Доступність посилання

ТОП новини
20 Жовтень 2018, Київ 16:58

У Росії зайшла мова про «довічне правління» Путіна


Голова Конституційного суду Росії Валерій Зорькін та президент Росії Володимир Путін

Голова Конституційного суду Росії Валерій Зорькін написав статтю про можливості реформування Конституції Росії. Вона привернула до себе увагу в першу чергу тому, що одним з варіантів продовження перебування при владі Володимира Путіна після завершення четвертого президентського терміну вважається зміна державного устрою і поява якоїсь новообраної посади «лідера нації».

У статті «Буква і дух Конституції» Зорькін відповідає на якісь «тривожні заклики до кардинальних конституційних реформ», але ніяких конкретних планів зміни Конституції не пропонує. Ключові моменти статті:

  • недоліки Конституції можна виправити точково;
  • зараз головна напруженість в суспільстві – вимога соціальної справедливості;
  • двопартійна система найбільш ефективна;
  • громадяни незадоволені «експансією наднаціонального регулювання», наприклад, ЄСПЛ;
  • «конституційна ідентичність» Росії повинна з'єднати «властивий російському народу колективізм» з конкурентним економічним і політичним середовищем.

Зорькін перераховує недоліки Конституції, як він їх бачить: недостатній баланс в системі стримувань і противаг, крен на користь виконавчої влади, нечіткість у розподілі повноважень між президентом і урядом. Зорькін також говорить про можливе протиставлення місцевого самоврядування органам державної влади, при цьому висловлюючи думку, що органи місцевого самоврядування за своєю природою – «лише нижня, локальна гілка влади».

З точки зору Зорькіна, подібні недоліки можна виправити «точковими змінами» – в рамках доктрини «живої Конституції». Тут суддя різко висловлюється проти «радикальної конституційної реформи», яка, за його словами, здатна породити різку соціально-політичну дестабілізацію.

Далі Зорькін міркує про «конституційний шлях до суспільної злагоди і справедливості»:

«Судячи з характеру численних скарг до Конституційного суду, головним джерелом напруженості в російському суспільстві є невирішеність соціально-економічних проблем, в тому числі недостатній захист соціальних прав громадян. Соціологічні дослідження підтверджують, що очікування і навіть вимоги соціальної справедливості виходять у населення на перший план і що несправедливості в різних сферах життя сприймаються людьми вкрай болісно. Соціальне напруження, породжене почуттям несправедливості, посилюється природною втомою населення від трьох десятиліть реформ, а також безпрецедентним (і додам – неправовим, тобто таким, що суперечать нормам міжнародного права) економічним, і перш за все списку санкцій, тиском на Росію з боку США і Західної Європи».

Далі Зорькін заявляє, що потрібна правова теорія, що «синтезує ідеї індивідуальної свободи і соціальної солідарності», і що це «найбільшою мірою відповідає ментальності російського народу». Він розмірковує про соціальну несправедливість, згадуючи «несправедливість приватизації великої власності в 1990-х роках» і каже, що «потрібне коректування ліберально-індивідуалістичного підходу до праворозуміння, що привнесло б в саме поняття права ідеї солідаризму».

Тут Зорькін переходить до політичного устрою і прихильно висловлюється про двопартійну систему як таку, що найбільш ефективно забезпечує реальну демократію «в організаційному плані»:

«Саме за такими «схемами-кресленнями» створювалася двопартійна система США (як і вся їхня конституційна політична система). Не соромно і запозичити чужий досвід, що витримав перевірку багатовіковою практикою».

«Нинішня модель ліберальної представницької демократії, що характерна для більшості розвинених країн, як кажуть провідні політологи Європи або Америки, явно не справляється з сучасними викликами».

Зорькін критикує Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), який «надмірно вільно втілює в життя свою активістську позицію», і говорить про «незадоволення громадян національних держав експансією наднаціонального регулювання»:

«Національні держави мають межі поступливості, які окреслюються їхнім розумінням національної конституційної ідентичності».

Конституційна ідентичність Росії, говорить Зорькін, «відображає результат суспільної згоди громадян держави з питань розуміння прав людини», причому, за його словами, «ця згода в різних державах має «соціокультурну специфіку». В результаті Зорькін пропонує:

«З'єднати властивий російському народу колективізм, сформований, – можна сказати, викуваний, – суворою природою, незліченними оборонними війнами, необхідністю об'єднати безліч націй і народностей «спільною долею на своїй землі», на основі конституційних принципів правової, демократичної і соціальної держави, – зі створенням конкурентного економічного та політичного середовища».

Коментарі

Чутки про те, що в Кремлі обговорюють можливість змін до Конституції, які дозволять Володимиру Путіну залишатися на посаді російського лідера необмежений час, з'явилися ще до президентських виборів. Згідно з нинішнім законодавством, Путін після нинішнього терміну в будь-якому випадку повинен піти з посади президента. Якщо припустити, що Путін має намір залишитися на чолі російської держави, він або повинен передати президентську посаду «наступнику», як вже зробив в 2008 році з Дмитром Медведєвим (тоді Путін обійняв посаду прем'єра), або отримати якусь іншу, спеціально створену для нього вищу державну посаду.

Ще до статті Зорькіна в декількох телеграм-каналах з'явилася інформація (без підтверджень) про підготовку в Росії до конституційної реформи. У відомому анонімному каналі «Незыгарь», наприклад, був такий запис:

«Напередодні 25-річчя Конституції Росії президент може ініціювати проведення конституційної реформи, яка буде оформлена Федеральними зборами до Нового року. Конституційна реформа дозволить створити нову конституційну модель влади і ініціювати проведення дострокових виборів президента РФ».

Нинішня Конституція Росії була ухвалена 12 грудня 1993 року. Ухвалити новий текст можна скликанням Конституційних зборів, закон про який з 1993 року так і не ухвалений, або референдумом. Частину поправок можна вносити Державною думою при схваленні двох третин регіональних парламентів.

Російський політолог Валерій Соловей:

1. Підготовку конституційної реформи, а точніше, кардинальних змін в широкий спектр конституційних законів було розпочато восени 2017 року.

2. Зміни розроблялися за наступними напрямками:
а) формування нової конфігурації державної влади і управління;
б) кардинальне скорочення числа суб'єктів федерації (до 15-20) шляхом їх об'єднання з метою зручності управління, вирівнювання рівнів розвитку і нейтралізації етносепаратистських тенденцій;
в) рішуча правка законів про вибори та політичні партії (аж ніяк не в сенсі лібералізації);
г) введення державної ідеології.

3. Спочатку не було зрозуміло, яким змінам і в якому обсязі дадуть «зелене світло», а яким ні. Але в будь-якому випадку не передбачалося їх реалізовувати всі одночасно, з огляду на прогнозовану сильну негативну реакцію.

4. Sine qua non – реконфігурація держвлади та управління, яка має забезпечити інституційно-правову рамку транзиту системи. Тут теж кілька варіантів. Від відомої моделі з установою Держради як аналога Політбюро і зведення ролі президента до представницьких і символічним функцій до, навпаки, посилення і розширення президентських повноважень і заснування посади віце-президента. (Є ще кілька варіантів.)

5. Транзит системи мають здійснити до 2024 року, щоб застати зненацька ворогів зовнішніх і внутрішніх. Передбачалося, що вирішальними можуть стати 2020-2021 роки.

6. Існує одна-єдина причина, через яку ці терміни могли б бути зрушені в бік зменшення. І ця причина не має стосунку до політики і рейтингів, що знижуються. Ситуацію оцінюють як таку, що турбує, але не є критичною і перебуває під контролем.

7. І вже тим більше ні про які дострокові вибори мова не йшла і не могла йти. Кардинальна зміна організації держвлади та управління здійснюється не для того, щоб проводити вибори і піддавати систему сильному стресу.

8. Серед ключових бенефіціарів реформи влада називає трьох осіб, які й так входять в першу десятку еліти за своєю політико-бюрократичною вагою.

Російський історик Іван Курілла:

«Зранку з посиланням на телеграм-канали писали про підготовку термінового перегляду Конституції, а ось вже і Зорькін підключився. Схоже, і правда, відмашку дали.

Як я на днях припускав, вирішили «перегорнути дошку» тут. В анонсі інтерв'ю Зорькін говорить про ліквідацію місцевого самоврядування (і перетворення його в нижній щабель вертикалі), – тут зрозуміло, натерпілися з непідконтрольними мерами, скількох посадити довелося. Але, швидше за все, зміни готуються для підготовки довічного правління Путіна, а заодно, цілком можливо, пошматують ліберальну частину (про свободи і права), ну і про пріоритет міжнародних договорів заодно.

Судячи з попереднього досвіду, в цій спецоперації зупинятися і озиратися на критику ніхто не буде. Але і ситуація не така, як минулого розу; режим тут серйозно ризикує (і думаю, сам не дуже може прорахувати ризики: вийде хтось на вулицю? відколеться хтось в еліті? виникне непокора в вертикалі? – можливо, нічого не буде, – але бути в цьому впевненим сьогодні важко).

Російський публіцист Микола Подосокорський:

У те, що 75-річний Валерій Зорькін, який очолює КС вже більш ніж 17 років, дійсно налаштований на лібералізацію сформованого політичного режиму, може повірити тільки наївний. Нагадаю, що в грудні 2017 року Валерій Зорькін виступив проти розширення свободи в Росії. За його словами, зайва свобода «підриває моральні засади суспільства». У вересні 2014 року Валерій Зорькін назвав кріпосне право «головною скріпою, що утримує внутрішню єдність нації». Дарування особистих свобод селянам, на його думку, було помилкою і сприяло в підсумку революції. У грудні 2014 року глава КС виступив за обмеження соціальних прав росіян, бо це «необхідно для захисту конституційних цінностей загального блага». На його думку, зміст закріпленого в статті 7 Конституції РФ поняття «соціальна держава» розкритий в інших статтях таким чином, що аж ніяк не збов'язує державу задовольняти життєві потреби кожної людини». У травні 2017 року Зорькін розкритикував правозахисників, заявивши, що захист прав людини не має створювати загрозу державному суверенітету і руйнувати релігійну ідентичність суспільства тощо.

За останні роки Зорькін багато встиг наговорити, і його чергове нагадування про небезпеку нової революції в Росії можна сприймати тільки в одному ключі: будь-які зміни в Конституції напевно вдарять по залишках прав і свобод російських громадян і будуть спрямовані на те, щоб послабити протестні настрої і посилити режим, що похитнувся.

Оновлення

«В адміністрації президента робота [з підготовки змін до Конституції] не ведеться, – заявив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков і додав. – Ми сприймаємо [статтю Зорькін] як особисту експертну точку зору».

Оригінал – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG