Доступність посилання

ТОП новини
28 травня 2020, Київ 14:29

Голоси заблокованих: як живуть ті, кого два місяці не пускають до домівок і родин


Пункт пропуску Гнутове, лютий 2020 року

З 22 травня Україна переходить на адаптивний карантин: запроваджується багато пом'якшень, подекуди навіть почне ходити міжміський транспорт. А тепер уявіть, що між 21-м (закриття пунктів пропуску з ОРДО) і 23-м (з ОРЛО) березня ви просто стали безхатченком. Ваш дім залишився по один з боків лінії зіткнення, а ви живете у чужих людей без доходів та потрібних речей. І коли це припиниться, ніхто не каже.

Так живуть багато людей, і Радіо Донбас.Реалії вже не раз розповідало їхні історії.

За місяць ми не отримали жодної відповіді на запит: від Кабінету міністрів, Міністерства реінтеграції ТОТ і Офісу президента щодо цієї ситуації.

Лише заступник командувача ООС Богдан Бондар мав сміливість прийти в ефір та відповідати прямо на запитання людей: він навів аргументи, чому КПВВ закриті, й пообіцяв допомогти тим, кого це поставило в скруту. «КПВВ було закрите за рішенням уряду, в той же час ми давали можливість для переміщення особам, у яких була необхідність перетинати лінію зіткнення. Ми максимально прислухаємося до проблем, з якими люди звертаються до командувача. Близько 25% даємо позитив на переміщення», – сказав Бондар.

Через лінію справді пропускали у виняткових випадках: це лікування або похорон. Але виняток не стосувався людей, які просто потребували потрапити у рідні стіни під час епідемії.

Напередодні Радіо Донбас.Реалії повідомили у штабі Операції об'єднаних сил, що КПВВ 22 травня не відкриваються.

Ми запитали людей, які вже 2 місяці борються за потрапляння додому: як вони живуть?

Тетяна: у її чоловіка по інший бік лінії розмежування почали відмовляти нирки

– Я ще раз їздила на КПВВ 6 травня. І мені там знову відмовили. Просто сказали: все закрито, й пускати не будемо. Аж до 22 травня. І що я тепер чую? Ось 22 травня, нічого не вирішено.

На Станиці Луганській (пропуск у Луганські області – ред.) людей знову пропустили. Уже третій або четвертий раз. Якось там домовляються. А в Донецькій області виїхати не можемо.

Чоловік лежить ніякий. Сусідка ходить, йому носить їжу. Він сам собі не може готувати нічого там


Дзвонила командувачу ООС, я туди писала, документи подавала, мені прийшла відповідь: чекайте закінчення карантину. А у мене питання таке, що там вже не чекає: чоловік лежить ніякий. Сусідка ходить, йому носить їжу. Він сам собі не може готувати нічого там. Я ж там займалася городом. Якісь ранні овочі вирощувала: редиску, огірки. У цей час уже я там могла торгувати, заробити щось і купити йому ці ліки. Воно коштує в Україні 2300 гривень.

Подавала документи омбудсмену. А вони мені дали відповідь: ваш запита узятий в розробку, очікуйте протягом місяця. Як це можна: протягом місяця такі гуманітарні питання! Невже не можна вирішити?

Юлія: заблокована з двома дітьми

– Я заблокована з двома дітьми без засобів до існування. Вдома у Донецьку у мене своє житло.

Ми приїхали сюди в гості на кілька днів, а назад нас вже не випустили. кажуть: чекайте кінця карантину.

Дочка у мене астматик. Цієї весни потрібно було знову робити обстеження, на яке ми не потрапили


Ми вже зверталися до командування ООС – це все немає сенсу. Нічого не вирішується. Сидимо.

Кілька днів ще протягнемо, але молодша дочка у мене астматик. Ми стоїмо на обліку у пульмонолога в Донецьку. Цієї весни потрібно було знову робити обстеження, на яке ми не потрапили.

Жити і годувати дітей на цьому боці більше не маю змоги.

Вікторія: за 2 місяці в ОРДЛО її звільнили з роботи у Харкові

– Я досі в Макіївці. Я була офіційно працевлаштована, але оскільки я не змогла приїхати, мене попросили написати заяву на звільнення. Я лишилась без роботи.

