Доступність посилання

18 Грудень 2017, Київ 20:20

Жертвами трансфобії стають найменш соціально захищені люди – активістка


Марш на підтримку трансгендерних людей у Києві, 22 жовтня 2016 року

Київ – У понеділок відзначають День пам’яті трансгендерів, які постраждали від насильства. І за підрахунками організації Transgender Europe, цього року зафіксовано 325 повідомлень про убивства трансгендерних і гендерно різноманітних людей, а всього за період із січня 2008-го до вересня цього року, поки ведеться цей моніторинг, повідомили про більш ніж дві з половиною тисячі таких злочинів. У неділю у Києві планують марш на підтримку людей, що постраждали від трансфобного насильства. Щодо України даних про загибель таких людей немає, але це не означає, що вони у безпеці, вважає представниця організаторів маршу координаторка трансгендерного напрямку діяльності організації «Інсайт» Інна Ірискіна:

– Те, що немає цих даних, не дає упевненості у тому, що немає таких випадків.

Та частина трансгендерної спільноти, про яку ми знаємо, це – верхівка айсберга
Інна Ірискіна

Бо та частина трансгендерної спільноти, про яку ми знаємо, це, так би мовити, верхівка айсберга. Ця спільнота – дуже закрита. Якщо людина нікому не говорить, що вона – трансгендерна, і якщо з нею щось трапляється, то про це ми можемо й не дізнатися. Або людина не може себе реалізувати і приховує цю свою трансгендерність, і її, наприклад, можуть довести до самогубства – і також не факт, що про це стане відомо.

– У заяві Transgender Europe йдеться про трансгендерних і гендерно різноматітних людей. Що це за люди?

– Трансгендерні люди – це люди, які усвідомили, що вони ідентифікують себе не у відповідності зі статтю, яку їм визначили при народженні. І хочуть це певним чином змінити і отримати визнання себе не так, як їм написали, а так, як вони себе відчувають. А гендерно різноманітні люди – це більш широке поняття. Це може бути жінка або чоловік, але ця жінка, наприклад, не хоче відповідати тим установкам, які існують у суспільстві щодо жінок, десь виходить за ці межі, і це називається гендерною різноманітністю.

– Чи веде «Інсайт» якусь статистику щодо агресії або проявів дискримінації щодо таких людей?

– Конкретної статистики у нас немає, ми тільки нещодавно увійшли у програму моніторингу, вона поки що тільки розвивається. Але ми робили свого часу дослідження щодо трансгендерних людей в Україні, і там більшість опитаних так чи інакше стикалися із певним насильством на свою адресу, із певними видами дискримінації.

– Якщо говорити про якісь основні проблеми, то що б ви могли визначити?

– По-перше, це дійсно проблема насильства. Воно може бути де завгодно: на вулиці, у сім’ї, будь-де. Дуже поширеною проблемою є проблема з працевлаштуванням. Тобто людина виглядає невідповідно до своїх документів, бо у паспорті написана інша стать, вона приходить влаштовуватись на роботу – і її не беруть. Це дуже часто трапляється.

Інна Ірискіна
Інна Ірискіна

​Також я б зазначила проблему доступу до медичної допомоги. По-перше, у нас майже немає кваліфікованих лікарів, які можуть призначати процедури, необхідні саме трансгендерам – це гормональна терапія, наприклад. Лікарі мало обізнані, і буває, що відмовляють людям у допомозі, кажучи «ми не знаємо, що з вами робити».

– Повертаючись до заяви Transgender Europe і цифр, якими вони оперують. У заяві організації зазначено, що значна частина загиблих були мігрантами, а серед тих, чия професія була відомою дослідникам, переважну більшість складали секс-працівники і працівниці. Прокоментуйте, будь ласка, цю ситуацію. Очевидно, що жертви нападів були представниками одразу кількох дискримінованих груп.

– Жертвами найчастіше стають найменш соціально захищені. І те, що мігранти сюди (до статистики – ред.) потрапляють – цілком передбачувано, часто це також люди не корінної національності.

А якщо казати про секс-працівниць, то можу сказати, що більшість трансгендерних осіб, насамперед, жінок, погоджуються на таку роботу не тому, що їм це подобається, а тому що це – єдиний засіб, як заробити собі на життя. Бо, як я вже казала, кудись в інше місце влаштуватися на роботу вони не можуть.

В Україні ця проблема теж є. Всі трансгендерні люди, з якими я спілкувалась, проблеми з працевлаштуванням мали у своєму житті, і це вже – кому як пощастить: хтось може щось нормальне знайти, хтось влаштовується нелегально, щоб не показувати паспорт.

– Розкажіть, будь ласка, про марш, запланований на неділю. Який основний меседж у цю подію цього року ви закладаєте? Які, можливо, вимоги до української влади будуть висуватися?

– Такі акції проводяться по всьому світу, і ми не будемо винятком. Але якщо всюди вони відбуваються у такому траурному ключі – згадати загиблих, то ми хочемо говорити про трансфобію у ширшому контексті.

Ухвалили Національну стратегію з прав людини, де окремі пункти стосуються трансгендерних людей, але вони фактично не виконуються
Інна Ірискіна

Так, ми дійсно ставимо до влади вимоги, тому що цю ситуацію необхідно змінювати. Ухвалили Національну стратегію з прав людини, де окремі пункти стосуються також трансгендерних людей, але вони фактично не виконуються. Зокрема, йдеться про прийняття антидискримінаційного законодавства, яке б враховувало гендерну ідентичність, а також законодавства, що стосується злочинів на ґрунті ненависті – щоб також враховувалась ознака гендерної ідентичності.

Окрім того, минулого року Міністерство охорони здоров’я ухвалило новий клінічний протокол, спростивши для трансгендерних людей цю процедуру переходу і розширивши можливості для зміни документів. Але було обіцяно, що в цей протокол будуть внесені ще додаткові виправлення для того, щоб ще більше це спростити, і ми вже чекаємо на це більше року. Здавалося б, і міністр нас підтримує, але вона нічого не може зробити через цю бюрократію міністерську.

– Що цей ухвалений документ змінює, і як ви його оцінюєте?

– Вже немає централізованої комісії, яка раніше єдина, у Києві, приймала рішення, кому дозволити, а кому не дозволити змінювати стать. Тепер замість цього будь-який психіатр може встановлювати діагноз (гендерна дисфоріяред.), за яким далі робити певні медичні втручання, а потім отримати довідку, за якою вже можна змінити документи.

Окрім того, прибрали деякі положення, які були протипоказаннями для цієї процедури раніше. Наприклад, наявність дітей до 18 років, перебування у шлюбі та багато інших речей, які все це ускладнювали, і для певної кількості людей робили неможливою процедуру.

Але деякі моменти, на скасування яких ми сподівались, там досі залишаються – наприклад, мова йшла про скасування хірургічного втручання як вимоги для зміни документів. У цьому новому клінічному протоколі, з одного боку, написано, що хірургічне втручання відбувається за вибором самої людини, але, з іншого боку, написано, що медичне свідоцтво про зміну статі видається тільки після незворотного хірургічного втручання. Цей момент там залишався, але ми сподіваємося, що він буде прибраний звідти.

У МОЗ розглядається також наказ про скасування заборони на усиновлення та удочеріння трансгендерами дітей, але він досі не ухвалений, тому що був великий спротив з боку церкви.

– Щось ще змінилось за цей рік для трансгендерних людей?

– Певні зміни є. Про це більше говорять, люди починають більше розуміти, що це за явище.

Більше з’являється тих, хто нормально і дружньо сприймає трансгендерних людей, але з’являється і певний спротив
Інна Ірискіна

Але тут є, так би мовити, дві сторони медалі: більше з’являється тих, хто нормально і дружньо це сприймає, але з’являється і певний спротив також. Зокрема, цього року почастішали напади на наші заходи з боку праворадикальних угруповань.

У Києві була кілька місяців тому лекція на тему трансгендерності, на яку напали, яку зірвали. Там був застосований газ, там бризкали чорнилом в учасників. Поліція почала провадження, але розслідування рухається дуже повільно, як, власне, і раніше це було. Ця проблема залишається, тому й потрібні зміни до законодавства, які враховували б ознаку трансгендерності і зараховували такі інциденти до злочинів на ґрунті ненависті, а не якесь хуліганство чи щось таке.

– Скільки учасників ви очікуєте побачити на марші? І чи будуть якісь додаткові заходи безпеки?

– Минулого року у нас було близько 50 осіб, цього року ми очікуємо більше – може, до сотні. Дійсно, маршрут довелося трохи змінити через вимоги поліції, бо вони кажуть, що не зможуть гарантувати безпеку на тому маршруті, який ми планували.

– І практична частина. Якщо трансгендерна людина стикається з агресією або проявами дискримінації, куди ви би порадили їй звернутися і на що звертати увагу?

– В принципі, по юридичну допомогу вона може звертатися до нашої організації «Інсайт». У нас є адвокат, який може допомогти.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG