«Перспективи несприятливі»: Слов’янськ та Краматорськ – який план Росії?

Армія РФ просунулася поблизу Никифорівки – села на південному сході від Слов’янська, повідомив 22 січня проєкт DeepState. Від цього населеного пункту до адміністративних меж міста агресору лишається 13 кілометрів.

Аналітики фіксують просування агресора на Слов’янському напрямку понад два місяці – після того, як наприкінці грудня минулого року російські війська повністю захопили Сіверськ.

На Слов’янсько-Краматорську агломерацію армія РФ одночасно тисне з кількох напрямків – з півночі від річища Сіверського Донця, зі сходу зі сторони Сіверська та вздовж траси Бахмут – Слов’янськ.

Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) запитав ізраїльського військового аналітика Давида Гендельмана:

• наскільки загрозлива ситуація зараз для Слов’янська?
• чи можлива битва за Слов’янсько-Краматорську агломерацію вже цього літа?
• чи досі війна перебуває у глухому куті?

– Ситуація на схід від Слов’янська ускладнюється, 13 кілометрів залишилося агресору до меж міста. Як ви охарактеризуєте становище Сил оборони? Наскільки все погано та наскільки небезпечні ці 13 кілометрів?

– По-перше, крім того, що там 13 кілометрів від Слов’янська, так ще дещо південніше росіяни вже вийшли до Міньківки Село на схід від Краматорська– звідси до Краматорська залишається 14 кілометрів.

Якщо з Лиманського напрямку більш-менш українські війська загальмовують російський наступ – не повністю, але він все-таки сповільнюється – то зі сходу, зі сторони Сіверська, у росіян на цей момент найбільш вдалі темпи.

Никифорівка поблизу Словʼянська станом на 23 лютого 2026 року

Одна з причин – тому що там вони йдуть у смузі, що звужується, вони з’єднують фланги, лінія фронту стає все коротшою, і у такий спосіб у них автоматично зростає оперативна щільність військ на лінії зіткнення. Для них це сприятливі умови. Зрозуміло, все це наслідки падіння Сіверська, який тривалий час утримувався. Після нього стабілізувати ситуацію досі не вдається.

З усіх напрямків, що ведуть на Слов’янськ та Краматорськ, можливе пряме лобове просування зі сходу, яке поки що як мінімум у росіян найуспішніше. І поки що не видно, чим його можна купірувати.

Як завжди, все залежить від того, чи знайдуть Сили оборони України достатньо резервів, щоб перекинути туди. Проблема, що це буде за рахунок якогось іншого напрямку.

– З’єднують фланги – ви маєте на увазі ось ці ось «клини»? «Сірі зони» стають «червоними» і, відповідно, тут армії Росії вдається зосередити зусилля?

– Вони просуваються «трикутником» з вершиною на схід, перетворюючи його на пряму лінію. У такий спосіб лінія фронту коротшає, тобто це допомагає їм у цьому випадку вести наступ.

Словʼянський напрямок станом на 23 лютого 2026 року

Після вирівнювання лінії фронту, якщо з української сторони підіпруть великою кількістю резервів, можливо, це сповільниться. Але 13-14 кілометрів – це вже дистанція впевненого ураження FPV. Це вже стає безпосередньо прифронтовою зоною.

Для Слов’янська і Краматорська наразі перспективи несприятливі.

– Давайте трохи докладніше про цю дистанцію. Ми бачимо, що є така агломерація, вона тягнеться з півночі на південь від Костянтинівки до Слов’янська. 13 кілометрів – це ураження FPV. Всі дороги, які з’єднують Краматорськ зі Слов’янськом – в зоні ураження. Там уже цими рокадними дорогами Залізничний, шосейний або ґрунтовий шлях у прифронтовій смузі, що проходить паралельно до лінії фронтуспокійно не поїздиш. Як це позначиться? Чи це грає на руку агресору і чи дозволяє йому швидше просуватися зараз?

– Зараз на фронті «кілзонаЗона ураження» до 15 кілометрів – це вже стандартне явище. Відповідно, так само і у районі Слов’янська та Краматорська. Немає підтвердженої інформації, що туди перекинуто якісь підрозділи того ж «РубіконаРосійський Центр передових безпілотних технологій «Рубікон» завдав суттєвих втрат українським силам. Вважається найуспішнішою новою ініціативою, яку Росія впровадила з 2022 року. Більше про підрозділ читайте тут: Секретний «Рубікон» Росії. Чим займається, де базується і як досягає успіху на полі бою (розслідування)», які особливо відзначилися.

Можливо, вони там і є, але як мінімум у відкритих джерелах поки що не було [інформації]. Втім, зрозуміло, що логістика, якщо не повністю в «кілзоні», то вже близько до неї. Це все дуже ускладнює становище [Сил оборони].

– Які можливі причини такого швидкого просування? Це рельєф, брак фортифікаційних споруд, брак особового складу на цьому напрямку? Це, до речі, досить дивно могло б бути, тому що ця агломерація – це пріоритет для Росії і, відповідно, має бути пріоритетом для оборони ЗСУ. Там мають бути, мабуть, міцні оборонні порядки.

– Сил на все завжди не вистачає, завжди щось [працює] за рахунок чогось іншого. Одна з причин, чому оборона там тріснула – це взяття Сіверська.

Основні укріпрайони, як були, так і є, у забудованій місцевості. Далі від Сіверська і до самого Слов’янська та Краматорська вже немає настільки серйозних агломерацій або окремих міст, за які вдалося б зачепитися.

І плюс фактор, що росіяни наступають у смузі, яка звужується, тому там у них суто автоматична перевага. Якщо тільки зараз ЗСУ не дістануть звідкись стратегічні резерви, які досі не перебували на фронті, або не перекинуть [їх] з іншого напрямку. Без цього поки що, як мінімум на найближчу перспективу, росіяни продовжать [просуватися].

– Чи можлива лобова битва за Слов’янськ або Краматорськ уже цього літа і який вигляд вона може мати за нинішніх умов? Ми бачили, що відбувалося у Покровську. Покровський сценарій – це інфільтрація, спроби закріпитися, дуже тривалі й виснажливі бої за міські квартали.

– Росіяни, наскільки це відомо, справді планують на весняно-літню кампанію битви за сам Слов’янськ та Краматорськ. Дружківка та Костянтинівка також мають у цьому брати участь (бути цілями армії РФ – ред.).

У самій Костянтинівці точаться бої уже досить тривалий час. Зараз, наприклад, крім південного сходу, росіяни просуваються з південного заходу. Бажано, наскільки можливо, вирішити питання з Костянтинівкою та Дружківкою до основної вирішальної битви за Слов’янськ та Краматорськ.

Але в будь-якому разі, якщо не вдасться загальмувати [наступ армії РФ], то дійсно битва за Слов’янськ та Краматорськ – це план на весняно-літню кампанію 2026 року.

Зараз ми залишаємо за дужками весь переговорний процес, зупиниться війна чи ні. Якщо ні, то в суто військовому значенні, справді, зараз там (Слов’янськ-Краматорськ – ред.) основна точка докладання сил [Росії].

Другий напрямок – це Дніпропетровська та Запорізька [області]. Але головне, як було, так і є – це залишки [підконтрольної Києву] Донецької області, Слов’янськ, Краматорськ.

Якщо раптом не виявиться додаткових резервів (у Сил оброни – ред.) або не буде ухвалене свідоме рішення послабити якусь іншу ділянку, то поки що не видно, щоб росіян змогли загальмувати для виходу на стартові позиції перед початком штурму – 13 кілометрів до Слов’янська, 14 – до Краматорська. Такими темпами на початок весняно-літньої кампанії, в принципі, можуть підійти [до міст].

Але в дещо оптимістичному ключі можна сказати, що приблизно на цих позиціях росіяни свого часу хотіли розпочати весняно-літню кампанію 2025 року. Тобто вони зараз тільки виходять на позиції, на яких вони хотіли бути рік тому.

З одного боку, це, можна сказати, оптимістично – що просунулися набагато менше, ніж хотіли. Але зараз вони вже реально ближчі, і шанси на те, що справді цього літа буде битва за Слов’янськ і Краматорськ, набагато вищі, ніж були рік тому.

– Ми бачили, як точилася битва за Авдіївку – це був вогневий вал, зносили все місто. Були «м'ясні штурми» за Бахмут. Бачимо, як зараз закінчується битва за Покровськ та Мирноград. За яким сценарієм, на вашу думку, можуть розвиватися події навколо Слов’янська та Краматорська?

– Заздалегідь прогнозувати зміну тактики – справа невдячна. Ми бачили, що перебіг цієї війни змінюється кожні кілька місяців. І те, що ми бачимо зараз у тій самій Костянтинівці, – це далеко не те, що було кілька років тому в Бахмуті.

Немає масованих штурмів. Основна тактика зараз – це інфільтрація, проникнення малих груп. На цей момент виглядає так, що, швидше за все, буде те саме і в Слов’янську, і в Краматорську.

Через кілька місяців, можливо, відбудеться черговий стрибок тактико-технічних характеристик або у самих дронах, або в засобах протидії їм. Але поки не видно, щоб відбулася якась різка зміна, яка б дозволила, наприклад, проводити масовані механізовані штурми.

На цей момент найімовірніше – це інфільтрація дрібними групами. Але наперед підписуватися під цим було б нерозумно. Можливо, до літа щось ще зміниться у тактиці [армії РФ].

– Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський вперше відкрито підтвердив контратакувальні дії Сил оборони на півдні. За його словами, на Олександрівському напрямку у південно-операційній зоні захисники відновили контроль над 400 квадратними кілометрами території та 8 населеними пунктами. Десантно-штурмові війська, які проводять ці контрнаступальні операції, розповіли, що разом із суміжниками відновили контроль над територію понад 300 квадратних кілометрів. Бійці ДШВ також повідомили, що основними завданнями є зрив планів противника щодо подальшого просування у Дніпропетровській та Запорізькій областях, розгром угруповання військ противника та його витіснення за межі адміністративної Дніпропетровської області.

Як прокоментуєте такі цілі? Наскільки вони виправдані? Навіщо витісняти за межі Дніпропетровської області? Чи змінить це щось стратегічно? І наскільки це реально на ваш погляд?

– Якщо дійсно поставлене завдання вийти на межі Дніпропетровської області, то це не тому, що вони самі по собі важливі, а тому що в будь-якому випадку, якщо проводяться контрнаступальні дії – потрібно позначити якийсь рубіж. В принципі, витіснення [російських військ] за ці межі цілком виправдане. Це не так далеко, щоб це було неможливо. Яка саме територія звільнена – це питання дискусійне, тому що є питання «сірої зони», яку можна чи ні вважати звільненою. На мапі DeepState території на Олександрівському напрямку, звідки Сили оборони відкинули противника, позначені «сірою зоною»

Зрозуміло, обидві сторони заявляють, що її здебільшого контролюють вони, але на цей момент з того, що видно з відкритих джерел, справді, найбільший успіх – на північному фланзі в районі дії російської 36-ї армії, тобто від Ористополя Село на схід від Покровського (обидва розташовані у Дніпропетровської області) на південь.

З того, що видно навіть у російських джерелах, – це тактичний успіх, а не оперативно-тактичний прорив. Але, як то кажуть, не до жиру, аби живу.

Найголовніше тут – це збити темпи російського наступу. Бо те, що російські воєнкори називають «далекосхідний експрес», тобто наступальні дії російського угруповання «Схід», останні місяці створили надто велику загрозу на Запорізькому напрямку та в Дніпропетровській області.

З того, що видно – на деяких ділянках російські досягнення, тобто те, що вони відносно повільно завойовували, відкотили назад на кілька місяців. ЗСУ місцями тут і там відбили [території]. Але питання, чи зуміють вони їх утримати, тому що в більшості місць ведуться зустрічні бої, контратаки. Росіяни хотіли б відновити становище.

Якщо вдасться їх сповільнити ще більше – вже добре. Тому що вся війна на виснаження, – крім поразки [противника], – зводиться саме до цього. Якщо відкотити на кілька місяців тут і там російські досягнення, то їм доведеться починати заново.

Поки що, зрозуміло, там ще «туман боїв», але як мінімум частково темпи наступу вдалося збити. Подивимося, чи росіяни зможуть відновити дії свого так званого «далекосхідного експресу».

– В інтерв’ю виданню Le Monde головнокомандувач Олександр Сирський висловив думку, що українсько-російська війна не зайшла в глухий кут, а цілі Росії на 2025 рік були значно амбітнішими, ніж реальні досягнення агресора. У листопаді 2023 року тодішній головнокомандувач військ Валерій Залужний в інтерв’ю для The Economist заявив, що ситуація на фронті зайшла в глухий кут і нагадує йому події Першої світової війни. Ви у чиєму таборі?

– Питання, на якому рівні дивитись.

Якщо на концептуальному рівні, про який, мабуть, говорив Залужний, то поки не бачу, щоб це якось змінилося. Якщо тут і там є тактичні просування – це не означає, що характер війни як такої змінився.

За останній рік поки не видно, щоб позиційний глухий кут подолали саме на стратегічному рівні. Тут і там дрібне прогризання як було, так і є. Тому на концептуальному рівні особисто я не бачу виходу із цього глухого кута.

Можливо, після чергового раунду війни, якщо вона на той час не закінчиться політичним рішенням, це станеться(зміна характеру війни – ред.).

– Чомусь Сирський каже, що глухого кута немає. Це політична заява?

– Питання, про який саме рівень він каже. Одна справа – пряма мова, а інша справа – це як її передають ті самі французькі газети. Він пов’язав це, зокрема, згідно з французькими газетами, з тим, що за останній рік, наприклад, росіяни втратили більше людей, ніж набрали в армію. Але насправді це саме по собі ні про що не свідчить, бо треба дивитися на ці ж параметри з українського боку.

Зрозуміло, що росіяни хотіли б, щоб їхнє угруповання нарощувалося, як і раніше, це дозволило б успішніше просуватися. Але те, що вони зазнають більше втрат і не можуть нарощувати [особовий склад] є питанням і співвідношення сил.

Можливо, українське угруповання поменшало за цей час настільки, що співвідношення сил не тільки не погіршилося для росіян, а може, навіть покращилося. Тому тут бажано додаткове пояснення, що малося на увазі. У тому, як його слова переказали французькі газети, незрозуміло, з чого конкретно робиться така заява, що нібито глухого кута немає.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505.