Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 04:25

(Рубрика «Точка зору»)

У ці дні мас-медіа України чимало пишуть про 80-і роковини офіційного початку страхітливого явища, пізніше названого Великим терором. Мовляв, 5 серпня 1937 року, згідно з оперативним таємним наказом НКВС СРСР №00447 «Про операцію з репресування колишніх куркулів, карних злочинців й інших антисовєтських елементів» на європейській частині Союзу, почалися масові арешти та безсудні розстріли всіх, хто ввижався владі «підозрілим», а тому числі й представників цієї влади. З серпня 1937-го і до листопада 1938-го тільки на виконання цього наказу було ув’язнено від 800000 до 820000 осіб, із них від 350000 до 445000 були страчені за вироками партійно-чекістських «трійок», решту відправили до ГУЛАГу. Почалася ця «чистка» з тих, хто під час колективізації був оголошений куркулем, членів їхніх родин, «підкуркульників» тощо. Потім пішло «очищення» таборів від в’язнів, що раніше потрапили туди за політичними мотивами; на підставі цього наказу в урочищі Сандармох (Карелія) розстріляли низку першорядних достойників української культури. А потім «червоне колесо» закрутилося на повну силу – загалом по СРСР лише до середини листопада 1938-го «трійки» винесли 681 тисячу 692 негайно виконаних смертних вироки, а близько двох мільйонів осіб відправили до таборів ГУЛАГу…

Масштаби тодішніх трагедій і злочинів вражають. Але хоч-не-хоч, а постає запитання: невже ж Великий терор був розпочатий НКВС СРСР? Невже його ініціатором й організатором був «залізний нарком» і «славетний чекіст» Микола Єжов, що очолював це «відомство»? І хто встановлював «плани» з арештів і розстрілів, які спускалися «згори» в кожну республіку й область, а там ретельно виконувалися й перевиконувалися?

Зліва направо: Климент Ворошилов, В'ячеслав Молотов, Йосип Сталін та Микола Єжов на каналі Москва–Волга, 1937 рік
Зліва направо: Климент Ворошилов, В'ячеслав Молотов, Йосип Сталін та Микола Єжов на каналі Москва–Волга, 1937 рік

Ба більше: у січні 1937-го у Москві був проведений відкритий процес у справі «Паралельного антисовєтського троцькістського центру». У березні були викриті «японо-троцькістські диверсійні групи у нафтовій промисловості». У травні – викрита «змова фізкультурників», які начебто «вели активну роботу з підготовки терористичних актів проти керівників ВКП(б)». У травні – заарештована група військовиків найвищих рангів, звинувачених у «військово-фашистській змові» в Червоній армії. У червні відбувся блискавичний закритий процес над учасниками цієї «змови» (Тухачевський, Уборевич, Якір, Примаков та інші) та почалися арешти «причетних до змови». У червні ж було викрите «тюрксько-татарське націоналістичне підпілля» в Азербайджані, Криму, Татарстані, Узбекистані, Таджикистані, Казахстані. Нарешті, у липні розпочалася «німецька» операція НКВС, спрямована проти тих антифашистів, які мали необережність утекти від Гітлера до Сталіна, проти безпартійних фахівців із Німеччини й Австрії, яких тоді чимало працювало в СССР, і проти власне «совєтських» німців. 4/5 заарештованих під час цієї операції у 1937-38 роках розстріляли; до речі, з 55 тисяч цих жертв чверть була родом з України або працювала в УССР…

Та головне інше. Із 23 лютого по 5 березня 1937 року у Москві відбувся пленум ЦК ВКП(б), на якому з програмною промовою, що обґрунтовувала необхідність масового терору, виступив Йосиф Сталін. І саме після цього пленуму та на виконання його рішень закрутилося «червоне колесо». Адже НКВС був лише «караючим мечем в руках партії», інструментом її політики, а тому Єжов нічого важливого не вирішував – він лише виконував настанови «директивних органів» (політбюро ЦК) й «інстанції» (особисто Сталіна).

Доленосний пленум

Які ж настанови дав Сталін партії й «органам» у промові на тому пленумі? Навколо повно шкідників і ворожих агентів. «Поки є капіталістичне оточення – будуть і шкідники, диверсанти, шпигуни, терористи, яких засилають у тили Совєтського Союзу розвідувальні органи іноземних держав». Їх так багато, що не можна довіряти навіть своїм колегам і соратникам, адже «сучасні шкідники, які володіють партійним квитком, обдурюють наших людей на політичній довірі до них як членів партії, використовуючи політичну безтурботність наших людей». При цьому жодні практичні успіхи не є гарантом політичної благонадійності. «Жоден шкідник не буде весь час шкодити, якщо він не хоче бути викритим у найкоротший строк. Навпаки, справжній шкідник повинен час від часу показувати успіхи у своїй роботі, бо це – єдиний засіб зберегтися йому як шкіднику, втертися в довіру та продовжувати свою шкідницьку роботу». Загальний висновок Сталіна – в міру наближення до «світлого майбутнього» сила опору «шкідників», «агентів» і «ворогів народу» постійно зростатиме, тобто попереду моря крові та сліз, попереду перетворення недовіри всіх до всіх і пошуку «прихованих ворогів» на максими суспільного життя, попереду «зачистки» не лише запідозрених у ворожій діяльності, а й членів їхніх сімей, друзів і знайомих.

На виконання цих загальних настанов політбюро ЦК ВКП(б) ставило перед НКВС конкретні завдання, які, у свою чергу, деталізувалися у підписаних Миколою Єжовим наказах. Так, на початку липня 1937-го політбюро ухвалило рішення «Про антисовєтські елементи», реалізацією якого стали відповідні накази, в тому числі – наказ №00447, а наприкінці липня – вказівку про дозвіл застосовувати «засоби фізичного впливу» на допитах під час слідства щодо «контрреволюційних злочинів», тобто про основний інструмент отримання «зізнання – цариці доказів» (термін прокурора СРСР у 1935-39 роках Вишинського), на підставі якого відправляли на смерть і того, хто зізнався у своїх «злочинах», і тих, на кого він вказав.

До речі: сталінська настанова про пошук «ворогів народу» серед «своїх» мала одним із результатів те, що з 73 промовців на лютнево-березневому пленумі 56 у 1937-40 роках були розстріляні, а 2 самі вкоротили собі віку…

Йосип Сталін (праворуч) і Микола Єжов, 1937 рік
Йосип Сталін (праворуч) і Микола Єжов, 1937 рік

Старт Великого терору

Як на мене, то вважати, наче Великий терор розпочався з виконання наказу Єжова, – це щось на кшталт того, щоби вважати, скажімо, наче політ першого космонавта планети Юрія Гагаріна мав початком вихід його космічного корабля на навколоземну орбіту. Насправді ж цей політ почався, коли в командному бункері на космодромі пролунала команда: «Ключ на старт!», коли на повну потужність запрацювали маршові двигуни і ракетоносій відірвався від стартового столу. Швидкість польоту тоді ще була порівняно незначною, але вона все зростала і зростала, падали вниз відпрацьовані ступені, – й от, нарешті, перша космічна швидкість була набрана й корабель із космонавтом на борту опинився на орбіті.

Плакат 1937 року радянського художника Бориса Єфімова
Плакат 1937 року радянського художника Бориса Єфімова

Схожим чином Микола Єжов був виведений на «високу політичну орбіту», але свій «корабель» конструював не він, а партія більшовиків, і команду: «Ключ на старт!» – давав не він, а відомо хто. 5 серпня 1937 року Великий терор був лише «виведений на високу політичну орбіту», а розпочався він відповідною сталінською командою і рішенням пленуму ЦК ВКП(б).

Політична карикатура Олексія Кустовського
Політична карикатура Олексія Кустовського

Прив’язка ж початку Великого терору до 5 серпня, до наказу №00447, як на мене, є усвідомленою чи непродуманою спробою зіпхнути все на «органи», на їхнього керівника («єжовщина»!), вивівши з-під удару ВКП(б) і її генсека. Зрозуміло, чому таке робиться в Росії, а от чому в Україні – ні.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Сергій Грабовський – публіцист, політолог, історик, член Координаційної Ради Асоціації українських письменників, автор понад 10 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG