Доступність посилання

ТОП новини
20 Липень 2018, Київ 00:42

Крим.Реалії підготували велике інтерв'ю з головою Меджлісу кримськотатарського народу, народним депутатом України Рефатом Чубаровим. У першій частині він розповідає про свою сім'ю, про те, як використовує соціальні мережі, про журналістів, з якими краще не спілкуватися.

‒ Рефате-ага, а коли у Вас була перша любов?

‒ Тут не може бути винятків. Це все шкільне, як у всіх хлопчиків і дівчаток ‒ старші класи.

‒ А якщо говорити про Вашу сім'ю, дітей: чи можете підняти завісу?

‒ У мене троє дітей ‒ три дівчинки. Так вийшло, що Всевишній мене не нагородив хлопчиком, але, сподіваюся, що хтось із онуків буде хлопчиком. Сподіваюсь.

‒ Ваш головний недолік і головне достоїнство?

‒ Я тільки минулого року наважився кинути курити, а до цього курив неймовірну кількість років. Зараз я розумію, що робив величезну дурницю, але курити я кинув після дуже суворого дзвінка. Людина завжди має прагнути бути здоровою, тому що вона й уявити не може, які випробування на неї можуть бути покладені. І вона має бути готовою ці випробування подолати.

Рефат Чубаров про перше кохання, фейсбук і «чорний список» журналістів
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:10:29 0:00

‒ Коли Ви написали свій перший пост у Facebook? Пам'ятаєте, коли зареєструвалися в цій соціальній мережі?

‒ Це був 2012 рік. За характером я консерватор, і щоб долучитися до чогось кардинально нового, мені варто відчути потребу. Я кілька років придивлявся до Facebook, мені здавалося, що це щось несерйозне. Але в якийсь момент я зрозумів, що це використання дуже багатьох можливостей, які ти не можеш в інших формах реалізувати. Тут безпосередньо можеш говорити з людьми, яким ти або цікавий, або яким ти ненависний. Є можливість говорити їм в обличчя те, що хочеш. Коли я це усвідомив, я буквально за кілька місяців увірвався у Facebook.

Я буквально за кілька місяців увірвався у Facebook

‒ Ви коментуєте, вступаєте в дискусії, ревно ставитеся до питань про Меджліс, кримських татар. Здається, що Ви залучені в це, що Вам цікаво й те, що пишуть у Facebook, що пишуть журналісти... Чи справді це так?

‒ Може скластися таке відчуття, що я постійно в Facebook. Але, скажімо, зал Верховної Ради... Сидіти й тупо слухати обговорення того чи іншого питання, коли ти вже визначився у своєму рішенні з цього питання ‒ велика розкіш. Але піти не можна, тому що треба проголосувати. Тому в мене, як правило, навушник у лівому вусі, щоб усе-таки контролювати, про що йде дискусія. А переді мною або планшет, або телефон ‒ там я або дивлюся кореспонденцію, відповідаю на листи, реагую на повідомлення в Facebook.

‒ Чи є у Вас «чорний список» журналістів, ЗМІ, користувачів Facebook?

‒ У свій час я дуже бурхливо реагував на повідомлення, які в мене з'являлися в чаті ‒ брудного, образливого характеру. Особливо під час окупації та в перші роки після того, як мені заборонили в'їжджати в Крим. І я таким людям відповідав у їхньому стилі: чим бруднішим був випад у мою адресу, тим жорсткіше в такій самій формі він отримував відповідь. Я цих людей відразу банив, не розбираючись. Я ніколи не думав, що так багато каламуті може піднятися, зокрема й серед знайомих мені людей. Раптом після приходу російських окупантів ці люди уявили себе вершителями не тільки долі Криму, але й моєї. Але потім я зрозумів, що не хочу опускатися до їхнього рівня. Тому що людина, яка починає тебе ображати, позбавлена можливості розуміти, що ти їй кажеш.

Прикро, коли в найбільш серйозних питаннях журналіст намагається задовольнити свої уявні або явні фобії

Що стосується журналістів... Останнім часом ми спостерігаємо дилетантів у всіх сферах суспільного життя, і журналістика тут не виняток. Дуже прикро, коли в найбільш серйозних питаннях журналіст намагається задовольнити свої уявні або явні фобії. Замість того, щоб розкрити співрозмовника або висвітлити тему, він намагається повірити громадській думці. Не всі погоджуються з такими моїми міркуваннями, але я так бачу. З такими журналістами я намагаюся не взаємодіяти.

‒ Чому Вас це так зачіпає?

‒ Журналіст не менш відповідальний перед суспільством, ніж обрана посадова особа. Журналіст може критикувати все й вся, але при цьому я особливо ціную тих із них, які підводять свого читача до можливих вирішень проблем. Огульна й така безмежна позиція «зрада» в сьогоднішній ситуації мене не влаштовує.

Журналісти, звертаючись до тих чи інших проблем, мають створити у читача бажання долучитися до цієї роботи, а не впасти у відчай. Навіть якщо ситуація ахова, якщо вона навіть катастрофічна.

(Продовження інтерв'ю вийде наступного тижня)

Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG