Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 22:18

Брюссель – Аж вісім відсотків справ, що розглядаються у Європейському суді з прав людини, припадають на Україну. З одного боку, це свідчення чисельних порушень, але з іншого – це ознака усвідомлення громадянами своїх прав. 4 листопада минає 60 років з часу, коли була ухвалена Європейська конвенція з прав людини. Яке значення цього документа і чи не зменшується його актуальність у Європі, яка не припиняє змінюватися. Радіо Свобода запросило до розмови Патріка Тіцюана, голову Кабінету президента Європейського суду з прав людини.

– Отже, Європейській конвенції з прав людини минає 60 років. Чому цей документ, навіть після такого тривалого періоду залишається головним та унікальним інструментом відстоювання цих прав?

– Саме так, Європейська конвенція – це засадничий інструмент, завдяки якому права людини на всьому континенті перебувають під захистом. Користуючись цим інструментом, громадяни кожної із 47 країн-членів Ради Європи можуть отримати відшкодування в разі, якщо їхні права порушені. Причому, не лише на національному, але й на міжнародному рівні.

– Що стало причиною народження Європейської конвенції у далекому 1950 році?

– Після війни, після всього того, що Європа пережила протягом цього конфлікту світового значення, з’явилася відома Загальна декларація прав людини. Тим часом, Європейська конвенція – це втілення найважливіших принципів Декларації, але на рівні Європи. Водночас, перевага Європейської конвенції у тому, що вона дала початок іншому правозахисному механізмові – Європейському суду з прав людини. Його місія – наглядати за тим, чи держави, які приєдналися до Конвенції, насправді виконують її положення.

– Часи змінюються, з’являються нові проблеми, нові технології, нові форми злочинності, що не існували раніше. Чи не потребує Конвенція оновлення?

– Власне, сила Європейської конвенції з прав людини в тому, що це, так би мовити, «живий інструмент». Це означає, що вона розвивається відповідно до умов та еволюції суспільства. За час існування, її доповнили 14-ма протоколами, які додали нові права, оновили процедури. Так само, у постійному розвитку перебуває і судова практика.

– Але та ж практика свідчить, що одна справа – підписати, а інша – на ділі поважати ці права. Скажімо, в Україні...

– Загалом, і це стосується не лише окремих держав, а всіх країн Ради Європи, якщо громадянин невдоволений діяльністю національної системи, чи рішенням судів, він звертається до Страсбурга. Європейський суд може, за необхідності, покарати країну, а Рада Європи перевіряє, чи ці покарання виконані.

– А як у цьому контексті нині виглядає Україна?

– України стосується велика кількість справ Європейського суду. Їх обсяг становить 8 відсотків від загальної кількості, що є досить багато. Але безумовно, саме через те, що ці справи розглядаються у Європейському суді, їх вирішення допоможе покращити ситуацію в Україні.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG