(Рубрика «Точка зору»)
На засіданні Ради безпеки ООН російський представник при цій організації Василь Небензя назвав звинувачення в застосуванні режимом Башара Асада хімічної зброї проти бунтівної Думи (Сирія) «хімічною виставою», яка, на думку дипломата, триває з 2013 року. Простіше кажучи, режим Асада не застосовував хімічної зброї ніколи ‒ і всі звинувачення, які отримали фактологічне підтвердження, були просто частиною «вистави», спрямованої проти Дамаска та Москви.
Приблизно те ж саме Небензя говорив, коли Радбез обговорював отруєння в Солсбері колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його дочки. Приблизно те ж саме говорив про окупацію Криму та Донбасу попередник Небензі Віталій Чуркін. Які російські війська на півострові? «Самооборона Криму»! Які російські диверсанти на Донбасі? Повсталі шахтарі!
Ось кажуть, що це ‒ «гібридна війна». Але ж насправді все, що відбувається ‒ тріумф брехні. Я, ми всі бачимо, як російські політики, дипломати, просто громадяни, яких журналісти опитують на міських вулицях, брешуть і не червоніють. А потім спростовують власну брехню. Путін стверджував, що російських військ у Криму не було ‒ а потім визнав їхню наявність. На переговорах у Мінську виявилося, що «повсталі шахтарі» Захарченко та Плотницький готові виконати будь-яку вказівку російського президента. За застосування хімічної зброї Асада та його покровителів не раз хапали за руку. Коли трапляється трагедія, як у Кемерові, виявляється, що російські громадяни, які ще вчора вірнопідданськи голосували за владу, готові говорити про свою заляканість та пригніченість.
Упевнений: це ніяка не «гібридність». Це просто наслідок готовності примиритися з брехнею, намагатися з нею домовитися, робити вигляд, що не помічаєш, як тобі брешуть. Між іншим, саме така ситуація була, коли Росія напала на Україну. Доведіть! Доведіть, що це російські війська, а не «добровольці». Доведіть, що напали, а не «заблукали». Доведіть, що це не тому, що у вас вирішили скасувати «закон Ківалова-Колесніченка», а тому, що Росія захотіла відрубати у вас територію. Доведіть!
Але як тільки ми приходимо до висновку, що брехня не вимагає постійних доказів, що потрібно не доводити, а карати ‒ брехун стає безсилим. Саме таке безсилля ми й спостерігаємо в останні дні ‒ на російських біржах, у російських медіа, на російських бізнес-форумах. Брехун завжди знітиться, коли з ним перестають сперечатися про очевидне. Коли приходить відплата. І одразу ж немає ніякої «гібридності» ‒ тому що, коли ніхто більше не слухає брехню й не намагається зрозуміти, скільки в ній відсотків правди, доводиться відмовлятися від звичних пропагандистських прийомів, переставати істерити й обманювати ‒ і починати розмовляти серйозно.
Схоже, російська влада ще не зрозуміла, що брехня більше не працює. Але скоро зрозуміє.
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал – на сайті Крим.Реалії
