понад 100 авіарейсів на тиждень між Грузією та Росією, зазначивши, що сам масштаб такого руху викликає питання щодо спроможності контролювати дотримання обмежень.
На її думку, проблема полягає не лише у можливих кримінальних ризиках, а й у стратегічній поблажливості – системі, яка стає дедалі вразливішою до використання російськими мережами впливу та іншими підсанкційними структурами.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Сибіга заявив про інтерес України до «нормалізації відносин» із ГрузієюРосійська модель
За словами Зурабішвілі, всередині країни політична ситуація різко погіршилася. Вона описала державну систему, в якій парламент фактично виконує роль органу, що лише затверджує рішення влади, опозиційні лідери зазнають дедалі більшого юридичного тиску, а нові закони все частіше криміналізують інакомислення.
«Гірше вже майже нікуди», – сказала вона.
Одне з її найбільших занепокоєнь – спроба заборонити опозиційні партії через Конституційний суд Грузії, щоможе суттєво звузити політичний простір напередодні майбутніх виборів.
Учасники протесту в Тбілісі під час 402-го дня безперервних акцій проти влади, 3 січня 2026 року
За її словами, сотні людей, яких вона називає «в’язнями сумління», досі перебувають під вартою. На її думку, система дедалі більше нагадує російську модель політичного контролю.
«Це дуже російська модель», – сказала вона.
Водночас Зурабішвілі наголосила на одній важливій відмінності: грузинське громадянське суспільство залишається активним, організованим і непокірним.
Майже два роки протестувальники не залишають вулиць, чинячи опір тому, що вони вважають прискореним рухом Грузії до авторитаризму. На думку Зурабішвілі, ця стійкість сьогодні стикається зі змінами в геополітичному середовищі.
Минулого тижня Палата представників США ухвалила законопроєкт, спрямований проти російського, китайського та іранського впливу на Кавказі. На її думку, це свідчить про те, що Вашингтон, можливо, нарешті починає уважніше придивлятися до змін у регіоні та нових ліній напруги.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Палата представників США схвалила законопроєкт щодо російського та китайського впливу в ГрузіїВтім, вона поставила під сумнів сам факт того, що для цього знадобилося окреме законодавство.
«Мене дивує, що для цього взагалі знадобився закон», – сказала вона.
Ширше занепокоєння Зурабішвілі полягає в тому, що Захід навчився реагувати на військову загрозу з боку Росії, але досі відстає у протидії гібридним інструментам Кремля – дезінформації, політичному проникненню, економічному тиску та дедалі активнішому використанню штучного інтелекту.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Lego, хіп-хоп і дипфейки: як Іран використовує ШІ для впливу на громадську думку Заходу?«Що робиться щодо використання штучного інтелекту для втручання?» – запитала вона.
Путін уже не той сильний лідер, яким був раніше
Вона вказала на арешти у власних лавах та ознаки зростання політичної тривоги як докази того, що впевненість «Грузинської мрії» може підриватися разом із образом Росії як сильної держави в умовах війни.
«Путін уже не той сильний лідер, яким був раніше», – сказала вона.
На її думку, така нестабільність може підвищити ймовірність дострокових виборів.
«У них може виникнути спокуса просто оголосити вибори раніше», – сказала вона, водночас застерігши, що грузинська опозиція залишається роздробленою і недостатньо підготовленою.
Щоб протистояти тому, що вона вважає дедалі більш консолідованою авторитарною системою, опозиції, за її словами, потрібне щось більше, ніж традиційна виборча політика – «єдиний національний фронт».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Колись найближчий партнер США на Кавказі. Як Грузія збоку спостерігає за візитом ВенсаНа думку Зурабішвілі, відновлення демократії є насамперед завданням самих грузинів. Однак західні союзники, за її словами, також несуть відповідальність за усвідомлення ширших стратегічних ставок.
Адже, як вона стверджує, якщо Іран відійде на другий план у зовнішньополітичному порядку денному Вашингтона, Кавказ може стати місцем, де тихо розгортатиметься наступна перевірка рішучості Заходу.