Близько п’яти місяців не отримують гроші незрячі працівники підприємства «УТОС-3» в Києві, а більше року - співробітники Рівненського автомобільно-ремонтного заводу.
Умисна невиплата зарплати
175 стаття Кримінального кодексу України одним із покарань за «безпідставну невиплату заробітної плати більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності» передбачає позбавлення волі на строк до двох років.
Як зазначає заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк, кримінальні справи проти несумлінних працедавців порушують, але жоден із винуватців затримок у в’язниці не опинився. «Під час однієї зустрічі з Генпрокуратурою, я поставив запитання: як ви виконуєте цю норму Кримінального Кодексу? Нам було сказано, що порушено більше тисячі кримінальних справ щодо таких роботодавців. Але ж нам нецікаво, скільки справ, нас цікавить хоч одне прізвище того, хто сьогодні перебуває за це в тюрмі. Було визнано, що таких прізвищ в Україні нема. Таким чином, ця норма - це фікція, яка невідомо для кого у нас існує. Нам все одно, чи посадять такого роботодавця в тюрму чи не посадять. Нам головне, щоб працівник, якому заборгували зарплату, врешті-решт її отримав», - зазначив Кондрюк.
Проблеми з невиплатами зарплат є, однак їх вирішують, переконує заступник начальника управління Міністерства праці та соціальної політики Алла Ночевчук. І за її даними, борги перед працівниками в цілому в Україні за останній місяць скоротилися. «Заборгованість із кожним місяцем зменшується. За оперативними даними, станом на 1 жовтня заборгованість становила 1 мільярд 240 мільйонів гривень, а, наприклад, у вересні ця цифра була більшою: 1 мільярд 409 мільйонів гривень. Тобто, майже на 200 мільйонів заборгованість скоротилася».
Рік без зарплатні
Серед тих, хто найбільше потерпає від затримки зарплат, незрячі працівники підприємства «УТОС-3» у Києві, а також робітники Рівненського автомобільно-ремонтного заводу. Першим заборгували гроші за п’ять місяців, другим – за рік.
Рівненський автомобільно-ремонтний завод належить Міністерству оборони. Його призначення – ремонт військової автомобільної техніки, повідомляє рівненська кореспондентка Радіо Свобода. Майже двісті працівників цього заводу роками формально вважаються працівниками підприємстві, не отримуючи зарплату. Борги перед ними складають третину усіх утворених на Рівненщині боргів із зарплати.
На відміну від багатьох рівненських підприємств, тут лишилися необхідне обладнання й ліквідні автомобілі, розповідає голова профкому підприємства Євгенія Білощук. Майно з будівлями оцінене у 130 мільйонів гривень. А тим часом керівники «Авторемзаводу» та Міноборони пояснюють, що не можуть навіть звільнити людей, бо немає чим виплатити вихідну допомогу. «Техніка стоїть, іржавіє, люди простоюють. Я більшого парадоксу в своєму житті не бачила...», - говорить Євгенія Білощук.
У тому, що державного замовлення на цьому державному підприємстві не бачили вже шість років, люди звинувачують і владу, і безпосередніх керівників, які змінюються по кілька разів на рік. Щоб привернути до увагу до своїх проблем, у вересні працівники організували похід до обласної держадміністрації, де висловлювали обурення недолугими рішеннями заводських керівників. «Мільйони машин бігають по Україні. Завод 113-й відмінно ремонтував техніку. Він не займався виробництвом, пошуком замовлень. А займався продажем... Немає хазяїна, який би думав… Так не можна керувати підприємством», - обурюється один із працівників.
Перед багатьма працівниками держава завинила по 10-20 тисяч. Змусити їх розбігтися за власним бажанням не вдалося – працівники виграли суд у Міноборони, який зобов’язав повернути трудовому колективу 14 з половиною мільйонів гривень. Чому Міноборони не реалізувало ліквідне майно й не розрахувалося з людьми – люди хотіли б запитати в міністра оборони Михайла Єжеля, котрий у вересні знов, і вже вкотре, скасував свій обіцяний візит до Рівного.
Заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Юхименко пообіцяв: адміністрація відстоюватиме інтереси працівників. «Ваші вимоги законні. І ми все зробимо, щоб їх виконати. Перше – через державну виконавчу службу, друге – через запрошення сюди міністра оборони до вас на зустріч. Я думаю, що він все-таки відвідає Рівненщину, ваш колектив...».
Завод розташований мало не в самісінькому центрі Рівного. Ласий шматок для новітніх забудовників. Вони просто очікують, коли ціну на завод, а разом з ним і землю, занизять до смішного, кажуть люди. «Є ж стабілізаційний фонд, є резервний фонд... Можна попросити з цих фондів кошти і розрахуватися з людьми. Люди підуть, а тоді – будь ласка, нехай зробить Міноборони на території підприємства все, що буде вважати за потрібне. Особиста зустріч з міністром оборони залишається актуальним питанням для трудового колективу. Ми хочемо з’ясувати, що відбулося. Бо поки що те, що вчинили з заводом, робилося за спиною трудового колектив», - говорить голова профкому підприємства Євгенія Білощук.
Після численних звернень робітників заводу заступник голови облдержадмінстрації Анатолій Юхименко пообіцяв: скоро буде оприлюднене рішення стосовно подальшої долі підприємства та розрахунків з людьми.
Поради постраждалим
Що робити працівнику, якщо йому затримують зарплату? Юрист Сергій Власенко говорить, що людина має можливість поборотися за свої права. «Що може зробити робітник? Робітник повинен у цій ситуації звернутися із письмовою заявою до свого керівника, який представляє роботодавця. У ній має бути сказано: «Повідомляю, що станом на таке-то число мені не виплачена зарплата». У випадку, якщо заробітна плата і тоді не буде виплачена, то робітник має право звертатися до правоохоронних органів і до суду з позовом на ту суму, яку підприємство заборгувало».
Такі питання розглядаються безпосередньо в районних, міських чи міськрайонних судах. До позовної заяви, яка подається до суду, додається довідка про заборгованість із заробітної плати, витяг з трудової книжки або копія трудової книжки, або наказ про звільнення та інші докази, які підтверджують вимоги постраждалого.
Як говорить Сергій Власенко, кримінальні справи порушують проти багатьох підприємців, і поки ті не виплатять борги із зарплати, справи не закривають.
А Андрій Палюх, прокурор Шевченківського району міста Львова, в інтерв’ю інформаційному порталу Львівська пошта зазначив, що порушення кримінальної справи є дієвим заходом – керівники швидко погашають борги. «Скажімо, тільки-но порушили кримінальну справу проти керівника одного із ТзОВ, і вже було питання про його затримання, він спішно пішов на лікарняний, але через три дні знайшов 960 тисяч гривень на виплату зарплати, які заборгував ста вісімдесятьом працівникам упродовж півроку».
Але борги із зарплат виникають не лише через низький рівень професіоналізму керівників підприємств або, можливо, їхню злодійкуватість. На це є об’єктивні причини в українській економіці, вважає колишній віце-прем'єр-міністр Володимир Лановий. «Справа в тому, що зараз більшість підприємств промисловості не мають прибутків, а мають збитки. Отже, у них виникають об’єктивні заборгованості перед кредиторами, зокрема перед своїми робітниками по повноті виплати зарплати. А в цей час банки практично не здійснюють короткострокове кредитування, в першу чергу кредитування промислових підприємств. Тому в них і немає джерел на виконання, зібрання того фонду заробітної плати».
Необхідні штрафи за невиплату зарплати
В Україні склалася абсолютно не адекватна ситуація із невиплатою зарплат, бо за це порушення законодавства немає реального покарання, констатує заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк. «Чому за заборгованість із податків є великі штрафи і пеня, чому за затримку перерахувань до Пенсійного Фонду є штрафи і пеня? А чому, якщо працівнику невчасно платять зарплату, він має сидіти на бобах?», - запитує він.
Федерація профспілок України пропонує встановити належну компенсацію за затримку зарплати. Ця компенсація за кожен день затримки має становити відсоток не менший, ніж відсоток облікової ставки, яку встановлює Нацбанк, коли позичає гроші комерційним банкам. Така пропозиція прописана в проекті Трудового кодексу. Уже майже рік він розглядається народними депутатами, а рішення щодо нього досі не ухвалене.
Умисна невиплата зарплати
175 стаття Кримінального кодексу України одним із покарань за «безпідставну невиплату заробітної плати більше ніж за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності» передбачає позбавлення волі на строк до двох років.
Як зазначає заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк, кримінальні справи проти несумлінних працедавців порушують, але жоден із винуватців затримок у в’язниці не опинився. «Під час однієї зустрічі з Генпрокуратурою, я поставив запитання: як ви виконуєте цю норму Кримінального Кодексу? Нам було сказано, що порушено більше тисячі кримінальних справ щодо таких роботодавців. Але ж нам нецікаво, скільки справ, нас цікавить хоч одне прізвище того, хто сьогодні перебуває за це в тюрмі. Було визнано, що таких прізвищ в Україні нема. Таким чином, ця норма - це фікція, яка невідомо для кого у нас існує. Нам все одно, чи посадять такого роботодавця в тюрму чи не посадять. Нам головне, щоб працівник, якому заборгували зарплату, врешті-решт її отримав», - зазначив Кондрюк.
Проблеми з невиплатами зарплат є, однак їх вирішують, переконує заступник начальника управління Міністерства праці та соціальної політики Алла Ночевчук. І за її даними, борги перед працівниками в цілому в Україні за останній місяць скоротилися. «Заборгованість із кожним місяцем зменшується. За оперативними даними, станом на 1 жовтня заборгованість становила 1 мільярд 240 мільйонів гривень, а, наприклад, у вересні ця цифра була більшою: 1 мільярд 409 мільйонів гривень. Тобто, майже на 200 мільйонів заборгованість скоротилася».
Рік без зарплатні
Серед тих, хто найбільше потерпає від затримки зарплат, незрячі працівники підприємства «УТОС-3» у Києві, а також робітники Рівненського автомобільно-ремонтного заводу. Першим заборгували гроші за п’ять місяців, другим – за рік.
Рівненський автомобільно-ремонтний завод належить Міністерству оборони. Його призначення – ремонт військової автомобільної техніки, повідомляє рівненська кореспондентка Радіо Свобода. Майже двісті працівників цього заводу роками формально вважаються працівниками підприємстві, не отримуючи зарплату. Борги перед ними складають третину усіх утворених на Рівненщині боргів із зарплати.
На відміну від багатьох рівненських підприємств, тут лишилися необхідне обладнання й ліквідні автомобілі, розповідає голова профкому підприємства Євгенія Білощук. Майно з будівлями оцінене у 130 мільйонів гривень. А тим часом керівники «Авторемзаводу» та Міноборони пояснюють, що не можуть навіть звільнити людей, бо немає чим виплатити вихідну допомогу. «Техніка стоїть, іржавіє, люди простоюють. Я більшого парадоксу в своєму житті не бачила...», - говорить Євгенія Білощук.
У тому, що державного замовлення на цьому державному підприємстві не бачили вже шість років, люди звинувачують і владу, і безпосередніх керівників, які змінюються по кілька разів на рік. Щоб привернути до увагу до своїх проблем, у вересні працівники організували похід до обласної держадміністрації, де висловлювали обурення недолугими рішеннями заводських керівників. «Мільйони машин бігають по Україні. Завод 113-й відмінно ремонтував техніку. Він не займався виробництвом, пошуком замовлень. А займався продажем... Немає хазяїна, який би думав… Так не можна керувати підприємством», - обурюється один із працівників.
Перед багатьма працівниками держава завинила по 10-20 тисяч. Змусити їх розбігтися за власним бажанням не вдалося – працівники виграли суд у Міноборони, який зобов’язав повернути трудовому колективу 14 з половиною мільйонів гривень. Чому Міноборони не реалізувало ліквідне майно й не розрахувалося з людьми – люди хотіли б запитати в міністра оборони Михайла Єжеля, котрий у вересні знов, і вже вкотре, скасував свій обіцяний візит до Рівного.
Заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Юхименко пообіцяв: адміністрація відстоюватиме інтереси працівників. «Ваші вимоги законні. І ми все зробимо, щоб їх виконати. Перше – через державну виконавчу службу, друге – через запрошення сюди міністра оборони до вас на зустріч. Я думаю, що він все-таки відвідає Рівненщину, ваш колектив...».
Завод розташований мало не в самісінькому центрі Рівного. Ласий шматок для новітніх забудовників. Вони просто очікують, коли ціну на завод, а разом з ним і землю, занизять до смішного, кажуть люди. «Є ж стабілізаційний фонд, є резервний фонд... Можна попросити з цих фондів кошти і розрахуватися з людьми. Люди підуть, а тоді – будь ласка, нехай зробить Міноборони на території підприємства все, що буде вважати за потрібне. Особиста зустріч з міністром оборони залишається актуальним питанням для трудового колективу. Ми хочемо з’ясувати, що відбулося. Бо поки що те, що вчинили з заводом, робилося за спиною трудового колектив», - говорить голова профкому підприємства Євгенія Білощук.
Після численних звернень робітників заводу заступник голови облдержадмінстрації Анатолій Юхименко пообіцяв: скоро буде оприлюднене рішення стосовно подальшої долі підприємства та розрахунків з людьми.
Поради постраждалим
Що робити працівнику, якщо йому затримують зарплату? Юрист Сергій Власенко говорить, що людина має можливість поборотися за свої права. «Що може зробити робітник? Робітник повинен у цій ситуації звернутися із письмовою заявою до свого керівника, який представляє роботодавця. У ній має бути сказано: «Повідомляю, що станом на таке-то число мені не виплачена зарплата». У випадку, якщо заробітна плата і тоді не буде виплачена, то робітник має право звертатися до правоохоронних органів і до суду з позовом на ту суму, яку підприємство заборгувало».
Такі питання розглядаються безпосередньо в районних, міських чи міськрайонних судах. До позовної заяви, яка подається до суду, додається довідка про заборгованість із заробітної плати, витяг з трудової книжки або копія трудової книжки, або наказ про звільнення та інші докази, які підтверджують вимоги постраждалого.
Як говорить Сергій Власенко, кримінальні справи порушують проти багатьох підприємців, і поки ті не виплатять борги із зарплати, справи не закривають.
А Андрій Палюх, прокурор Шевченківського району міста Львова, в інтерв’ю інформаційному порталу Львівська пошта зазначив, що порушення кримінальної справи є дієвим заходом – керівники швидко погашають борги. «Скажімо, тільки-но порушили кримінальну справу проти керівника одного із ТзОВ, і вже було питання про його затримання, він спішно пішов на лікарняний, але через три дні знайшов 960 тисяч гривень на виплату зарплати, які заборгував ста вісімдесятьом працівникам упродовж півроку».
Але борги із зарплат виникають не лише через низький рівень професіоналізму керівників підприємств або, можливо, їхню злодійкуватість. На це є об’єктивні причини в українській економіці, вважає колишній віце-прем'єр-міністр Володимир Лановий. «Справа в тому, що зараз більшість підприємств промисловості не мають прибутків, а мають збитки. Отже, у них виникають об’єктивні заборгованості перед кредиторами, зокрема перед своїми робітниками по повноті виплати зарплати. А в цей час банки практично не здійснюють короткострокове кредитування, в першу чергу кредитування промислових підприємств. Тому в них і немає джерел на виконання, зібрання того фонду заробітної плати».
Необхідні штрафи за невиплату зарплати
В Україні склалася абсолютно не адекватна ситуація із невиплатою зарплат, бо за це порушення законодавства немає реального покарання, констатує заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк. «Чому за заборгованість із податків є великі штрафи і пеня, чому за затримку перерахувань до Пенсійного Фонду є штрафи і пеня? А чому, якщо працівнику невчасно платять зарплату, він має сидіти на бобах?», - запитує він.
Федерація профспілок України пропонує встановити належну компенсацію за затримку зарплати. Ця компенсація за кожен день затримки має становити відсоток не менший, ніж відсоток облікової ставки, яку встановлює Нацбанк, коли позичає гроші комерційним банкам. Така пропозиція прописана в проекті Трудового кодексу. Уже майже рік він розглядається народними депутатами, а рішення щодо нього досі не ухвалене.
