Краматорськ і Слов'янськ: 4 роки великої війни. В очікуванні головної битви за Донеччину

«От наче ми були діти Краматорська, жили собі тут. А тепер я зрозуміла, що Краматорськ став моїм сином. І прийшов мені час його захищати»

КРАМАТОРСЬК – Краматорськ і Слов'янськ уже пережили російську окупацію у 2014 році. Тепер на Україну тиснуть, щоб вона віддала Росії без бою ту частину Донеччини, яку вона так і не змогла захопити за 4 роки повномасштабної війни – в обмін на гарантії безпеки. Опитані Радіо Свобода військові, військові експерти та пересічні городяни – проти. А поки тривають перемовини – по Слов’янсько-Краматорській агломерації війська РФ б’ють щодня, убиваючи цивільних жителів і руйнуючи інфраструктуру.

У містах не працюють заклади освіти, проте медицина, бізнес і комунальні підприємства функціонують попри обстріли.

Як головні міста Донеччини тримаються 4 роки повномасштабного вторгнення – у репортажі Донбас Реалії (проєкту Радіо Свобода).

Наслідки російського вторгнення та окупації жителі Краматорська та Слов’янська відчули на собі 12 квітня 2014 року. Саме тоді російські спецпризначенці та місцеві колаборанти почали захоплювати адміністративні будівлі. Ту гібридну спецоперацію проти України Росія назвала «русской весной».

Увесь час – до звільнення 5 липня 2014 року – у містах тривали бойові дії, окупанти викрадали, катували та вбивали цивільних, що засвідчили численні розслідування та розповіді очевидців.

Після деокупації у містах почався бум розвитку громадянського суспільства: відкривалися хаби, культурні простори, розвивалися медіа тощо.

Так тривало до 24 лютого 2022 року. Того дня рано-вранці і в Краматорську, і в Слов’янську почули перші вибухи російських ракет.

Чоловіки та жінки записувалися в територіальну оборону, поверталися до військових частин, жителі відкривали збори для військових, вистоювали черги за жарознижувальними препаратами в аптеках, щоб передати їх тероборонівцям, виготовляли «коктейлі Молотова».

Станом на кінець червня 2022 року російські війська намагалися просунутися до Слов’янсько-Краматорської агломерації зі сторони тимчасово окупованих Ізюма, Святогірська, Лиману.

Відстань від «червоної зони» мапи проєкту DeepState до Слов'янська становила менше 20 кілометрів.

Упродовж вересня-жовтня 2022 року Сили оборони України під час Харківського контрнаступу звільнили, зокрема, Святогірськ, Лиман та Ізюм та відсунули війська РФ від Слов’янська та Краматорська.

Проте, удари армії Росії по цивільній інфраструктурі цих міст не припинилися.

Слов’янськ і Краматорськ – стратегічна мета Кремля

Станом на початок лютого цього року російські війська окупували 78% Донеччини, підрахували аналітики проєкту DeepState.

«Якщо подивитися на статистику, то до повномасштабного вторгнення росіяни контролювали 32,3 відсотка території Донецької області. Упродовж 2022 року, в основному, у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли були Маріуполь і Волноваха, ворог захопив ще 24,4 відсотка області. За 2023-й і станом на початок лютого 2026 року противник захопив 21,8 відсотка області. Під контролем ЗСУ залишаються 21,5 відсотка території області», – повідомив Руслан Микула, аналітик проєкту.

Краматорськ і Слов’янськ лишилися, по суті, єдиними крупними населеними пунктами регіону, які не змогла окупувати Росія.

«Стратегічною метою армії Росії на нашому напрямку є агломерація «Слов’янськ-Краматорськ-Дружківка-Костянтинівка». Втрату величезного міста і його відбиття наявними у нас людськими ресурсами ми не витягнемо. Це потужний фундамент для оборони, – зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода Вадим Черній, командир 54-ї ОМБр. – Їхня стратегічна мета – це вихід на ключовий рубіж оборони всього східного регіону. І вони сюди кидають колосальні ресурси».

Війська РФ обстрілюють цивільну інфраструктуру Краматорська і Слов’янська усім наявним спектром озброєнь (хіба крім ядерної зброї): ударні дрони літакового типу, БпЛА типу «шахед», «гербера», «італмас», V2U зі штучним інтелектом, FPV-дрони на оптоволокні, реактивні системи залпового вогню «Ураган», «Торнадо-С», «Смерч», балістичні ракети «Іскандер», керовані авіаційні бомби різної потужності та інше.

Серед авіаційних бомб наразі найбільша – вагою у півтори тонни – впала у центрі Краматорська 8 лютого 2026 року вранці і не здетонувала.

Також війська РФ намагаються усіляко ускладнити цивільну логістику, атакуючи автомобілі на шляхах, що сполучають Краматорськ і Слов’янськ із Харківщиною та Дніпропетровщиною.

Проте наразі російським військам важко досягти успіхів на напрямку Слов’янська та Краматорська, зазначають в американському Інституті вивчення війни (ISW) у звіті від 6 лютого.

«Російські війська атакували на північ та південь від Лимана (на північний схід від Слов'янська), але їм було важко захопити місто, і досі вони обмежувалися невеликими місіями з проникнення в Лиман… Російські війська захопили Сіверськ у грудні 2025 року і досі знаходяться приблизно за 23 кілометри від Слов'янська. Російські війська також не змогли досягти значного прогресу в боях через Костянтинівку (на південь від Слов'янська), де російські війська здебільшого покладаються на місії проникнення невеликими групами», – зазначили в ISW.

Стратегія і тактика

Клешні

До Слов’янсько-Краматорської агломерації війська РФ просуваються одразу з декількох напрямків. Одночасно вимальовується прагнення охопити міста так званими клешнями. Якщо звернутися до мапи проєкту DeepState, то вимальовуються:

• Клешня із півночі з району Лиману та Святогірська;

• Клешня із півдня з району західніше Костянтинівки.

А всередині клешень розташовані (з півдня на північ) Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ і Слов’янськ.

«Костянтинівка і Лиман – це, по суті, ворота до Слов’янсько-Краматорської агломерації і до тих останніх відсотків Донецької області, які хочуть захопити росіяни», – зауважує аналітик проєкту DeepState Роман Погорілий.

Загроза з різних напрямків

Між вістрями цих клешень до Краматорська і Слов’янська російські війська намагаються просуватися:

• З напрямку Ямполя та Закітного. У Закітному вони навіть перейшли по кризі річку Сіверський Донець (влітку 2022 року так і не змогли її форсувати);

• З напрямку Сіверська, що перейшов під контроль окупантів, за даними проєкту DeepState, 23 грудня 2025 року;

• З напрямку тимчасово окупованого Бахмута. Відбувається просування трасою М03 «Київ – Харків – Довжанський» у районі населених пунктів Міньківка, Привілля, Федорівка Друга та Никифорівка;

• З району Часового Яру відбуваються намагання просуватися у райони Дружківки та Костянтинівки;

• З напрямку Торецька йдуть штурми південних околиць Костянтинівки;

• З напрямку Яблунівки та Софіївки (на захід від Костянтинівки) війська РФ намагаються рухатися на північ, подовжуючи вістря клешні у напрямку Костянтинівки та Дружківки.

Тактика

Війська РФ наразі намагаються просуватися до Слов’янсько-Краматорської агломерації, застосовуючи тактику просочування малими групами піхоти. Одночасно прагнуть:

• Загрожувати військовій та цивільній логістиці завдяки ударам БпЛА різних типів по важливим шляхам сполучення. Наприклад, з 5 листопада 2025 року в Донецьку область вже не їздять пасажирські потяги – через безпекову ситуацію;

• Руйнувати цивільну інфраструктуру Краматорська та Слов’янська авіаційними ударами та ударними безпілотниками різних типів;

• Посилювати аеророзвідку над містами. Подекуди детектор дронів може показати відеосигнал від одразу декількох розвідувальних «крил» над одним з міст;

• Посилювати терор проти цивільних жителів, все частіше завдаючи ударів не тільки бомбами, ракетами та безпілотниками, а й так званими «дронами-ждунами» на оптоволокні.

Як під обстрілами, ледь не щодня спостерігаючи руйнування та смерті, виживають жителі цих міст?

Краматорськ

Книжки, танки, «коктейлі Молотова»

Жителька Краматорська Ольга залучена до війни з весни 2014 року. Від початку «русской весны» вона волонтерить.

«Навіть бібліотеку всю відвезли військовим. Думала, що хлопці сміятимуться. А вони хапали книжки більше, ніж пиріжки, – згадує жінка часи АТО на Донеччині. – Живемо біля траси. І, бувало, вискочиш на трасу, – а там їде танк. Махнеш рукою: «Хлопці, ми ось горіхи зібрали, яблука. Отут консервація, ось хліба напекли, сала купили, накрутила з часником». Вони хвать, у танк, рукою махнули і погнали далі».

На початку повномасштабного вторгнення, згадує жінка, відчула страх і розгубленість:

«Я звичайна жінка, – не робот, не воїн. І я не могла повірити, що таке може бути. Просто не могла повірити. Щоб комусь в голову могло прийти таке: кидати бомби, вбивати людей. І я ще довго думала: «От прокинуся, і все це страшний сон».

Але жителі міста, згадує Ольга, швидко згуртувалися і почали робити «коктейлі Молотова», готувалися захищати Краматорськ.

А ще вона переповідає конфлікт, який виник у старенької сусідки, росіянки, яка давно переїхала в Україну, з родичами з Росії. Ті після 24 лютого почали їй писати: мовляв, треба терпіти, скоро прийдуть «свої» і звільнять:

«Вона їм писала у відповідь: від чого звільняти, у нас і так все добре. Не треба. Ті відповідали, що вона нічого не розуміє. І, врешті, бабця не витримала і написала їм: «Слава Україні!». І вони відповіли: «Ах ти с***ка бендерівська». Після цього з нею перестали спілкуватися»

Паніка, обстріли, евакуація

Повномасштабна війна позначилася і на її родині: у жительки Краматорська загинув брат.

А зараз вона не лише долучається до різноманітних зборів для військових, які боронять Донеччину:

«Я – донор. Я здаю кров для військових. А сама бідна, як церковна миша. Але як тільки з’явиться якась копійка, – йде то на засіб РЕБ, то на принтер… Це мій життєвий вибір, я буду це робити до кінця – до перемоги!»

У Краматорську жінка перебуває весь час, навіть від початку вторгнення виїжджати не планувала.

«Я багато думаю і аналізую. І я зрозуміла, що потрібна тут, потрібна своєму місту. Я ніколи не любила Краматорськ, ніколи не була до нього прив’язана. І тільки з війною я зрозуміла, наскільки я люблю це місто! От наче ми були діти Краматорська, і жили собі тут. А тепер я зрозуміла, що Краматорськ став моїм сином. І прийшов мені час його захищати»

За її словами, деякі сусіди на початку вторгнення казали, що, мовляв, прийдуть росіяни, і все буде добре, і промисловість же в Краматорську «заточена» на Росію.

А потім, згадує, коли люди дізналися про воєнні злочини росіян у Бучі, то похапцем збирали речі, сідали в машини та виїжджали з міста.

Навесні та влітку 2022 року, коли війська РФ активно наступали у напрямку Слов’янська та Краматорська, у місті відчувалася паніка. Особливо відчутною вона стала після 8 квітня, коли армія РФ вдарила ракетою по залізничному вокзалу у Краматорську. Тоді загинула 61 людина (з них 7 дітей), ще 121 була поранена.

«Мені подзвонив друг. І він, дорослий чоловік, ридав. Сказав, що там просто жах. Діти виїжджали. І як можна було таке зробити, знаючи, що цим потягом люди їдуть в евакуацію… І він ридав, і я ридала разом із ним», – ділиться Ольга.

