Що кажуть у Слов'янську про вимогу Путіна вивести ЗСУ з Донбасу?

Очільник Кремля Володимир Путін неодноразово заявляв, що «Донбас є частиною Росії» і навіть поставив умовою досягнення миру те, щоб Україна вивела свою армію із території Донецької області. Володимир Зеленський відповів на це, що Україна не віддасть Донбас, але потім припустив, що питання територій може бути вирішене на референдумі.

Кореспонденти онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, побували у Слов'янську і запитали у місцевих жителів, чи згодні вони на виведення українських військ в обмін на завершення війни

Слов’янськ став першим містом на сході України, яке російські гібридні диверсійні групи захопили у квітні 2014 року. 5 липня 2014 року місто було повністю звільнене Збройними силами України. Зараз Слов’янськ разом із Краматорськом утворює головну оборонну та логістичну агломерацію на півночі Донеччини. Слов'янськ є одним із ключових прифронтових вузлів на підконтрольній Україні території Донецької області. Після просування російських військ на окремих ділянках Донецького напрямку у 2024–2025 роках, Слов’янськ опинився у зоні підвищеного ризику. Відстань до активної лінії бойових зіткнень дозволяє російській армії регулярно обстрілювати місто зенітно-ракетними комплексами С-300/С-400, керованими авіабомбами (КАБ), ударними БпЛА та реактивною артилерією. Основними цілями ворога є житлові квартали, промислові зони та об’єкти енергетики. За різними оцінками у Слов'янську зараз живуть від 40 до 50 тисяч людей (було майже 100 тисяч до повномасштабної війни). Через постійні атаки на енергосистему та пошкодження водогонів (зокрема каналу «Сіверський Донець – Донбас»), у місті часто виникають перебої з водопостачанням та електрикою. Місто демонструє високу стійкість: працюють державні установи, ЦНАПи, банки та нотаріуси. А місцевий приватний бізнес працює, організувавши автономне енергоживлення.

Проблеми з електрикою, водою та опаленням

Слов'янськ регулярно обстрілюють російські війська, завдають ударів ракетами, дронами, бомбами. До лінії фронту стало дуже близько. Попри це напередодні свят тут увімкнули ілюмінацію.

– Звісно, це піднімає настрій, це яскраво, красиво, хочеться усміхатися та радіти. – Якби війна закінчилася, то було б більше гарного настрою. А так – добре, красиво, майже як до війни. – Приємно, звісно. Але поки не до свят. Зате добре: калюжі видно, ями видно, ноги не переламаєш.

Намагаються якось прикрасити свої кафе та магазини і слов'янські підприємці.

«Хочемо створювати маленьке свято для людей, які нас відвідують. Це кафе швидкого харчування для всієї родини, яке ми розвиваємо, з яким ми пережили ковід, з яким ми переживаємо війну», – каже підприємець Сергій Ковальов, який займається ресторанним бізнесом.

Попри близькість фронту, в його кафе багато відвідувачів:

«Ми повністю автономні від електропостачання, у нас стоїть великий дизельний генератор для того, щоб безперебійно працювати, зокрема як «пункт незламності» для сусідніх будинків, оскільки люди до нас приходять, заряджають прилади, набирають воду, бо ми маємо і автономне водопостачання»

У центрі Слов'янська зустріли Владислава. Він співробітник агентства з нерухомості. Журналісти «Настоящего времени» бачилися із ним кілька місяців тому, коли робили сюжет про ринок нерухомості у прифронтових містах Донецької області.

Владислав розповідає, що квартири та будинки у Слов'янську, попри ситуацію, як і раніше, продаються та купуються. Ціни практично не змінилися:

«Нотаріуси працюють, реєстри працюють, центри надання адміністративних послуг працюють. Люди продавали, люди купують. На цьому тижні ми уклали дві угоди купівлі-продажу. Продали один будинок та одну однокімнатну квартиру»

Настрої городян коливаються в залежності від інтенсивності обстрілів. Коли місто дуже обстрілюють, люди замислюються про те, щоб виїжджати, а коли обстрілів немає, то повертаються до звичайного життя.

«Поки не відкриваєш новини, а просто ходиш вулицею, займаєшся своїми справами, не обстрілюють місто, немає вибухів, ти дивишся навколо, і місто – як місто. Живе, працює, все добре. Трохи менше місцевих жителів стало, трохи більше приїжджих. З іншого боку, коли залишаєшся наодинці з собою, відкриваєш новини і читаєш, ти розумієш, що весь час, починаючи з 2022 року, ти живеш на валізі», – каже підприємець Сергій Ковальов.

«У нас є легке відчуття, що нас зраджують»

Серед думок, як зберегти бізнес, робочі місця, доставити товар трасою, яку атакують російські дрони, з'явилося ще одне занепокоєння. Це те, що очільник Росії Путін під час переговорів про досягнення миру поставив ультиматум, щоб ЗСУ вийшли з неокупованої частини Донецької області.

«У нас є легке відчуття, що нас зраджують. Я можу зрозуміти почуття людей, які кажуть, що так треба, але вони ніколи не зрозуміють мене. Я кажу за народ, який хоче залишатися в Україні, але хоче залишатися вдома. Це більше як зрада, а не образа. Ми, громадяни України, нам хочеться жити у своїй країні», – каже Ковальов.

Владислава особливо непокоїть, що питання виведення ЗСУ з Донбасу обговорюється без урахування думки людей, які тут живуть:

«Думаю, що більшість людей у Слов'янську проголосують за Україну. Це зрозуміло. Але, думаю, що якийсь відсоток людей знайдеться, хто проголосує за іншу сторону»

Ми запитали у перехожих у центрі міста, що вони думають про укладення мирної угоди в обмін на вихід українських військ із Донбасу:

– Я не хочу, щоб Слов'янськ віддавали. Проте краще поганий мир, ніж хороша війна. Я, найімовірніше, залишуся тут, оскільки мені вже нікуди їхати. Але не хочеться, [щоб українські війська вийшли з міста]. У росіян нічим не кращий уряд, ніж наш. Сумніваюся, що будуть якісь покращення. Найімовірніше, буде гірше.

– Я, звісно, проти. Не хотіла б, щоб Донецька область перейшла до Росії. Але війна набридла до божевілля. Скільки людських жертв? Скільки молодих хлопців загинуло? [Якщо Україна піде на ці умови], я переїду звідси. Я взагалі-то переселенка, тут орендую квартиру. Я сама з Лиманської громади, селище Зарічне. Там уже нічого немає. Але тут я не залишуся. Ні. Я українка, Росія мені не потрібна.

Не залишиться в такому разі в місті і Сергій Ковальов:

«У мене дуже багато друзів, знайомих, родичів, які зараз служать. Це, напевно, буде зрадою і їх, якщо я тут залишуся і буду робити бізнес. Не хочу»

Співробітник агентства з нерухомості Владислав упевнений, що проти сценарію виходу з Донбасу в обмін на мир будуть і українські військові: «Вони будуть обурені, якщо просто сказати: «Відходимо і все».