Протести розпочалися минулого тижня на нафтопереробному заводі Ліндзі в графстві Лінкольншир і тривають досі. Страйки підтримки розпочалися й на низці інших підприємств Великої Британії, включно з двома атомними електростанціями.
Невдоволення робітників викликало те, що підрядна італійська фірма вирішила імпортувати італійських та португальських працівників, ознайомлених із її діяльністю, радше ніж найняти місцевих людей. Йшлося про приблизно 200 робочих місць. Тепер між працедавцем і страйкарями точаться переговори з приводу того, яку частку з цих 200 місць може бути запропоновано британським робітникам.
Один із представників профспілки Unite – Кенні Ворд пояснив позицію страйкарів так: «Питання тут і питання в усій країні полягає у доступі до роботи для місцевих людей, що служать своїй місцевій громаді. Те, що ми бачимо, являє собою дискримінацію, принесення у жертву британської робочої сили. Це властиве цій країні впродовж останніх шести років. Нарешті народ і робітники встали і відмовилися коритися урядові. Вони сказали: достатньо, робіть щось, змініть ці закони. Вони настільки очевидно несправедливі, що зіштовхують європейських робітників один із одним для прибутків».
Тисячі працівників на близько 20 нафтопереробних заводах, електростанціях та АЕС в Англії, Шотландії, Вельсі та Північній Ірландії взяли участь у страйках, мітингах та інших протестних акціях на знак солідарності протягом останнього тижня.
Не лише влада гостро критикує страйкарів
Британський уряд критикує учасників нинішніх протестів. По-перше, страйки є неофіційними і за британськими законами нелегальними. Річ у тім, що для того, аби така акція була законною треба, щоб за неї проголосувала більшість членів даної профспілки. Жодних таких голосувань не було. По-друге, Британія є членом ЄС, у межах якого працівники з інших країн-членів за законом мають рівні права на працевлаштування у Британії. У зв’язку із цим міністр у справах бізнесу Пітер Манделсон навіть заявив, що Британія нині має зосередитися на сповільненні спаду виробництва, а не на політиці ксенофобії. Самі страйкарі заперечують, що їхні акції засновані на несприйнятті іноземців.
У ЄС також критикують британських страйкарів, зазначаючи, що досвід довів: вільне працевлаштування сприяє створенню нових робочих місць, тоді як політика протекціонізму веде до збільшення рівня безробіття.
Тіньовий міністр у справах бізнесу опозиційної Консервативної партії Кеннет Кларк теж засудив страйки. А третя за величиною Ліберально-демократична партія застерегла уряд від будь-яких спроб вивести країну з-під дії якихось пунктів спільного європейського законодавства щодо зайнятості. Лише Партія незалежності Сполученого Королівства, яка виступає за вихід Британії з Євросоюзу, заявила, що гасло «Британські робочі місця – британцям» стане реальністю, лише коли «Британією керуватимуть британці в інтересах британців».
(Лондон – Прага – Київ)
Невдоволення робітників викликало те, що підрядна італійська фірма вирішила імпортувати італійських та португальських працівників, ознайомлених із її діяльністю, радше ніж найняти місцевих людей. Йшлося про приблизно 200 робочих місць. Тепер між працедавцем і страйкарями точаться переговори з приводу того, яку частку з цих 200 місць може бути запропоновано британським робітникам.
Один із представників профспілки Unite – Кенні Ворд пояснив позицію страйкарів так: «Питання тут і питання в усій країні полягає у доступі до роботи для місцевих людей, що служать своїй місцевій громаді. Те, що ми бачимо, являє собою дискримінацію, принесення у жертву британської робочої сили. Це властиве цій країні впродовж останніх шести років. Нарешті народ і робітники встали і відмовилися коритися урядові. Вони сказали: достатньо, робіть щось, змініть ці закони. Вони настільки очевидно несправедливі, що зіштовхують європейських робітників один із одним для прибутків».
Тисячі працівників на близько 20 нафтопереробних заводах, електростанціях та АЕС в Англії, Шотландії, Вельсі та Північній Ірландії взяли участь у страйках, мітингах та інших протестних акціях на знак солідарності протягом останнього тижня.
Не лише влада гостро критикує страйкарів
Британський уряд критикує учасників нинішніх протестів. По-перше, страйки є неофіційними і за британськими законами нелегальними. Річ у тім, що для того, аби така акція була законною треба, щоб за неї проголосувала більшість членів даної профспілки. Жодних таких голосувань не було. По-друге, Британія є членом ЄС, у межах якого працівники з інших країн-членів за законом мають рівні права на працевлаштування у Британії. У зв’язку із цим міністр у справах бізнесу Пітер Манделсон навіть заявив, що Британія нині має зосередитися на сповільненні спаду виробництва, а не на політиці ксенофобії. Самі страйкарі заперечують, що їхні акції засновані на несприйнятті іноземців.
У ЄС також критикують британських страйкарів, зазначаючи, що досвід довів: вільне працевлаштування сприяє створенню нових робочих місць, тоді як політика протекціонізму веде до збільшення рівня безробіття.
Тіньовий міністр у справах бізнесу опозиційної Консервативної партії Кеннет Кларк теж засудив страйки. А третя за величиною Ліберально-демократична партія застерегла уряд від будь-яких спроб вивести країну з-під дії якихось пунктів спільного європейського законодавства щодо зайнятості. Лише Партія незалежності Сполученого Королівства, яка виступає за вихід Британії з Євросоюзу, заявила, що гасло «Британські робочі місця – британцям» стане реальністю, лише коли «Британією керуватимуть британці в інтересах британців».
(Лондон – Прага – Київ)
