Сині й жовті паперові кораблики пливуть річкою Тежу в Лісабоні, а над столицею Португалії лунають співи українською і кримськотатарською мовами. Так українська громада Португалії долучилась до всесвітніх заходів на підтримку українських військовополонених та політв’язнів у Росії. Крім цього, українці Португалії від початку бойових дій на сході України, з 2014 року, підтримують українських воїнів, родини загиблих, допомагають дітям Донбасу. Про це Радіо Свобода розповідає засновниця благодійної асоціації «Відкрите серце» Валентина Тимчук.
– Я – волонтер з 2014 року, ми з посестрами і побратимами здійснили кілька важливих гуманітарних проектів: ми допомагаємо дітям з родин загиблих українських бійців, підтримуємо соціально незахищені родини, дитячі інтернати (сиротинці). Намагаємось за можливості допомагати будинкам для літніх людей. А ще, як і багато інших українських організацій у світі, ми збирали медикаменти і пересилали в Україну учасникам бойових дій на Донбасі. Це було у перші місяці російсько-української війни.
Минулого року ми упродовж усього трьох місяців змогли зібрати і відправити в Україну понад 900 кілограмів гуманітарних вантажів
А минулого року ми упродовж усього трьох місяців змогли зібрати і відправити в Україну понад 900 кілограмів гуманітарних вантажів, здебільшого для дитячих інтернатів і будинків для літніх людей. На передову передавали продукти харчування, у військові шпиталі – ліки. Продовжуємо цим займатись – збираємо гуманітарну допомогу родинам загиблих бійців і сиротинцям.
– Які з гуманітарних проектів для вас особисто найважливіші?
– Важко виокремити якийсь один. Всі ці проекти – наче діти, ми їх від щирого серця робили. Згадаю, наприклад, участь нашої громади та асоціації у міжнародному проекті «Подаруй дитині радість», який, власне, «народжений» у нас в Португалії: маючи список дітей-сиріт, чиї татусі загинули на війні, ми купували і передавали їм подарунки. Ми – це «Відкрите серце», львівська організація «Допомога сім’ям АТО», українці з Ірландії, Німеччини, Польщі, США.
Ми стали «Святими Миколаями» для 50 діток – купили і передали кожному індивідуальний подарунок (одяг, солодощі, іграшки). Це було у 2018 році. А нещодавно я дізналась, що до нашої благодійної акції цьогоріч воліють долучитись інші країни, щоб подарувати бодай маленьку радість діткам. Ось так ініціатива невеликої за чисельністю української організації у Португалії об’єднує українців у різних куточках Європи!
– Які ще акції можна назвати такими, що об’єднують українців світу?
– Назву всесвітню акцію «Об’єднані прапором» – це всесвітня акція, яка третій рік поспіль відбувається у світі. Цього разу у мандрівку довкола світу відправлено прапори кримськотатарського народу, й акцію ми назвали «Об’єднані кримськотатарським прапором» (#LiberateCrimea).
Прапор підписують у різних країнах, у різних містах, щоб виловити підтримку кримськотатарському народові. Наша громада отримала прапор із Лондона, перед тим його підписали українці і кримські татари у США, Канаді, Австралії та Малайзії. Коли подивитись маршрут, коли бачиш, скільки підписів стоять на полотнищі, розумієш: разом – справді сила!
– Як відбувалась акція у Лісабоні?
– Це було 3 лютого. На центральній площі Лісабона зібрались понад сто представників українських організацій та українських шкіл, прийшли і молоді українці зі Спілки української молоді у Португалії. Виступили наші активісти, говорили про важливість підтримки України з боку ЄС, свої історії розповіло подружжя з Криму: дружина Еміне – кримська татарка, чоловік Олексій – українець. Рятуючись від переслідувань окупаційної влади, родина 2014 року була змушена виїхати з Криму.
Ми у Португалії проводимо акції, щоб нагадати місцевим політикам, інтелектуалам: Крим – це Україна, війну в Україні розпочала Росія
Також учасники акції висловили підтримку полоненим українським морякам і бранцям Кремля, ми взагалі у Португалії проводимо акції, щоб нагадати місцевим політикам, інтелектуалам: Крим – це Україна, війну в Україні розпочала Росія, тож плакати «Stop Putin! Stop war!» – у нас постійно під рукою.
– Як ви опинились у Португалії?
– У 2000 році переїхала до Португалії услід за чоловіком, який тут працював. Залишила вдома у Львові дітей з батьками. Потроху у новій країні освоїлась, вивчила мову. Почала працювати. За два роки дітей ми з чоловіком до себе забрали. Так і живемо, працюємо, про Україну не забуваємо.
