Доступність посилання

14 Грудень 2017, Київ 21:20

Тут помирали жертви репресій: страшна географія сталінських таборів та розстрілів


Місце масових поховань в Куропатах на околиці Мінська, 29 жовтня 2017 року

В Україні, а також на інших теренах колишнього СРСР, цими днями згадують жертв політичних репресій. Скільки всього людей було вбито в СРСР у період «Великого терору» 1937–39 років, а також до і після нього – досі точно невідомо.

За офіційними даними, у 1930–1953 роках у справах ОДПУ-НКВС-МВС було засуджено 3,8 мільйона осіб, а розстріляли за період 1923–1953 років 800 тисяч. Історики вважають, що ці дані занижені в декілька разів.

Товариство «Меморіал» змогло точно підтвердити інформацію про більш ніж 2,6 мільйона громадян СРСР, які зазнали в ті роки політичних репресій. Точно відомі їхні імена, ким вони були, де жили і за що були заарештовані. Але багато жертв продовжують залишатися невідомими.

Історики Охотін та Рогінський вважають, що з 1921 по 1953 рік у СРСР було арештовано і засуджено за політичними звинуваченнями близько 5,5 мільйонів осіб. За іншими підрахунками, в тюрмах і таборах з кінця 1920-х до 1953 року, коли помер Сталін, побували не менше 20 мільйонів. Але ця статистика не враховує багатьох спецпереселенців, військовополонених та інтернованих.

Сьогодні Росія, як і раніше, не займається збором інформації про відправлених до таборів і розстріляних НКВС. Їхні безіменні могили шукають лише добровільні пошукові загони та історики товариства «Меморіал».

Ось лише кілька місць, де на території СРСР масово розстрілювали та тримали в таборах тих, хто був засуджений за політичними статтями.

1. Биківня

Територія масових поховань у Биківнянському лісі, що на околиці Києва. Тут, у 1930-х і до 1941 року в таємній обстановці здійснювались масові поховання осіб, репресованих і страчених у Києві НКВС. За даними науковців, у Биківнянському лісі поховано близько 100 тисяч осіб.

Вшанування таємно закопаних там жертв комуністичного режиму колишнього СРСР (архівне фото)
Вшанування таємно закопаних там жертв комуністичного режиму колишнього СРСР (архівне фото)

2. Койранкангас

Койранкангас (фін. Koirankangas – «Собача Пустка») – місце масових розстрілів неподалік селища Токсово на території Ржевського артилерійського полігону. За свідченнями колишніх жителів сіл Кіурумякі, Конколово і Лепсарі, розстріли там відбувалися з кінця 1920-х років і аж до початку Другої світової війни. За оцінками дослідників, в урочищі можуть бути поховані близько 30 тисяч осіб.

3. Левашовський меморіальний цвинтар

Левашовська пустка сьогодні розташована в межах Петербурга, а раніше це була безлюдна околиця Ленінграда, куди звозили тисячі засуджених до розстрілу. Вісімдесят років тому до міста прислали план – засудити повинні були понад чотири тисячі осіб. Поставлене завдання навіть перевиконали. Сьогодні історики кажуть про 40 тисяч розстріляних тут.

4. Золота гірка в Челябінську

Жителі Челябінська впевнені, що в 30-і роки XX століття в шахтах на Золотий Гірці були розстріляні від 12 до 30 тисяч осіб. Але офіційно ці злочини влада не визнає: результати розкопок шахт засекречені.

5. Сандармох

Це урочище розташоване в Медвеж'єґорському районі Карелії за 12 кілометрів від Медвеж’єґорська. За оцінками пошукових систем, на площі в 10 гектарів під час Великого терору 1937–1938 років було розстріляно і поховано понад 9500 осіб. В основному це були спецпоселенці і в'язні Біломорсько-Балтійського каналу (каналоармійці), а також в'язні Соловецьких таборів.

Сандармох став місцем розстрілу соловецького тюремного етапу 1937 року, в якому перебували відомі українські діячі культури, науки, військовики, технічна інтелігенція, священики. Було розстріляно 290 українців.

Поховання в Сандармоху наприкінці 90-х знайшов відомий карельський історик Юрій Дмитрієв.

6. Локчимлаг

У республіці Комі багато таборів були побудовані уздовж ріки Локчім, посеред тайги, тундри і боліт. Через ці табори у 1920–30-х роках пройшло багато іноземців: поляків, китайців, корейців, афганців, іранців, латишів і литовців.

7. АЛЖИР

Так скорочено називали Акмолинський табір дружин зрадників батьківщини в казахстанському селищі Акмолі неподалік Астани. Починаючи з 1938 року саме сюди засилали репресованих жінок з усього Радянського Союзу. За 16 років через табір пройшли понад 20 тисяч в'язнів: дружини, дочки, сестри «зрадників батьківщини» й інші жінки з сімей засуджених за «розстрільними» статтями. При цьому за 16 років існування в АЛЖИРі не було жодної жінки, засудженої особисто: всі вони були винні тільки в тому, що їхні рідні були визнані «ворогами народу».

Оригінал матеріалу – на сайті спецпроекту «Настоящее время»

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG