Доступність посилання

ТОП новини

Як вижити малому і середньому бізнесу в умовах кризи?


Олександра Кужель
Олександра Кужель

Гості Свободи: Олександра Кужель, голова державного комітету з питань регуляторної політики та прідприємництва; Олег Зеленгер, підпиємець з Тернополя; Ярослав Рущишин, підприємець зі Львова

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Пані Кужель, Ви вдруге на посаді голови Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Які Ваші відчуття, різниця поміж тими роками, коли Вас призначав на цю посаду Кучма Леонід, і тепер Вас знову призначили на цю ж посаду?
Ви відчуваєте певне задоволення? Це визнання Вашої професійності чи визнання чого?
Олександра Кужель: Про задоволення зовсім не думала, тому що розуміла, куди йду і точно оцінювала ситуацію, бо я всі 5 років, коли не працювала на цій посаді, продовжувала бути політиком Олександрою Кужель, яка відстоювала і була лобістом підприємців, тобто відслідковувала регуляторне середовище.
Мені не треба було навіть пів години на те, щоб пройти адаптацію для вступу на посаду.
Олександра Кужель: Таке враження, що цих 5 років не було. Було б приємно, якби я застала хоча б комітет і ситуацію з підприємництва в тому стані, в якому я залишила. Але, на жаль відчуття, що я знову в 1998 році.
Єдине відчуття… Це дуже цікаве питання, тому що таке враження, що цих 5 років не було. Було б приємно, якби я застала хоча б комітет і ситуацію з підприємництва в тому стані, в якому я залишила. Але, на жаль відчуття, що я знову в 1998 році.
Ті напрацювання, те відношення і та відповідальність місцевих органів влади, центральних органів влади щодо програм роботи з малим бізнесом, на жаль, вона не тільки не залишилася на тому ж рівні, вона просто зайшла нанівець.
І сьогодні ті питання, які знову до мене телефонують, приїжджають, пишуть підприємці, то таке відчуття, що знову в 1998 році. Знову конфлікти…
- То для Вас виходить, що Ви штовхаєте камінь вгору, а потім Вас призначають на цю посаду, а камінь знову внизу гори.
- Ні-ні.
Питання дуже цікаве. Але хочу сказати, що це не тому, що законодавче я це не врегулювала. Там питання, які я врегулювала, спрацювали й дали ефект.
На жаль, це ми не зможемо з Вами ніяк піднятися вгору. Ми піднімаємося, піднімаємося, потім скачуємося і знову піднімаємося. Якщо політична ситуація і загальна економічна ситуація таким чином себе поводить, то бізнес не може окремо бути від тієї ситуації, тобто він просто віддзеркалює цю ситуацію.
- Малий та середній бізнес - прошарок української економіки, який виник якраз по кризі 1990-их років. Саме тоді, коли колишні працівники державних підприємств не могли дати ради і облишили будь-які сподівання на те, що всесильна держава допоможе їм, не кажучи вже про регулярну виплату зарплатні.
Ті, хто вміє щось робити руками і в кого голова на місці, пішли у вільне плавання. І цей вибір був найліпшим, бо державні підприємства ставали банкрутами, приватизовувалися і змінювали профіль або взагалі припиняли своє існування.
Поштовхом до посилення ролі малого та середнього бізнесу стала криза кінця 1990-их. Привабливішим його зробило введення спрощеного оподаткування і так званий єдиний податок.
Врешті-решт в Україні почав трохи з’являтися середній клас - надійний фундамент економіки. Але взаємини держави з малим та середнім бізнесом не прості завжди. Від пряника в одній руці до батога в іншій.
Нині в розпал економічної кризи в купу з політичною в уряді малим та середнім бізнесом знову опікуватиметься Олександра Кужель.
- По-перше, я хочу, щоб ми не нагнітали ситуацію, як кажуть, а розібрали все по поличках.
Олександра Кужель: Оподаткування малого і середнього бізнесу по спрощеній системі оподаткування є єдине в країнах СНД найкраще, найпрозоріше і найлегше. Вже менше оподаткувати просто неможливо.
По-перше, оподаткування малого і середнього бізнесу по спрощеній системі оподаткування є єдине в країнах СНД найкраще, найпрозоріше і найлегше. Вже менше оподаткувати просто неможливо.
По-друге, яка біда на сьогодні настає, і чому сьогодні найбільша криза в частині для малого бізнесу? Ті проблеми, які виникли з документами, які були подані Мінфіном і зробили таку штучну кризу, а це постанова 1118, це закон про ринковий збір і це закон про неврахування в затратах приватних підприємців, то ми це питання знімемо. Вже постанову 1118 зупинили, над законом працюємо. Це не питання.
Я дивлюся глибше. Чому сьогодні відчуття знову неприємні повернулися для малого бізнесу. Найтяжча сьогодні ситуація з питаннями випробовування міської влади буде, тому що вона, мабуть, вперше чітко зрозуміє, хто є головним наповнювачем її бюджету. То є місцеві підприємці.
І зараз замість того, щоб робити те… Я зараз маю сигнал, який йде по всій Україні. Що роблять? В тому році провели оцінку землі. Але проводили по тих цінах, розуміючи той фінансовий стан, який був в минулому році. Сьогодні вони приймають рішення міською радою, і бізнесмени сьогодні отримують від міських рад по всій Україні «приємну» новину, що вони, наприклад, податок на землю хочуть збільшити у 8 разів. Це рішення міської влади.
- Це я не лише від Вас чув. Це приходиш, скажімо, до знайомих в перукарню або в будь-який інший принт салон, тобто оперативна поліграфія, ну, будь-який малий, середній бізнес, який займається, і вони говорять про те, що якщо нас змусять платити в 10 разів більше за ось це приміщення через землю, то нам гаплик. А звідки ж вони братимуть гроші?
- Я й про це кажу. Це перше.
- Я просто переклав більш, можливо, зрозумілою мовою слухачам.
- Так.
Це перше – податок на землю. А ще є підприємства, які працюють. Подякувати їм треба, вклонитися, а їм присилають новий податок.
По-друге, кожна міська влада вирішує, що зможе наповнити бюджет, піднявши всім оренду, як у Києві, у 8 разів.
Третє. Почали збільшувати ринковий збір.
Четверте. Почали збільшувати оренду.
Тобто, просто, не приходячи до тями, міська влада думає, що збільшуючи податки, вона отримає. А навпаки їй треба сідати на партнерські відносини, знаходити паритет інтересів, знайти і сказати: хлопці, я вам практично знижу і податки всі, тільки всі працюйте, щоб ви сплачували, отримували зарплату, я мав доходи з фізичних осіб, ви на ці гроші мали купувати, сплачувати комунальні послуги, щоб ви не стояли на біржі праці.
Тобто, ідеологія місцевої влади, вони забули, що вони прийшли служити людям, а не навпаки.
І зараз я готую такі громадські слухання. Ми будемо допомагати міським головам, покажемо, яким чином треба себе зараз вести з бізнесом, щоб отримати доходи до бюджету. Це не замкнене коло. Це треба просто не ставати в стопор і казати: все, криза, все, гіпс знімають, клієнт…
- Зараз кризою пояснюють все насправді.
- Так. Неспроможність прийняття управлінських рішень.
- І це теж.
- Так.
- Але окрім іншого складається враження, що дії тих, хто має владу, і має реагувати, при чому тверезо оцінюючи масштаби тих проблем, які насуваються, вони є хаотичні та панічні. Тому що це намагання, як Ви сказали, там підвищити, там підвищити, можна кожного обкласти ще більшою кількість податків…
- Обкласти можна.
- …але з цього нічого не отримати.
Знаєте, от є діти, які грають в стратегічні ігри, наприклад, в розвиток міста або в розвиток цілої країни. Там це все з податковою системою і з розвитком малого підприємництва зрозуміло, тобто чим більше ти підвищуєш податок, тим менше в тебе працює економіка.
- Це ми з Вами знаємо. А Мінфін не знає. От у нас з Пинзеником завжди в цьому боротьба з…
- От ваша нелюбов вже стала, знаєте, вже пішло в народ. «Пинзенизм» чи як?
- Ні, «пинзецизм». Це було в 1995 році.
Я хочу сказати, що це не нелюбов. Як до людини до Пинзеника я відношуся з симпатією. Як до вченого, до людини Пинзеника.
Олександра Кужель: Як до людини до Пинзеника я відношуся з симпатією. У мене з ним просто дуже конфліктна ситуація ще з другого скликання парламенту, тому що ми розмовляємо на різних мовах. Це не українська-російська, а це на мовах таких: я – практик, а він – вчений. Я теж вчен. Але я пройшла ніжками практично всі підприємства…
У мене з ним просто дуже конфліктна ситуація ще з другого скликання парламенту, тому що ми розмовляємо на різних мовах. Це не українська-російська, а це на мовах таких: я – практик, а він – вчений.
Я теж вчена, я 15 років пропрацювала на кафедрі економіки як вчена. Я маю кандидатський ступінь, в мене вже 5 років написана докторська. Але я пройшла ніжками практично всі підприємства…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
XS
SM
MD
LG