Вона каже, що тоді особливих перебоїв з постачанням їжі не відчувала, та й цивільних забезпечували гуманітарною допомогою.

Ольга згадує, що вулиці міста спорожніли: багато хто виїхав, а деякі боялися, що їхні автівки заберуть військові. До слова, у Краматорську з понад 200 тисяч жителів до початку вторгнення станом на початок червня лишалося близько 50 тисяч.

«Ми живемо»

Зараз Ольга, окрім волонтерства, працює в кав’ярні. Пояснює, що це такий формат чоловічого магазину: покупець приходить щось купити для свого автомобіля (мастило, омивач скла, гальмівну рідину, антифриз тощо); або можна замовити запчастини, і за декілька днів вони приїдуть, – і в цей час можна випити смачної кави, з’їсти тістечко або французький хот-дог; послухати музику. Для військових тут діють знижки, «як вияв поваги».

«А ще ж можна поспілкуватися зі мною, адже це справляє подекуди прекрасне враження. І відвідувачі, зайшовши один раз, потім приходять постійно. Кав’ярень у Краматорську – кожні 5–10 метрів. Але відвідувач думає: пройду ще 20–30 метрів, але піду до отієї жіночки. Бо з нею цікаво: і поговорити можна, і знижки зроблять, і обійматимуть, і шкарпетки в’язані подарують», – посміхається співробітниця кав’ярні.

Вона щодня, після нічних обстрілів, мотивує себе вставати і йти працювати, бо тут її рідна земля, і тут її захисники: «Ми не можемо залишити солдатів, які захищають нас, нашу землю. Тому що ось він хоче випити чаю чи кави. І ось я стою, обіймаю його, роблю йому цей чай чи кави. А хтось хліба спече, а хтось його полікує, хтось поголить».

Її бізнес, як і все місто, працює, виживає і надає послуги попри щоденні удари військ РФ.

«На моїй вулиці, де ж був кореспондент Радіо Свобода, росіяни вбили мого сусіда Івана. З ним ми вчилися в одній школі. Він був хорошою людиною з доброю душею, годував усіх собак. І ось ввечері прилетіла бомба – бах! – і людини немає», – переповідає Ольга наслідки нещодавнього обстрілу.

Також Ольга згадує, як просто в центрі Краматорська почула дзижчання, схоже на FPV. Подумала, що це міг бути український перехоплювач. Але потім пролунав вибух: таки це була атака російського дрона.

Або говоримо про дрони-«ждуни». Раніше вони були десь на фронті. А тепер, каже жінка, вже чатують у Краматорську. Спочатку через це була паніка. Наразі ж українські військові вже і ці дрони знищують.

«Краматорськ залишиться!»

«Зараз, я вважаю, Краматорськ – це центр усесвіту, – з гордістю говорить Ольга. – Коли на День закоханих тобі дарують живі квіти, і навіть не закохані, а ті, хто поважає тебе, – тут зараз є все. Ми живемо. В напруженому графіку – але живемо».

Наразі у Краматорську працюють усі комунальні служби. Їм же доводиться і прибирати наслідки бомбових і дронових ударів, забивати вибиті вікна. Працює і медицина, можна, зокрема, здати будь-які аналізи, полікувати зуби та вставити імпланти, пройти хіміотерапію.

Чи не найбільше, ділиться Ольга, містяни вдячні енергетикам, які намагаються у найкоротші терміни лагодити аварії на мережах, спричинені обстрілами.

І, попри все, нещодавно у Краматорську відзначили День закоханих.

«Ми придбали піцу, придбали роли. У нас все є! Хай і троянда коштує 230 гривень, але ж вона є! Ти можеш піти, придбати і подарувати тій людині, яку любиш! У Краматорську є все! – переконує співрозмовниця. – Аптеки працюють, і ліки є, які хочеш. Або можеш замовити ліки, і тобі їх сюди доставлять. І лікарні працюють. А про комунальників я взагалі хочу сказати, що вони молодці. У нас практично всюди чистота. Мені здається, що зараз у Краматорську можна купити те, чого у Нью-Йорку не дістанеш»

Також Ольга бачить, що Краматорськ готують до оборони. До прикладу, вже розтягнули сітки над автозаправними станціями та на деяких ділянках передмістя. Знає, що навіть чиновники їздили будувати захисні споруди.

Також днями стало відомо, що міська влада шукає підрядника, аби закрити сітками ще майже 10 кілометрів доріг.

Цікавимося: зі спостережень, відчуттів Ольги та з розмов з друзями та відвідувачами кав’ярні – чи готовий Краматорськ битися?

«Я бачу, що дуже багато є таких хлопців, які могли б уже списатися з військової служби з різних законних підстав. І вони вже зробили для країни все, що могли. І вони могли би поїхати звідси та щось корисне робити у своїх містах. А вони повертаються сюди, на Донеччину. Вони кажуть, що тут уже кров їхня, в нашій донецькій землі, і треба її захищати», – зазначає волонтерка.

Вона переконана, що віддати Кремлю Донеччину – означає віддати «ключ від України», адже тут потужні фортифікації та рельєф місцевості, що сприяє обороні.

«І я відчуваю, що щось відбудеться, війна зупиниться: можливо, божий промисел, чи впадуть три томи Леніна чи «Капітал» Маркса – і вб’ють Путіна. Мені здається, що Краматорськ залишиться!» – упевнена Ольга.

Слов’янськ

«Кожен має вміти стріляти»

До повномасштабного вторгнення Лариса з чоловіком розвивали бізнес у Слов’янську: це був пейнтбольний майданчик у центрі міста – «Клуб тактичних ігор». Там грали в пейнтбол, страйкбол, лазертаг, стріляли в тирі.

«Головна наша ідея була в тому, що кожен має вміти стріляти, навіть якщо це спортивна навичка. Найголовніше: треба бути готовим дати відсіч ворогу, бо війна, що почалася у 2014 році, до початку повномасштабного вторгнення не скінчилася», – ділиться Лариса.

Деякі хлопці, згадує жінка, дослухалися до цих слів, вони підготувалися і зараз воюють.

До слова, коли місцевим тероборонівцям видали нові автомати, ще у мастилі, – то деякі бійці не знали, як працювати із запобіжником на зброї, як її розбирати та збирати.

Волонтерка згадує: «Чоловік неофіційно з деякими тероборонівцями позаймався декілька разів. Потім вони мені писали в особисті повідомлення, щоб я подякувала чоловіку за науку поводження з автоматом».

Через вторгнення подружжя закрило власну справу. Тепер чоловік воює, а жінка займається винятково волонтерством.

«Мотивація – це те, що мене рухає. І у волонтерстві це – найголовніше. Якщо ти вмотивований – наблизити перемогу та полегшити хлопцям служіння – тоді ти будеш класний волонтер, ефективний. Мотивація моя – це наблизити перемогу України, ефективніше боротися з ворогом, з Росією і підтримати наших воїнів, бо вони – герої», – ділиться Лариса мотивацією.

Втеча з міста, дощова вода, їжа на вогні

Волонтерка згадує, що навесні і влітку 2022 року, коли російські війська наближалися до Слов’янська, багато хто з містян був наляканий, жителі швидко збирали речі та виїжджали.

«Зі Слов’янська люди поїхали швидше, ніж з тих міст, які швидко окупували. Тому що Слов’янськ з весни 2014 року знав, що таке російська окупація. Адже ти можеш не бути націоналістом, можеш не бути військовим. Проте тобі буде погано: для тої орди «запоребриківської» навіть якщо в тебе просто є хата – ти вже багач. А якщо хата з унітазом – тим більше. Тому жителі міста тікали», – переповідає жінка.

Вже на початку квітня, згадує Лариса, місто спорожніло. А на початку травня працювала, з перебоями, лише одна аптека. Не було світла, газу та води.

«Все літо ми жили у будинку знайомих: збирали дощову воду для побутових потреб, готували їжу просто неба на вогні», – згадує жінка реалії життя у прифронтовому місті:

До речі, у травні зі Слов’янська щоденно виїжджали до 100 людей, а станом на кінець липня зі 100 тисяч цивільних лишилося близько 20 тисяч.

«Єдиний дефіцит – гроші!»

Зараз Слов’янськ практично щодня виживає під ударами російської армії. Попри це в місті працює все, як і до вторгнення. Це добре, упевнена Лариса, адже сприяє Силам оборони.

«У мене зараз таке ставлення до евакуації: діточок треба вивозити, дитина не має жити в цьому, бо постійно може статися приліт, дитяча психіка може бути порушена, – ділиться волонтерка. – А інші люди працюють і в магазинах, у аптеках, у лікарнях. Певно, якщо звідти всі виїдуть, то і хлопцям військовим нічого не лишиться. А Краматорськ і Слов’янськ – це ж наші останні міста».

Попри те, що траси на Харківщину та Дніпропетровщину перебувають під ударами російських дронів, дефіциту товарів чи харчів у магазинах Слов’янська немає.

«Єдиний дефіцит – це гроші! – сміється Лариса. — Певно, користуючися тим, що військові отримують зарплати, до магазинів завозять усілякі делікатеси, усього повно. Та й молодим хлопцям хочеться себе чимось порадувати. З ліками теж усе нормально».

Відчувається проблема, каже, з нестачею кваліфікованих майстрів, які б ремонтували оселі після обстрілів, ремонтували автомобілі: адже частина людей виїхала, частина – воює. Натомість з ремонтами житла допомагають волонтери та міжнародні гуманітарні організації.

Сітки і фортифікації

Що стосується підготовки до оборони, то в деяких районах вже натягнули антидронові сітки, у деяких – тривають підготовчі роботи.

У відповідь на закиди, що сітки натягують повільно, керівник місцевої ВЦА Вадим Лях 5 лютого повідомив: сітка є, проте немає працівників.

«Не вистачає людей, які будуть облаштовувати нею дороги. Для того, щоб закрити хоча б 60 кілометрів внутрішніх слов’янських доріг, потрібно до 200 чоловіків. Підкреслюю: не жінок, а саме чоловіків, придатних до важкої фізичної праці, та не менше 20 одиниць спецтехніки», – зауважив керівник ВЦА Слов'янська.

А вже 11 лютого він сказав, що «процес пішов»: вже знайшли 100 людей, вони працюють.

Що стосується фортифікацій, то, наприклад, у 54-й ОМБр налагодили співробітництво з цивільними.

«У нас все нормально. Я не буду відкривати карти, проте: копаємо багато, розтягуємо багато, мінуємо багато, облаштовуємо багато. Це безперервно!» — розповів Радіо Донбас.Реалії (проєкт Радіо Свобода) Вадим Черній, комбриг 54-ї ОМБр.

«Готуємося до гіршого, сподіваємося на краще»

Що стосується майбутнього, то, прогнозує Лариса, цивільні почнуть виїжджати зі Слов’янська вже навесні, коли скінчиться опалювальний сезон. Адже у людей зараз не вистачає грошей на те, щоб і винаймати житло десь у більш безпечних регіонах, і сплачувати за комунальні послуги у Слов’янську.

І тоді, коли евакуація прискориться, припускає волонтерка, у місті почнуться проблеми, бо з виїздом людей закриватимуться магазини і скорочуватиметься сфера послуг.

«Росіяни упруться у Слов’янськ і Краматорськ. І тут вже ситуація залежить від зовнішніх факторів. Наші Сили оборони роблять все, що можуть. Якщо б дали нам трохи «томагавків», то, може, Путін і зупинився би по лінії зіткнення, – впевнена волонтерка. – А жителям з наближенням лінії фронту треба десь шукати житло, бо по місту битимуть нещадно. Треба виїжджати і віддавати житло військовим. Але для цього потрібна державна програма, щоб людям компенсувати витрати. А ми готуємося до гіршого, проте сподіваємося на краще».

Які прогнози

Навесні–влітку наступатимуть на Краматорськ і Слов’янськ

Після остаточного захоплення Покровська і Мирнограда війська РФ рухатимуться углиб Донеччини, адже їм треба буде взяти під контроль шляхи постачання Сил оборони, прогнозує аналітик проєкту DeepState Роман Погорілий.

«Їм необхідно захопити нашу логістику і не дати її посувати в наступні міста, де відбудеться генеральна битва за Донецьку область, – це Слов’янськ і Краматорськ», – міркує Погорілий.

Наступальні операції Кремль може розпочати вже у квітні поточного року. Це, імовірно, будуть Слов’янсько-Краматорська та Оріхово-Запорізька стратегічні наступальні операції, прогнозує Костянтин Машовець, оглядач групи «Інформаційний спротив».

Про це свідчить, зазначає експерт, накопичення та економія стратегічних сил та засобів – стратегічних резервів.

«У зв'язку з цим, я би розглядав участь представників російського військово-політичного керівництва (нинішнього кремлівського режиму), у так званому «мирному процесі» виключно як спробу зовнішньополітичного прикриття їх реальних планів на літню кампанію нинішнього року», – впевнений Машовець.

«Слов’янськ і Краматорськ очікує доля Бахмуту» – Жирохов

Значення Слов’янсько-Краматорської агломерації важливе для оборони усієї України, зазначає експерт Михайло Жирохов. Адже вона географічно відкриває шлях на Харківщину і до Харкова; по-друге, сприяє оборонним діям.

«Велика кількість промислових зон та споруд дозволяє використовувати цю агломерацію як опорний пункт у випадку вуличних боїв. Ми бачимо на прикладах Вовчанська та інших міст, де такі великі промислові зони, – що дуже важко росіянам їх взяти під контроль. Тому зараз російська тактика налаштована так, щоби не зав’язнути в оцих вуличних боях, обійти агломерацію, перерізати логістику і щоб змусити українське військо вийти самостійно», – наголошує Жирохов.

На думку експерта, зважаючи на досвід попередніх років війни, при наближенні фронту і Слов'янськ, і Краматорськ очікує доля Бахмуту або Авдіївки, коли росіяни влаштують дроновий і бомбовий терор.

Також, за інформацією експерта, українське командування має план «Б», якщо ухвалять політичне рішення про те, що ця територія буде під контролем якихось міжнародних сил. Але в цілому, переконаний Михайло Жирохов, Україна триматиме Донеччину, наскільки це буде можливо.

«Віддати Донеччину росіянам – найдурніше, що може бути» – Мельник

Слов’янсько-Краматорська агломерація має масштабні оборонні лінії для ешелонованої оборони, тому «покинути це, віддати росіянам – це найдурніше, що може бути», – упевнений Микола Мельник, ветеран російсько-української війни, експерт аналітичної групи «Левіафан».

Також він наголошує, що Слов’янськ має для Кремля ще й пропагандистське значення.

«Після захоплення Слов’янська вони дійсно зможуть сказати, що так звані «задачі СВО» навіть перевиконані. Тобто, з одного боку, це дасть їм можливість заявити про успіхи «СВО» і виходити на якісь перемовини. З іншого боку, якщо українці самі віддадуть ці території, це буде найбільш безглузде рішення, яке тільки може бути», – переконаний військовий експерт.

Микола Мельник прогнозує: якщо проаналізувати темпи просування військ РФ, то влітку вони будуть штурмувати Костянтинівку і намагатимуться дійти до Слов’янська.

«Але я не готовий сказати, що навіть до кінця року росіяни зможуть взяти Дружківку, Краматорськ чи Слов’янськ», – зауважує експерт.

Аналітики проєкту DeepState підрахували: якщо взяти темпи, з якими війська РФ просувалися упродовж 2025 року, то на повну окупацію Донеччини їм знадобиться не менше ніж 742 дні. Проте під час війни цей час може змінитися.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.