Кияни дедалі частіше зустрічають нічні російські обстріли під землею – на станціях метро, які від початку повномасштабного вторгнення стали одними з головних місць порятунку для жителів столиці.
Але можливість сховатися в метро є не в усіх: жителі віддалених районів часто не мають поруч глибоких станцій, а альтернативні укриття нерідко не відповідають очікуванням людей щодо безпеки чи умов перебування. Радіо Свобода з’ясовувало, чому кияни все частіше обирають метро, наскільки надійними є інші типи укриттів і де межа між відчуттям безпеки та реальною захищеністю.
56 тисяч людей провели ніч проти 30 серпня у «Київському метрополітені». З наметами, розкладними ліжками, карематами, стільцями, дітьми та домашніми тваринами – кияни почали заздалегідь шукати місця, де можна перечекати можливу атаку.
Про ймовірний масований удар упродовж дня попереджали президент Володимир Зеленський та моніторингові ресурси. Водночас у соцмережах люди почали писати, що потрапити до метро як укриття було непросто. Метро завершило роботу, а тривога ще не почалася, отже, відвідувачів не пускали. А коли повітряна тривога почалася, станції швидко переповнилися. Про це кияни писали у соцмережах.
Користувачі Threads розповідають про нестачу місяця у метро та укриттях під час атаки на Київ у ніч проти 30 липня 2026 року
Користувачі Threads розповідають про нестачу місяця у метро та укриттях під час атаки на Київ у ніч проти 30 липня 2026 року
Народна депутатка Ірина Геращенко заявила, що «держава, місцева влада та балансоутримувачі мають нести чітку відповідальність за доступність і належне обладнання бомбосховищ».
«Укриттів в Києві і в інших містах України катастрофічно не вистачає… Українці не повинні шукати відчинене укриття під звуки сирени», – написала вона.
У «Київському метрополітені» заперечили, що обмежували доступ людей під час повітряної тривоги. Там заявили, що після оголошення тривоги всі станції працювали як укриття, а людей могли лише просити перейти зі службових приміщень на платформи, оскільки технічні зони не призначені для перебування населення.
Чому кияни обирають метро?
«Київський метрополітен» повідомляв, що в ніч проти 2 червня на станціях столичної підземки перебували понад 41 000 людей, тоді цю цифру назвали рекордною за всі роки повномасштабного вторгнення. Відтоді цифра тільки зростала і цієї ночі досягла 56 тисяч.
Протягом літа атаки на столицю ставали дедалі масштабнішими.
Наприклад, ПС ЗСУ повідомили, що у ніч проти 6 липня російська армія запустила по Україні 68 ракет і 351 безпілотник, основним напрямком удару був Київ. За словами речника Повітряних сил Юрія Ігната, українська ППО не змогла збити жодної балістичної ракети через нестачу ракет-перехоплювачів для систем Patriot.
Наслідки масованої комбінованої атаки на Київ. 6 липня 2026 року
Унаслідок атаки на Київ загинули 19 людей, ще 61 отримала поранення.
Після таких атак частина киян почала шукати найбільш захищені місця – насамперед станції метро.
У Києві лише 46 із 52 станцій метро можуть використовуватися як укриття. Шість відкритих станцій на червоній гілці цієї функції не виконують.
Якщо метро не поруч
Для людей із віддалених районів метро часто недоступне – вони змушені залишатися вдома або шукати найближчі підземні переходи, паркінги чи підвали.
Влада Грубич живе у Деснянському районі, на Лісовому масиві. Під час атак вона перечікує небезпеку у ванній кімнаті разом зі своєю собакою Цукеркою, оскільки поблизу немає станції метро чи укриття, якому вона могла б довіряти.
«Поблизу немає ні метро з глибокими станціями, ні адекватних укриттів. Застрахуватися від прильоту чи потрапляння уламків ми не можемо саме через відсутність адекватного укриття», – розповіла вона.
За її словами, у районі є школи, куди теоретично можна було б піти, але мешканці сумніваються у їхній придатності як захисних споруд.
«По-перше, відгуки сумнівні. По-друге, це не бомбосховище в правильному розумінні. Також саме на Лісовому масиві сталася колись трагедія з осколком від балістики в місцеву поліклініку, куди охоронець вчасно не впускав людей. І, до речі, саме через цю ситуацію багато місцевих уже давно прийняло рішення навіть не намагатися бігти в пошуках укриття вже в момент сирени. Адже під удар можна потрапити просто дорогою до укриття».
Один з підземних переходів у Києві, який використовують як укриття
Поліна Савчук живе на правому березі Києва, у Подільському районі, а саме: на Виноградарі. Говорить, що поряд є два укриття, але вони не розраховані на кількість людей, яка живе поблизу, і перебувають у не дуже гарному стані, а також не мають вбиралень, тому перебувати там довго неможливо.
«Є два укриття: одне – в школі, друге – в ЖЕК. Обидва дуже маленькі, в школі мало місць для сидіння, в ЖЕКу вони повністю відсутні, тому по більшій частині доводиться стояти, про якісь інші зручності годі й говорити, на ЖК «Варшавський» укриття тільки для мешканців, але в них воно круте, була там один раз – і то просто показали, як в них в укритті, тому сидимо в коридорі на поверсі чи у ванній кімнаті».
Місцеві з власним авто їдуть на метро «Оболонь» чи «Сирець», говорить дівчина.
Підвали, паркінги і метро: що з цього дійсно захищає?
Загалом у десяти районах Києва на кінець 2025 року діяли 4 353 укриття, повідомляв у відповідь на запит Радіо Свобода департамент муніципальної безпеки Київської міської державної адміністрації.
За повідомленням, фонд захисних споруд цивільного захисту становить:
- Голосіївський район – 484 об’єкти,
- Дарницький район – 589 об’єктів,
- Деснянський район – 287 об’єктів,
- Дніпровський район – 536 об’єктів,
- Оболонський район – 445 об’єктів,
- Печерський район – 337 об’єктів,
- Подільський район – 276 об’єктів,
- Святошинський район – 529 об’єктів,
- Солом’янський район – 493 об’єктів,
- Шевченківський район – 377 об’єктів.
Багато з них – це умовні підвали житлових будинків чи комунальні сховища, які давно не бачили ремонту.
Трагедія, що сталася в Києві в ніч проти 6 липня, знову порушила питання безпеки укриттів у житлових районах. Російська балістична ракета влучила у 26-поверховий будинок на вулиці Урлівській, загинули 11 людей. Серед них – 12-річний хлопчик, його мама, вітчим і прабабуся. Їхні тіла рятувальники деблокували з цокольного приміщення після обвалу перекриттів. У КМДА наголошують, що підвал будинку офіційно є найпростішим укриттям, однак підтверджень, що люди загинули саме всередині укриття, наразі немає.
Наслідки російської атаки на Київ 6 липня 2026 року
Інші удари також демонструють межі захисту різних типів укриттів. У травні 2026 року російська балістична ракета влучила у підземний паркінг житлового комплексу на Печерську, який мешканці використовували як укриття. Ракета пробила кілька залізобетонних перекриттів, згоріли автомобілі, але люди не постраждали. Цей випадок показав, що підземний паркінг може захистити від уламків і близьких вибухів, однак не розрахований на пряме влучання сучасної балістичної ракети.
Пошкоджень зазнають і станції метро, хоча вони залишаються найбільш захищеними місцями для населення. Під час атаки у червні 2025 року був пошкоджений вхід до станції «Святошин», але люди, які перебували всередині, не постраждали. Станцію «Лук'янівська» від початку повномасштабної війни пошкоджували вже кілька разів, востаннє – 19 липня 2026 року. До цього ушкодження фіксувалися також 18 січня, 24–25 травня та 25 липня 2025 року.
