Херсон. Чотири роки великої війни. Як живе місто? Прогнози

Масові протести в момент приходу російських військ, окупація, вбивства, викрадення людей і катування, звільнення, щоденні російські обстріли, підтоплення після руйнування Каховської ГЕС, «дронові сафарі» російських військ – це те, через що пройшов і в чому досі живе Херсон від початку повномасштабної війни Росії проти України.

Як тримаються люди? Що дозволяє їм у таких умовах підтримувати ритм звичайного життя? На що сподіваюся?

• Херсон був єдиним обласним центром, який війська РФ захопили після 24 лютого 2022 року.
• На окупацію жителі Херсону відреагували масовими акціями протесту, які тривали з 5 березня до 21 квітня 2022 року. Були дні, коли в акціях брали участь 10 тисяч херсонців.
• Під час російської окупації, що тривала майже 9 місяців, херсонців переслідували, ув'язнювали, піддавали катуванням. До правоохоронних органів України надійшло понад 920 зверенень про викрадення громадян в окупації, із них понад 300 – жителі Херсона.
• Російська окупаційна влада незаконно вивезла до РФ об’єкти культурної та історичної спадщини Херсона, зокрема майже 360 тисяч одиниць зберігання документів Національного архівного фонду.
• 11 листопада 2022 року українські війська звільнили Херсон. Це був день великої радості.
• Влітку 2023 року Херсон зазнав підтоплення внаслідок підриву російськими військами Каховської ГЕС. Рівень води у місті піднявся на понад п’ять метрів. Найбільше постраждав мікрорайон Корабел (Острів), де у воді опинилися понад 2 тисячі будинків.
• Щоденно на Херсонщині фіксується 450-600 атак російських дронів. У 2025 році незалежна Міжнародна комісія ООН із розслідування щодо України кваліфікувала такі атаки як терор проти цивільного населення та злочини проти людяності.
• Російська армія за 4 роки війни зруйнувала ударами з різних видів озброєння у Херсоні такі знакові архітектурні об'єкти як: будівля Херсонської ОДА, обласної наукової бібліотеки імені Гончара, кіноконцертного залу «Ювілейний», аеропорту та інші. Відступаючи З Херсона російські війська підірвали Антонівський міст, що сполучає через Дніпро лівобережну та правобережну частину Херсонщини.
• У 2024 році російська армія почала масово практикувати полювання за людьми і вбивства цивільних з допомогою FPV-дронів. Цей воєнний злочин отримав назву «сафарі на людей». За період з липня по жовтень 2024 року через скиди російських дронів загинуло понад 30 цивільних осіб, а ще понад 450 отримали поранення. Станом на лютий 2026 року загальна кількість цивільних жертв саме від дронових атак у Херсоні перевищила 150 загиблих.

«Ми пережили найстрашніше – окупацію. Знаєте, це як людина, яка пережила онкологію. Вона знає, що якщо запалення легень – вона впорається», – каже громадська активістка з Херсона Ольга Цілинко.

Вона очолює громадську організацію «Центр «Софія», що допомагає дітям з інвалідністю та інвалідизуючими захворюваннями, які живуть у Херсоні. Продовжувала працювати навіть в умовах російської окупації, що тривала близько восьми місяців.

Радіо Свобода попросило Ольгу Ціленко розповісти про своє місто за 4 роки великої війни:

Окупація

1 березня 2022 року війська РФ з боями увійшли в Херсон. Того ж дня у Бузковому парку відбувся бій між територіальною обороною та російськими військами. Його називають «останнім», який українські захисники прийняли того року перед повною окупацією Херсона. Більшість українських воїнів у тому бою загинули.

Embed share

Херсонщина: Люди масово виходять на мітинги проти російських військових (відео)

відео Радіо Свобода

Embed share

The code has been copied to your clipboard.

---

width px height px

---

The URL has been copied to your clipboard

No media source currently available

0:00 0:04:06 0:00

ЗАВАНТАЖИТИ

• 240p | 11,9MB
• 360p | 20,5MB
• 480p | 43,5MB
• 720p | 66,8MB
• 1080p | 123,9MB

Цивільне населення Херсона відреагувало на окупацію масовими ненасильницькими акціями громадського спротиву.