Дали би проїхати в один бік. Я би із задоволенням сиділа вдома, з чоловіком, на карантині, на самоізоляції – на чому завгодно!


Тут багато таких людей, ми зідзвонюємось, телефонуємо на гарячі лінії. Я писала в Штаб ООС – мені відписали: «пропоную вам з розумінням поставитись до обмежень і відмовитись від поїздки».

Складно фінансово. Я тут сиджу на шиї у родичів. Якби я одразу знала, на скільки тут затримаюсь, я би шукала якийсь підробіток. А так я сиджу на валізі.

Там мене чекає чоловік, ми в цивільному шлюбі. Мені і в лікарню потрібно, так сталось, що у мене був кесарів розтин і дитина померла. Вийшло, що я поїхала на тиждень до родичів, а чоловік там сам стільки вже.

Важко і морально, і фінансово.

Дали би проїхати в один бік. Я би із величезним задоволенням сиділа вдома, з чоловіком, на карантині, на самоізоляції – на чому завгодно!

Миття транспорту в зоні ООС, 2 квітня 2020 року
Миття транспорту в зоні ООС, 2 квітня 2020 року

Досі не вдома і Наталя, яка поверталась зі Словаччини, при чому терміново, поки були відкриті кордоні: «Згідно з указом президента, потрібно було за три дні виїхати з-за кордону в Україну. Кордон пройшла без проблем, за 20 хвилин. І підписала анкету про те, що зобов'язуюсь пройти самоізоляцію за місцем проживання, тобто в Єнакієвому», – але туди її не пустили. Жінка досі у Кураховому на підконтрольній Україні території.

Чи багато таких людей?

У громадській організації «Право на захист», яка надавала правову допомогу в подібних ситуаціях, кажуть, що за 2 місяці карантину додому пройшли далеко не всі. Але перетнули лінію все ж близько 80% людей. Є ті, хто чекає цього ще з початку карантину, а є нові випадки.

Чоловік уже три тижні не може потрапити додому, хоча він там дуже потрібен і він везе ліки дитині


«Вони частково проживають у Станиці Луганській, частково приїжджають з різних регіонів, здебільшого, з Києва це вже більш молоді люди, ті, хто втратив роботу і повертається на місце проживання. Наприклад, зараз є чоловік, який повертається із заробітків, у нього доросла дитина, але з інвалідністю, погіршився її стан, і він ухвалив рішення повертатися до України. І ось він уже три тижні не може потрапити додому, хоча він там дуже потрібен і він везе ліки дитині», –коментує Олена Грекова, керівник Сєвєродонецького офісу організації.

У Луганській області пропуски відбувалися, судячи з повідомлень ВЦА, частіше, ніж у Донецькій.

Голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павло Кириленко каже, що відкриття КПВВ може зірвати всю роботу з встановлення контролю над інфекцією (хоча ідеться не про відкриття, а про пропуск окремих осіб до їхніх домівок).

«Ситуація з COVID-19 дійсно контрольована. Донецька область третя знизу. Менше інфікованих лише на Луганщині і Чернігівщині. До відкриття КПВВ потрібно буде підійти зважено. Це один з крайніх заходів зняття, взагалі – це вихід з карантину буде. Якщо ми відкриємо КВПП, усі заходи, яких ми вжили, можуть бути зведені нанівець. Тому люди мають поставитися до цього з розумінням», – каже Кириленко.

Як пропуск відбувається?

Українська сторона постійно наголошує: якщо навіть людей пропустять тут, не факт, що пропустять на блокпосту російських гібридних сил. Тому зараз прізвища намагаються узгоджувати з обох боків.

Це дуже схоже на обмін полоненими, сумно іронізує Олена Грекова – бо звучать формулювання: 35 на 38...

Частина людей добирається додому нелегальними шляхами. Інколи пізніше вони потрапляють у списки – але це вже нікому не потрібно.

Також трапляються випадки, коли людей пропускали з українського боку, але зупиняли на блокпостах бойовиків.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ

(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ

XS
SM
MD
LG