Наслідки удару балістичними ракетами по Києву, 19 липня 2026 року. Метро «Лук'янівська»
Інженер та урбаніст Дмитро Макагон пояснює, що найбільш захищеними під час ракетних атак залишаються споруди подвійного призначення, зокрема глибокі станції метро. Водночас навіть вони не дають абсолютної гарантії безпеки у випадку прямого влучання потужної балістичної ракети. За його словами, окремі типи ракет можуть пробивати значні бетонні перекриття, тому від прямого удару здатні захистити лише найбільш міцні споруди.
«Якщо ми кажемо про захищеність, то від прямого влучання можуть захистити дуже мало споруд. Це, звичайно, метрополітен. У деяких випадках якісь глибокі підземні переходи, хоча це не нормовані укриття, але вони просто здатні витримати великий тиск», – говорить він.
Водночас, за словами урбаніста, проблема Києва не лише у кількості укриттів, а й у їхньому стані. Частина підвальних приміщень у житлових будинках потребує посилення конструкцій та облаштування.
«У нас є серії панельних будинків, які найбільш вразливі, які складаються. Це типові споруди, де можна було б зробити типове рішення для кожної серії – підсилення підвалу, щоб він міг втримати оце лавиноподібне руйнування у випадку чого. Також проблема в тому, що в цих укриттях може бути дуже дискомфортно, бо вони в жахливому стані. Людина один раз сходила вночі, побачила це і думає: краще я вже буду тут під більшими ризиками у себе вдома, ніж у тих жахливих укриттях», – пояснює Макагон.
Люди в нічний час у метро в Києві під час повітряної атаки армії РФ, 30 липня 2026 року
Окремо Макагон звертає увагу, що частина районів Києва фактично не має швидкого доступу до підземних станцій, які можуть виконувати функцію укриття.
«Мені дуже прикро, що за ці роки не збудовано хоча б декілька станцій метро. Той самий Виноградар, величезний район, Варшавський масив, купа житла, але станцій метро немає, хоча їх багато обіцяли. Вже б не робили саме лінії метрополітену, але хоча б щоб станції функціонували, щоб людям було куди спуститися», – зазначає урбаніст.
Де ховатися? Розповідає експерт з безпеки
100% безпеки нам не забезпечить жодне укриття взагалі, розповів в коментарі Радіо Свобода інструктор з виживання і тактичної медицини Ігор Молодан. Він, як інструктор з безпеки, аналізує статистичну інформацію щодо загиблих та поранених під час російських обстрілів. За його словами, мінімальний рівень безпеки може забезпечити «правило двох стін» чи «правило трикутника», коли людина уникає вікон.
«Приміщення з вікнами – це найбільш небезпечні місця. І там, за статистикою, загинула найбільша кількість людей».
На другому місці за ступенем небезпеки – перші поверхи будинків. Вже краще – підвальні та напівпідвальні приміщення.
«Ще менше людей загинуло в укриттях, напівпідвальних, підвальних приміщеннях під будинками. Але і там були загиблі, були поранені, на жаль, хоча це вже рахується як найпростіше укриття».
Солом'янський район Києва на другий день після російського обстрілу, Київ, 18 червня 2025 року. Рятувальники продовжують розбирати завали і діставати з-під них тіла загиблих
Найпростіше укриття, відповідно до Цивільного кодексу, – це фортифікаційна споруда, заглиблена і призначена для того, щоб зменшити комбіноване ураження, а не захистити від нього повністю, наголошує Молодан і нагадує, що підвали власних будинків слід оцінювати критично, адже там можуть проходити труби з гарячою водою, а також може не бути запасного виходу, що є обов'язковим для укриття. Найбезпечніші місця, зі слів експерта, – це споруди подвійного призначення.
«Парковки, підземні переходи, підземні заглиблені станції метро – все те, що розташовано під землею. Там найбільш безпечно. Хоча все залежить від потужності заряду і від того, куди він саме влучить».
Кияни ховаються у метро під час російської атаки
Радіо Свобода спрямувало інформаційний запит в КМДА з питаннями про те, скільки коштів закладено на будівництво укриттів у столиці та як контролюють їх використання. А також про результати перевірки укриттів Києва, яку анонсував міський голова Віталій Кличко. Відповідь оприлюднимо, щойно отримаємо.