Доступність посилання

ТОП новини
19 Жовтень 2018, Київ 12:28

Німці радо зустріли делегацію УНР, бо хотіли розвалити Росію – історик про Брестський мир


Підписання Брестського миру – мирної угоди між Українською Народною Республікою з одного боку та Німецькою імперією, Австро-Угорською імперією, Османською імперією і Болгарським царством з другого. Берестя, 9 лютого 1918 року

Сто років тому – 9 лютого 1918 року – Українська Народна Республіка уклала мирну угоду з блоком Центральних держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія і Болгарія). Це була перша мирна угода в перебігу Першої світової війни, якої УНР не починала, але з якої першою вийшла. Виграла України чи програла, уклавши цей мирний договір? Про це своїми оцінками в ефірі Радіо Свобода поділився історик Павло Гай-Нижник.

– Коли кажуть про Брестський мир, то часто мають на увазі договір між більшовицькою Росією і Німеччиною та її союзниками. У цьому є логіка, адже саме ленінський Раднарком ініціював ці мирні переговори. 3 грудня 1917 року почалися переговори більшовицької делегації, німців та їхніх союзників. А коли та за яких умов українська делегація з’явилась у Бресті?

– Коли більшовики оголосили ультиматум Україні й почали наступ, тоді ж українці дізналися, що більшовики вже поїхали на перемовини з Центральними державами. Відтак виникло питання: чи зможуть українці самі захищатися? Тоді з Києва надіслали телеграму німцям і відправили людей на Український фронт – це колишні Південно-Західний та Румунський фронти – щоби встановити перемир’я.

У той момент одночасно велися переговори УНР у румунських Яссах із ворожою Німеччині Антантою – Францією та Британією. Тоді ж Центральна Рада надіслала телеграму німцям, що готові вступити в мирні переговори.

Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо): генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко. Берестя, 27 січня (9 лютого) 1918 року
Підписанти Брестського мирного договору (зліва направо): генерал Брінкманн, Микола Любинський, Микола Левитський, Олександр Севрюк, Макс Гоффманн, Сергій Остапенко. Берестя, 27 січня (9 лютого) 1918 року

– Тобто, в України тоді була багатовекторна політика: у Яссах переговори з Антантою, а в Бресті – з блоком Центральних держав – супротивниками Антанти?

Україна вже не могла тримати фронт проти німців та австро-угорців, бо починалася війна проти більшовиків

– Із Антантою почалися таємні перемовини з кінця літа-початку осені 1917 року з ініціативи французького посла у Петербурзі. Але ці перемовини зайшли у глухий кут – перш за все через те, що Антанта вважала, що має бути єдина Росія, хоча вони готові були визнати УНР як федеративну частину Росії. Друге, що хотіла Антанта – тримати фронт. А Україна вже не могла тримати фронт проти німців та австро-угорців, бо починалася війна проти більшовиків.

Небезпека була ще й у тому, що, видавши декрети про мир і про землю, більшовики руйнували армію через свою агітацію. Тобто, фронт міг бути взагалі відкритий. Тому ці перемовини були життєво необхідні.

– Українська делегація на початку 1918 року приїздить до Бреста: Всеволод Голубович, Микола Левицький, Микола Любинський, Михайло Полоз, Олександр Севрюк. Хто ці люди, які представляли Україну на доленосних переговорах? Хто їх призначив?

– Спочатку поїхало три особи на фронт – у розвідку. Вони зустрілися з німецьким командувачем Східного фронту, кронпринцем Леопольдом Баварським, і той уперше дізнався про утворення УНР. Коли вони повернулися, то Центральної Ради знову відправила трьох людей – Любинського, Голубовича і Севрюка – встановити контакт з мировою делегацією у Бресті й дізнатися, чи взагалі Україну приймуть. Після того, як стало відомо, що з нами готові розмовляти, було утворено делегацію, яка поїхала на перші перемовини.

Павло Гай-Нижник
Павло Гай-Нижник

– Так хто ж людей до цієї делегації обирав?

– Їх обрали їхні партії – за квотним принципом. Українські есери та соціал-демократи обирали своїх представників, і Центральна Рада їх затвердила.

– Тобто, це були непрофесійні дипломати?

Перший голова делегації Всеволод Голубович невдовзі став прем’єр-міністром УНР. Одному з найталановитіших серед них – Олександру Севрюку – тоді було лише 24 роки

– Ні. Перший голова делегації Всеволод Голубович невдовзі став прем’єр-міністром УНР.

Одному з найталановитіших серед них – Олександру Севрюку – тоді було лише 24 роки, він не довчився у Петербурзі на юридичному факультеті. Усі вони тоді були молоді люди – без досвіду, але талановиті і з вогником в очах.

Окрім делегації, там були ще консультанти, які розбиралися в економіці й фінансах. Вони під’їхали пізніше, коли були утворені комісії.

– Як цю делегацію прийняли і як вони себе почували на цих переговорах? Бо переговори почали дві сторони, а тут з’являється третя сторона.

Німці прийняли українців дуже радо. Вони запрошували й чекали, бо в них була мета – розвал Росії як єдиного цілого

– Німці прийняли українців дуже радо. Вони запрошували й чекали, бо в них була мета – розвал Росії як єдиного цілого. Вони були раді, що є кілька делегацій – так було легше. Австрійці прийняли із застереженням, але провідною державою була Німеччина, яка одразу визнала українців як правомірну делегацію.

– А як українці себе відчували на цих переговорах? Вони непрофесійні дипломати – і приїздять на міжнародні переговори.

Ні уряд, ні Центральна Рада не дали ніяких консультацій. Грубо кажучи, їм сказали: робіть що-небудь

– Як молоді люди себе почувають – у них був запал, що вони творять історію.

Але була проблема: вони практично не знали, що відбувається на фронті з більшовиками. І друга проблема: коли від’їздила делегація, то ні уряд, ні Центральна Рада не дали ніяких консультацій. Вони перед від’їздом мали тільки розмову з Грушевським. Грубо кажучи, їм сказали: робіть що-небудь.

Делегація УНР на переговорах у Бересті, 1918 рік
Делегація УНР на переговорах у Бересті, 1918 рік

– Наскільки переговорив Бресті вплинули на ухвалення Четвертого Універсалу, який проголошував незалежність?

Німці прямим текстом сказали українській делегації, що потрібно оголосити незалежність, бо мир має бути укладений, з юридичної точки зору, із самостійною державою

– Про самостійність міркували ще з жовтня 1917-го, але попервах вважали, що федерація демократичних соціалістичних країн – це максимум, що потрібно для вільних людей.

Проте німці прямим текстом сказали українській делегації, що потрібно оголосити незалежність, бо мир має бути укладений, з юридичної точки зору, із самостійною державою. І наші потім передали у Київ, що нам де-юре потрібно стати самостійними. Власне, німці підштовхнули Україну до проголошення самостійності.

Четвертий Універсал Української Центральної Ради. 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року
Четвертий Універсал Української Центральної Ради. 9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 року

– У цей же час у січні 1918 року відбулася заміна голови українського уряду Володимира Винниченка на Всеволода Голубовича, який очолював цю делегацію. Це переговори так вплинули на кадрову ротацію?

Головою делегації на брестських переговорах став 24-річний Олександр Севрюк

– Вплинули, тому що соціал-демократи, які до цього очолювали уряд, збанкрутували: програш у війні із більшовиками, провал переговорів із Антантою.

Шульгин, попередній міністр закордонних справ, подав у відставку на знак протесту проти переговорів з німцями. І коли делегація повернулася з переговорів, то Голубович замінив його на цій посаді і очолив уряд. Він представляв есерів, які мали більшість у Центральній Раді. А головою делегації на брестських переговорах став 24-річний Олександр Севрюк.

Підписання Брестського мирного договору делегацією Української Народної Республіки. 1-й зліва – Микола Левітський, 2-й – Олександр Севрюк, 3-й – Микола Любинський. Берестя-Литовське, 9 лютого 1918 рік
Підписання Брестського мирного договору делегацією Української Народної Республіки. 1-й зліва – Микола Левітський, 2-й – Олександр Севрюк, 3-й – Микола Любинський. Берестя-Литовське, 9 лютого 1918 рік

– Німецький генерал Макс Гофман у спогадах писав, що завдяки українцям вони могли тиснути на більшовиків, робити петроградську делегацію поступливішою завдяки київській делегації. А українці якось скористалися цією ситуацією чи тільки інші скористалися ними?

Оскільки мілітарної сили та дипломатичного досвіду не було, то українці «тиснули» по-своєму

– Оскільки мілітарної сили та дипломатичного досвіду не було, то українці «тиснули» по-своєму. Вони намагалися взяти амбіціями та юнацьким запалом – мовляв, ні кроку назад, нам втрачати нічого. Хоча вони так не думали, але так робили. Крім того, коли в ході перегорів були перерви, то українська делегація брала «могорич» і йшла до німців – хотіла провести неформальні перемовини й під келих схилити їх до поступок. Вони були дуже здивовані, чому німці не беруть участь у цих неофіційних зустрічах. Німці були також здивовані.

Тоді теж була гібридна війна, і більшовики у Харкові також проголосили УНР – Українську Народну Республіку Рад

Ситуація спочатку розвивалася не на нашу користь. Першого лютого, після відновлення переговорів, Троцький привіз із собою п’яту колону – представників харківського радянського уряду – і заявив: якщо німці й австрійці мають укласти угоду з УНР, то з цією УНР. Нагадаю, що тоді теж була гібридна війна, і більшовики у Харкові також проголосили УНР – Українську Народну Республіку Рад.

Севрюк зробив запальну промову і закрив рота Троцькому

Спочатку Гофман допоміг Севрюку, зауваживши, що більшовики тиждень тому визнали УНР як делегацію. Троцький заперечив: тоді вони володіли владою, а тепер не володіють. Тут дуже допомогло те, що перед цим українці отримали телеграму про проголошення самостійності Четвертим Універсалом. Севрюк зробив запальну промову і закрив рота Троцькому, який про це ще не знав.

Німці запропонували українцям три пункти: оголошуємо мир, тепер ви самостійні, а далі ми домовимося. На це Севрюк – може, дипломати говорили б інакше – сказав, що німці їм ставлять ультиматум і цього не буде. Наші сиділи всю ніч і склали свій проект угоди, який у підсумку і підписали. Українці тоді не знали, як відреагують німці. Але німці вже знали, що зможуть переграти ситуацію і тому погодилися.

Українці поспішали, бо знали, що більшовики підходять до Києва. Німці поспішали, бо знали, що угоду доведеться підписувати із тими, хто буде у Києві. Усі поспішали, а більшовики тягнули.

– Україна виграла чи програла через цю мирну угоду?

– Україна вижила завдяки цій мирній угоді.

– Як згадував міністр закордонних справ УНР Шульгин, на таємних нарадах у кабінеті Грушевського Петлюра виступав за переговори з Антантою і проти угоди із Центральними державами. Вже на еміграції Петлюра писав:

«Від того часу як у світову війни ув’язалась Америка, я був переконаний, що війну виграють не німці, а Антанта. Я хотів створити фронт, хай би він був розбитий мілітарно тимчасово, все одно ми би виграли потім політично. Але «божевільство», недалекозорість, недержавність наших тодішніх політиків, як от: Грушевський, Винниченко та абсолютна нікчемність Голубович, направили наш курс на іншу дорогу. Ми досі спокутуємо за цей блуд, бо альянти досі не можуть забути нам «зради» нашої».

Україна вижила завдяки угоді з німцями. Уже 1 березня був звільнений Київ

– Заднім числом дуже легко все говорити, тому що вже знаєш – чим усе завершилось. Петлюра у 1917 році був міністром оборони, Шульгин міністром закордонних справ. Восени-взимку 1917-го велися переговори з Антантою, але ні до чого так і не домовилися. Треба було діяти, коли вони мали можливість діяти, а не коли настала безвихідна ситуація, і Центральна Рада вже тікала з Києва. Тому ж Петлюрі треба було діяти, коли він мав владу.

Україна вижила завдяки угоді з німцями. Уже 1 березня був звільнений Київ. Петлюра тоді з німцями домовився і першим в’їхав до Києва. Чому ж він тоді не став у позу?

– В рамках Берестейської мирної угоди австрійці пообіцяли створити окремий український коронний край у Галичині та Буковині, але так і не створили. Чому?

– Про Галичину питання стояло дуже жорстко. В Австро-Угорщині була дуже складна внутрішньополітична ситуація. Українці вимагали створити окремий коронний край. Врешті, німці допомогли українцям натиснути на австрійців, і ті погодилися. Але цей договір мав бути таємним і втілений у життя після того, як українці доставлять певний обсяг продуктів.

Україна не доставила зазначений обсяг продовольства в обумовлений час, і це стало юридичною підставою не виконувати цей договір. А, фактично, причина була інша: Севрюк поїхав до Відня, де зустрівся з українською парламентською делегацією і все розказав. Не була дотримана таємність. І вже на другий день усі делегати говорили про те, що австрійці зрадили поляків. Договір оприлюднили – домовленості було порушено.

  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG