Джованні Кесслер – відомий італійський юрист та прокурор. З середини вісімдесятих ХХ століття він боровся з легендарною сицилійською мафією, переслідував місцевих політиків, а згодом шість років керував Європейським управлінням боротьби з шахрайством та зловживаннями у використанні коштів з бюджету Європейського союзу. Усе життя він успішно розкривав фінансові злочини, боровся з організованою злочинністю та корупцією і тепер допомагає вести таку ж боротьбу в Україні. «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та телеканалу «UA:Перший») зустрілись із ним у Києві під час одного з його останніх візитів.
У 1990-х роках в Італії мафіозна злочинність, за повідомленнями у ЗМІ, була на критичному рівні: сотні замахів, убивств, залякувань та викрадень італійців, серед яких, зокрема, і представники влади. Хоча й сама влада, за версією деяких журналістів, нерідко протегувала мафії або й навіть була залучена до діяльності кланів. Тоді здавалося, що подолати кримінал та корупцію неможливо: у відповідь на арешти мафіозі вбивали прокурорів і суддів та продовжували фінансувати політиків.
Одним із тих, хто вийшов на боротьбу з організованою злочинністю та корупцією, був Джованні Кесслер.
«В Італії прокурори, так би мовити, суспільні належать до судової влади, до тієї ж «сім'ї», що й судді, і мають ті самі гарантії незалежності. І це надзвичайно важливо для ефективного розслідування, особливо якщо йдеться про корупцію, справи топ-рівня. Бо іноді поліція, яка є повністю державним органом, скажімо так, не може повною мірою розслідувати політичні справи через брак незалежності», – пояснює він.
У 1990-х Джованні Кесслер працював прокурором у кримінальних судах двох італійських міст– Тренто та Больцано, а також в Управлінні боротьби з мафією на Сицилії.
Саме тоді прокурори ініціювали операцію «Чисті руки», яка призвела до хвилі арештів, самогубств причетних до злочинів та більш ніж 5 тисяч засуджених.
В один момент в Італії прокурори стали об’єктами нападів з боку певних політичних кіл, а потім потерпали вже від насильницьких атак з боку мафії. Кільком погрожували, кількох наших колег вбили
Але, пригадує Джованні Кесслер, ця операція мала і зворотній ефект: «В один момент в Італії прокурори стали об’єктами нападів з боку певних політичних кіл, а потім, разом із суддями, вони потерпали вже від насильницьких атак з боку мафії. Кільком погрожували, кількох наших колег вбили. Одного жахливого літа, у 1992-му, позбавили життя найважливішого, найкращого слідчого суддю Джованні Фальконе та прокурора Паоло Борселліно. Їх вбили разом із охоронцями в Палермо з різницею в два місяці».
Ховати вбитих суддю та прокурора тоді вийшли тисячі італійців, які висловили усім борцям зі злочинністю свою підтримку.
Звичайні громадяни вийшли попрощатися з нашими колегами. По всій Італії люди стихійно почали збиратися біля будівель правосуддя, демонструючи таким чином солідарність. І все почало змінюватися
«Тоді людям урвався терпець. І вони це продемонстрували, коли звичайні громадяни вийшли попрощатися з нашими колегами. По всій Італії люди стихійно почали збиратися біля будівель правосуддя, демонструючи таким чином солідарність. І тоді все почало змінюватися – політики зрозуміли, що вони не можуть боротися з такою «надзвичайною ситуацією» за допомогою лише адміністративного впливу. Були запроваджені нові сильні закони, прокурорам надали нові інструменти – і змінилася вся суть боротьби з мафією», – пригадує Джованні Кесслер.
Тиск через свою прокурорську діяльність Кесслер відчув і безпосередньо на собі.
Деякі впливові люди, стосовно яких починалося розслідування, воліли атакувати тих, хто це розслідування проводить. Зі мною це траплялося кілька разів
«Деякі впливові люди, стосовно яких починалося розслідування, замість того, аби захищатися в межах закону, воліли атакувати тих, хто це розслідування проводить, – згадує він. – Зі мною це траплялося кілька разів. Вони перевіряють ваше минуле, якщо можуть, ваші фінансові справи, чутки про вас, і коли їм здається, що вони щось знайшли, оприлюднюють це».
Батько Джованні Бруно Кесслер був політиком та президентом автономної італійської провінції Тренто. І саме він став мішенню для нападок.
Вони заявлять публічно, що ніби мій батько робив ті самі речі, що й вони. Я відповів, що не припиню розслідування
«Мені казали, якщо продовжу розслідування про підозрюваних у корупції губернаторів у рідному Тренто, вони заявлять публічно, що ніби мій батько робив ті самі речі, що й вони. На той час мій батько вже помер. Я відповів, що не припиню розслідування», – ділиться Джованні Кесслер.
За його словами, ще з часів розслідування справ прокурори з міркувань безпеки вели справи принаймні ще з одним колегою.
Деякі з моїх колег казали: це включено в зарплату – витримувати подібні напади
«Тож я сказав: «Ні, я продовжу, ми продовжимо». Навіть, якщо б я хотів, я не міг би зупинити розслідування. А я, звісно, й не хотів. І тоді в газетах почалися інсинуації на кшталт: «Як ви можете розслідувати це, якщо ваш батько робив те саме?». Вони не писали нічого конкретного, бо це неправда. Але, звичайно, це було неприємно, особливо для моєї сім'ї. Звісно, я обрав таку роботу і плачу за неї ціну. Деякі з моїх колег казали: це включено в зарплату – витримувати подібні напади. Але моя родина такого вибору, як я, не робила», – переповідає Кесслер.
Спочатку – прокурор проти сицилійської мафії, потім – проти європейської корупції. 6 років Джованні Кесслер очолював Європейське управління боротьби з шахрайством, яке протидіє оборудкам з використанням коштів з бюджету Євросоюзу. Це відомство під його керівництвом було реформоване, що призвело до завершення розслідування по багатьох справах, які тягнулися роками.
Зокрема, розслідування цього управління змусило піти у відставку підозрюваного в корупції єврокомісара Джона Даллі, виявило наявність двох фіктивних помічників у кандидата в президенти Франції Марін Ле Пен та викрило недоплату Великою Британією майже двох мільярдів мита в європейський бюджет.
Три роки тому Джованні Кесслер за парламентською квотою потрапив у конкурсну комісію з відбору голови Національного антикорупційного бюро. Після цього, каже він, процес був безпрецедентно ясним і публічним, що рідко буває навіть в деяких європейських країнах.
Не бути вдячним комусь – це перша гарантія незалежності. І НАБУ дуже чітко показало себе як самостійний орган
«Ми висунули двох кандидатів, і я вважаю, що це був гарний вибір. Ми можемо точно сказати, директор НАБУ Артем Ситник зараз не має нікому дякувати за своє призначення – його не призначали ті чи інші зацікавлені сторони, його обрала незалежна комісія, яка на наступний день після цього просто перестала існувати. Не бути вдячним комусь – це перша гарантія незалежності. І НАБУ дуже чітко показало себе як самостійний орган. І це саме те, що вам потрібно», – резюмує він.
Нині Джовані Кесслер обіймав престижну посаду очільника італійського Агенства мит та монополій (Agenzia delle dogane e dei monopoli), де керує близько 10 тисячами працівників та несе відповідальність за збір до європейського й італійського бюджетів мільярдів євро щорічно. При цьому Кесслер входить до Міжнародної антикорупційної консультативної ради. Ця рада в листопаді, разом із Карлосом Кастресаною, презентувала звіт щодо покращення ефективності роботи українських антикорупційних органів. В України була можливість залучити його в іншій якості, значно важливішій: як аудитора НАБУ. Це пропонували громадські організації. Однак під час голосування на профільному антикорупційному комітеті забракло голосів.
У звіті рада звернула увагу на напади і загрози, що існують в Україні щодо незалежного, на їхню думку, органу – Національного антикорупційного бюро. У подальшому, за словами Джованні Кесслера, рада буде стежити за тим, як розглядатимуться подібні прецеденти.
Ще й прокурори та судді мають бути незалежними. Якщо хоч один орган з трьох не працює, вся система не є незалежною
«Справа в тому, що ще й прокурори та судді мають бути незалежними. Якщо хоч один орган з трьох не працює, вся система не є незалежною. Отже, в нас є НАБУ, яке займається незалежним розслідуванням, і є Спеціалізована антикорупційна прокуратура, яка працює, є незалежною, але її стан трохи незрозумілий, бо все-таки вона в системі Генеральної прокуратури – не незалежного органу. І цю ситуацію зі статусом генерального прокурора, який є політичною фігурою, вам треба вирішувати», – резюмує італієць.
І наостанок додає: головне – дати можливість незалежним органам робити свою роботу, не покладаючись на інші органи.
ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «СХЕМИ»:
