У вівторок, 30 квітня, Європейський суд із прав людини публічно оголосить своє рішення у справі «Тимошенко проти України». Колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко скаржиться на неправомірне, на її думку, досудове утримання під вартою та численні інші, як вона вважає, порушення її прав. Прихильники колишнього прем’єра сподіваються, що рішення буде на її користь.
Юлія Тимошенко скаржиться у Страсбурзькому суді на порушення щодо неї низки статей Європейської конвенції про права людини. Серед них – статті про заборону принизливого поводження чи покарання, про право на свободу і безпеку, про право на приватне життя і про межі припустимого обмеження прав.
Яке б не було рішення суду, воно не набуде чинності відразу: сторони матимуть три місяці на те, щоб звернутися з проханням переглянути справу, якщо будуть невдоволені рішенням.
Захист Юлії Тимошенко після першої скарги, поданої 10 серпня 2011 року, кілька разів додавав нові. Нині сам Страсбурзький суд підсумовує їх так – Юлія Тимошенко скаржиться, зокрема:
— що умови її утримання у слідчому ізоляторі в Києві і в Качанівській виправній колонії в Харкові були неналежні, і їй не надавали відповідної медичної допомоги з її численними проблемами зі здоров’ям;
— що 20 квітня 2012 року її перевели до лікарні в Харкові проти її волі, під час цього переведення вона зазнала травм, і цей випадок не був належно розслідуваний;
— що в лікарні вона перебувала під цілодобовим відеонаглядом;
— що її утримання під вартою до суду було необґрунтоване і не мало під собою законних підстав;
— що їй не надали можливості оскаржити законність досудового ув’язнення і що вона не мала можливості домогтися свого права на відшкодування;
— що її утримання під вартою мало приховані мотиви. Опозиція в Україні і політики на Заході заявляють пряміше: що мотиви всіх справ проти Тимошенко не «приховані», а відверто політичні.
Та Європейський суд із прав людини не встановлює юридично, які саме були ці мотиви.
Саме так було у справі Юрія Луценка: Страсбурзький суд, зокрема, визнав, що досудове утримання під вартою колишнього міністра внутрішніх справ здійснили не тільки з метою притягнення до суду за обґрунтованою підозрою у правопорушенні, а й також «із інших причин».
Але Страсбурзький суд не став називати ті причини, і тим більше визначати їх як «політичні». Це слово додали потім від себе представники української опозиції.
Прихильники Юлії Тимошенко, серед іншого, сподіваються, що Європейський суд із прав людини може зобов’язати українську державу вжити заходів, щоб звільнити колишнього прем’єра, якщо визнає серйозні порушення в її справі, і навіть що її звільнять уже через півроку.
Прецеденти схожих рішень Страсбурзького суду є – зокрема, відома справа журналіста з Азербайджану Ейнулли Фатуллаєва.
Але й така ухвала не означає автоматичного звільнення підсудного: рішення про це мають винести національні суди.
У тій же справі Фатуллаєва після ухвали Страсбурзького суду, але до набуття нею чинності журналістові винесли ще один вирок, звинувативши в «незаконному зберіганні наркотиків у колонії» – і, знявши з нього звинувачення попереднього вироку за ухвалою Страсбурзького суду, далі залишили в ув’язненні вже за новим вироком. Лише через півроку журналіста таки звільнили, але за президентською амністією.
28 серпня 2012 року у справі «Тимошенко проти України» відбулося публічне слухання. На ньому тільки вислухали позиції сторін, розгляд справи Страсбурзький суд проводив у закритому режимі.
Після того слухання захисники і прихильники колишнього прем’єра сподівалися, що остаточна ухвала буде винесена за кілька тижнів чи за півтора-два місяці, і чекали на неї десь до жовтня минулого року. Але до цього дійшло тільки зараз.
Тим часом 14 грудня 2011 року Європейський суд із прав людини вирішив розглядати цю справу як пріоритетну.
Скаргу Тимошенко до Страсбурзького суду подали 10 серпня 2011 року.
У справі також відбулися ще кілька суттєвих подій. 15 березня 2012 року Європейський суд із прав людини вказав владі України забезпечити Юлії Тимошенко «відповідне лікування в належній установі». Тим часом сама Тимошенко відмовлялася від лікування в українських лікарнях і українськими лікарями.
Після того, як 9 травня до її лікування в лікарні в Харкові долучили фахівців із Німеччини, Страсбурзький суд 31 травня 2012 року скасував свій припис. Того ж дня суд відмовив Тимошенко у проханні вказати українській владі забезпечити її лікування в Німеччині.
Юлія Тимошенко скаржиться у Страсбурзькому суді на порушення щодо неї низки статей Європейської конвенції про права людини. Серед них – статті про заборону принизливого поводження чи покарання, про право на свободу і безпеку, про право на приватне життя і про межі припустимого обмеження прав.
Яке б не було рішення суду, воно не набуде чинності відразу: сторони матимуть три місяці на те, щоб звернутися з проханням переглянути справу, якщо будуть невдоволені рішенням.
Захист Юлії Тимошенко після першої скарги, поданої 10 серпня 2011 року, кілька разів додавав нові. Нині сам Страсбурзький суд підсумовує їх так – Юлія Тимошенко скаржиться, зокрема:
— що умови її утримання у слідчому ізоляторі в Києві і в Качанівській виправній колонії в Харкові були неналежні, і їй не надавали відповідної медичної допомоги з її численними проблемами зі здоров’ям;
— що 20 квітня 2012 року її перевели до лікарні в Харкові проти її волі, під час цього переведення вона зазнала травм, і цей випадок не був належно розслідуваний;
— що в лікарні вона перебувала під цілодобовим відеонаглядом;
— що її утримання під вартою до суду було необґрунтоване і не мало під собою законних підстав;
— що їй не надали можливості оскаржити законність досудового ув’язнення і що вона не мала можливості домогтися свого права на відшкодування;
— що її утримання під вартою мало приховані мотиви. Опозиція в Україні і політики на Заході заявляють пряміше: що мотиви всіх справ проти Тимошенко не «приховані», а відверто політичні.
Та Європейський суд із прав людини не встановлює юридично, які саме були ці мотиви.
Саме так було у справі Юрія Луценка: Страсбурзький суд, зокрема, визнав, що досудове утримання під вартою колишнього міністра внутрішніх справ здійснили не тільки з метою притягнення до суду за обґрунтованою підозрою у правопорушенні, а й також «із інших причин».
Але Страсбурзький суд не став називати ті причини, і тим більше визначати їх як «політичні». Це слово додали потім від себе представники української опозиції.
Прихильники Юлії Тимошенко, серед іншого, сподіваються, що Європейський суд із прав людини може зобов’язати українську державу вжити заходів, щоб звільнити колишнього прем’єра, якщо визнає серйозні порушення в її справі, і навіть що її звільнять уже через півроку.
Прецеденти схожих рішень Страсбурзького суду є – зокрема, відома справа журналіста з Азербайджану Ейнулли Фатуллаєва.
Але й така ухвала не означає автоматичного звільнення підсудного: рішення про це мають винести національні суди.
У тій же справі Фатуллаєва після ухвали Страсбурзького суду, але до набуття нею чинності журналістові винесли ще один вирок, звинувативши в «незаконному зберіганні наркотиків у колонії» – і, знявши з нього звинувачення попереднього вироку за ухвалою Страсбурзького суду, далі залишили в ув’язненні вже за новим вироком. Лише через півроку журналіста таки звільнили, але за президентською амністією.
28 серпня 2012 року у справі «Тимошенко проти України» відбулося публічне слухання. На ньому тільки вислухали позиції сторін, розгляд справи Страсбурзький суд проводив у закритому режимі.
Після того слухання захисники і прихильники колишнього прем’єра сподівалися, що остаточна ухвала буде винесена за кілька тижнів чи за півтора-два місяці, і чекали на неї десь до жовтня минулого року. Але до цього дійшло тільки зараз.
Тим часом 14 грудня 2011 року Європейський суд із прав людини вирішив розглядати цю справу як пріоритетну.
Скаргу Тимошенко до Страсбурзького суду подали 10 серпня 2011 року.
У справі також відбулися ще кілька суттєвих подій. 15 березня 2012 року Європейський суд із прав людини вказав владі України забезпечити Юлії Тимошенко «відповідне лікування в належній установі». Тим часом сама Тимошенко відмовлялася від лікування в українських лікарнях і українськими лікарями.
Після того, як 9 травня до її лікування в лікарні в Харкові долучили фахівців із Німеччини, Страсбурзький суд 31 травня 2012 року скасував свій припис. Того ж дня суд відмовив Тимошенко у проханні вказати українській владі забезпечити її лікування в Німеччині.
