Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 06:26

Україна багато завдячує досліднику Сандармоху Дмитрієву, що перебуває під слідством у Росії – Лук’янчук


Юрій Дмитрієв

Російський історик, голова Карельського відділення товариства «Меморіал» Юрій Дмитрієв не лише відкрив українцям місце вбивства цвіту української нації, що була знищена сталінським режимом у 1937 році, а й опублікував списки тих, хто вчинили цей злочин. Цим, на думку українського журналіста-дослідника, голови громадської організації «Соловецьке братство» Георгія Лук’янчука, він викликав лють нинішнього кремлівського режиму, плоть від плоті радянського НКВД. Російського історика він знає особисто, співпрацював з ним у проектах з вивчення українських могил ГУЛАГу і вважає, що система взялася за нього ще і через те, що він любив працювати самотужки, не покладаючись на допомогу колег та інституцій.

– Такі люди, які працюють не за гроші, а за покликом душі, є певною мірою не захищені соціально. І, крім того, ця система вважає, що з ними легше впоратись, ніж, наприклад, з людьми, які мають якісь посади, умовно кажучи, чи захищені якимись іншими можливостями. За ними може стояти колектив, чи якась інша система.

Чим він прислужився українцям? Що українці довідатися про свої найтяжчі сторінки в історії завдяки його роботі?

– Ця людина дала можливість Україні дізнатися, де знайшли свій упокій найкращі люди України тогочасні. Тому його заслуга перед Україною безмірна, її не можна оцінити. Весь час, коли ми приїжджали, і в 1998-му, 1999-му – коли це все вийшло на поверхню завдяки йому і завдяки деяким його друзям, він завжди зустрічав українську делегацію у Карелії як своїх братів. Це людина не замкнена на своїх національних рисах.

Він їздив з нами у серпні на Сандармох, на Соловки, Соловецький архіпелаг і розповідав усю ту історію, яка у нього складалася у мозаїку із цих досліджень

Він – людина, яка готова співчувати кожній людині в світі, яка постраждала від насильства, від системи, від держави якихось репресивних органів. Він їздив з нами у серпні на Сандармох, на Соловки, Соловецький архіпелаг і розповідав усю ту історію, яка у нього складалася у мозаїку із цих досліджень, які він проводив у лісах Карелії.

У нього вимальовувалась ця загальна картина, як працювала ця репресивна система. Він зробив таке відкриття, яке відкрило очі всім історикам, дослідникам, «Меморіалу». Відкрив світу ту злочинну суть ідей та методи, якими НКВД діяв проти людей.

– Те, що проти нього почали справу у виготовленні порнографії і пов’язали це з його прийомною дитиною, яку він взяв із дитбудинку, – багато правозахисників у Росії говорять про те, що це не просто так, бо це старі кагебістські методи, спрямовані на те, щоб людину оббрехати. Для того, щоб інші сказали: «А раптом? Ну не могли ж слідчі все це вигадати!». Це майже пряма цитата із 1930-х років. Чи на Вашу думку те, що він займався вивченням цього часу і те, що відбувається з російською державою сьогодні, – це є пов’язані процеси?

Можливо, він переступив якусь межу, коли він відкрив, здається, 30 тисяч імен працівників НКВД, які займались цими злочинами проти людства

– Це пов’язано тому, що раніше також ставили десь палки в колеса, коли десь не давали можливості проводити розкопки, зокрема останнім часом на Ведмежій горі не дозволяли розкопувати, там де відбувалися страти в’язнів Соловецького табору. Інші такі речі робили десь до 2011-2012 років. Після 2011 року він уже почав відчувати, що за ним стежать і що починається переслідування. Він ще встиг скористатися можливістю, що режим Путіна, який зміцнювався за ці роки, ще давав можливість займатися тим, чим він займався. І можливо, він переступив якусь межу, бо той момент, який вже спрацював на його затримання, це була публікація не лише імен в’язнів, які він повитягував з архівів, всіма правдами і неправдами, а саме тоді, коли він відкрив, здається, 30 тисяч імен працівників НКВД, які займались цими злочинами проти людства.

І вже, очевидно, переповнило чашу терпіння ФСБ і всього цього режиму, що в Росії склався, і вони вирішили з ним поквитатися. Звичайно ж, своїми методами – посадити людину у тюрму ні за що, і потім, коли людина відлучена від суспільства, від адвокатського захисту, вона потрапляє в систему прямих внутрішніх репресій.

– Як українці, для яких ця людина, дійсно, зробила дуже багато, можуть допомогти у цій ситуації?

Державні органи можуть звертатися в якісь міжнародні організації, щоб вони могли посилити тиск на режим Путіна, щоб він хоча б по такій людині зробив якийсь виняток

– Справді, були звернення, коли це сталося, і були звернення і від Інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича, було багато громадських діячів підписалися під цим зверненням. Але на жаль, ми не можемо через державні органи якось впливати, бо навіть не можемо добитися звільнення наших громадян, які перебувають у тюрмі у Росії, їхнього звільнення. А це все-таки громадянин тієї держави, тобто Російській Федерації. І впливати напряму наша держава, на жаль, не зможе. Державні органи можуть звертатися в якісь міжнародні організації, які займаються правовою діяльністю, щоб вони через свої контакти та через свої уряди могли посилити тиск на режим Путіна, щоб він хоча б по такій людині зробив якийсь виняток, хоча й важко сподіватися.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Великий терор в СРСР: опубліковано базу даних майже 40 тисяч співробітників НКВС

Коли і ким насправді був розпочатий «Великий терор»?

  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG