Доступність посилання

ТОП новини
19 Жовтень 2018, Київ 11:34

Похід армії УНР на Крим у 1918 році та перспективи союзу з кримськими татарами


Важкий бронеавтомобіль «Гайдамака», який армія УНР використала у поході на Крим весною 1918 року

Сто років тому – в середині квітня 1918 року – була сформована спеціальна військова група армії УНР на чолі із підполковником Петром Болбачаном, яка з району Харкова вирушила на Крим і того ж місяця, здолавши більшовицьку оборону, увійшла на кримський півострів. Проте подальшому просуванню українських військ завадили не вороги, а союзні німецькі війська. Більше про ті події Радіо Свобода розповів історик Михайло Ковальчук.

– Коли була проголошена Українська Народна Республіка і визначено її територію, то Крим не був названий частиною УНР. Потім були мирні переговори у Бресті з Німеччиною та її союзниками, де українці також не порушили питання про приналежність Криму. І тут ухвалюється рішення, що українські війська йдуть на Крим. Хто, як і чому ухвалив це рішення?

– Цілком очевидно, що рішення про цей похід ухвалювалося на найвищому державному рівні. Відомо, що це були таємні накази в усній формі, які віддавав безпосередньо військовий міністр Олександр Жуковський. Але він це робив не з власної ініціативи – у спогадах він дав зрозуміти, що діяв погоджено з державними лідерами УНР: прем’єр-міністром Всеволодом Голубовичем і головою Центральної Ради Михайлом Грушевським.

У січні 1918 року Центральна Рада ухвалила вважати російський Чорноморський флот, який стояв у Севастополі, українським

Питання про Крим, дійсно, дуже цікаве. Тому що згідно з Третім універсалом Центральної Ради Крим не належав до УНР. Але це рішення не випадкове, підстави воно мало. У січні 1918 року Центральна Рада ухвалила вважати російський Чорноморський флот, який стояв у Севастополі, українським. Похід на Крим, на Севастополь, у першу чергу, здійснювався для того, щоб взяти під контроль Чорноморський флот.

– Чорноморський флот чи базу флоту?

– І саму базу, і Чорноморський флот. На першу половину квітня 1918 року було цілком очевидно, що мало сказати німцям «це наше», тому що німці могли й собі його забрати.

Промова матроса-українця, делегата Балтійського флоту, на Історичному бульварі в Севастополі. 1917 рік
Промова матроса-українця, делегата Балтійського флоту, на Історичному бульварі в Севастополі. 1917 рік

– А чому ж на переговорах у Бресті про це не подумали сказати?

З високою долею ймовірності можна говорити, що німці запросили себе до України самі

– Брестський мир не передбачав приходу німецьких військ. Дуже поширена думка, ніби, підписавши мир у Бресті, Центральна Рада запросила австро-німецькі війська до України, але вона не зовсім вірна. Насправді, Україна просто уклала мир.

Але потім за незрозумілих і доволі темних обставин, з’явилося звернення, написане від імені української делегації у Брест-Литовську до німецького народу про військову допомогу. Це звернення стало великою несподіванкою для державного керівництва УНР. Ті обставини з’ясовані не до кінця, з високою долею ймовірності можна говорити, що німці запросили себе до України самі.

– Але хтось же підписав це запрошення з українського боку?

– Це члени української мирної делегації у Брест-Литовському, але таких повноважень вони не мали. Принаймні, в архівах поки що нічого такого не знайдено.

Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо): генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко. Берестя, 9 лютого 1918 року
Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо): генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко. Берестя, 9 лютого 1918 року

– Отже, у квітні 1918 року в Україні була група українських військ і значно більша група німецьких військ. Вони рушили до Криму. Як німці сприйняли те, що українські війська також рушили до Криму?

– Ця ситуація, коли запрошення німців відбувалася в авральному режимі, містила абсолютну невизначеність: як, хто і куди буде наступати. У результаті, державні керівники УНР були змушені розгублено розпитувати у цих самих своїх представників у Бресті: як німці будуть йти, скільки буде їхнього війська?..

На початку квітня ситуація дещо визначилась – стало зрозуміло, що німці будуть наступати так далеко, як зможуть.

– Невже? На Петроград чи на Москву вони не пішли.

– Такі плани у німців були, але вони не були втілені. Там точилася суперечка між дипломатами, політиками, військовими. Але Україна була занадто цінним джерелом ресурсів як продовольчих, так і матеріальних. І на початку квітня стало зрозуміло, що німці наступатимуть як мінімум до східних кордонів України, і Крим входив у сферу їхніх інтересів.

Оскільки вже були випадки, коли німці забирали собі військове майно, яке охоронялося українськими вартовими, то покладатися на їхню ласку в питанні про Чорноморський флот було недоречно.

Крим на мапі України 1918 року, укладеній Степаном Рудницьким
Крим на мапі України 1918 року, укладеній Степаном Рудницьким

– Тобто, українці й німці відправилися в Крим навипередки?

Коли німці зайшли у Севастополь, то виходили з того, що Чорноморський флот – український, але одразу українцям вони його не віддадуть

– Так, це був свого роду біг навипередки. Але не можна сказати, що це відбувалося лише військовими засобами, робилися зусилля і по дипломатичній лінії. Наприклад, 19 квітня уряд УНР ухвалив довести до відома німецьких представників, що Чорноморський флот – український.

І, забігаючи наперед, скажу: коли німці зайшли у Севастополь, то виходили з того, що Чорноморський флот – український, але одразу українцям вони його не віддадуть, а поки утримуватимуть під своїм контролем. Вони боялися, що російський склад вихопить керівництво і поверне його проти Німеччини.

На рівні декларацій німецький командувач визнав, що флот належить Українській Народній Республіці

Але на рівні декларацій німецький командувач визнав, що цей флот належить Українській Народній Республіці.

– Поширена версія, що отаман Болбочан, на той час підполковник, відіграв вирішальну роль у прориві укріплень, які були збудовані на перешийках. І це була дуже серйозна операція у плані воєнного мистецтва. Наскільки я знаю, Ви ставитеся критично до цієї версії.

– Тут є деякі нюанси. Насамперед треба сказати, що в розпорядженні більшовиків у Криму були дуже мізерні сили, менш ніж п’ять тисяч бійців. Чорноморські матроси з Севастополя ухвалювали резолюції, присягали вірності радянській владі, але йти під кулі не поспішали. Тому людей у червоних було доволі мало.

Український військовий діяч, полковник Армії УНР Петро Болбочан (1883–1919)
Український військовий діяч, полковник Армії УНР Петро Болбочан (1883–1919)

– Але ж із кримськими татарами більшовики воювали.

– На цей час вони вже встигли придушити спротив татар. А з німцями вони не хотіли воювати – німці були значно сильніші. Тому їм простіше було відплисти якомога далі від цього фронту, дехто з них так і зробив.

Михайло Ковальчук
Михайло Ковальчук

Із заходу до Перекопу наближались німецькі війська, а українська група Болбочана – зі сходу до Чонгару

Крим можна було взяти через два перешийки: із заходу це Перекоп, а Чонгар – зі сходу. Так склалося, що із заходу до Перекопу наближались німецькі війська, а українська група Болбочана – зі сходу до Чонгару.

При реконструкції цих події у нас часто звертаються не до документів, а до якихось спогадів. На превеликий жаль, часто дослідники йдуть шляхом найменшого спротиву.

Повертаючись до тих подій – першими на територію Криму зайшли німці. Червоні, вибудовували лінію оборони обох перешийків. Логіка бойових дій диктувала такий алгоритм: якщо оборону на одному з перешийків зламано, то обороняти інший вже немає сенсу. Тому що цим оборонцям зайдуть із флангу в тил. Що й сталося: 18 квітня авангард німецької групи генерала Роберта фон Коша зламав оборону червоних на Перекопі.

Обкладинка книжки спогадів Бориса Монкевича «Похід Болбочана на Крим». На фотографії, яка ліворуч, Петро Болбочан зі своєю дружиною
Обкладинка книжки спогадів Бориса Монкевича «Похід Болбочана на Крим». На фотографії, яка ліворуч, Петро Болбочан зі своєю дружиною

– Що в цей час робила українська група?

– Наближалася. Вона була в районі Мелітополя. Брак документів не завжди дозволяє точно відтворити рух групи Болбочана, але беззаперечним фактом лишається те, що першими оборону червоних зламали саме німці. І у той час, як це сталося, фактично, організована оборона більшовиків розсипалася. Не випадково один із учасників тих подій з українського боку Никифор Авраменко потім згадував, що вони легко зайшли через Чонгар. Правильно, пройшли легко! Тому що, як тільки німці знищили оборону червоних на Перекопі, одразу ж основна маса оборонців Чонгару також побігла в тил.

Карта країн і населення Європи німецького професора історії Дітріха Шефера, 1918 рік. (Щоб збільшити мапу, натисніть на зображення)
Карта країн і населення Європи німецького професора історії Дітріха Шефера, 1918 рік. (Щоб збільшити мапу, натисніть на зображення)

– Як українські війська зустрічали на півострові?

Більшовицький режим не припав до вподоби більшості населення Криму. У першу чергу, кримським татарам

– Більшовицький режим не припав до вподоби більшості населення Криму. У першу чергу, кримським татарам. Тому українські війська зустрічали дуже ґречно. На це десь і робилася ставка у Києві. Головною метою був чорноморський флот, але не виключалося, що якщо в міру просування українських військ Кримом татарське населення запропонує якусь співпрацю, якесь об’єднання, то ці варіанти також розглядалися.

Німці це також враховували. Вони зустріли появу українців дуже негативно і розцінили це як спробу української влади взяти Крим під свій контроль.

Полк полковника Петріва зайняв Бахчисарай. Кримські татари його зустріли дуже радісно

– Де вони зустрілися?

– Їхні шляхи перетнулися у Сімферополі. 23 квітня українські війська зайшли у Сімферополь, і німці зайшли майже того ж дня, була різниця у кілька годин.

Німецьке командування розцінило цю ситуацію дуже негативно. З їхньої точки зору виглядало так, що вони винесли основний тягар боїв, зламали оборону червоних, а десь з-за спини виринають українці, займають Сімферополь і збираються йти далі.

Всеволод Петрів (1883–1948), військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР
Всеволод Петрів (1883–1948), військовий міністр і генерал-хорунжий Армії УНР

Постала можливість альянсу між українцями та кримськими татарами. Такого німці допустити не могли

Конфлікт зайшов ще далі, коли полк полковника Всеволода Петріва зайняв Бахчисарай. Кримські татари його зустріли дуже радісно. І постала можливість альянсу між українцями та кримськими татарами. Такого німці допустити не могли.

Німці поставили гостро вимогу, щоб українські вояки залишили півострів. Звичайно, вирішувати це було не в компетенції Болбочана. Доповіли до Києва, дійшло до Голубовича і Грушевського.

Ситуація була надзвичайно загрозлива, тому що на цей момент відносини з німцями були вже дуже гострі, й загрожували перерости у відкрите протистояння. Тому вирішили відступити – українські війська залишили півострів.

Крим на німецькій мапі України початку 1918 року
Крим на німецькій мапі України початку 1918 року

– Які у кого були плани щодо Криму у тій ситуації? В Києві вже планували приєднати півострів до України?

Всі розуміли: українські війська кримськотатарське населення зустрічає радісно, і з’являються перспективи провести переговори з представниками Курултаю про об’єднання

– Письмових свідчень про це нема. Центральна Рада це питання не порушувала у такому сенсі.

Але всі розуміли, що українські війська кримськотатарське населення зустрічає радісно, і з’являються перспективи провести переговори з представниками Курултаю про об’єднання, і це цілком можна було реалізувати.

– А які були німецькі плани щодо Криму і Чорноморського флоту?

– Німці керувалися тим, що формально Крим не входив до Української Народної Республіки. А територія, що не входила до УНР, зайнята німецькими військами за правом війни, і все, що там знаходиться – трофей​

Чорноморський флот мав близько 400 військових кораблів і різних допоміжних суден

Крим був і залишається дуже вигідним стратегічним плацдармом. На початку революції Чорноморський флот мав близько 400 військових кораблів і різних допоміжних суден. Це доволі потужна військова сила, і німці щонайменше хотіли її контролювати.

– Генералу Людендорфу, другій людини у німецькому генштабі на той момент, подали план – створити в Криму «колоніальну державу». Наскільки далеко німці зайшли з реалізацією таких планів?

– Обставини 1918 року не дали їм зайти далеко. Плани такі були, і якби німці виграли війну або війна на Західному фронті тривала довше, то, цілком можливо, ці плани стали би реальністю.

Стара німецька фотографія, на якій зображені пісковики в районі передмістя Севастополя Інкермані. Переклад напису з німецької: «Із України. Великі піщані кар'єри в Інкермані, Севастополь»
Стара німецька фотографія, на якій зображені пісковики в районі передмістя Севастополя Інкермані. Переклад напису з німецької: «Із України. Великі піщані кар'єри в Інкермані, Севастополь»

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Крим на карті України 1918 року. Повна назва мапи: «Загальна карта України. Зладив М. Дячишин. Заходом i накладом час. „Свобода”, орґану Українського Нар. Союза в Америцї». Масштаб 1:2580000. Формат мапи 85x52 см. (Щоб відкрити мапу у більшому форматі, натисніть на зображення. Відкриється у новому вікні)
Крим на карті України 1918 року. Повна назва мапи: «Загальна карта України. Зладив М. Дячишин. Заходом i накладом час. „Свобода”, орґану Українського Нар. Союза в Америцї». Масштаб 1:2580000. Формат мапи 85x52 см. (Щоб відкрити мапу у більшому форматі, натисніть на зображення. Відкриється у новому вікні)

Забута перемога УНР: похід Болбочана на Крим. Епілог​

Забута перемога УНР: похід Болбочана на Крим. Анабасис Петріва

Забута перемога УНР: похід Болбочана на Крим. Боротьба за українське море

Забута перемога УНР: похід Болбочана на Крим. Севастопольські дебати

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG