Однією з головних військових авіабаз, що прикривають російську столицю з заходу, є аеродром «Хотилово-2». Він розташований у Тверській області, лише за 50 кілометрів від резиденції російського президента на Валдаї. 16 років тому Володимир Путін влаштував тут тест-драйв боліда «Формули-1», і відтоді ця база стала одним із місць базування президентського авіазагону. Вона регулярно фігурує у найважливіших епізодах російської та світової політики.
Нещодавно на авіабазі спорудили вежу з комплексом «Панцир» – аналогічну до тих, що оточують закритий президентський комплекс на озері Валдай. Сюди літають літаки Міноборони Росії, які згодом доправляють військових і техніку до Лівії та Малі. Розміщенні тут винищувачі беруть участь у «гібридній війні» проти ЄС. У 2017 році до Хотилова проклали нову залізничну гілку й побудували станцію – приблизно тоді ж такі станції з’явилися поблизу інших резиденцій Путіна. Саме сюди, за однією з версій, російський президент утік під час заколоту Євгена Пригожина, а згодом тут був збитий літак засновника ПВК «Вагнер».
«Жовтий колір нагадав про «Ладу Калину»
«Володимир Путін особисто вирішив випробувати, що таке «Формула-1». Причому йдеться не про те, щоб покататися як турист у двомісному автомобілі. Голова уряду провів кілька годин за кермом справжнього боліда команди «Рено». Пізніше за телеметричними даними з’ясували, що йому вдалося розігнатися до 240 кілометрів на годину», – розповідав восени 2010 року в етері телеканалу «Росія-2» спортивний журналіст Дмитро Губернієв, якому через 12 років, через кілька тижнів після початку вторгнення в Україну, доведеться вести в «Лужниках» мітинг «Za мир без нацизму! Zа Росію! Zа президента!»
У січні 2010 року гонщик Віталій Петров став першим росіянином у головній «Формулі», підписавши контракт із командою «Рено». Поїздку за кермом машин цієї команди Путіну організували 7 листопада – у річницю «Жовтневої революції» (так у Росії називають захоплення влади більшовиками в 1917 році – ред.), хоча того ж дня найновіший на той момент болід «Рено» R30 мали демонструвати широкому загалу в Санкт-Петербурзі. Натомість на площі Островського розчарованих петербуржців і гостей міста зустрічала стара версія машини – R26. За іншою версією, і звичайним жителям Петербурга, і Путіну показували не «бойові», а тренувальні автомобілі.
«Прем’єр одягнув шолом із гербом РФ і написом «Росія», а також професійний комбінезон гонщика «Формули-1», на якому були вишиті його ініціали. Жовтий колір гоночного автомобіля нагадав про канарково-жовту «Ладу Калину», на якій глава уряду влітку подолав понад 2 тисячі кілометрів трасою Чита-Хабаровськ», – йшлося в повідомленні на сайті уряду, де також уточнювалося, що все це відбувалося на «спеціально облаштованій трасі в Ленінградській області».
Уважні користувачі LiveJournal та Заборонена в Україні російська соцмережа одразу помітили, що «облаштована траса» більше схожа на аеродром, а в кадрі з’являються літаки, що стоять на пероні.
«Та це ж Хотилово!», «Насправді Хотилово, ось видно глісаду, Система світлосигнального обладнання Д-4 «Транскон» й Стартовий командний пункт», – швидко визначили колишні військові, які служили на авіабазі та залишили коментарі під відео з Путіним і «Формулою» у «ВКонтакте». Геолокацію можна підтвердити й за допомогою відео, знятого під час престуру на базу сім років по тому.
Незадовго до приїзду Путіна злітно-посадкову смугу на авіабазі «Хотилово-2» залили безшовним монолітним бетоном, зробивши її придатною для гоночного автомобіля. Автодром «Санкт-Петербург» у Шушарах відкрили лише наприкінці листопада, а трасу «Ігора драйв», куди незадовго до війни з Україною планували перенести сочинський етап «Формули-1», племінник Путіна Михайло Шеломов побудує лише через сім років.
Володимир Путін за кермом боліда «Формули-1», 7 листопада 2010 року
На дальній станції зійду
У лютому 2023 року видання «Досьє» повідомляло, що незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Володимир Путін через побоювання за власну безпеку дедалі частіше почав користуватися спеціальним президентським поїздом – його, на відміну від літака, неможливо побачити на радарах і сайтах відстеження польотів.
Тоді для російського президента вже збудували кілька персональних станцій. Першу з них почали споруджувати ще влітку 2014 року поруч із підмосковною резиденцією Путіна в Ново-Огарьові як невелике продовження тупикової станції Усово. У 2015 році будівництво завершили, і президент отримав свій перший персональний вокзал, обгороджений високим парканом. В’їзд на цю приховану від сторонніх очей «платформу дев’ять і три чверті» у 2019 році потрапив на панорамний знімок Google.
Через кілька років будівництво персональних станцій для Путіна розпочалося й було завершене біля двох інших резиденцій. У 2017 році збудували відгалуження, що веде до сочинської дачі президента «Бочаров Ручей». У період із березня до грудня 2019 року нову залізничну гілку та персональний вокзал збудували для Путіна і поруч із його валдайською резиденцією, яку тепер охороняють понад 20 систем ППО «Панцир» і де багато часу проводить із синами Аліна Кабаєва, ймовірна мати молодших дітей президента, а також спеціально найнятий на Заході персонал.
Ще одна така станція і нова залізнична гілка були побудовані у 2017 році неподалік від Валдая, поруч з авіабазою «Хотилово-2». Нові колії відгалужувалися в її бік від станції «Куженкіно» на Бологоє-Полоцькій залізниці.
Будівництво нової гілки, якою від авіабази можна дістатися як до міста Бологоє, так і до резиденції Путіна на Валдаї, потрапило на фотографії, зроблені одним із робітників під час спорудження нового залізничного мосту через річку Шліна поруч з аеродромом.
За 10 років до цього «Хотилово-2» стало аеродромом спільного базування. З 2007 року, як випливає з постанови російського уряду, він також обслуговує літаки Спеціального льотного загону «Росія», який перевозить президента, перших осіб держави та їхніх гостей.
Будівництво мосту до авіабази «Хотилово-2», 2017 рік
Невідомо, чи користувався цією залізничною гілкою сам Путін, але нею точно курсують потяги, які доставляють на авіабазу військових – хоча офіційно Міноборони про будівництво залізниці не повідомляло. У листопаді 2017 року, одразу після того, як нову дорогу від Куженкіна до Хотилова ввели в експлуатацію, нею вже їхали вагони з військовими. Шлях одного з них, який почався у Волгограді та завершився на авіабазі, Радіо Свобода змогло простежити за фотографіями в соціальній мережі «ВКонтакте».
Російські військові у вагоні потяга поблизу авіабази «Хотилово-2», грудень 2017 року
Від стратегічних бомбардувальників до «танколіта»
У 1952 році на невеликий аеродром біля селища Хотилово в Тверській області перевели 790-й винищувальний авіаційний полк, який увійшов до складу Московського округу ППО – завданням підрозділу була участь у протиповітряній обороні Москви, прикриваючи столицю з північного заходу. Відтоді аеродром пережив дві суттєві реконструкції: на початку 1960-х його перенесли на нинішнє місце (спочатку злітно-посадкова смуга розташовувалася просто біля шосе), а у 2006 році злітно-посадкову смугу на авіабазі повністю перебудували. Після ремонту вона здатна приймати літаки всіх типів, включно зі стратегічними бомбардувальниками Ту-160. Саме після останньої реконструкції авіабазу «Хотилово-2» призначили аеродромом спільного базування.
Стратегічний бомбардувальник Ту-160 на авіабазі «Хотилово-2», травень 2014 року
У Хотилові базуються дві ескадрильї модернізованих винищувачів-перехоплювачів МіГ-31БМ/БСМ і одна ескадрилья модернізованих винищувачів Су-27СМ, яка з 2019 року переозброюється новітніми російськими винищувачами Су-35С. Російські збройні сили використовують «Хотилово-2» не лише як базу авіації ППО. Аеродром приймає стратегічні бомбардувальники, крім того, ним регулярно користуються літаки Міноборони, які потім доставляють вантажі та особовий склад до Сирії й країн Африки (докладніше про це – нижче).
Достовірних прикладів, коли «Хотилово-2» приймало цивільні борти, відносно небагато.
20 червня 2022 року тут приземлився і майже відразу полетів назад до Мінська «Боїнг-737» авіакомпанії «Белавіа», який став всесвітньо відомим завдяки лівреї з рекламою гри World of Tanks. Мета цього рейсу «Боїнга» досі незрозуміла: Олександр Лукашенко того дня оглядав сорти озимого ячменю під час робочої поїздки до Могильовської області. Нещодавно, 14 лютого 2026 року, білоруський «танколіт» виконав свій останній рейс.
У лютому 2023 року, як виявив розслідувальний проєкт Радіо Свобода «Система», на аеродромі в Хотилові побував бізнес-джет Falcon 8X, що належить «Русейру», приватній авіакомпанії, пов’язаній із друзями Путіна – братами Ковальчуками. Хто перебував на борту, невідомо. Політ відбувся за два дні до оголошення Путіним чергового послання Федеральним зборам.
Як розповів виданню «Агентство» місцевий житель, Путін справді регулярно користується «Хотиловим-2», щоб дістатися до своєї резиденції на Валдаї. За його словами, до будівництва залізничної гілки президент пересідав на авіабазі в автомобіль.
«Хотилово-2» і Пригожин
1 червня 2026 року засновнику ПВК «Вагнер» Євгену Пригожину могло б виповнитися 65 років. Його ім’я також тісно пов’язане з авіабазою «Хотилово-2». За однією з версій, саме сюди після початку заколоту Пригожина терміново вилетів з Москви Володимир Путін. Тут же через два місяці розбився літак із Пригожиним на борту, який, за однією з версій, був збитий як помста президента своєму колишньому кухареві за зраду.
Увечері 23 червня 2023 року Євген Пригожин і найманці ПВК «Вагнер» перетнули кордон РФ з окупованою Луганською областю та увійшли до Ростова-на-Дону, оточивши основні адміністративні будівлі. Вони вимагали відставки міністра оборони Сергія Шойгу через неефективне командування російською армією. Володимир Путін у спеціальному відеозверненні до росіян вранці 24 червня назвав те, що відбувалося, «зрадою», «заколотом» і «ударом у спину».
Євген Пригожин у Ростові-на-Дону, 24 червня 2023 року
Пригожин просувався до Москви зі своїми бійцями, а в цей самий час щонайменше три літаки льотного загону «Росія» вилетіли з російської столиці в бік Санкт-Петербурга. Два з них – президентські Іл-96 з бортовими номерами RA-96022 і RA-96021 – у районі Твері почали зниження, після чого вимкнули транспондери та зникли з радарів неподалік від бази «Хотилово-2». Наступного дня обидва літаки знову з’явилися на радарах у районі Тверської області та повернулися до Москви. Чи перебував на борту одного з цих літаків Володимир Путін – невідомо. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков стверджував, що президент залишався в Кремлі.
Заколот Пригожина провалився. 25 червня після переговорів глави ПВК «Вагнер» з Олександром Лукашенком йому та його бійцям дозволили приїхати до Білорусі. Сам Пригожин, однак, полетів із Росії зовсім в іншому напрямку – до Африки, де його найманці воювали в інтересах Кремля в ЦАР, Сирії, Судані, Лівії та інших країнах.
Через два місяці, 23 серпня, Євген Пригожин разом із високопоставленими командирами ПВК «Вагнер» вирішив повернутися з Африки до Росії. У Москві він пересів на приватний літак Embraer Legacy 600, який мав летіти до Санкт-Петербурга. Близько шостої вечора літак раптово почав втрачати висоту, а о 18:20 розбився біля того самого села Куженкіно, менш ніж за 10 кілометрів від авіабази «Хотилово-2».
Червона позначка – місце виявлення уламків бізнес-джета з Пригожиним на борту, жовта – авіабаза «Хотилово-2»
Документальних підтверджень причин цієї катастрофи досі немає. Основна версія полягає в тому, що борт був збитий, хоча слідів запуску ракети чи іншого літака в небі свідки не бачили. У 2020 році винищувач Су-35С, що базувався на авіабазі «Хотилово-2», уже збивав інший літак, Су-30, під час навчального повітряного бою. Розслідування показало, що інцидент стався через те, що після бойового чергування на Су-35С забули розрядити гармату. Тоді пілотові Су-30, який постраждав від «дружнього вогню», вдалося катапультуватися й відбутися легкими травмами.
Падіння літака Пригожина в районі села «Куженкіно»
З Валдая – до Малі
Сьогодні авіабаза «Хотилово-2» не лише слугує «запасним аеродромом» для Путіна та прикриває його резиденцію від атак.
Після смерті Пригожина на зміну ПВК «Вагнер» прийшов «Африканський корпус» Міноборони РФ. Поки що успіхів на його рахунку небагато: наприклад, у Малі за останні пару років росіяни зазнали кількох болючих поразок від туарезьких повстанців та ісламістів, які контролюють північ країни. У липні 2024 року під час відступу від населеного пункту Тінзаватен на півночі Малі російські військові потрапили в засідку і втратили загиблими кілька десятків людей.
Зовсім нещодавно, у квітні 2026 року, після кількох днів боїв Міністерство оборони Росії було змушене визнати, що його сили та армія Малі залишили місто Кідаль на північному сході Малі після нападу озброєних антиурядових угруповань. Раніше Кідаль був одним із форпостів туарезького «Фронту визволення Азаваду», і його повернення під контроль цього угруповання має не лише символічне значення. Експерти зазначали, що це може підірвати впевненість влади в Бамако в доцільності подальших значних витрат на допомогу «Африканському корпусу».
Втім, поки що ця співпраця, судячи з усього, триває. Іл-76 Міноборони з бортовим номером RF-78663 9 травня цього року помітили на «авіабазі Путіна», а потім, з 17 до 27 травня, він виконав кілька рейсів до Бамако з проміжними посадками в сирійській Латакії та в Лівії.
Рейси Іл-76 з бортовим номером RF-78663
За два місяці до того кілька човникових рейсів між авіабазою «Хотилово-2» та аеродромом «Чкаловський» виконав і Ту-154 223-го льотного загону Міноборони з бортовим номером RA-85041. Саме цей льотний загін і, зокрема, цей борт, як з’ясувало Радіо Свобода у 2019 році, на регулярній основі перевозили російських військових до Сирії та Лівії.
Частина «гібридної війни»
Якщо в Африці після заміни ПВК «Вагнер» на «Африканський корпус» Росія почала діяти відкрито, без необхідності приховувати свою присутність за допомогою вигаданих пояснень, то з Європою Москва й надалі веде гібридне протистояння, яке, на думку багатьох експертів і політиків, у найближчі роки може перерости в нову відкриту війну.
Одним із елементів цієї гібридної війни, поряд із диверсіями, хакерськими атаками, керуванням міграційними потоками та іншими інструментами, є провокації в повітряному просторі. Один із найпомітніших випадків стався 19 вересня 2025 року, коли три російські винищувачі МіГ-31 з вимкненими транспондерами порушили повітряний простір Естонії. Порушення тривало безпрецедентно довго – 12 хвилин, а винищувачі, за даними Міноборони Естонії, заглибилися на територію країни на рекордні 10 кілометрів. Інцидент, за оцінками експертів, став найтривалішим порушенням Росією повітряного простору НАТО за дуже довгий час.
На цьому польоти російської авіації над Балтійським морем не припинилися. 22 січня над ним були виявлені два російські винищувачі Су-35С і стратегічний бомбардувальник Ту-22М3. Цього разу російські літаки були перехоплені винищувачами ВПС Швеції. Підтримку російській операції надавали й тактичні розвідувальні літаки Су-24МР, які вилетіли з аеродрому «Хотилово-2». Вони виконували роль ретрансляторів і перебували в повітряному просторі Білорусі, підтримуючи зв’язок із Ту-22М3 та командним пунктом.
Перехоплення російського винищувача Су-35С літаком ВПС Швеції, 22 січня 2026 року
Заклик до миру
Минулого тижня, 28 травня, виповнилося 39 років події, яка стала одним із символів змін, що розпочалися в Радянському Союзі. З нею також безпосередньо була пов’язана авіабаза «Хотилово-2».
Саме звідси у 1987 році за тривогою підняли винищувачі для перехоплення невеликої одномоторної «Цессни» з 19-річним німцем за штурвалом, який хотів долетіти до Красної площі, щоб підтримати горбачовську перебудову та виступити «за мир». Юнака звали Матіас Руст. До цього йому вже вдалося подолати інші рубежі радянської системи ППО, а «Хотилово» було останнім перед омріяною метою – Москвою.
Русту вдалося пролетіти зону над авіабазою «Хотилово-2» неушкодженим: за однією з версій, його не стали чіпати, щоб уникнути скандалу, особливо після катастрофи південнокорейського пасажирського «Боїнга», збитого радянськими льотчиками за чотири роки до того поблизу Сахаліну. За іншою версією, винищувачі не змогли побачити «Цессну» Руста через низьку хмарність. Німецький журналіст Ед Штулер, який написав про Руста книгу, вважає, що той навмисно летів на великій висоті, щоб його розпізнали, і правильно розраховував саме на обережність радянських пілотів після трагедії з «Боїнгом».
Літак Матіаса Руста сідає на Красній площі в Москві, 25 серпня 1987 року
У 1989 році, через рік після звільнення з радянської в’язниці, де Руст відбував покарання за незаконний перетин кордону, він пішов на альтернативну військову службу в Німеччині та поранив ножем колегу-медсестру, яка не відповіла на його залицяння. За це він знову опинився за ґратами, цього разу вже на батьківщині. Згодом його засудили за шахрайство, він почав грати в покер, збирався відкрити школу йоги й за рік до початку російського вторгнення в Україну заявляв в одному з рідкісних інтерв’ю, що уряди європейських країн «не виконали обіцянок, даних після завершення Холодної війни».
У 2023 році ім’я Матіаса Руста було увічнене у війні Росії проти України. 29 березня 2023 року секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов анонсував «Український рій імені Матіаса Руста» – тисячі ударних дронів із дальністю польоту понад 3000 кілометрів. До Хотилова або путінської резиденції на Валдаї вони поки що не долетіли, хоча в січні 2026 року Росія звинуватила Україну у спробі атакувати безпілотниками будинок Путіна й Кабаєвої на озері. Попри відсутність будь-яких підтверджень такої спроби, у Москві використали власні заяви як привід для чергового руйнівного «удару у відповідь» по Києву та Львову, зокрема, вдруге за час війни застосувавши балістичну ракету середньої дальності «Орешник».