Доступність посилання

ТОП новини
05 квітня 2020, Київ 03:15

Проєкт «Тест на державність» протистоїть засиллю колоніальних міфів у музеях України


Під час зустрічі авторів проєкту «Тест на державність» зі студентами Могилянської школи журналістики

Марина Клімчук

Ірина Костенко, Марина Остапенко та Лариса Мудрак публікаціями в проєкті «Тест на державність» ведуть боротьбу з імперськими міфами, якими донині наповнені екскурсійні тексти багатьох українських музеїв. Своїм досвідом вони поділилися під час публічної зустрічі зі студентами Могилянської школи журналістики.

Авторки проєкту впродовж кількох років відвідують музеї і стверджують, що екскурсійні тексти багатьох музейних закладів України наповнені російськими колоніальними міфами. У своїх публікаціях журналістки спростовують почуте інформацією з праць видатних українських та чужоземних істориків.

Автори проєкту «Тест на державність» Ірина Костенко, Марина Остапенко та Лариса Мудрак (справа наліво) під час зустрічі зі студентами Могилянської школи журналістики
Автори проєкту «Тест на державність» Ірина Костенко, Марина Остапенко та Лариса Мудрак (справа наліво) під час зустрічі зі студентами Могилянської школи журналістики

«Інформаційна війна Росії проти України не припиняється. Якщо не де-юре, то де-факто Росія прагне утримати Україну у статусі колонії. З усіма відповідними складовими – запереченням української мови, культивуванням рабського менталітету, невіглаством щодо власної історії, захопленням поневолювачами і зневагою власних героїв», – зазначила під час дискусії Ірина Костенко.

Авторки стверджують, що українські музеї, популяризуючи імперську історію, працюють проти державних інтересів України.

У кількох публікаціях журналістки апелювали до Міністерства культури України з проханням звернути увагу на неприпустиму ситуацію з екскурсійними текстами багатьох українських музеїв. Але стверджують, що не отримали на це жодної реакції.

Своїми найбільшими однодумцями авторки вважають істориків Михайла Грушевського, Ярослава Дашкевича, Наталку Полонську-Василенко, Михайла Брайчеського, Ігоря Гирича.

Четвертий том (1903 року) оригінального видання десятитомної монографії «Істория України-Руси» в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського. Львів
Четвертий том (1903 року) оригінального видання десятитомної монографії «Істория України-Руси» в Державному меморіальному музеї Михайла Грушевського. Львів

Серед успішних результатів публікацій, своєрідних перемог журналісток – зміна назви «Будинок Петра І» на «Будинок київського війта», йдеться про будівлю, розташовану в Києві на Подолі.

«На карті Києва вже немає цієї фіктивної назви «Будинок Петра І». Відсутність будь-яких підстав для такого найменування ми докладно обґрунтували у своїй статті. Після нашої публікації у цій історичній кам’яниці змінили також всю експозицію, яка лжесвідчила про московських царів та їхніх фаворитів, як нібито найбільших благодійників Києва. І сьогодні там нарешті говорять про Мазепу», – наголошує Марина Остапенко.

А через 22 години після публікації «Керівництво КНУ і Голодомор: університет й досі вшановує організатора геноциду 1932–1933 років» з фасаду жовтого корпусу національного університету імені Тараса Шевченка нарешті демонтували меморіальну дошку одному з організаторів голодомору в Україні – комуністу Затонському.

«Головний оборонний мур – національна самоідентифікація»

Журналістки акцентували на повному нерозумінні того, що на 29-му році незалежності та сьомому році війни України з Росією деякі українські музеї популяризують історію за програмою для школярів Росії.

«У Музеї історії Києва та Музеї історії України Київ називають столицею Древньоруської держави – така назва фігурує у російських шкільних підручниках. Невже працівники українських музеїв не знають, що українські школярі вивчають історію держави за навчальною програмою Міністерства освіти та науки України, де такої назви немає. Натомість там представлена наша державна історія, починаючи від княжої Русі-України», – говорить Лариса Мудрак.

Вона також розповіла, що у приватних розмовах музейники натякають на страх популяризувати українську історію.

Ірина Костенко на завершення звернулася до студентів із запитанням: «Сьогодні по лінії українсько-російського кордону будували фортифікаційну стіну. Як ви вважаєте, чи захистить вона державу, якщо у головах великої частини її громадян відсутній головний оборонний мур – національна самоідентифікація?»

Ірина Костенко
Ірина Костенко

Студентка Могилянської школи журналістики Владлена Шишмілова зазначає, що в умовах інформаційної війни та конфлікту на Донбасі такі матеріали потрібні українському суспільству.

«У місцях, де мали б показувати державність і патріотизм, цього немає. А завдяки статтями та іншим способам, можливо досягти ліквідації проросійських виявів в Україні. Проблема не тільки в музеях. Це стосується і фільмів, і серіалів, і деяких предметів у школі. Українську державність можна відбудовувати, додаючи певних зусиль. Шкода, що це відбувається тільки з боку журналістів та громадських діячів, а не з боку міністерств і провладних людей», – поділилася враженнями студентка.

Ще одна студентка школи журналістики Єлизавета Чернявська говорить, що дискусія посилила її бажання вивчати цю тематику.

«Ми зі студентами часто говоримо про вплив русифікації на Україну і сприйняття українцями себе. Ця тема для мене не нова, але мені сподобався формат розслідування», – зазначила Чернявська.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG