Смердюча вода з водогону, кухонні крани, з яких часом виривається вогонь, повідомлення про зростання кількості хвороб у людей, що живуть неподалік родовищ сланцевого газу – з таким зворотнім боком доступної енергії довелося зустрітися Америці, яка вже впродовж десятиліття веде активний видобуток сланцевого газу.
Необхідність позбавитися залежності від політично нестабільних країн, скорочення запасів звичайного газу, дедалі більші потреби промисловості та загроза довкіллю через викиди парникових газів змусили американців взятися за видобуток сланцевого газу.
Видобуток цього газу нині відбувається у 30 штатах, але Білий дім вважає, що цього не достатньо. Президент США Барак Обама навіть порушив питання про те, чи Америка робить усе необхідне для того, щоб розробляти поклади сланцевого газу.
Екологи попереджають
Але екологи говорять, що сама постановка питання є хибною. Представник екологічної групи «За чисту воду» Брейді Рассел вважає, що, говорячи про екологічну «чистоту», люди мають на увазі парникові гази, але забувають про інші важливі аспекти екології.
«Люди забувають про наслідки гідророзривів пласту. А вони настільки руйнівні, що якщо їх порівняти з екологічними наслідками використання звичайних енергоносіїв, то вони цілком можуть зрівнятися», – попереджає еколог.
Гідророзрив пласту – ефективний, але потенційно екологічно небезпечний спосіб відкриття виходу на поверхню газу, який залягає глибоко під твердими породами. Після запомповування під землю під великим тиском суміші з води, піску та хімікатів природний газ, що лежить між пластами, піднімається на поверхню, де його збирають і далі використовують як звичайний газ.
Поки що дорога без правил?
Дослідження екологів говорять, що зібрати вдається не увесь газ, що багато його потрапляє в атмосферу і в питну воду і в землю, так само, як і хімікатів, за допомогою яких розривають породу. Але прихильники нового методу, зокрема, професор Террі Енджелдер, говорять, що з удосконаленням методу переваги будуть набагато більшими.
«Це як з літаками і автомобілями. Всі знають, що бувають аварії і гинуть люди. Тобто є ризик, але люди навчилися з ним жити, бо є вигоди цих видів транспорту. Так і з гідророзривом пласту – видобуток становить певний ризик, але він менший, ніж потенційні вигоди», – каже професор.
Екологи розуміють, що з видобутком сланцевого газу доведеться змиритися, тому вони вимагають встановлення кращих екологічних стандартів.
Брейді Рассел радить європейцям почати саме з них: «Не дозволяйте розробникам прийти і почати бурити, перш ніж ви запровадите надійну регуляторну базу. Інспектори повинні мати нагляд. Потрібно взяти проби води до і після, щоб знати напевно, що якщо вода забруднюється, то це відбувається саме в результаті розривів».
А назагал американські екологи радять не поспішати.
Необхідність позбавитися залежності від політично нестабільних країн, скорочення запасів звичайного газу, дедалі більші потреби промисловості та загроза довкіллю через викиди парникових газів змусили американців взятися за видобуток сланцевого газу.
Видобуток цього газу нині відбувається у 30 штатах, але Білий дім вважає, що цього не достатньо. Президент США Барак Обама навіть порушив питання про те, чи Америка робить усе необхідне для того, щоб розробляти поклади сланцевого газу.
Екологи попереджають
Але екологи говорять, що сама постановка питання є хибною. Представник екологічної групи «За чисту воду» Брейді Рассел вважає, що, говорячи про екологічну «чистоту», люди мають на увазі парникові гази, але забувають про інші важливі аспекти екології.
«Люди забувають про наслідки гідророзривів пласту. А вони настільки руйнівні, що якщо їх порівняти з екологічними наслідками використання звичайних енергоносіїв, то вони цілком можуть зрівнятися», – попереджає еколог.
Гідророзрив пласту – ефективний, але потенційно екологічно небезпечний спосіб відкриття виходу на поверхню газу, який залягає глибоко під твердими породами. Після запомповування під землю під великим тиском суміші з води, піску та хімікатів природний газ, що лежить між пластами, піднімається на поверхню, де його збирають і далі використовують як звичайний газ.
Поки що дорога без правил?
Дослідження екологів говорять, що зібрати вдається не увесь газ, що багато його потрапляє в атмосферу і в питну воду і в землю, так само, як і хімікатів, за допомогою яких розривають породу. Але прихильники нового методу, зокрема, професор Террі Енджелдер, говорять, що з удосконаленням методу переваги будуть набагато більшими.
«Це як з літаками і автомобілями. Всі знають, що бувають аварії і гинуть люди. Тобто є ризик, але люди навчилися з ним жити, бо є вигоди цих видів транспорту. Так і з гідророзривом пласту – видобуток становить певний ризик, але він менший, ніж потенційні вигоди», – каже професор.
Екологи розуміють, що з видобутком сланцевого газу доведеться змиритися, тому вони вимагають встановлення кращих екологічних стандартів.
Брейді Рассел радить європейцям почати саме з них: «Не дозволяйте розробникам прийти і почати бурити, перш ніж ви запровадите надійну регуляторну базу. Інспектори повинні мати нагляд. Потрібно взяти проби води до і після, щоб знати напевно, що якщо вода забруднюється, то це відбувається саме в результаті розривів».
А назагал американські екологи радять не поспішати.