5 березня тисячі містян вийшли на площу Свободи, тримаючи в руках національні прапори та плакати. Акції громадянського спротиву тривали у Херсоні до квітня 2022 року. Згодом російська окупаційна влада почала застосовувати репресії щодо їхніх учасників, розповіли потерпілі.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Люди голими руками зупиняли російські танки»: як на півдні чинили спротив Росії на початку вторгнення

Звільнення

11 листопада 2022 року українські війська під час херсонської контрнаступальної операції звільнили місто. Не чекаючи офіційних повідомлень про деокупацію, до центру Херсона почали виходити місцеві жителі з українськими стягами.

Ввечері 11 листопада президент України Володимир Зеленський підтвердив, що спеціальні підрозділи ЗСУ вже перебувають у місті, а інші сили – на підступах до Херсона.

• Сергій Нужненко

Херсонці продовжують святкувати звільнення міста ЗСУ з російської окупації. Журналісти Радіо Свобода знайшли на місцевому цвинтарі ймовірні масові поховання. Наслідками окупації РФ стали, зокрема, знищений аеропорт у Чорнобаївці та підірваний Антонівський міст.

Відступаючи, російські війська активно мінували місто. У Херсоні не було фактично електропостачання і зв’язку. Після відходу з правобережної Херсонщини армія РФ почала регулярно обстрілювати цей регіон.

«Як би я не розповідала, як нам важко, є одне незмінне правило і один незмінний закон: в окупації нам було важче. Тобто як би ми не скаржились, як херсонцям важко та інше, мабуть, херсонці тому і стоять, тому що ми пережили найважче. Ми пережили окупацію», – каже Ольга Цілинко.

Підтоплення

Влітку 2023 року Херсон зазнав затоплення внаслідок руйнування 6 червня 2023 року Каховської ГЕС, яка розташована на лівобережній частині Херсонщини, що перебувала під контролем військ РФ.

Відбулося затоплення території Херсонщини площею близько 600 квадратних кілометрів.

Рівень води у самому Херсоні тоді піднявся на понад 5 метрів. Зазнав затоплення і будинок Ольги Цілинко.

Дрони

А нині її рідне місто Херсон систематично потерпає від російських дронових атак.

Як повідомив у коментарі Радіо Свобода заступник голови обласної військової адміністрації Олександр Толоконніков, упродовж 2025 року російські військові застосували для ударів по Херсонщині понад 97 тисяч дронів.

«Мені сьогодні треба було пройти двісті метрів у центрі міста. У нас є таке відкрите місце, де ні дерев, нічого немає. Я поки ці двісті метрів перебігла, то двічі розуміла, що мені заховатись нема де, а дрони наді мною дзинчали. А чиї вони – хто його знає. Тобто працювати важче через обмеження. Ми обмежені в пересуванні. Ми обмежені в ресурсі. Для нас найстрашніше, що ми обмежені в пересуванні. Дуже важко дітей перевозити з місця на місце. Дуже важко дітей на заняття привозити, тому що небезпека в самій дорозі. У нас немає ситуації, як в інших містах, де є від тривоги до тривоги», – ділиться Ольга Цілинко.

Очолювана нею громадська організація допомагає дітям з інвалідністю та інвалідизуючими захворюваннями, що живуть у Херсоні, вже 16 років. Не припиняють працювати і в таких складних безпекових умовах.

Школи

На відміну від інших прифронтових міст, як-от Запоріжжя і Харків, у Херсоні немає спеціально обладнаних під школи підземних укриттів. Адже головну небезпеку в місті становить саме переміщення його вулицями. Аби убезпечити людей від атак дронів, влітку 2025 року головні міські артерії почали накривати антидроновими сітками.

«Школа школою, але жити там дитина не буде. Її треба привезти в школу. У нас кілька днів тому дрон маршрутку розстріляв. Тому ні про які школи підземні, тим більше зараз, мови немає в Херсоні. Є локації певні в укриттях, зокрема в нашій організації, де можна з дітьми проводити якісь активності, якісь заходи. Вони проводяться більше зі старшими дітьми, які можуть самостійно рухатися містом», – розповідає голова центру «Софія».

Додає: «З молодшими дітьми важче, бо потрібно батькам супроводжувати. У нас дуже складна гуманітарна ситуація в місті, і самі діти не можуть по місту їздити. Їх треба супроводжувати батькам. А можуть вони чи ні це робити… А батьки зараз хапаються за будь-яку можливість заробити копійку».

«Червона зона»

Ольга Цілинко каже: нині уважно спостерігає за подіями в інших областях півдня України, зокрема Запорізькій.

«Ми розуміємо, що російська армія намагається там прорватися і потім спускатися правим берегом вниз. Те, що форсувати Дніпро – це абсурд, це ясно. Те, що місто знищується – так, це страшно. Тому що у нас місто розділене на червону зону і жовту зону. Більше зон ніяких немає. І ось ця лінія, яка відокремлює червону зону, на жаль, просувається на північ. Вона просувається, просувається і все більше вулиць захоплює. Все більше там закривається магазинчиків, люди не можуть працювати, порожньо, транспорт туди не ходить. І це вже дуже велика частина міста. Херсон витягнутий вздовж Дніпра стрічкою. І якщо так дивитись, то червона зона – це десь територіально половина міста», – каже активістка.

Що чекає на Херсон?

Які ключові загрози для цього міста? Та яку мету Кремль ставить російській армії щодо Херсона?

Радіо Свобода зібрало думки військових експертів про це.

Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії:

– Станом на лютий 2026 року Херсон залишається однією з найгарячіших точок на мапі бойових дій. Ця «спекотність» фронту – через близькість лінії бойового зіткнення саме по річці Дніпро. Місто перебуває під щоденною загрозою ворожих атак. І ми розуміємо, що вони найближчим часом ніде не подінуться.

Російські війська регулярно завдають ударів по житлових кварталах, цивільній інфраструктурі. Лише на початок лютого нинішнього року зафіксовано численні влучання в багатоквартирні будинки, що призводить до загибелі і поранень багатьох людей.

Також під загрозою – енергосистема Херсона, яка і так зруйнована. Наприклад, Херсонська ТЕЦ стала ціллю для ворожої артилерії щонайменше чотири рази вже з початку лютого нинішнього року. Звичайно, це спричиняє серйозні перебої з водо- і теплопостачанням у місті, і, власне, з енергозабезпеченням у тому числі.

Удари дронами – ще один ризик і виклик. Центральні і прибережні райони міста, так звані «червоні зони», постійно піддаються атакам ворожих безпілотників, які цілять у магазини, житлові будинки, а також по окремих людях.

Що стосується загрози нового наступу, про який почали зараз говорити військові аналітики (зокрема, що начебто Росія почне масштабний літній наступ на півдні та сході нашої держави у 2026 році), по-перше, хочу сказати, що ми не бачимо на сьогодні спроможності і ресурсності Російської Федерації для того, щоб продовжувати саме наступ через річку Дніпро.

Правий берег Дніпра, на якому розташований Херсон, набагато вищий, ніж, наприклад, лівий. Це географічна перевага. Відповідно, є сили і засоби Збройних сил України, структур Сил оборони, які можуть здійснювати повний вогневий контроль над акваторією річки і позиціями ворога.

Також завдяки масованому використанню FPV-дронів окупанти не мають можливості накопичити достатню кількість плавзасобів для масштабного форсування Дніпра. Будь-які спроби висадки десанту або будівництва понтонних переправ ефективно виявляються і знищуються ще на підходах.

На сьогодні, думаю, можна чітко говорити, що заяви про взяття Херсона – це елемент інформаційно-психологічної спецоперації для посилення тиску, який може відбуватися перед тими геополітичними комунікаціями, що наразі проводяться.

Звичайно, Кремль прагне і ставить перед собою максималістські цілі, які не змінилися від початку вторгнення. Це спроби встановити контроль над всіма районами Херсонщини. Відповідно – повна дипломатична або військова капітуляція всієї України. І власне, на тимчасово окупованих територіях, зокрема сьогодні на Херсонщині, через це розгортається масштабна русифікація. Звісно, окупанти намагаються утримувати захоплені райони для покращення логістики своїх сил на південному напрямку.

У будь-якому разі розуміємо, що бої на Придніпровському напрямку найближчим часом триватимуть. Це намагання ворога зайти на острови, максимально наблизитися до лінії бойового зіткнення по берегу Дніпра. І ворог, на жаль, і надалі буде обстрілювати місто, використовувати свої вогневі зусилля для ударів по Херсону та херсонських громадах, які розташовані на правому березі Дніпра.

Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк:

– Придніпровський напрямок продовжує зазнавати системних ударів з повітря та артилерії з боку противника, включно із застосуванням авіації, артилерії та БПЛА, що формує серйозну загрозу для цивільних і критичної інфраструктури.

Росія накопичує сили в регіоні, що може свідчити про підготовку нових наступальних операцій, а не лише утримання позицій. Але це також може говорити про те, що угруповання військ противника «Дніпро» є своєрідним хабом, де накопичуються резерви для інших напрямків, насамперед для Запорізького.

Не виключається зростання тиску на півдні України взагалі, включно з Херсонщиною.

Херсон – не «спокійний тил», а активна зона ризику, зокрема через близькість до окупованого Криму та важливі логістичні шляхи.

Основні військові загрози для Херсона:

• Ракетно-авіаційні удари, артобстріли та масовані удари БПЛА – головна небезпека для цивільних і військових об’єктів.
• Удари по критичній інфраструктурі: електростанції, енергомережі, транспортні вузли – це не лише фізичне їх руйнування, а й довгострокові проблеми з водою, опаленням, зв’язком.
• FPV-дрони, дрони-камікадзе, баражуючі боєприпаси, які вражають рухомі цілі та цивільних, стануть частішою загрозою.

Які військово-політичні цілі Росії щодо Херсона?

• Утримання стратегічної позиції на півдні України, де Херсон є «містком» між окупованими територіями (особливо Кримом) і рештою південного фронту.
• Контроль над транспортними шляхами та водними ресурсами, зокрема шляхами подачі води до Криму (через Північно-Кримський канал).
• Ослаблення обороноздатності України на південному напрямку шляхом постійного тиску й виснаження Сил оборони.
• Політичний і пропагандистський ефект – підтримка в Кремлі риторики про «непорушність» досягнутих позицій і демонстрацію «стабільності» в окупованих регіонах.

Проглядається бажання Росії перетворити ці території на довготривалий буфер, навіть шляхом адміністративної або етнокультурної інтеграції, хоча це не є публічною офіційною заявою.

Потенційні сценарії розвитку подій для Херсона упродовж 6-12 місяців:

• Сценарій 1:

Стратегічна стабілізація фронту. Українські позиції утримуються без суттєвого відступу. Російські спроби наступу блокуються. Як наслідок, мають місце переважно оборонні дії з періодичними ударами ворога по інфраструктурі. Шанси такого сценарію розвитку подій середні, якщо Сили оборони зуміють наростити логістичний потенціал і посилити ППО на Придніпровському напрямку.

• Сценарій 2:

Посилення наступальних дій Росії. Угруповання військ противника «Дніпро» нарощує інтенсивність ударів та спроби захоплення вигідніших тактичних рубежів, включаючи спроби захопити передові укріплення 30-го корпусу морської піхоти Сил оборони. Наслідки цього – підвищення ризику руйнувань і можливого відступу військ 30-го корпусу морської піхоти Сил оборони. Шанси такого розвитку подій реальні, якщо Росія перекине додаткові сили з інших ділянок фронту. Поки що спостерігаються прямо протилежні процеси: 71-ша мотострілецька дивізія 18-ї загальновійськової армії вирушила під Костянтинівку.

• Сценарій 3:

Замороження фронту. Жодна зі сторін не здобуває вирішальної тактичної переваги. Як наслідок, має місце довготривала позиційна війна з періодичними атаками та контратаками (низька інтенсивність бойових дій на кшталт АТО). Шанси на такий розвиток подій високі, якщо зовнішня підтримка залишиться обмеженою або дипломатичні зусилля приведуть до часткового «заморожування» конфлікту.

• Сценарій 4:

Загострення внаслідок регіональних змін. Раптові зміни на інших напрямках (на Покровському, Гуляйпільському, Оріхівському) можуть відволікти ресурси й призвести до тимчасових проривів або перегрупування. Внаслідок цього можливі сплески бойової активності навколо Херсона. Шанси на подібний розвиток подій невизначені, але завжди ймовірні в умовах динамічного фронту.

Російське масштабне військове вторгнення в Україну триває від ранку 24 лютого 2022 року. У вересні 2022 року Москва оголосила про анексію чотирьох українських областей. Україна і Захід засудили цю спробу анексії. У Росії заперечували, що ведуть проти України загарбницьку війну і назвали це «спеціальною операцію». Керівництво Росії також заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації, а МЗС України як геноцид.